В замку Шарля Кастельмора Не гуляються бали, Миші з’їли все в коморі, Млин – сусідам віддали. І селяни вже забули Як на панщину іти, Став втопився у намулі, В стайні – лігво самоти. Парк не знає про забави, Звір – неляканий в лісах, Шарль свою воює славу У віддалених краях. Може й вже вмостивсь лежати, Перевтомлений, в землі… Зиск і з того будуть матиНенажери-королі.Шарль Ож'є де Батц де Кастельмор - реальна історична особа, маршал Франції, герой книг...

Читати далі...

Якщо можеш – пиши, хоч трішки. Двійко слів: як живеш і дата, І листи відправляй хоч пішки, хоч на хвилі морській горбатій, черепахою, вітром, возом, хоч би натяком, хоч луною, Бо інакше я втрачу розум, стану деревом чи стіною, самоти переп’юся лишку, до мовчання піду на страту… Якщо можеш – пиши, хоч трішки.Двійко слів: як живеш і дата.[Приєднана картинка]

Може ти голос забутих предтеч, Може ознака мого божевілля, Музо! Віддай-но загострений меч, Буде у мене зі словом весілля. Стану із ним лікувати сліпих, Стану трусити роки та епохи, Стану рубати пустих та дурних, Може і сам зрозумію щось трохи. Чуєш, як в небі голосить сурма, Янгол читає невидимий треби? Музо! Дай меч, бо у мене нема Більш сподівань ні на кого, крім тебе.[Приєднана картинка]

Живу як всі. Чекаю дива. Гадаю, сьорбаючи чай, Чи прийде диво чорнобриве, Чи скаже тихо: Зачекай, Я поки що іще на небі, Розмову з янголом веду, Закінчу і злечу до тебеІ вже нікуди не піду.[Приєднана картинка]

Поговори зі мною вітром, Холодним відблиском калюж, Додай відтінків до палітри Мовчазних днів, мовчазних душ. Торкнися місячного сяйва І янголу почисть крило, Твоє добро не стане зайвим (добро ще зайвим не було). Врятуй мене від вигорання Цієї тихої пори, Моя печаль. Моє світання.Поговори. Поговори.[Приєднана картинка]

Всі передбачення – туман, Всі передбачення – омана, Вербальна версія дурману І пластир до душевних ран. Солодкий супокою вир, Бажання розчинитись в чуді, То ж я скажу: «Все добре буде»,А ти повір мені, повір.[Приєднана картинка]

Я вибив іскру. Розгорівся світ, І темрява свою забула силу, В нові слова складався алфавіт, Мовчання тиші сходило в могилу, Втрачав свою білизну папірець, Життю раділа, мов дитина, мова, Я віддавав усе, що дав Творець, Бо золото і слава – не від Нього.[Приєднана картинка]

Такого не знайдеш В розвалах книг, Такого ніколи Не скажуть в школі, Зима – це не завжди Коли є сніг, Коли за вікном Дерева схололі. І не тоді, коли кров Не дзвенить, І не тоді, коли світ Дрімає, Зима – це іноді просто Мить, Коли у думкахТепла немає.[Приєднана картинка]

Зимовий ринок. Бруд та біле. Свідомість в натовпі несу, Тепла та тиші просить тіло, А вуха – сьорбають попсу. Грошима зваблюють міняйли, Жене собака горобців, І циганчата-прилипайли На совість тиснуть покупців. Спіймав калюжу черевиком (втомила вже халепа ця!) Чиясь печаль не в’яже лика, І хоче щось від продавця. Квіткарка десь доп’яла айстри Та пропонує їх без слів… Пробачте пані, я вже настрійНа все, що мав, собі купив.[Приєднана...

Читати далі...

Ви граєте «Зелені рукави», І настрій витинаєте струною, Скажіть-но, менестрелю, хто є Ви? Навіщо так Ви чините зі мною? Чи я почую хоч колись одвіт, Як догодили силам всемогутнім, Що вмієте ховати цілий світ У цій маленькій, невиразній лютні? Як ні, то грайте, чорт Вас забирай! Трощить мене на пил, на елементи! Я вже готовий проміняти райЗаради цього дивного моменту![Приєднана картинка]