Генерал-майор Сергій Наєв «Ми знаємо, що ворог
відчуває нашу силу і міць»
Наш співрозмовник не надто публічна людина. І хоч колізії інформаційної
війни змусили чималу частину населення нашої держави повірити у відсутність у
нас талановитих керівників вищого рівня, насправді це зовсім не так. Отже знайомтесь – начальник штабу оперативного командування «Південь»
генерал-майор Сергій Наєв. Підпорядковані йому підрозділи та частини з першого дня АТО вели напружені бої на найважчих ділянках. А нині стримують ворога на
Донецькому напрямку.
Товаришу
генерал, як на вашу думку змінились Збройні Сили України з початку подій на
Донбасі? Чи відбулись якісь суттєві зміни?
Хочу сказати, що будь-яка людина, яка була призвана на
військову службу і вдягнула військовий однострій все-таки залишається людиною. І
психологія особистості має цілком закономірну залежність від навколишнього світу,
який так чи інакше впливає на світогляд.
На початку антитерористичної операції ми мали проблеми
в питаннях укомплектованості наших частин та підрозділів молодшими офіцерами.
На момент початку АТО рівень комплектації ланки командирів взводів був просто
мінімальним. Можна навіть сказати, що він сягнув нижче критичної лінії.
Ситуація мала виправитись з початком мобілізації. Військкомати почали активно
працювати у цьому напрямку. Чимало молодших офіцерів запасу прийшли до лав
Збройних Сил. Однак більшість з них просто не мали військового досвіду. Через
економічну скруту, що панувала у воєнній сфері нашої держави, вони не
залучалися до служби в Збройних Силах України, а просто закінчували військові
кафедри у своїх ВНЗ, ось, власне, і все. Між тим світовий і історичний досвід
вчить нас, що рівень офіцерів запасу потрібно підтримувати постійно, але на це
знову ж таки потрібні кошти, яких як завжди не вистачало. От ми і отримали,
м’яко кажучи, не зовсім підготовлених офіцерів первинної ланки.
Іноді доходило до колізій, коли з запасу приходили
представники рядового складу, які мали більше досвіду, знань і практичних
навичок ніж деякі відмобілізовані офіцери. Однак реальні бойові дії дали нашим людям
можливість на самовдосконалення. Це був шанс безкомпромісного визначення «хто є
хто». І той командир, який проявив себе, свій характер і свою волю в цих важких
випробуваннях, залишався командиром і надалі.
Тобто
війна стала таким своєрідним «ситом якості», яке дозволило виділити фахівців і
так званих «паперових спеціалістів»?
Власне так. Справжній офіцер має три складових
успішної діяльності. Перше – бути особистістю з високими моральними якостями.
Друге – мати міцну силу духа. І третє – мати бездоганні професійні знання. І
всі, хто зміг поєднати це в собі – стали справжніми командирами і лідерами.
Принагідно зазначу, що й реагування на ситуацію з боку вищих ланок військового
управління не забарилося. Начальником Генерального штабу було оперативно прийнято рішення щодо
внесення змін у нормативну базу порядку проходження служби особами офіцерського
складу. Скажімо тепер з’явився такий механізм – якщо сержант запасу
має відповідний фах та освіту і позиціонує себе як лідер - він може претендувати на посаду з присвоєнням
первинного офіцерського звання. Така робота іде і у нашому оперативному
командуванні. Скажу відверто – це не просто. Адже все впирається в дуже
обмежені часові проміжки. Однак процес пішов і ми спостерігаємо позитивну
динаміку.
Чудово.
Але це первинні офіцерські ланки. А як складаються справи з керівниками вищих
щаблів - командирами батальйонів та бригад?
Скажу що війна наклала свого відбитку на всі аспекти
військового життя, змусила багатьох думати зовсім по іншому ніж раніше, і по іншому
приймати рішення. Справа в тому, що за мирного часу на всіх командно-штабних
навчаннях питанням пов’язаним з контртерористичною діяльністю всередині країни
приділялося критично мало уваги. І це ще м’яко кажучи. В основному упор робився
на ведення позиційної широкомасштабної війни. Вважалося, що у разі, коли бойові
дії вестимуться біля якихось великих населених пунктів, або в густонаселених
районах, то все цивільне населення буде евакуйоване. а ми, відповідно, будемо
вести бойові дії, так би мовити, в «чистому полі». Нас вчили, що до нападу
противника ми будемо готові, нас завчасно сповістять, і ми матимемо певний час аби
полагодити техніку та розгорнути резерви. Тобто все буде добре. І техніка буде
справна, і люди підготовлені, і взагалі ми все встигнемо. Однак досвід
проведення АТО показав, що помилка в недостатній увазі до підготовки проведення
антитерористичних заходів всередині держави нам дорого обійшлася від самого
початку ведення бойових дій. Проте зараз ми навчились багатьом речам. Головна з
яких - уважно і швидко працювати над помилками. Навантаження на командирів всіх
рівнів зараз просто шалене. І кожен розуміє, що за будь-яким прийнятим рішенням
стоять людські долі і цілісність нашої держави. Отже немає ніяких сумнівів, що
ми на вірному шляху свого розвитку
просто.
Виходить
так, що ми вчимось «просто з коліс»?
Зараз ми отримуємо просто безцінний досвід. Нажаль він
пов'язаний з перебігом реальної війни.
Однак, цей досвід не замінити жодним тренуваннями чи навчаннями. Більш того,
офіцери виявляють велике бажання бути саме тут, в АТО. Адже лише тут є реальне
застосування їхнім знанням. Вони вдосконалюються як фахівці всіх ланок від
тактичної до стратегічної. Відбувається і швидке залагодження колективів.
Робота
штабів в зоні АТО часто-густо піддається необґрунтованій критиці. Що змінилось
в штабній роботі зараз?
Скажу, що зараз, якщо порівнювати з довоєнним часом,
значно збільшилась оперативність та виваженість прийняття рішень. Скорочується
час в постановці завдань. Тепер вони ставляться практично «онлайн». В рази
стало менше помилок в роботі офіцерів штабу і в більшості випадків вони просто
виключені. Адже кожен офіцер органу військового управління розуміє, що
розпоряджається життями людей. А з цим не жартують. І ніхто не має морального
права посилати людей на смерть. Тому коли є поєднання моральності і
професіоналізму, тоді кожен працює на совість. Можна сказати, що зараз з’явився
новий офіцер штабу, як професійно-етичний стандарт.
Чомусь
про АТО прийнято говорити виключно як про поразки. Однак в нас є багато і
бойових досягнень які можна оприлюднити?
Звичайно так. Скажімо за час участі в АТО воїнами
частин і підрозділів оперативного командування «Південь» є чим пишатись. Але,
щоб осягнути наші перемоги потрібно розуміти, що підрозділи сил АТО виконують
свої обв’язки в режимі реальних бойових дій. І виконують реальні бойові
завдання. Тобто до режиму припинення вогню ми виконували тактичні дії, зокрема
наступальні і рейдові, а також завдання з вогневого ураження. І звичайно в нас
є результати. Наголошую, що наведені мною далі цифри це офіційні іпідтверджені
дані. Так от, за час участі в АТО воїни оперативного командування «Південь»
лише з жовтня минулого року знищили 92 танки противника, 121 одиницю бойових
броньованих машин, 37 ракетних систем залпового вогню ( з них 5 – установок
«Смерч», 31- БМ21 «Град», 1- ТОР «Буратіно»), 86 артилерійських систем (з них 1
– 2С1 «Гвоздіка», 3- 2С3 «Акація», 1- 2С4 «Тюльпан», 81 – самохідну артилерійську
установку, яку не змоглідентифікувати після знищення). Кількість втрат ворога
за оперативними підтвердженими даними сягає понад тисячу чоловік безповоротних
втрат.
Ми знаємо, що ворог відчуває нашу силу і міць. Просто
так проти нас агресор ніколи не проводить наступу чи нападів. Кожна операція
проти воїнів ОК «Південь» має ознаки чіткого планування. Ми сприймаємо це, як
визнання нашої боєздатності. І взагалі, якби Збройні Сили України були
слабкими, то ворог давно був вже далеко за центром нашої держави. І те, що ми
втримали всі наші рубежі воюючи з воєнізованими структурами, організованими
формуваннями терористів за безпосередньої підтримки з боку частин і підрозділів
РФ.
Повірте, якби сепаратисти не отримували підтримки з боку
Російської Федерації в техніці, боєприпасами, інструкторами, живою силою тощо,
то ми б вже давно відновили всю територіальну цілісність нашої держави. Однак
маючи підтримку з боку російської армії, яка до речі є за оцінками західних
експертів другою в світі по боєздатності, сепаратисти і бандформування
продовжують воювати.
Часто-густо
керівникам в АТО дорікають нібито замовчування наших втрат. Тобто по даним
штабу АТО було чимало обстрілів, а по даним РНБО наші втрати
мінімальні. Скажіть наскільки це відповідає дійсності?
Хочу запевнити, що весь облік наших втрат цілком
правдивий і об’єктивний. І якщо є певні розбіжності в даних то вони виникають
тоді, коли перед тим, як зафіксувати загибель, або поранення
військовослужбовця, його потрібно побачити і ідентифікувати. Нажаль такі є
норми і правила. Нажаль трапляються випадки, коли люди пропадають безвісти і ми
тимчасово не можемо встановити їхню подальшу долю. Ми робимо все можливе щоб
взнати де ця людина, чи в полоні, чи поранена, чи, не дай Бог, загинула. Отже
можу стверджувати, що наші дані по втратам завжди правдиві, адже подаються по
тому факту, який має підтвердження. Крім цього в нас є чимало контролюючих
органів від громадськості до прокуратури. Отже щось приховати зараз просто
неможливо. Та я вважаю і непотрібно. Командування ОК «Південь» не зацікавлене в
приховуванні інформації, адже все таємне рано чи пізно стане явним.
Чи змінилась якось мотивація на
службу? Кажуть, що патріоти закінчились ще під час перших хвиль мобілізації.
Я вам скажу чесно, що з початку антитерористичної операції, власне в
першій хвилі мобілізації було чимало питань з психологічною готовністю людей. І
до цього є чимало прикладів, які я зараз не буду перераховувати. А от з
наступними хвилями мобілізації реально збільшилась кількість тих, хто іде
служити добровільно. Тобто людей з переконаннями, людей які знають куди, а
головне - навіщо вони йдуть. Ті хто мобілізуються зараз, мають на порядок вищу
мотивацію ніж їхні колеги з попередніх хвиль мобілізації. Однак в цьому питанні
і Генеральний Штаб ЗСУ, і Міністерство оборони України зробили певні висновки.
Якщо в попередні періоди визначався досить невеликий проміжок часу на збори
мобілізованих, то тепер система зазнала певних змін, які принесли позитивні
результати.
Скажіть як змінились стандарти
до забезпечення наших військ, відповідно до умов сучасної війни?
З цього питання краще наведу приклад з особистого досвіду. В один з
населених пунктів Донецької області, ще на початку нашої діяльності, тут
прибули представники ОБСЄ. І коли у спілкуванні з представником цієї місії
виникла тема про один з наших підрозділів, я почув, що «на передову прибули
добре екіпіровані українські бійці». На війні немає дрібниць. Тут однаково
важливі і індивідуальне екіпірування військовослужбовця, і сучасні
автоматизовані системи управління. Бойові дії дали поштовх до змін наших стандартів
забезпечення фактично по всіх напрямках. Наприклад, все більшого застосування у
бойовій роботі отримують тепловізори та прилади нічного спостереження, що
дозволяють бійцям виконувати свої завдання вночі. Крім цього, ми маємо зараз на
озброєнні ще чимало технічних «гаджетів», по які розповідати поки що рано. Ну а
результати бойового застосування дають нам однозначний сигнал, що так і
потрібно діяти й надалі, і ми прямуємо вірним шляхом. Повірте, що після кожного
бою чи окремого епізоду всі наші офіцери від командира взводу і вище роблять
висновки і аналізують події у всіх вимірах. Таке постійне узагальнення невдовзі
має стати матеріалом для фундаментальних досліджень, висновки яких ляжуть у
основу філософії нової української Армії.
П’ять хвилин після війни… На
вашу думку нова армія України потребуватиме кардинальних змін, чи ми якось
будемо прогресувати з того, що є?
Тут все просто. Хочеш миру – готуйся до війни. Потрібно буде серйозно
зайнятись таким інститутом як армія. Більш того, ми вже займаємось створенням
нової армії. Всі процеси бойового навчання і злагодження як у пунктах постійної
дислокації, так і на полігонах зазнають певних змін. Відбуваються три
глобальних процеси, які доповнюють один одного. Ми зараз і ведемо бойові дії, і
займаємось реформуванням Збройних Сил, і оновлюємо озброєння і бойову техніку.
Однак головне наше надбання це люди. Ми вже маємо чимало військовослужбовців,
які отримали бойовий досвід. Саме вони стануть основою майбутніх військ. І я
переконаний, що це буде найкраща боєздатна армія Європи і Світу. В нас є люди,
досвід та бажання керівництва України до змін на краще. Отже вірю у добре
майбутнє.
Дякуємо за
розмову!
Передова інформаційна
група Юрій Повх, Тарас Грень.