Профиль

rutzit

rutzit

Украина, Каменец-Подольский

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Я вже не йду – повзу до краю

Я вже не йду – повзу до краю, Та щось не бачу ще його, Пишу листи й не відсилаю, Яка є користь у того? Який є сенс в рядках кривавих? Який є сенс ще у мені? Нема ні почуттів, ні слави, Ні добрих слів в холоднім дні.03.02.2016

Вороны

Ночи долгой и черноглазой Новым днём нанесён урон, И стряхивал крик с деревьев Перезревшие гроздья ворон. Хотя, возможно, это и не крик, А так, песня, Нам – непонятная, Воронам – чудесная. Что-то такое Сердцам близкое, Что греет Души, Только им, Солидное, веское. Не исключено, что легкомысленное, И они его разносят Стаями многочисленными. Счастливые.03.02.2016

Неповторне творіння природи

Неповторне творіння природи, Мальовничість та туга осіння, Вам слова мої – гірше свободи, Вам рука моя – важче каміння. Ви щасливі. Я Вас розумію. Навіть заздрю в душі мимоволі, І тому, мабуть, Вами ще тлію, Потопаючи в світлій неволі. Вам нічого не треба. Я знаю. Не скажу, що від того приємно, І, як можу, я Вас оминаю, Та, нажаль, оминаю даремно. Та, нажаль, я ще ходжу по колу, І конаю на лютім морозі, Й тінь свою, непримітну та кволу...

Читать дальше...

Кто-то мнит себя сановником

Кто-то мнит себя сановником, Кто идёт за кем-то следом, Я ж делю всех на садовников И людишек-короедов. Сад растить – занятье нервное, Но, конечно, неплохое. Я надеюсь, что я первое И совсем уж не второе.02.02.2016

Дощем зимове небо вмилось

Дощем зимове небо вмилось, І про весну дзюрчить вода, Вона завчасно заявилась, Та це, насправді, не біда. Мені співати їй хотілось, Але вірші мовчать. Втомились. І їх мені, чомусь, шкода.02.02.2016

Зачекай, не зникай, не іди у минуле

Зачекай, не зникай, не іди у минуле, Не ховайся у пам’яті – бреше вона, Наші дні ще за обрієм не потонули, Хоч вертатись не хоче віджита весна. Не зливайся із тінями – їх так багато, Нащо множити те, в чому світла нема? Ми ще можемо посмішки всім дарувати, Душі рухом одним в небеса підніма. Знаю, час мій минув, знаю, що розтривожу, Знаю й те, що попутник знайшовся уже, Та без тебе піднятись ніколи не зможу Й відірвати від себе земне та чуже.02.02.2016

Плив згусток сонця золотий

Плив згусток сонця золотий, Жива дорога гомоніла, Та перекреслив день скупий Прозорість неба снігом білим. І обрій вже сховався. Сніг Його тримає у полоні, І на мою він душу ліг, Бо думав, що вона схолоне. 01.02.2016

Когда откроются все тайны

Когда откроются все тайны, Когда все покорятся цели, Что двигать нами будет дальше И по утрам срывать с постели? Что будет привлекать в итоге? Что будет делать нас творцами, Из мира вырывать земного И поднимать над облаками? Что станет тянущим магнитом, Непокорённою вершиной, Бить свежим ветром затхлость лени, Срывая с душ болота тину? Возможно что любовь, Она непредсказуема.01.02.2016

Считаю звёзды

С чаем. Считаю звёзды.Сколько их? Миллионы?Выстрелил в ночь словами,Пусть шевельнётся, соня.Нечего ей, красивой,Сонные пить бальзамы,Взбесится - не отстану,Я ведь такой упрямый.Я ведь такой несносный,Хоть и приличен внешне.Ангел? Побойтесь Бога!Так себе, просто грешник.Полноте, не прибедняюсь,Можно спросить любого,Сколько таких на свете?Так же, как звёзд, много.Так же живут, как могут,Или же спят - поздно,Я лишь чуть-чуть странный.С чаем. Считаю звёзды.01.02.2016

Счастье любит

Вязь словес под старину Отвергаешь с дракою? Счастье любит тишину? Счастье любит всякое. Счастье любит сладость дней И ночей загадочность, Любит небо посиней И добропорядочность. Счастье любит даже хлеб, Пусть чуть-чуть, но вовремя, И детей – большой прицеп, Были бы здоровыми. А не любит на веку Чёрствость безразличия, И, немножечко, тоску, Впрочем, для приличия.31.01.2016