Дорожній пил. Старенькі хатки...

Дорожній пил. Старенькі хатки.

Вапняні світлі кольори.

Тут край життєвого початку,

Музей минулої пори.

Він знав усе – добро і лихо,

Тепер самотність на лиці,

Лише вовтузяться у стріхах

Непосидючі горобці.

Тут у часу немає плину,

Тут спокій ходить по дворах,

І запах сивого полину,

І спогадів нетлінний прах.