Бувають такі випадки в житті, про які кажуть "спецом не придумати"
Мабуть, вони трапляються для того, щоб нас трохи розворушити, бо до цього такий настрій був якийсь лінивий))))
Прийшла ввечері додому і чую: хтось стогне по сусідству десь, страшно так, зразу подумала що зверху, побігла до сусідки, якої чоловік там живе "Ксю, біжи, там мабуть твій вже вмирає",
а сусідка каже, що її на роботі і точно там немає нікого.
Вирішили ми, що це звуки знизу, а там живуть мати і син, вже дорослий.
У мене з ними давня дружба, багато чого допомагали один одному ще коли заселялися, хоч спілкуємось дуже рідко.Тож захвилювалась за сусіда.Почала шукати його номер, ледве згадала як записано,і .. там бадьоре "Алло" почула. Ну, значить все в порядку. Так і кажу "Вовчик, як справи", каже "чудово!", ну кажу все, це я і хотіла почути.І тут мені кажуть, що це не Вовчик. Страшно стало,
думаю, Вовчика закатували
і ще його телефон забрали.))) Відєднуюсь, а людина передзвонює,і каже "У Вовчика все хорошо, он живой, правда, он много чего в жизни своей круто поменял, но по этому номеру его больше нет, но он живой, а откуда соседка?" (я холодію від таких слів, що його нема и поменял).
Не хотіла хвилювати маму Вовчика, але довелося. Вона заспокоїла, його немає у місті навіть,а той номер-то був робочий і він змінив роботу, а колеги його цікаві-все знати хочуть, виходить)))))). Ну і ж подякувала за дзвінок.("а ларчик просто открывался", Семен Семеныч)
На цьому пошуки закінчились і якраз стогони припинилися.
А сьогодні я взнала від інших сусідів, розказуючи цю пригоду, що через 1 поверх від мене поселили стару немічну людину, яку ж навідують постійно, але було, що відчинялися двері і просили звідти про допомогу, впали і не могли встати.
Тепер ніби все ясно.
Але якось так гнітюче тепер. Ну і лінивий настрій пропав, хіба що.