Профиль

rutzit

rutzit

Украина, Каменец-Подольский

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Свежие фотографии

Люди держатся за людей

Если нету в душе дверей Или доски крест-накрест, гвоздями, Люди держатся за людей Настроеньем, улыбкой, словами. Даже тенями держатся, вздохом, И минутами, и годами, Письмами, когда так плохо, А когда хорошо – глазами. И пускай интерес не слажен С интересом ответным – не надо, Люди держатся, если даже До небес возвести ограду. Даже если облить холодным И внутри оборвать все струны, Люди держатся как угодно &nbsp...

Читать дальше...

Когда сознанием остёр

Когда сознанием остёр, То от волнения не деться, И каждый год – Как приговор, И новый день – Как приговор, В груди томящемуся сердцу.02.06.2016

Не рахуй, зозуле

Нових літ щодня тихіші кроки І дорога йде уже по краю, Не рахуй, зозуле, мої роки, В цьому сенсу жодного немає. Завтра світ про погляд мій забуде, Про мої думки і світлі крила, Скільки дали, стільки вже і буде, Я змінити щось уже не в силах. Нові будуть вабити створіння, Людяні, а може і не дуже, Деякі отримають прозріння, Більшості усе буде байдуже. Хтось шедеври вічності напише, Хтось по собі лишить тільки гени, Буде завтра все, як і раніше, Окрім ...

Читать дальше...

Сховав серпанок сонця путь

Сховав серпанок сонця путь, Що прагне кожен день угору, Я чую музику. Мабуть Ви йшли отут, можливо вчора. Ласкали поглядом своїм Усе, що бачу я довкола, І таємниці теплих рим Жбурляли радісно та вволю. Купалось небо у красі, Почувши Ваші таємниці, Та дивувалися не всі, Бо розуміли одиниці. Де зараз Ви – один етер, Напевне, відповіді знає. Я забарився і тепер Нічого, окрім рим, не маю.02.06.2016

Десятий поверх. Далі – тільки вниз.

Десятий поверх. Далі – тільки вниз. І небо – доторкнутися можливо, І місяць зачепився за карниз, І просить помогти сором’язливо. Я знаю погляд цей – так само я Просив допомогти. Мене не чули. Злітала тінь нерадісна моя Й топилася в небесному намулі. Тепер та тінь не вірить нікому І я її до віри не примушу, Та місяць чую і, мабуть, тому Протягую не руку – цілу душу.01.06.2016

Хмельное дно

Вот злачный дом – хмельное дно, Вертеп совсем не новогодний, Там хлещут бочками вино – Подарок щедрый преисподней. Здесь время цвета сочтено, Оно почти и неживое, И солнце в мутное окно Не смотри – брезгует, святое. Тут не ведут подсчёта лет. Зачем? Здесь праздности опека, И никого в помине нет, Кто зваться должен человеком.01.06.2016

Стікає ніч

Із неба темними потоками Стікає ніч і вабить чарами, І пахне зорями і спокоєм, Блискучим місяцем і хмарами. І обережно сни нанизує На стрілки старого годинника, Співає тихо, заколисує Усіх – і праведника, й грішника.01.06.2016

У забытых дорог

У забытых дорог не танцуют столбы Хороводы, и травы не гнутся, Там не знают весны, там не знают зимы, И не бьются движения пульсы. На забытых дорогах не видно следов Кем-то втоптанных в лоскуты пыли, Там нет шума и ветра, и даже нет снов, Только тлен вездусущ и обилен. Там не слышат про долг, про сознание, честь, Не живут там ни черти, ни боги, Мне б не ведать про вас, но у каждого есть За спиною такие дороги.31.05.2016

Почему

Я с покоем, увы, до сих пор незнаком, И живое сознание зыбко: Почему я пришёл в этот мир дураком И учусь на своих же ошибках? Может, в чём виноват? Может, то – произвол Неизвестно кого в этом свете? Почему вообще я на Землю пришёл И кому в этом выгода светит?31.05.2016

На темній стороні людини

На темній стороні людини Не видно сонячного сяйва, Там помирає щохвилини (І без кінця) душа, бо зайва. Там чують себе й більш нікого, І бачать те, що під ногами, І ласку погляду живого Женуть від себе батогами. І совість в нитках павутини Очікує своєї страти На темній стороні людини, Бо світлу – важко відшукати.31.05.2016