Десятий сон навіки зник...

Десятий сон навіки зник

І ранок випив глянець кави,

Піду у світ, де білий сніг

Уміє бути ще цікавим.

Де голубий зимовий дух

Кудись тече до небокраю,

Де простір ріже людства плуг

Та врожаї думок збирає.

Зламавши пазурі хвороб,

Непевність, погляди мінливі,

Я стану наче землероб

На золотій, багатій ниві.

Допоки муза ще жива,

Допоки погляди ще ясні,

Я буду сіяти слова,

Нехай у душах сходять рясно.