Підгоріла паска

Підгоріла паска

У ті роки, коли у нас за бога вважали Йосипа Сталіна і сумніватися в цьому було вкрай небезпечно, православної традиції ми все ж дотримувались і хоч ікони в хаті і не було, усі знали, коли настане Пасха і завжди пекли паску до того святкового дня.

 Пекла і мама.

Впотай між сусідами розповсюджувались рецепти, які підказували чим замінити дефіцитні в той час складові на доступні.

Одного разу чи то з-за незвичних складових, чи з-за якоїсь іншої причини паска не просто не вдалась, вона добряча підгоріла. Мама була вкрай засмучена. Мені до сліз було шкода її, тому я, не роздумуючи, відломив шмат найбільш підгорілої паски і, зображаючи найбільшу насолоду, давлячись, зжував її.

- Мамочко! Не розстроюйся! Це ж моє улюблене, з хрусточком! Мама здивувалась, не дуже й повірила, але настрій її суттєво поліпшився.

На мою біду свідком цього вчинку стала моя старша сестричка. З тих пір і майже протягом 60 років я мусив поїдати всю горілу випічку з її кухні, котру віна залишала мені, як моє улюблене... Скільки раз я поривався сказати їй:

- Це ж я зробив у шестирічному віці щоб мама не розстроювалась. А ти тут, сестричко люба, до чого???

Поривався, але так і не сказав. Втім і не жалкую про те...