Навіщо наряди, принциІ пафосних слів єлей?Мені би – потерті джинсиІ сонце твоїх очей.Мені би – старі кросівки,Де шпильок нема й оздоб,Мозаїкою бруківкиЗ тобою блукати щоб.Й, відкинувши всю манірність,Під міста вечірній блюзМовчати солодку вічністьУдвох про п’янке «люблю»…[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] Знайди слова, в яких немає крику, Де тиша примостилась кошеням І ніжно на плечі думок мурлика Про радість подарованого дня. Щоб вітром не ганятись за любов’ю, А їй гучних не треба перемов, Знайди слова, де будемо з тобою Мовчати про окрилену любов. © Ольга Атаманчук

Я матусі помагала:посуд мила-вимивала.Дві тарілки надщербила,а одну ущент розбила.Зачепила чашку з сокомі пролила ненароком.А як посуд я складала,із полички чомусь впалигречка, рис, горох і манка,все змішалось... Так що зранкудо тепер ще помагаю –крупи я перебираю. ...

Читати далі...

Ночей не вічні болісні окови. Розправить небо крила-рушники і прийде ранок. Знов. Обов'язково! Надію погодує із руки. І ти всміхнешся, бо усе минає. І це мине, як твердив Соломон. В житті, на жаль, без горя не буває утіх і радостей. Життя – хамелеон. Ти тільки вір! У щастя. Без розмови! Молитвою рятуй нічні думки, а ранок прийде, знай, обов'язково, надію годувати щоб з руки!

Я була для тебе не тою, котру ти хотів обіймати, котрій із кохання мелодій хотів ти стелити шовки. Я була для тебе чужою, якій залишалось ридати самотньо у ліжку холодній, де попелом стали зірки... Я була не тою для тебе, цілунками спрагло котру ти хотів би вкривати відверто від пальчиків ніг до повік. Навіщо ж ти дав мені небо, наливши у нього отрути? Убий мене! Краще померти, ніж бути не тою повік...

Коли погано зовсім на душі, коли від найрідніших – ніж у спину, я згадую як давні спориші мені до лісу вкутують стежину. Там спокій. Небо грізно височить, гілля дерев тремтить несамовито. Там вітер не шепоче, а кричить, що хай там як, а треба далі жити! І я біжу. Туди де дикий рев. Втікаю від людей, як від вампірів. І хоч лякають очі з-за дерев, Але, повірте, люди гірші звірів. Від лісу величі час зупиняє біг, стихає розпач, у ...

Читати далі...

До школи йду співаючи,летять пісні до хмар.Аж сяє, посміхаючись,в портфелику буквар.На сонці квіти ластяться,радіє вся земля.Тепер я першокласниця,тепер я не маля!Старанно буду вчитися,у школі, так і знай,щоб мною міг гордитисямій рідний милий край!

Приїхала сьогодні із села. Думала зайду на сайт, почитаю хороші вірші в честь Дня незалежності нашої рідної держави, а виявилось, що поетичні таланти не вітають своєї рідної землі???!!! Тож оскільки вчора я не мала змоги, а Тернопіль сьогодні теж гуляє, то я вітаю усіх зі святом!!!Українці і україночки!!!З Днем незалежності України!!!!!!!!Любіть свою державу, примножуйте її здобутки!Якщо кожен із нас посіє хоч одненьке малесеньке зерно любові, вкладе в нього працю і натхнення,то разом у нас...

Читати далі...

Я не сплю. Я ще й досі не сплю,хоч вже ніч біля ніг примостилась.Я сумую... Чи, може, люблю?Чи то сни я образила чимось?Як ти міг не писати мені?Як ти міг не дзвонити? Чекала...Цілувала приречено в сніі від розпачу мовчки кричала...Де ти був? Де ти був до сих пір?!Я ж тебе у нічнім стоголоссістільки звала, шукала між зір,що, в очах сліпота іще досі.Злюсь. Емоцій у серці кипитьсмертоносний вулкан. Пульс скажений.Пригорнув. Замість рисі умитькошеня стало лагідне з мене...

Обійми мене, пригорни мене, я втомилась так втікати від байдужих слів, чорно-білих снів, де не вмієм ми літати. Обійми мене, заховай мене в серці від усіх, благаю! Я ж без тебе – тінь мрій і сновидінь, без твого тепла зникаю... Обійми мене, захисти мене від холодних злив, від вітру. Розмалюй життя з чистого листа в теплу сонячну палітру. Обійми мене, зацілуй мене наче вперше... і...

Читати далі...