[Приєднана картинка] На перекрёстке времени и мыслей, На рубеже меж безразличьем и мечтой Вдруг повстречались две души, две зрелых жизни, В тот миг два сердца потеряли свой покой. Глаза в глаза и рук одно прикосновение… Весь мир исчез, остановило время ход. Томились души в трепетном волнении, Несясь стремительно куда-то вдаль за небосвод. Сердца пленило ощущение полёта. Отбросив тяжести земных проблем-оков, Впервые в жизни чувствуя единство взлёта, Сплетались души за...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Укутай меня своей нежностью. Укрой одеялом из страсти. Свечою любви и верности Зажги во мне искорки счастья. Разлей позолоту звёздную В бокалы сердец звенящие. И выключи зИму морозную, Включи мне весну пьянящую. Согрей мою душу озябшую Своею улыбкою солнечной. От вьюг и метелей уставшая, Пусть теплом твоим будет наполнена.

Світ у морі гріхів потопає, Захлинаючись гнівом і заздрістю. А сваволі людськІй кінця-краю немає, Нема в дУшах любові і радості. Кому служить цей світ і на кого чекає В час рішучий на зламі історії? Вже й подобу своЮ поступово втрачає, Нових ідолів собі створює. Пів-планети – прихильники Армагедону. На пророцтвах кишені збагачують. Хоч самі навіть й гадки не мають у тому, Що так пристрасно передбачують. Хтось приходу Антихриста щиро чекає, І до страху...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Коли ступила я уперше на перон Ранковим снігом вкритого вокзалу, Забилось серце з ритмом міста в унісон. В цю мить воно назАвжди з ним з’єдналось. Від того часу проминуло вже 7 літ, А я щоразу нових зустрічей чекаю. Для мене, Києве, ти мов живий магніт, І я до тебе знову й знову повертаюсь. Люблю Карпати, і, звичайно ж, рідний Львів. І ця любов невпинно серце зігріває. Та блиск вечірніх київських вогнів Його новим натхненням наповняє. &nbsp...

Читати далі...

Ты давно за меня не в ответе. И забудь навсегда эти бредни. Вышел срок твоего обаяния, Сердце выдержало испытания. Не пытайся мой мир разрушить, Я к попыткам твоим равнодушна. В плен иллюзий себя загоняешь, Я к тебе не вернусь. Ты же знаешь. Ты пойми – это всё уже БЫЛО. Долго сердце надежду хранило. Помнишь, как оно рвАлось на части На осколках разбитого счастья? Слишком поздно… Потеряно время. Актуальность утратила тема. Благодарна я всё же тебе, Что...

Читати далі...

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] Соберу тебе звёзды в букетик, Оживлю их своею любовью. Пускай в сердце твоём они светят, Завлекая своей красотою. Я по бархатной коже рассыплю Поцелуев жемчужный дождик. В сладкий плен твоей нежной улыбки Своё сердце отдам осторожно. Перламутровой кистью рассвета Для тебя новый день нарисую. И дополню оттенками лета, У печали тебя уведу я. Я живу твоим ласковым взглядом В каждой мысли и в каждом мгновении. Я с тобою всегда буду рядом...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Навіщо про щось судити, Якщо тями у тому немає? Непотрібно вогонь ворушити, Дуже боляче він обпікає. Храм душі лиш для Бога відкритий, Тільки Він усі таїнства знає. Що довЕлося серцю прожити Й що насправді воно відчуває. ЗаводИло життя в лабіринти Й не давало ніяких підказок. Лиш новІ і складні розвилки Без єдиного дороговказу. За помИлки жорстоко било, Гартувало стражданнями душу. У оману не раз вводило І завждИ говорило“Я мушу”...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Пригорни мене міцно та палко, Наче вперше і наче востаннє. Снігового зимового ранку Розігрій теплом свого кохання. Це не згадка, не сон і не казка, Це кохання могутня сила. Нездоланна, таємна, прекрасна, Вона шлях у майбутнє відкрила. Пригорни мене ніжно до серця, І поринь у смарагдове море. З нього ніжність тобі посміхнеться І повЕде в кохання простори. Йде від серця до серця стежина. То алея Любові живої, Що провадить в кохання країну....

Читати далі...

[Приєднана картинка] Коли говорять очі і серця, Тоді весь світ навкОло затихає. Стають єдиним цілим два життя… В цю мить Любов із ними розмовляє. Коли до вуст торкаються вуста, Тіла нестримний трепет огортає. Бажання полум’ям у дУшах пророста, Кожну клітиночку собою наповняє. Коли не можна віднайти потрібних слів… На тій межі, де вже немає в них потреби, Там почуттів ріка виходить з берегів. Її спинити неможливо… Та й не треба. Там, де на двох єдине відчуття, ...

Читати далі...