військові медики ЗСУ надали медичну допомогу пораненим полоненим сепаратистам
Медики 66-го Львівського мобільного госпіталю виконують дану ними «клятву Гіппократа». Так, військовими медиками Збройних Сил України було надано медичну допомогу пораненим сепаратистам. Незважаючи на те, що ці адепти ідей «новороського світу» зі зброєю в руках пішли проти народу України, їм було надано всебічну медичну допомогу. Тепер їх життю нічого не загрожує.
- Ми цивілізовані люди, і маємо поступати так, як це прийнято у всьому розвиненому світі, - наголосив підполковник медичної служби Петро Гренько. - Звичайно, вони стріляли, а може і вбивали наших солдатів. Проте військові лікарі Збройних Сил України поставились до їх лікування зі всією відповідальністю.
Передова інформаційна група Тарас Грень.

 Хотів би зараз звернутись до тих чоловіків, які або вагаються, або відверто ігнорують четверту хвилю мобілізації. Подивіться на фото. Цю красиву, тендітну Львів’янку звати Анна-Марія Носаль. Зараз вона там, де майже цілодобово чути обстріли з ворожих мінометів та «градів». Там, де важка робота військового медика не припиняється ні в день ні вночі. Там, де буває страшно. Маючи у Львові престижну і високооплачувану роботу, ця дівчина отримавши повістку не миті не вагаючись пішла до військкомату. Її так само, як і всіх нас хтось чекає дома, молиться і не спить ночами. Про те, вона вирішила, що коли держава у небезпеці – вона має бути на передовій.

  - Ну як я можу ховатись десь в закутках, коли людям потрібна допомога, - розповіла Анна-Марія. – Прийшла повістка, значить мої знання та уміння потрібні зараз в зоні АТО. І я не шкодую, що зробила цей вибір.

Передова інформаційна група МОУ Тарас Грень.

66-ї… «польовий»…

На війні у кожного своя лінія вогню, наступу чи оборони. Кожен виконує свою роботу, а відтак захищає свій рубіж оборони України. Зважаючи на останні події в зоні проведення АТО, в несамовитий бій за життя поранених хлопців вступили військові лікарі. 66-ї Львівський мобільний госпіталь знаходиться в буквально в епіцентрі подій. Сюди привозять поранених як з Дебальцевого, так і з району Пісок, Донецького аеропорту тощо. Першу медичну допомогу хлопці отримали ще там, на передовій. Далі, «крила янголів» (так в АТО називають швидкі медичні допомоги) якнайшвидше привозять бійців сюди. У військовий польовий шпиталь, або як їх тепер називають мобільний госпіталь.
Раз за разом сюди приїжджають найрізноманітніші швидкі. Часто-густо в медичному відсіку авто до десятка бійців. Чергові санітари щоразу кидаються до машин допомагаючи пораненим вийти. Важких просто на руках виносять до намету, де знаходиться сортувально-евакуаційне відділення. Тут хворих оглядають і відразу скеровують до відділень. Не рідко трапляється так, що хлопців на ношах відразу несуть в операційну. А навколишнім здається що вони буквально фізично відчувають, як з кожною секундою життя витікає з тіла бійця. І з яким полегшенням зустрічають хірурга після кожної вдалої операції.
За словами начальника 66-го Львівського мобільного госпіталю підполковника медичної служби Петра Михайловича Гринька весь персонал установи має дуже високу кваліфікацію. Крім цього, перед виїздом вони провели низку тренувань з розгортання шпиталю в польових умовах. Тому, після здійснення маршу, вже приблизно через десять годин госпіталь зміг прийняти перших пацієнтів. Зрештою, тут навіть кухарі можуть діяти в якості санітарів допомагаючи лікарям.
- Я справді пишаюсь людьми з якими доводиться служити тут, - зазначив підполковник медичної служби Петро Михайловича Гринько. – От наприклад Віталій, водій, нагороджений орденом «За мужність». А медичну сестру Оксану, за її самовідданість та героїзм представили до нагороди орденом «Княгині Ольги». Сподіваюсь, що її документи не загубляться на столах «високих кабінетів». Крім цього тут служать два кандидати медичних наук. А також лікарі, які викладають на кафедрах в різноманітних медичних інститутах, голови відділень обласних і районних лікарень. А також надзвичайно кваліфікований сестринський персонал. Всі вони, свого часу, були відмобілізовані. Дехто вже не раз виконував свою місію в АТО. І я радий, що життя і здоров’я наших пацієнтів бережуть такі чудові спеціалісти.
Наразі мобільний госпіталь забезпечений всіма необхідними медикаментами та устаткуванням. Однак лікарі дякують волонтерам, та просто небайдужим людям, які приносять і передають сюди чистий одяг. Адже справа полягає в тому, що хлопців з передової доставлять в тих одностроях в яких вони отримали поранення. Почасти одяг брудний і залитий кров’ю. Іноді однострої просто розрізаються, адже по іншому зняти їх просто неможливо. Тому так важливо мати в резерві для кожного військового чисті штани, футболку, шкарпетки…
На завершення розмови, начальник госпіталю попросив написати нас звернення до батьків і родичів поранених солдатів. І запевнити їх, що тут, на передовій, військові лікарі роблять все можливе, щоб наслідки поранень їхніх рідних були якнайлегші. А реабілітація і повернення до нормального життя всіх наших поранених якнайшвидшою.
Передова інформаційна група МОУ Тарас Грень.

 Знайомтесь - Василь, елітний шеф-кухар з санаторію «Сівтязь», що у місті Трускавець Львівської області. Однак зараз, цей чоловік готує різноманітні смаколики, не для відпочиваючих та туристів. Він годує поранених і медперсонал 66 мобільного госпіталю, який зараз знаходиться неподалік передових позицій наших військ. Сюди швидкі привозять наших поранених прямо з поля бою.

   Отримавши повістку, цей успішний майстер різноманітних делікатесів з легкістю поміняв обладунки шикарної ресторації на суворі умови військової польової кухні. Він вже звик до канонади Однак і тут він намагається, навіть маючи дуже обмежений асортимент продуктів балувати всіх смачними ресторанними блюдами. От наприклад випробовуючи духовку він спік для всього особового складу просто неперевершений пиріг з яблук.

  - Направду я люблю готувати борщ, - зізнається Василь. – Наш звичайний, український борщ. Варю його за нашим фірмовим сімейним рецептом. І дуже тішусь коли бачу, як люди з апетитом їдять.

   За словами Василя, коли до нього принесли повістку на мобілізацію в нього навіть і думки не було знайти шляхів, щоб не піти в армію. Навпаки він відразу вирішив відгукнутись на звернення Батьківщини. Адже за його переконаннями кожен чоловік, що поважає перш за все себе, у важку хвилину має стати своєрідною цеглинкою в оборонній стіні держави. І нехай його робота готувати їжу, але він вірить, що смачними стравами сприяє одужанню наших бійців.

Передова інформаційна група МОУ Тарас Грень.

Наш наступний герой Богдан. Він родом з Рівненської області, і зараз його артилерійська батарея знаходиться неподалік населеного пункту Піски. Тобто саме там, де дуже важко. Розмова з ним точилась під «музику»  «Градів» та мінометів, які вели вогонь по наших позиціях.

  - Ну от ви можете побачити на власні очі, як дотримуються домовленостей наші опоненти з тієї сторони, - наголосив Богдан. – Та всіх нас, всіх хлопців, за всю батарею можу сказати одне – ми налаштовані дуже рішуче. Ми підтримуємо один одного. І як би важко не було – віримо в нашу перемогу. І коли звучить команда «до бою», то ми один поперед одного біжимо до своїх позицій. Так само, коли командир набирає на складне завдання добровольців. І це не  якісь там красиві слова, чи дешева пропаганда. Це – правда. Наші пацани всі готові і ідуть виконувати поставлені перед ними завдання. Тим, хто каже, що Українські військові тікають – плюньте у вічі. От стою я, позаду моя машина. Поряд мій екіпаж. Навколо позиції наших військ. Ми захищали, і захищаємо нашу державу.

  Передова інформаційна група МОУ Тарас Грень.

 Ось такий спеціалізований автомобіль швидкої допомоги тепер буде у бійців другої батальйонної тактичної групи 93-ї окремої механізованої бригади. Чи потрібні подібні автомобілі бійцям на передовій? Питання щонайменше не коректне. Адже часто-густо поранених солдат з поля бою вивозять на всьому, що може рухатись, і не приймає участі в бою. І часто через те, що авто не пристосоване до транспортування поранених, ми або втрачаємо людей, або додаємо непоправної шкоди їхньому здоров’ю ускладнюючи наслідки від поранень. У війні, яка ведеться проти нас, ворог широко застосовує заборонені у всьому цивілізованому світі боєприпаси. Зокрема, касетні ракети та снаряди. Розриваючись, вони розлітаються на мільйони дрібних уламків, які потрапляючи в людини просто розривають все на своєму шляху. В таких випадках відлік у спасінні життя пораненого бійця іде на хвилини і секунди. І тоді подібний автомобіль стає тими янгольськими крилами, які несуть і захищають бійця.

  - Ми вдячні волонтерам Хотабичу та Долині, - зазначив заступник командира роти на псевдо «Гном». – Вони прямо з Італії перегнали до Києва ці машинки. Одну вже підготували. І тепер вона тут на передовій. Буде рятувати наших солдатів в районі Донецького аеропорту, Пісок, Водяного.

Крім самого автомобіля, волонтери передали бійцям ще чимало різних корисних і потрібних на передовій речей, які склали прямо у медичний відсік.  

Передова інформаційна група Тарас Грень.

Військова розвідка. Свята святих таємничості. Навіть в мирний час розвідники не радо приймали в себе представників преси, то що казати коли ідуть реальні бойові дії. Однак для журналістів передової інформаційної групи Міністерства оборони України «лицарі ночі» зробили виняток і запросили на своє тренування.

  Глибоко помиляється той, хто вважає військових розвідників такими собі громіздкими здоровилами, обвішаними різноманітною зброєю від гранатомета до авіаційної пушки. Такими, що йдуть вперед поливаючи навколишній світ свинцем, вогнем і ракетами. Це далеко не так. Справжні розвідники на вигляд нічим не вирізняються від середньостатистичних чоловіків нашої держави. Хіба що вони більш підтягнуті і спортивні. Їх екіпірування складається за принципом – нічого зайвого, лише те, що потрібно для виживання та виконання поставленої задачі. І головне – розвідники не люблять шуму. Їх робота – тиша. Адже ворог немає знати, що проймо плани чи пересування вже відомо нашим командирам та стратегам.

  - Направду, щоб стати розвідником потрібно багато і наполегливо тренуватись, - розповідає досвідчений розвідник за псевдо «Смайл». – Будні розвідника це постійні тренування. Це і фізична підготовка, і військова топографія, і ще чимало предметів, які дозволяють розвідникам вижити і виконати поставлене перед ними завдання.

  За словами «Смайла» в розвідці потрібно добре знати математику, яка дає гнучкість розуму. Бути з одного боку занудою, що дотримується правил. А з іншого вміти відійти від стандартних рішень. Власне тому кожен кандидат в підрозділ відсіюється мов золотий пісок, кропіткою щоденною роботою. Бо бути фахівцем це звичайно багато, однак не вміння працювати в колективі, так чи інакше призведе до провалу місії. Тому, психологічній сумісності тут також надають значної уваги.

  Та й взагалі система підготовки розвідників з початку військових дій проти нашої держави зазнала значних змін.

-        Ми почали більше уваги приділяти веденню розвідки в пригородах та містах, - розповів розвідник на псевдо «Зірка». – Також багато уваги приділяємо вивченню ознак присутності та роботи диверсійних груп та терористичних угрупувань.

 Для своїх тренувань хлопці використовують  покинуті споруди, території непрацюючих підприємств тощо. Спеціальні «групи підіграшу» відіграють роль терористів, які не лише захоплюють заручників, алей мінують проходи встановлюючи розтяжки та міни-пастки тощо. Одним словом розвідка готується до виконання завдань по справжньому. І така міцна чоловіча робота згуртовує людей. Про себе вони кажуть, що ставши розвідником, залишаєшся вірним цій службі назавжди. Адже по іншому тут неможна.

Передова інформаційна група МОУ Тарас Грень.

 

   Почасти, після вручення Президентом України Петром Порошенком озброєння та спеціальних засобів воїнам Збройних Сил України, недоброзичливими ЗМІ роздувались теми мовляв все це показушне і лише для парадів. Найбільш витончені у вигадках навіть казали, що за Верховним Головнокомандувачем возять один і той же самий набір озброєння який кожного разу вручається іншим людям.

  Те, що це відверта та нагла брехня ми переконались, коли на одному з передових рубежів зустріли хлопців з новенькими автоматами «Форт» українського виробництва. Виявилось, що цю зброю воїни отримали з рук Президента України 30 грудня 2014 року у Міжнародному центрі миротворчості і безпеки. За словами воїнів український «Форт» досить надійна і хороша «машинка». Зручна у використанні та обслуговуванні. Крім цього воїни оперативного командування «Південь» активно використовують сучасні системи відслідковування артилерійського вогню, які теж були вручені їм разом з новим озброєнням.

Передова інформаційна група МОУ Тарас Грень. 

 

Ситуація в зоні проведення антитерористичної операції і далі залишається напруженою. Відбувається чимало різноманітних подій. Та все ж таки основою основ всього є люди. Звичайні військовослужбовці як професійні, так і мобілізовані. Ми хочемо вам розповісти про тих людей, які зараз залишаються на передових рубежах оборони нашої держави. В землянках, підвалах, бліндажах. Під щоденними обстрілами противника. Вони спокійно і виважено роблять свою роботу – захищають Батьківщину. Ніхто з них не вважає себе героєм. Та це далеко не так. Сподіваємось, що з часом про мужність цих людей розповідатимуть на уроках новітньої історії України, та зніматимуть кінофільми.

  Отже знайомтесь – наш перший герой:

На псевдо – «Долина»

 Про таких як він кажуть – людина легенда. Розповіді про подвиги цього чоловіка переносить «окопна правда» з вуст у вуста. Його знають і поважать всі - від рядового бійця до генералів. Спокій та врівноваженість цього чоловіка відчутно опалені війною. На передовій його знають за позивним «Долина». Родом з Прикарпаття він ніколи не ховався і не тікав від свого обов’язку. З вересня місяця, і до самого кінця він був одним з оборонців Донецького аеропорту. Українці напевно пам’ятають кадри, що промайнули по всім національним телеканалам, коли декілька відчайдухів піднімають над донецьким аеропортом прапор. Так, ось одним з них і був наш герой. Під час оборони аеропорту йому доводилось виконувати обов’язки і стрільця, і механіка-водія танку, і просто водія пасажирського, не прикритого бронею автобуса. Він ніколи не відмовлявся від ніякої роботи. Ризикуючи життям він на своїй бойовій машині «Долина» виїжджав на злітну смугу, прикриваючи ротації бійців, постачання боєприпасів, збирав поранених і вивозив 200-х… Вперше, як механік-водій танку «Долина» сів за важелі бойової машини з бійцями 17-ї танкової.

  - Мене звати Стефанишин Володимир Васильович, - наголосив в кінці розмови «Долина». – Я не боюсь нічого. Ні тоді ні зараз. Я на своїй землі і захищаю її від ворогів, і буду захищати стільки, скільки буде потрібно.

  Передова інформаційна група

Міністерства оборони України

Тарас Грень. 

Прихильники так званої «новоросії» відверто не дотримуються підписаних угод. Так, протягом сьогоднішнього дня позиції Збройних Сил України на Донецькому напрямку зазнали 29 обстрілів з боку сепаратистів. Бандити застосовували проти наших військ міномети та системи БМ - 21 «Град». До честі наших солдат, вони мужньо витримують всі провокації противника та виконують наказ Верховного Головнокомандувача про припинення вогню.

Передова інформаційна група МОУ Тарас Грень.