Дідусь мене ще змалку людей учив любити: Шахрай ачи нужденний, як просить, зглянься ти, бо милостиню краще подати, ніж просити, на те ми люди, доню, щоби добро нести. Бабуся промовляла, цілуючи голівку: Ти не дивись,що краще живе хтось, далебі, дивись, кому ще гірше від тебе і довіку ти знатимеш, як добре на світі цім тобі. Навчав мене мій тато, коли збирав в дорогу: Не владу і багатство, а розум поважай, умій по честі жити, вклоняйся ...

Читати далі...

Робота важка, зарплатня – копійчина. А де ж справедливість? Немає... Зневірившись, люди біжать на чужину, стареньких батьків залишають. А грошей то треба: на хату, на дачу, на Греції миле осоння... Нехай я тих Грецій повік не побачу, зате є в батьків моїх доня! В дитини навчання, квартиру їй треба – спішать закордон мама й тато, забувши, що вчитися треба для себе, не все ж бо доречно купляти. Не маю я шуб, діамантів, перстенів...

Читати далі...

Стріла подругу Маруся на крутющій тачці. Вся як цяця, модні буси, одяг від Versace. – Де знайшла таку роботу, де така зарплата? – Що ти, що ти! Це мій Котя, він же в депутатах! – Мабуть гарно ти ґаздуєш, от він догоджає; приголубиш, нагодуєш, діток доглядаєш... – Які діти? А фігура? Прибирання? Здрасті! Не для того манікюри в мене за сто баксів! А на мужа я, Марусю, маю компромати, от він біситься, та мусить мені догоджати. &nbsp...

Читати далі...

Вже березень до квітня повернув,А за вікном усе ще снігопади.Чи то наврочив хто мою весну?Чи то вона мені чомусь не рада?Морозом сукню всіяла тонку,Сніжинки замість квітів почепила,Немов перевіряє, чи такуЇї любити вистачить нам сили.А в календар листків не повернешІ березень вже опускає руки...Нехай! Ти сніжна, та весна усе ж!От тільки в душу холодом не стукай...

Лише кохана жінка божественно красива,БайдУже, що салони не по кишені їй.Вона – як дика кішка, у неї очі –диво,Граційна, досконала, неначе фея з мрій.Лише бажана жінка уміє посміхатисьТак, що усмішка сонце затьмарить в день ясний.Вона усьому світу готова зізнаватисьВ любові й невичерпним теплом ділитись з ним.Лише потрібна жінка турботлива і сильна,Усе здолає, зможе, поради дасть прості,І берегтиме спокій у домі неухильно,І другом вірним стане, й опорою в житті.Лише кохана жінка по справжньому...

Читати далі...

В твоїх світанкових снах я мавкою лісу була –смарагдовий блиск в очах і сукня з травою в тон…І я до сих пір в ліси &nbsp...

Читати далі...

Дозвольте себе любити,зумійте любов прийняти,із тими цінуйте миті,не треба кому брехати.До щастя і кроку зрушитьне дасть егоїзм незрячийНе смійте смітити в душу –любов цього не пробачить.Зречіться гордині, склавшив єдине тепло і ніжність,зчерствіє любов інакшеі втратить свою чарівність.Дозвольте себе любити,Дозвольте про себе дбати,з любов’ю ж бо легше жититак само, як помирати…

Маленький клубочок великого щастя, ясні оченята, мов радості цвіт. Як гарно блищали сніжинки сріблясті, коли появився на Божий ти світ. Спокійно на серці і затишно в домі, коли у колисочці в снах ти летиш, коли ноженята "біжать" без утоми, коли до сестрички всміхаєшся ти. Моя ти потіха! Хвилиночку кожну любов я душею і серденьком п'ю. Спасибі за діток, святий милий Боже, даруй їм здоров'я і ласку Свою!

За вікном плюс чотири. Сніжно.Я так хочу думки зігріти,пригорнутись до тебе ніжноі сховатись від всього світу,заварити міцної кавиі з ковточками оживати,відчувати весни октавиу зимових піснях-сонатах.За вікном плюс чотири. Сиро.Я так хочу зігріти душу,посміхнутись від щастя щироі забути про слово "мушу",як ніхто на землі не смієзакохатися до без тями,заспокоїти сни і мріїрозтривожені холодами.За вікном плюс чотири. Вітер.Я так хочу зігрітись... Знаєшіз останніх сніжинок-літеря тобі...

Читати далі...

Ще зовсім недалеко до весни,а я замерзла. Чашечкою чаюя хочу відігріти свої сни,та солоду для них не вистачає.Ще зовсім недалеко до дощівпривітних, теплих, а не льодовитих,та тільки б не стопити почуттів,отих, що заставляли взимку жити.Ще зовсім недалеко до тепла,а я навчилась дихати морозом,а я згоріла полум'ям до тлаіще тоді, коли сушила сльози.