Українські військові діляться продуктами з мирними мешканцям Донбасу

Військовослужбовці Збройних Сил України продовжують допомагати мешканцям звільнених територій Донбасу. Ремонтують знищені терористами комунікації, налагоджують інформування населення про останні події в Україні та світі. Та, напевно, найважливіше – привозять та роздають продукти. Так, на одному з блокпостів, що прикривають донецьке містечко Дебальцеве, українські воїни організували пункт безкоштовної  роздачі хліба, круп, макаронів, картоплі та інших продуктів.

Ідея поділитися з населенням продуктами на блокпосту прийшла сама – собою. Адже тут відбувається чималий рух транспорту та людей. Чи не щохвилини проїжджають автомобілі та автобуси з біженцями, яким пощастило вирватись з території, яку окупували маргінали. Люди покидали свої оселі, забираючи лише найнеобхідніші речі. Вони розповіли, що на блокпостах, які контролюють російські найманці, в них забирали не тільки речі, алей продукти.

- Після перевірки документів у людей та їхніх автомобілів на нашому блокпості, ми пропонуємо всю їжу, яку маємо, - розповідає чатовий блокпосту Андрій. – І відразу наголошуємо, що це безкоштовно. Адже люди розповідають, що терористи нічого для них не робили за просто так. Якщо бачимо, що в машині діти, відразу даємо ще кілька банок згущеного молока чи пакет цукерок. І, звичайно, воду.

Військові просять людей брати продуктів як можна більше, щоб вони могли поділитись їжею з іншими біженцями, які цього потребують. Звичайно, така робота наших бійців діє на мешканців Донбасу краще, ніж будь-яка пропаганда.

- ДНРівці постійно розповідали про те, які жахіття чекають на нас, якщо сюди прийде українська армія, - ділиться мешканка міста Дебальцеве Ліна. – Вони казали, що прийдуть якісь «правий сектор», «бандерівці», «карателі»… Що нас будуть грабувати і розстрілювати. Та нічого такого немає. Навпаки, наші солдати допомагають нам відновлювати знищені цими ДНРівцями будинки. Постійно привозять та роздають нам продукти. Тепер ми розуміємо, як нас обманювали і брехали нам.

Тарас Грень.

Фото автора. 

Генерал-лейтенант Муженко Віктор Миколайович «Військова служба це моє життя, це моя професія…»

Генерал Віктор Муженко, напевно самий загадковий для преси офіцер Збройних Сил України. Він уникає виступів на телебаченні, інтерв’ю та коментарів. Мовляв його робота говорить сама за себе. Однак для військових журналістів було зроблено виняток…

-         Скажіть чи є у нас, у народу України,  приводи для святкувань, і гарного настрою?

-          Ми проводимо операцію, і є певні успіхи, є надія і віра в успіх. Але давайте не будемо казати щось наперед, а трішки зачекаємо. Тактичні успіхи, які ми маємо зараз беззаперечно приведуть до успіху всієї операції.

-         Ви напевно бачили відео, яке зараз гуляє Інтернетом про те, як нібито Українськими шляхами і по наших городах ідуть колони Збройних Сил Російської Федрації. Вони ідуть під російськими прапорами. Скажіть чи потрібно пересічним українцям боятись таких новин.

-         Ви знаєте, часу дивитись телепередачі чи ще щось у мене катастрофічно не вистачає. Пересування та власне і існування цих колон викликають великі сумніви. Так, в нас є підтвердження поступлення з боку Російської Федерації певної техніки до бойовиків. Однак, про такі великі об’єм, як показують деякі засоби масової інформації мови навіть нема. Все значно менше. Ми розцінюємо такі повідомлення, як певні інформаційні атаки, чи провокації. І напевно це як один з варіантів, або частки інформаційної війни.

-         Великий резонанс як в суспільстві, так в засобах масової інформації викликає зараз інформація про українські бригади, що ведуть запеклі бої на кордоні з Російською Федерацією. Люди користуються якимось чутками, або не перевіреною, часто негативною інформацією. Прокоментуєте будь-ласка.  

-         Ви напевно маєте а увазі ситуацію навколо чотирьох наших бригад?

-         Так.

-         Тоді я вам скажу, що військовослужбовці цих бригад гідно виконують свій військовий обов’язок. Є певні проблеми, що пов’язані і з харчуванням особового складу, і з тим, що по ним постійно ведуться обстріли. Нажаль, інтенсивний вогонь, який ведуть по наших військах терористи призводить і до поранень, і до загибелі воїнів. Однак всі ті військовослужбовці, хто стоїть зараз на кордонах добре розуміють, що залишити свої позиції просто не можна. Адже тоді весь той потік техніки і боєприпасів, що намагаються переправити в Україну просто хлине сюди. І це може призвести до втрати нашої ініціативи зі всіма супутніми негативними наслідками. На сьогодні ми проводимо військову операцію, яка має на меті створити умови до повного розблокування наших підрозділів. Виведення їх з під вогневих артилерійських та ракетних ударів противника. Та забезпечити їм якісні умови для виконання завдань.  Крім цього, після закінчення всієї військової операції, що зараз проводиться особовим складом АТО, вивести ці підрозділи у відповідні райони для їх відпочинку та підсилення боєздатності. Щоб, після відпочинку ці підрозділи маючи повну боєздатність знову приступили до виконання обов’язків, що на них покладені командуванням.

-         Дезертири були і у всіх арміях. Нажаль певні прикрі випадки ми можемо спостерігати і зараз. Вони стають буквально «зірками екрану» російських телепередач. Яке ваше ставлення до цих людей?

-         До дезертирів я ставлюсь погано. Дуже погано. Це перше. А друге, це те, що дезертирство це вже склад злочину. Третє, наскільки і з якою важкістю та чи інша людина  зробила цей злочин, мають розбиратись відповідні органи. Але беззаперечно, що такі ганебні випадки мають вплив на морально-психологічний стан підрозділу. Ті, що стали на шлях дезертирства це найслабкіші люди, яким випав жереб виконувати покладені на них об’явки в таких важких умовах. Тобто поблизу кордону, де є проблеми і з харчуванням і з іншими видами забезпечення. Коли по них щоденно ведеться вогонь. Але не потрібно забувати, що є і інший бік цього складного питання. Є ж ще і люди, які до кінця чесно і самовіддано виконують свій військовий обов’язок перед Україною, народом… Демонструючи мужність, героїзм та самопожертву. Зараз все, в тому числі і мої слова можна оцінювати по різному. Особливо з точки зору пересічного громадянина. Можна поставити себе на їх місце, поїхати туди в ту зону… І ще не відомо як поступиш ти опинившись там. Напевно кожен, хто знаходиться там почуває себе не комфортно.  Але одні знаходять в собі сили бути воїнами, мужньо і чесно обороняти країну. А інші, як ви кажете  при першому-ліпшому випадку стають на ганебний шлях дезертирства. Та я думаю, що суспільство знайде свою єдину точку розуміння, як для одних так і для інших людей.

-         Ви вже тривалий час керуєте військами АТО. Скажіть чи на вашу думку міняється зараз армія?

-         Безумовно. Армія дуже змінилась за цей час. Головне дуже піднявся бойовий дух особового складу. Ми здобуваємо бойовий досвід. З’являються нові погляди на рішення тих проблем, які ми мали до початку цього протистояння. Хоча давайте називати речі своїми іменами – війни. І я маю переконання, що в дуже близькому майбутньому Збройні Сили України кардинально зміняться на краще. Зміни торкнуться всіх питань, починаючи з нюансів управління, функціонування, морально-психологічного стану. Хоча, я б на перше місце ставив би питання морально-психологічного стану частин, підрозділів та окремих військовослужбовців.

-         Тобто після нашої перемоги слід чекати якихось реформ?

-         Беззаперечно. Те, що буде реформа Збройних Сил це навіть не факт а вимога часу. І реформи тепер будуть скеровані на покращення з урахуванням всіх тих недоліків і проблем, що показала нам ця війна.

-         На вашу думку, що найголовніше нам потрібно змінити?  Ми маємо мати професійно підготовлену армію, чи вся країна має мати військову підготовку? Іншими словами, и мали б бути як армія США, чи наприклад Ізраїлю?

-         Ми маємо бути Українською армією. Армією створеною народом для захисту нашої Батьківщини. Зберегти територіальну цілісність. Іншими словами, наша нова армія має бути боєздатною, озброєною за останнім словом техніки, мобільною, і здатною оперативно та ефективно реагувати на всі ті загрози, які є на сьогоднішній день. Я думаю в нас вийде збудувати власне таку армію. Армія в останні місяці вже зазнає докорінних змін в усіх питаннях. Я переконаний, що в результаті ми будемо мати боєздатні Збройні Сили, які зможуть захистити свою державу. Якщо відслідкувати світові рейтинги Збройних Сил, то можна побачити якій ривок зробили Українські військові за час конфлікту. Ми отримуємо бойовий досвід, міняємо систему управління.

-         В зв’язку з останніми подіями, чи потрібно нам повертати строкову службу?

-          Стосовно цього питання, то моя думка така, що на першому етапі ми мали б мати змішані Збройні Сили. Але в майбутньому ми маємо перейти до армії професіоналів. Але з умовою потужного резерву. Тобто підготовлених людей, які під час розгортання Збройних Сил здатні стати в стрій, і бути опорою для війська. *****

-         Сьогодні багато розмов точиться навколо третьої хвилі мобілізації. Дехто заявляє що її непотрібно в принципі. Яка ваша експертна думка з цього приводу?

-          Третя хвиля мобілізації нам безумовно потрібна, хоча можливо в дещо меншій кількості ніж це було задекларовано. Ми до цього прийдемо. Чисельність тих людей, що будуть відмобілізовані буде оптимальною для потреб війська. Основна частина цих людей піде на доукомплектування частин забезпечення. Це робиться для того, щоб розвантажити бойові частини від функцій, які не притаманні їм. Таким чином вони будуть зосереджені лише на виконанні своїх безпосередніх обов’язків. Адже зараз дуже багато сил та засобів ми змушені скеровувати власне на вирішення тилових питань.

-         До речі, про забезпечення. Зараз ми зіткнулись з шаленою критикою. Мовляв там не додали, дам не укомплектували, туди щось не привезли чи не довезли.  

-         Так, нажаль зараз ми маємо факти м’яко кажучи безвідповідального ставлення окремих посадових осіб до виконання своїх посадових обов’язків. Є навіть факти злочинної халатності. Але у своїй більшості спеціалісти тилу займаються тим, що їм належить – забезпечують війська всім необхідним. І напевно нам зараз потрібно говорити про те, що коли виникають якісь проблеми з забезпеченням, то це не завжди через якусь посадову особу. Часто втручається війна з її ввідними, які просто неможливо передбачити. А також ми маємо цілу низку системних проблем, які існували у нас з самого початку створення Збройних Сил України.

-         В цій війні Збройні Сили України нажаль мають втрати…

-          Дуже важко про це говорити. Адже життя людині дається один раз, і воно є тим самим цінним скарбом, що тільки може бути на світі. Загибель кожного військового є для мене трагедією. Повірте, ніхто тут не переводить трагедії кожної окремої людини, її родини, близьких в якісь сухі статистичні цифри. Нажаль факти загибелі мають місце. Можна по різному їх виправдовувати. Але потрібно розуміти, що є чимало факторів, що призводять до трагедії. Наприклад: навченість, готовність до виконання завдань, внутрішня впевненість. Всього цього не було б, якби не зовнішня підтримка ворога. На сьогодні ми маємо чимало задокументованих фактів, що свідчать про постачання зброї, найманців і, навіть, обстріли наших військ з території Російської Федерації.

-         Частими є випадки, коли російські найманці не дають забирати тіла наших загиблих воїнів…

-         В цьому питанні можна казати про справу честі і гідності. Адже ми ніколи не забороняємо нашим ворогам вивозити своїх загиблих. Кожна професія, і кожна війна має свої правила. Є розуміння військової честі. І крім цього ми – Збройні Сили керуємося в своїй діяльності в тому числі  і війні певними нормативними та міжнародними актами, то наші вороги просто плюють на будь-які норми та закони. Власне тому вони так люто ненавидять українських військових як живих, так і мертвих.

-         Скажіть, а чи є якісь проблеми у стосунках між військовослужбовцями Збройних Сил та інших силових структур, наприклад МВС?

-         Ви знаєте, сьогодні військові, міліціонери, національні гвардійці, прикордонники пліч о пліч стоять на одних блокпостах та пунктах пропуску. Прикривають один одного під час обстрілу «Градами», діляться хлібом і водою. Це єднання всіх структур і всіх військових, які зараз спільно захищають Батьківщину.

-         Як ви думаєте, коли закінчиться АТО? Чи ви не бажаєте ставити якісь часові обмеження?

-         Не хотів би називати якісь терміни, але я переконаний, що активна фаза АТО закінчиться нашою перемогою  набагато швидше ніж це можна собі уявити. Не хочу загадувати наперед, називати там якусь кількість днів, годин чи місяців. Але як тільки ми закінчимо активну фазу, то відразу зможемо порахувати аж до хвилини, скільки це тривало…

-         Що для вас Армія?

-         Військова служба це моє життя, це моя професія. Цій справі я віддав дві третини свого життя.

-         Скажіть, що б ви хотіли сказати на останок нашим читачам?

-         Я просто процитую вірші з однієї «Афганської пісні». – «На войне нам обидно, когда люди с экрана говорять нам о ней, не бывавшие  здесь…».  Просто пам’ятайте про це.

Тарас Грень.

На знімку: Генерал-лейтенант Муженко Віктор Миколайович. Фото з архіву прес-центру АТО. 

Вибуху не буде!

 Військові сапери інженерних військ Збройних Сил України знешкодили близько 50 кілограм пластичної вибухівки, яка була закладена під мостом поблизу селища Луганське. Військові спеціалісти відмічають професійність закладки. Вони наголошують, що подібне мінування могли зробити лише високо підготовлені спеціалісти, які не один рік навчались подібній справі.

  Також, саперами було знешкоджено двадцять сім  122-х міліметрових мін. Ці боєприпаси були кинуті бойовиками під час втечі від наступу сил АТО.

Тарас Грень.

На знімках: Ось так виглядає вибухівка за допомогою якої російські найманці нищать інфраструктуру Донбасу. 

45 полк специального назначения ВДВ Российской Федерации – элита спецназа России.

Многие родные, близкие и друзья военнослужащих этого полка думают, что полк сейчас находится на полевом выходе, выполняет учебные задачи. Но это не так. В действительности, на данный момент личный состав полка принимает активное участие в боевых действиях на территории восточной Украины на стороне бандитских формирований, способствует распространению терроризма на востоке Украины.

Полк уже лишился многих хорошо подготовленных своих бойцов.

Руководство Министерства обороны, Генерального Штаба Вооруженных сил Российской Федерации всячески скрывает причастность российских военнослужащих, в том числе и указанного выше полка, к последним событиям на Донбассе. Поэтому тела военнослужащих тайно вывозятся с территории Украины и без уведомления родственников “складируются” в уже и так переполненных моргах населённых пунктов Ростовской области.

Если вывезти тела не получается, то их в лучшем случае хоронят в братских могилах, а в худшем просто прикапывают, как бездомных собак.

Родственники, близкие и друзья спецназовцев будучи в неведенье живут мирной жизнью и даже не подозревают, что их сына, брата, мужа, друга уже нет в живых.

Россияне! Матери российских солдат! Настало время прозрения – именно с вашего молчаливого согласия гибнут люди на Донбассе Украины. Одобрив войну и отправив в самое пекло своих родных и близких, не тешьте себя надеждой на скорейшее их возвращение.

Не дайте возможности руководству Генерального Штаба Вооруженных сил Российской Федерации отправить их в Украину на верную смерть.

Уже сейчас позвоните своим сыновьям, братьям и мужьям для того, что бы убедится в том, что они живы, здоровы и действительно находятся на территории России! Если это не так, примите все необходимые меры для возвращения Ваших родных и близких домой, пока они еще живы!

Помните, этот звонок может быть последним шансом для того, что бы убедится в том, что близкий для вас человек всё ещё жив.

Переможний день у великій битві

28 липня ознаменувалось черговою перемогою сил АТО над російськими найманцями. Було взято Савур-Могилу. В результаті запеклих боїв Збройні Сили України оволоділи цією ключовою висотою. Завдяки цій перемозі відкритий коридор для забезпечення частин та підрозділів, що героїчно і тривалий час стримували ворога, та не допускали переходу через наш кордон нових партій зброї та найманців з Росії. Потрібно наголосити, що наші герої діяли практично в оточені ворожих сил.

 Воїни-десантники, які утримували позиції поблизу кордону з Російською Федерацією були фактично відрізані від основних сил АТО. Їх позиції знаходились під постійним щільним вогнем ворога, як з Росії, так і збоку озброєних та проплачених російським режимом банд-формувань. Вороги не гребували нічим. Обстріли вели порушивши всі міжнародні норми ведення війни, застосовуючи заборонену зброю та боєприпаси. Росіяни обстрілювали наших з ракетних систем залпового вогню БМ 21 «Град», мінометів різного калібру, гранатометів та іншої зброї. Українські солдати та офіцери з честю героїчно витримали цю важку навалу. Жоден снаряд, або куля не полетіли до Росії у відповідь на ці підлі провокації. Наші військовослужбовці продовжували утримувати позиції незважаючи на втрати своїх бойових побратимів, навіть важко поранені бійці просили не відправляти їх в тил, а залишити там, щоб обороняти територіальну цілісність України. Часом не було їжі і води, підходили до кінця боєприпаси, однак жоден воїн не поступився ні кроком своєї землі. Так само гідно витримали бійці і наступ так званої «п’ятої колони» що в нашому тилу розвернули широкомасштабну пропагандистську кампанію скеровану на дискредитацію як управління військ АТО, так і наших героїв.

-         Кожен з цих воїнів – десантників, що несуть службу на кордоні з Російською федерацією – Герої! – наголосив керівник АТО генерал Віктор Муженко. – Вони мужньо і в повному обсязі виконали всі покладені на них завдання. Завдяки незламному духу, істинно десантному характеру в ході анти терористичної операції вдалось звільнити десять міст Донецької та Луганської областей. Сьогодні весь український народ може бачити, як народжуються нові національні герої. Герої якими будуть пишатись прийдешні покоління, про яких складатимуть пісні та зніматимуть фільми. Герої, які беззаперечно об’єднають Україну, адже зараз в зоні АТО воюють її сини зі всіх регіонів нашої держави.

Зараз ми ще не знаємо імена цих героїв. В силу багатьох обставин вони ще не розголошуються. Та дуже скоро всі ми будемо свідками почесних вшанувань всіх цих українських лицарів. Слава ВДВ! Слава Збройним Силам України!

Прес-центр АТО. 

Музика у визволеному Краматорську

Визволені з загарблення українські міста поступово розпочинають своє нове мирне життя. Чимало зусиль в цьому докладають і військовослужбовці Збройних Сил України. Вони розміновують важливі міські комунікації, допомагають в перевезенні продуктів, надають медичну допомогу. А в місті Краматорськ за сприяння військовослужбовцям сил АТО взагалі трапилась неординарна подія для всього міста. На відкритій сцені в центральному парку Краматорську відбувся святковий концерт на честь визволення міста. Його підготували і дали для мирних мешканців міста музиканти та артисти з Національного Президентського оркестру. В місті на цей концерт чекали з нетерпінням, адже з моменту окупації Краматорська бойовиками тут не було жодного свята. Люди боялись навіть вийти на вулицю. А тепер все місто розфарбувалось жовто-блактні кольори. Стрічки в косах, на руках, Національні Прапори України від маленьких до найбільших, які тільки можна втримати в руках, надписи на футболках і сумках… Люди кажуть що просто втомились боятись і дуже раді тому, що можна бути собою і вільно казати, що ти – УКРАЇНЕЦЬ. Так само з гарним настроєм та великим натхненням приїхали сюди і музиканти.

-         Коли нам було запропоновано приїхати в це славне місто Донбасу то весь колектив виявив бажання виступити перед мешканцями Краматорська, - зазначив директор Національного Президентського оркестру, заслужений діяч мистецтв підполковник запасу Іван Москаленко. – Ми дуже хочемо підняти настрій цим людям і показати, що за них вболіває, та їх підтримує вся Україна.

Спеціально для Краматорців музиканти підготували кількагодинну граму до якої увійшли як твори світової класики, українські народні пісні та музика, а також кращі музичні та пісенні композиції вже з сучасного Українського надбання. І до слова сказати Краматорці щедро нагородили оплесками артистів, оцінивши таланти таких співаків як Вікторія  Осадчук та Сергій Гурець. Буквально зачарував аудиторію грою на баяні Віталій Сахацький. Також городянам припала до душі гра таких музикантів, як Микола Іщук, Сергій Коцарій, Олександр Лобортас. А Олександр Родіонов просто «зірвав» серед Краматорців  «бомбу з гарним настроєм» виконавши за підтримки оркестру, яким керував диригент заслужений діяч мистецтв Сергій Золотарьов запальну карпатську «Ватру». А письменник Федір Шишман надав шалений заряд бадьорості продекламувавши з сцени власні вірші.

         Невеличка імпровізована зала перед сценою була вщент заповнена людьми, які прийшли послухати чудову музику та співи. І навіть після завершення люди довго не хотіли відпускати музикантів зі сцени. Під вигуки «браво-біс», вони зійшли зі сцени та виконали дефіле вже безпосередньо перед глядачами.

Підполковник Тарас Грень.

Фото автора. 

УВАГА! Терористи вдалися до чергової підлості

Під час убивств мирного населення використовують державну символіку України

За даними розвідки Збройних Сил України два танки окупантів, що мали на броні надписи «На Київ», та «На Львів» після того як бандити зафарбували надписи та почепили на них українську державну символіку (Державний Прапор України) розпочали обстріли житлових кварталів Донецька, та інших прилеглих міст.

Ситуація характеризується спробами незаконних збройних формувань утримати під своїм контролем міста Донецьк та Горлівка. Маргіналами ведеться активна агітаційна та пропагандистська робота серед місцевого населення на користь ДНР. Продовжується здійснення передислокації терористичних груп. Загарбники намагаються втримати ситуацію під своїм контролем та не допустити акцій спротиву зі сторони місцевого населення. Відмічається активізація діяльності розвідувально-диверсійних груп професійних найманців, які пройшли відповідну підготовку щодо проведення терористичних актів проти мирного населення. В залякуванні українців терористи вдались до нової підлості.

Прес-центр АТО.

Шістнадцять ящиків з тротилом та сто літрів селітри зняла об’єднана група розмінування Збройних Сил України з мосту, який поєднував Сєверодонецьк з Лисичанськом. На перший погляд це просто чергова бойова інформація з однієї з зон проведення антитерористичної операції. Та це далеко не так. Наші сапери виявили неабиякий героїзм розміновуючи цей міст. Адже виконували вони свою роботу під шаленим обстрілом бойовиків, що не встигли здійняти у повітря цю інженерну споруду.

-         Втрата  моста не тільки б сильно ускладнила нашим військам проведення операції з визволення Лисичанська, але й б поставила під загрозу життя чималої кількості як військовослужбовців, так і простих цивільних людей, - розповів один з командирів наших саперів (офіцер побажав залишитись невідомим).

Відповідно до задуму бойовиків, у випадку вибуху було б знищено не лише покриття мосту але й дві центральні опори. З такими ушкодженнями відновити його під час бою було б просто неможливо.

За словами офіцера цей міст мінували високо підготовлені професіонали. Також наші військові вперше зіткнулись з тим, що загарбники використовують військовий, або як його ще називають «професійний» тротил та засоби підриву. Раніше ж вони використовували в основному або помислові, або саморобні вибухові речовини.  Також, професіоналізм видно і в самій закладці вибухівки. Все було «забито» та встановлено відповідно до правил мінування, які простим людям само собою не відомі.

-         В цьому розмінуванні нам дуже допоміг новий «КРАЗ», який нещодавно було надано нашій групі розмінування, - розповів офіцер. – Це дозволило значно підвищити нашу мобільність, що дуже потрібно особливу під час розмінування коли навколо ведеться бій.

Загалом в цьому героїчному розмінуванні відзначились такі військові сапери:

Капітан Вадим Шурін, старшина Володимир Ковтняк, старший солдат Олексій Триндін, старший солдат Тарас Козак. Зараз ці мужні військовослужбовці знову вирушили на виїзд. Адже терористи полишаючи нашу землю залишають за собою не лише зруйновані будинки, зірвані мости та залізничні колії. Вороги залишають за собою чимало мін, які розраховані на подальше знищення цивільного населення. І саме наші мужні сапери знову повертають людям їх майно, будинки, забираючи з них смертельно небезпечну начинку.  Україно, ти можеш пишатись цими військовими, цими новими героями, які не шкодуючи себе захищають Батьківщину від ворожої навали!

Підполковник Тарас Грень. 

7. Порядок призначення та виплати допомоги:

- особи, які мають право на одноразову допомогу, звертаються з документами, зазначеними у наведеному нижче Переліку у обласний військовий комісаріат (військовослужбовці – у військову частину);

- комплект документів перевіряється та надсилається за належністю у Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги;

- перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги;

- після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам.

Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

- у разі часткової втрати працездатності військовослужбовцем строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) у період проходження військової служби – у розмірі, що визначається у відсотках від 60,9 тис. грн. (50-кратний прожитковий мінімум) залежно від ступеня втрати працездатності, який встановлюється МСЕК;

- у разі часткової втрати працездатності військовозобов’язаним або резервістом, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов’язків військової служби без встановлення інвалідності – у розмірі, що визначається у відсотках від 60,9 тис. грн. (50-кратний прожитковий мінімум) залежно від ступеня втрати працездатності, який встановлюється МСЕК;

5. Виплата одноразової допомоги не здійснюється якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової допомоги.

6. Призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів, перелік яких наведено нижче. У разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає.