Юридичне обґрунтування терміну «незаконні збройні формування на

Юридичне обґрунтування

терміну «незаконні збройні формування на окупованих територіях Донецької та Луганської областей»

ОРДО та ОРЛО (окремі райони Донецької та Лугансьої областей) – це територія суверенної унітарної держави України, яка визнана  ООН,  як суб’єкт міжнародного права. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Довідково. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.

Учасники організованих збройних угруповань, затримані військовослужбовцями Збройних Сил держави України під час збройних сутичок між ними, не мають права на статус військовополоненого. Вони мають статус затриманої особи (deprived of liberty, detainee), який визначається статтею 3, спільною для чотирьох Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., Додатковим протоколом ІІ і звичаєвим міжнародним гуманітарним правом.

         Тобто, усі особи, які є учасниками незаконних збройних формувань на окупованих територіях Донецької та Луганської областей несуть кримінальну відповідальність відповідно до вимог чинного кримінального законодавства України.

          Відповідно до чинного законодавства України на території України створені і функціонують законні збройні формування – Збройні Сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, Національна поліція України, на які Законами України покладені відповідні завдання та обов’язки, а саме: оборона України, забезпечення державної безпеки України, забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, а також охорона прав  і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

          Довідково: зазначене регламентовано 4-ма законами України, а саме: «Про Збройні Сили України», «Про  Службу безпеки України», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну поліцію».

          Крім того, Законом України «Про оборону України» встановлено засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів  військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов’язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов’язки громадян України у сфері оборони.

         17.03.2015 року  Верховна Рада України  прийняла Постанову «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», а саме – було юридично визначено статус території України.

         Далі, Верховною Радою України {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 256-VIII від 17.03.2015, ВВР, 2015, № 17, ст.125} прийнято Закон України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», де в Прикінцевих положеннях ст. 10 вказується, що ст.ст. 2 – 9 цього Закону діють з дня набуття відповідних повноважень органами місцевого самоврядування, із забезпеченням виведення усіх незаконних збройних формувань, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України.

          Саме на підставі визначених норм українського чинного законодавства сформульовано пункт 10 Протоколу за результатами консультацій Тристоронньої контактної групи щодо спільних кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента України П.Порошенка та ініціатив Президента Росії В.Путіна, підписаного  у м. Мінську 5 вересня 2014 року стосовно забезпечення моніторингу і верифікації з боку ОБСЄ режиму незастосування зброї, а саме – «вивести незаконні збройні формування, військову техніку, а також бойовиків і найманців із території України».

          Висновок:  виходячи із системного аналізу правових норм Міжнародного гуманітарного права, правових норм діючого національного  законодавства  України можна зробити висновок, що термін  «незаконні збройні формування на окупованих територіях Донецької та Луганської областей», який використовується засобами масової інформації при висвітленні тих чи інших подій в Україні, в листуванні чи службовій переписці між органами, підприємствами чи установами різної форми власності, а також в побуті – відповідає принциповим положенням чинного законодавства.