така вона, гібридна мовна війна...

«Мовна шизофренія», за своєю логікою, – це нова надзвичайно потужна, надзвичайно ефективна форма русифікації.

Автор Юрій Шевчук - мовознавець, кандидат філологічних наук, викладач української мови у Колумбійському університеті та Гарварді.

Лекцію «Мовна шизофренія» було прочитано у Львові 30 червня 2015 р.

Не з усіма положеннями тут можна погодитися, але більшість спостережень і думок справедливі і дуже слушні, як от...

"Я іду Львовом і читаю якісь оголошення «для песиків». Перукарня для песиків називається «Ґрумін». Я мушу знати англійську мову, щоби знати що «ґрумін» – це є grooming.

Скільки з вас тих, хто не знає англійської мови, може, буде знати, що то таке є «ґрумін»?

Так само слово drone. Це такий літальний апарат, який може спостерігати за вами камерою, чи бомбити вас – що кому треба.

Drone в англійській мові значить «трутень», який так дзикає, і це значить ономатопія, звуконаслідувальна мотивація нового значення цього літального апарату.

От чому українцям не можна сказати «трутень» у значенні цього апарата?

Це називається «семантичний розвиток слова», який вживається у всіх мовах для поповнення термінології.

Знову цей механізм для розв’язання потреби означення нових речей не наявний для нас, ми сягаємо по слово drone.

Чому?

Хто знає, що таке «дедлАйн», підніміть руки.

Так.

І саме з таким неправильним наголосом, тому що в англійській мові це «дЕдлайн», а не «дедлАйн». Тим часом в українській мові є слово і «реченець», і слово «термін».

Але «дедлАйн» – це «по-модньому». Навіть якщо ви знаєте, що вас ніхто не зрозуміє.

Це той самий параліч."

Або.

Мовна шизофренія є як бар’єр, що не дає мовній творчості масового українця живити літературний стандарт новаціями.

І ще

«Мовна шизофренія» нав’язує україномовним російську мовну картину світу, психологічну потребу дивитися на світ через призму й образність російської мови.

Всі ці слова, без яких мільйони українців відчувають глибоку трагедію власного існування, що вони  не існують в українській мові.

Наприклад, письменники один перед одним намагаються конечно видумати український точний відповідник російського «затребованный».

Є там і «запотребований», і «затребуваний», і ще якісь.

Я просто спостерігав, хто з яким цим виходить. Нікому не спадає на думку, що, коли в українській мові немає «затребуванный», то і не треба.

Ми так не кажемо, немає цього слова в англійські мові – в докладному перекладі з російської. Можна сказати там «needed» чи «requirer», але без префікса «за» і так далі.

Я читаю відомого українського співака, який є моїм приятелем, «френдом» на Фейсбуці, який не без певного розгублення звертається до трьох тисяч своїх «френдів» на Фейсбуці з питанням:

«Люди! Як сказати українською мовою «воздушный поцелуй»?», – відчуваючи, що казати «повітряний поцілунок» – це трошки за волосся притягнуте і неприродне для української.

Він не здає собі справи, що, знову ж таки, нема, та й не треба. В англійців немає слова «воздушный поцелуй», вони кажуть «to blow a kiss» – буквально «дмухнути поцілунок», але не кажуть «blow kiss» – «дмухнутий поцілунок».

Різниця лише в тому, що українці від відсутності «воздушного поцелуя» вже починають хитатися й розвалюватися, починається паніка.

А англійці знизують плечима в абсолютній байдужості, і для них абсолютно не має значення, що вони точно не відповідають російському поглядові на світ. Тому що для них мірилом цінностей є власна мова, а не російська – як для українців з такою мовною психологією, з таким мовним менталітетом.