Спасибо осени за сына,

За день прекрасный октября.

За взгляд любви, небесно-синий,

В котором солнышки горят.

За лучезарную улыбку,

Что светом наполняет дом,

За чистоту души открытой,

За то, что есть на свете он.

Спасибо осени за радость,

За счастье Ангела обнять,

Забыть невзгоды и усталость,

И утром нежно это счастье целовать.

Облетает листва, под собою года укрывая,

Оторвёт календарь моей жизни прожИтый листок.

И ещё один год золотистый сентябрь завершает,

И пора подводить за него перед Богом итог.

Как прожИт каждый день? Сердце памяти строки листает.

Что сбылось и к чему не успела дойти?

Рядом Ангел-Хранитель мой душу, как книгу, читает.

Он источником света горит у меня на пути.

Сколько раз оступилась, кому чего недосказала?

За грехи и ошибки прошу тебя, Боже, прости.

Посреди суеты я так часто Твой голос теряла,

От решений неверных и скверны меня защити.

За подаренный год я Тебе приношу благодарность,

За уроки от жизни и крыльев небесных покров.

За подарки судьбы, за паденья, за боль и за радость,

За надежду и веру, за близких людей, за Любовь.

А вже осінь на підході,

Перше листя облітає.

Тепле літечко відходить,

Сестрі двері відчиняє.

Ще гаряче літнє сонце

Землю в променях купає.

І привітно у віконце

Рано-вранці зазирає.

Ще буяють літні трави,

Різнобарв’ям зір милують.

І вбранням своїм яскравим

Вже останні дні чарують.

Стоїть Осінь на порозі,

В руках айстри та жоржини.

Руда стрічка у волоссі,

В неї скоро іменини.

Якщо бути убитою, то поглядом твоЇм,

Якщо хворіти, то гарячкою кохання.

Якщо сп’яніти, то тобою лиш одним…

І в кожну мить, неначе вперше і востаннє.

Якщо летіти, то на крилах наших мрій,

Якщо упасти, то в твоЇ палкі обійми.

Якщо згоріти, то у пристрасті твоЇй,

Такій солодкій, бажаній і сильній.

Якщо тонути, то у хвилях почуттів,

Любов ковтати, не бажаючи спасіння.

У тебе влитись, мов ріка без берегів,

В твоєму серці прорости живим насінням.

Не возвращайтесь в прошлое, оно уже прошло.

Его не изменИшь, не перепишешь.

Время мосты к нему безжалостно сожгло,

И глас его всё дальше и всё тише.

Закрыта в прошлое иллюзорная дверь,

Потоком мыслей открывать её не стоит.

Творится жизнь наша сегодня и теперь,

Стремленье к прошлому струны души расстроит.

Вчерашний день – сегодняшнего тень,

Он больше никогда не повторится.

Судьбы страничка, призрачная сень,

В которой от себя нельзя укрыться.

Часть нашей жизни, опыта ступень,

Пускай останется к ней память беспристрастной.

Страничку чистую откроет новый день,

Воспоминаньями нельзя построить счастье.

Я йшла до тебе в серці і в віршах…

Між сяйвом місячним Чумацьким шляхом.

Тебе я малювала в своїх снах,

Нестримно линула до тебе синім птахом.

Я серцем завжди знала, що ти є,

Хоча в житті своїм не раз зблукала.

В моїй душі цвіло ім’я твоє,

Між терням долі воно пагони пускало.

До тебе йшла дорогами життя,

На них і біль, і радість зустрічала.

За кроком крок ступала в майбуття,

І погляд твій серед зірок шукала.

Зустрілись наші душі в небесах,

Десь на кордоні поміж простором і часом.

Ми подолали цей важкий тернистий шлях

Для того, щоб назАвжди бути разом.

Твоя любов, неначе оберіг,

Живе в душі і серце зігріває.

Він у дитинстві мої сни беріг,

Й сьогодні у житті зорею сяє.

Твоя любов сильніша над усе,

Всі негаразди, сум і біль здолає.

Мир і гармонію у серце принесе,

Твоя молитва мою віру укріпляє.

Твоя любов – безцінний діамант,

Її ніщо у світі не замінить.

Це щастя ключ і успіху гарант,

У час негоди від кайдан тривоги звільнить.

Твоя любов – то найдорожчий скарб,

Мов неба синь, глибока і безмежна,

У моїй долі, мов живий ліхтар,

Вона від відстані і часу незалежна.

Твоя любов – то Богородиці рука,

Моя свята, невтомна Берегиня.

Я вдячна Богу, що ти є така –

Найкраща, найсвітліша і єдина.

Куди ведуть тебе, народе України?

Твої святині на поталу віддають.

Кричать невігласи – подолано руїну!

Самі ж по цій руїні в прірву йдуть.

Їх не навчили рідну землю цінувати,

За 30 срібняків вони і душу продадуть.

З одним бажанням -  Україну розіп’яти

Вони й по трупах задля мрій своїх пройдуть.

Важко людьми створіння ці назвати,

Це лиш безграмотні й бездушні пішаки,

Що рушники встеляють перед "старшим братом"

І повзають неначе пацюки.

Вже й нашу мову захотілось розтоптати,

Що далі і який наступний крок?

Може, і віру в нас захочуть відібрати?

Коли ж закінчиться цього свавілля строк?

“Злоба і ненависть до власної країни”, -

В думках слова, на Біблії рука…

Присяга знищення народу України –

Пошкодженого розуму мета.

Берегите любовь и цените её больше жизни,

Берегите её исцеляющий души огонь.

Пока живы сердца, чтобы не было в них укоризны,

Пока в чьей-то руке согревается ваша ладонь.

Берегите любовь, как сокровище, данное Богом,

Словно ключ, открывающий к счастью златые врата.

Светом Истины озарена к ней святая дорога,

Из источника чистого льётся живая вода.

Берегите любовь, как небес благодатное семя,

Пусть на почве сердечной цветами она прорастёт.

Нет границ у любви и не властно над нею время,

Берегите любовь и пускай она вас бережёт!