Сидів поет середньої руки

Сидів поет середньої руки,

Папери слугували йому ложем,

У капелюх пірнали мідяки,

Що кидали мовчазні перехожі.

Він знав секрети потаємних слів,

Які у ньому в речення складались,

Він навіть дружбу з музами водив,

А може, це йому лише здавалось.

Поет, можливо, все ще не збагнув,

Що він живе, що він не просто мріє,

Але він до нестями щирим був,

Так мало хто на цій землі уміє.

І наближався час останніх снів,

Коли пора збиратись в потойбіччя,

І поруч з тим поетом я сидів,

І бачив себе у його обличчі.

12.04.2016