навіяне притчами

 Почув недавно історію-притчу:

Прийшов якось чоловік до священника і каже: "Отче, чому так? Приходиш до бідного, і хоч би як складно йому не було - завжди привітний, завжди допоможе. Прийдеш до багатого - він ніби тебе і не помічає. Невже це тільки через гроші?"
О: - Сину мій, виглянь крізь вікно. Що ти бачиш?
Ч: - Жінку, що прогулюється з коляскою, таксі, що проїхало, собаку ...
О: - Добре, ти побачив життя навколо. А тепер подивись в оце дзеркало. Що ти бачиш?
Ч: - Та що я можу тут побачити - тільки себе і бачу!
О: - І вікно і дзеркало зроблені з скла. Варто лише добавити трохи срібла і як міняється світогляд - починаєш бачити лише себе!

На жаль, ця притча знаходить часте підтвердження в нашій Україні! Але хотілолося б нагадати ще одну гуцульську притчу:

   Жив собі бідолаха (сарака) і скаржився постійно на життя. Люди з села змилувалися над саракою і порадили йому звернутися до мудрого старого діда (мольфара), що жив відлюдькувато на схилі гори за селом.
   Прийшов сарака до мольфора тай каже: йой діду, маю страшну біду. Я бідний, голий, простоволосий і ніц не маю талану (щастя, вдачі). Дайте ми раду, діду!
   Мольфар каже у відповідь: не бійсі синку "все" (весь час, постійно) так не буде. /змовкає/
Сарака: діду - кажіть, яка ж рада мому нещістю?
Мольфар мовчить і вступаєсі (йде) до хати.
Сарака такі (також) вступивсі домів (додому). Не зна, що робити.
Але за рік-другий зачинає сарака ґаздувати. Все йому таланить. Має худобу, коней, вівці. З часом стає найбільшим ґаздою на селі.
Якось думає колшній сарака, що тра дякувати мольфару за поміч. Йде до хати за селом, тай каже мольфару: "Діду, маю дяку вам до гробу. Просіть, що хочте, ви мене вратували од голодної смерти".

Дід запаює файку (люльку), і з-під сивих брів зирка на чоловіка: "Та ніц мені не тра од тебе. Бо то все так не буде".

безвізовий режим нам світить?

   Введення безвізового режиму для громадян Грузії передбачено на початок 2016 року, для громадян України до кінця наступного року – повідомляє агентство Польське пресове агентство (PAP) спираючись на свої джерела.

   Громадяни цих двох держав могли б подорожувати до ЄС без віз перед наступним самітом Східного Партнерства, який – за словами співрозмовника PAP – заплановано на січень 2017 року в Брюсселі.

   Київ та Тбілісі сподівалися, що вже під час саміту СП в Ризі, який розпочався у четвер, будуть прийняті рішення або принаймні політичні заяви щодо скасування візового режиму. Проте, як довідалося агентство PAP з дипломатичних джерел, у проекті кінцевої заяви саміту СП немає однозначного ствердження щодо безвізового руху. У проекті загально говориться про можливість скасування віз для громадян Грузії та України після виконання всіх умов. ЄС вимагає, зокрема, введення антикорупційних законів.

   Один з євросоюзних дипломатів сказав PAP, що реальним є, що Киїів виконає вимоги до кінця цього року. Як показують розмови PAP з дипломатами з ЄС, сьогодні передбачається, що безвізовий рух Грузія-ЄС почне обов’язувати «від початку 2016 р., найпізніше весною». Коли говорити про Україну – подає джерело PAP – «є питання, чи це буде середина 2016 року чи друга половина, але напевно до січня 2017 року». Першими з-поміж країн Східного Партнерства безвізовий режим з ЄС охопив громадян Молдови, які подорожують до Євроспільноти без дозволу від квітня 2014 року.



ТАК СВІТИТЬ НАМ БЕЗВІЗОВИЙ РЕЖИМ, ЧИ ЦЕ ЧЕРГОВА ОБІЦЯНКА???

0%, 0 голосів

17%, 3 голоси

17%, 3 голоси

50%, 9 голосів

17%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

РПЦ + рубль = збільшення пастви? )))

  • 17.05.15, 13:57
В Рашці " схрестили" рубль, хрест і церкву

Дизайнер з Єкатеринбургу Анатолій Патрушев розробив нову емблему Російської православної церкви.
Він з'єднав у своїй розробці "Фірмовий стиль Російської Православної Церкви" рубель і хрест.
На сайті свого портфоліо, дизайнер пояснив, що РПЦ зараз має "розмитий образ", а така емблема дозволить "збільшити паству", оскільки вона зробить церкву зрозумілішою для населення.
Сучасне суспільство споживання мислить брендами і символами. Щоб розмовляти з суспільством на одній мові Церкви потрібна містка, сучасна і зрозуміла айдентика. Логотип допоможе просувати справжні цінності в ширші маси", - пояснив дизайнер свою ідею схрещеного рубля і хреста.


РПЦ

слідами Калігули і Нерона

  В Санкт-Петербурге казаки поставили памятник Путину в образе римского императора. Фоторепортаж / Гордон

  У Санкт-Петербурзі поставили прижиттєвий пам'ятник президенту Росії Володимиру Путіну. Бронзовий пам'ятник відлитий у вигляді погруддя російського лідера в образі римського імператора.
    Відкриття пам'ятника планувалося на 9 травня, однак ця подія відбулася на тиждень пізніше. Ініціаторами встановлення погруддя стали місцеві козаки з православного союзу козаків "Ірбіс". Козачий отаман Петербурга Андрій Поляков сказав, що на ідею поставити пам'ятник Путіну за життя його надихнула анексія Криму. На його думку, президент таким чином збирає назад "ісконно руські землі". 
    "Наш президент - це втілення мужності і державної мудрості. А наша країна сьогодні – це справжня російська імперія. Тому для втілення нашої задумки ми вирішили вибрати образ римського імператора", - сказав козачий отаман в інтерв'ю російському Metro.

Брусничка всьо?

Результат пошуку зображень за запитом "брусничка"

Мережа супермаркетів " Брусничка" припиняє свою роботу в Донецьку. Магазини проводять розпродаж товарів і, що показово, торгового устаткування. 

Продукти в магазинах розпродають з 50%% знижкою, у ряді випадків повідомляють про демонтаж торгового устаткування. Нових надходжень немає, а крім того пропали фірмові пакети.

За інформацією "Донецьких вестей", керівництво ДНР прийняло рішення про "націоналізацію" мережі магазинів "Брусничка" і ряду інших магазинів. Магазини не закриватимуть або не робитимуть власністю " республіки". Їх передадуть російській мережі супермаркетів " Пятерочка".

З політичної точки зору закриття мережі магазинів Рината Ахметова в Донецьку і Горлівці складно переоцінити. Це говорить про те, що провідний бізнесмен регіону не бачить перспектив по розвитку торгівлі на окупованих територіях, поступаючись площі росіянам.

21 травня - флешмоб у вишиванках

У італійців є прислів'я: 
"КОЛИ НЕ ЗНАЄШ ЩО ОДЯГТИ – ОДЯГАЙ КОСТЮМ." 
Чи слід українцям впровадити звичку: 
«КОЛИ НЕ ЗНАЄШ ЩО ОДЯГТИ – ОДЯГАЙ ВИШИВАНКУ»?

ДЕНЬ ВИШИВАНКИ — це свято національної єдності.

«У третій четвер травня (цьогоріч – 21 травня) – просто одягни вишиванку, де б ти не був і що б не робив. Цього непростого для України року ми хочемо довести собі та усьому світові, що українці єдині. Тому святкування Дня вишиванки цього року оголошуємо всесвітнім smile emoticon, і маємо амбітну мету залучити до флешмобу українців з усіх куточків світу», – зазначають організатори.

як в рашці "люблять" героїв ДНР

Эта вроде бы банальная история наглядно характеризует разлад в умах россиян. С одной стороны, нижегородцы вешают везде георгиевские ленточки и с видимым удовольствием ходят на многочисленные патриотические тусовки. С другой, когда речь доходит до дела (например, до сбора помощи для воюющего и голодающего Донбасса), то тут в большинстве случаев «хата с краю», несмотря на достаточно определенную политику государства. В то же время есть целый ряд «государевых людей», которые эту самую политику, мягко говоря, совсем не разделяют. 
Ополченец из Нижнего Новгорода Александр Зайцев с позывным «Заяц» вернулся из Новороссии перед Новым годом. Воевал в легендарной РГД «Рязани» в Донецке и штурмовал село Мариновку, чтобы пробить коридор к российской границе для вывоза беженцев. Потом служил в охране объектов связи у не менее легендарного генерала Сергея Петровского «Хмурого» - начальника разведуправления ДНР. Который, кстати, первым в молодом государстве получил генеральское звание за оборону Горловки и долгое время был единственным генералом молодого государства.
Но вернемся к нижегородским реалиям. Ситуация, вроде бы, совсем банальная. В начале апреля Зайцев сидел с товарищами в кафе. Когда стало уже поздно, они решили разъезжаться по домам. Один из друзей слегка «перебрал», и Александр его поддерживал. Потом он зашел в круглосуточный магазин за сигаретами, оставив товарища сидеть на лавочке. А когда вернулся, там уже был наряд ППС, который отвез их в отдел полиции № 4 Московского района Нижнего Новгорода. Потребовали паспорта. Зайцев протянул свой документ. А в нем оказалось удостоверение ополченца ДНР. 
"- Я и не мог подумать, что это вызовет такую агрессию у полицейских. Для начала мне сказали, что сдадут в ФСБ за наемничество. Я пояснил, что я не наемник, а доброволец, который жалования не получает. Далее последовала тирада от одного из полицейских: «Нам из-за вас, козлов, зарплату урезали!». Потом служивый переключился на геополитику. Дескать, ему и его «боевым товарищам» «Крым на... не упал!». Со стороны это выглядело так: сидели три мента и по очереди лаяли, какой я нехороший. Один из них меня спросил: за кого воевал? Я ответил, что защищал русских людей. После этой фразы один из них ударил меня по лицу, я отшатнулся. Тогда он намотал на руку ремень и начал наносить мне удары по спине и голове. Очень хотелось ударить в ответ, но я понимал, что сразу получу срок за нападение на представителя власти. Через пару минут меня пинками отправили в камеру. Утром пришел наш знакомый, отдал «штраф» полицейским - и нас отпустили."

про тролів і особисту гігієну

Періодичні істерики, що струшують соцмережі - ознака часу. Дня не проходить без того, що

би хтось з френдів не поділився власним обуренням.


На відміну від позитивних емоцій - котиків, діточок та іншого мімімі - обурення поширюється інформаційним середовищем з шаленою швидкістю, а по дорозі розганяється до справжньої істерики. Кожен захід у соцмережі перетворюється на перехід мінним полем - ніколи не знаєш, чи наступний пост не вприсне тобі порцію отрути в голову.

Цікаво, що хейт-спічі, що стали дуже популярним жанром дописів у соцмережах, ми не сприймаємо як цілковитий троллінг. Ми дотепер вважаємо троллінг, який в РФ зробили дієвою зброєю гібридної війни, чимось раціональним. Ми готові повірити, що інфоніггерам з Ольгіно платять за те, що вони сіють дезу, обманюють довірливих росіян та європейців, створюють "позитивний" інформаційний фон для одних подій і негативний для інших. Але, схоже, як мінімум побічне - а може й головне завдання троля - не дезінформувати, не сіяти пропаганду, а викликати, як це назвав один російський публіцист, "розлив жовчі". Їхнє завдання номер один - руйнувати нас за допомогою наших власних емоцій.

Вводити супротивника в істеричний стан - тобто проводити час від часу психологічні атаки - не винахід сучасної війни. Але тільки тепер, внаслідок тотальної інтернетизації істерика стала дійсно зброєю масового враження. Яка до того ж діє за принципом бактеріологічної зброї - один заражений реципієнт обов'язково передасть свою істерику далі, по власній мережі френдів. Феномен поширення воплів з надзвуковою швидкістю можна спостерігати у соцмережах кожного дня.

Такі месіджі легко впізнати. Вони завжди ірраціональні і завжди мають негативний емоційний заряд. На відміну від вже звичних і надто генералізованих (чи навпаки надто вузькопрофесійних) "насзливають" і "всепропало", на які доволі швидко у більшості виробився імунітет, вони більш-менш конкретні. Це, приміром, історії про біженців, які "понаїхали", а їхні родичі тим часом за ДНР воюють. Або про те, як, приміром, у Києві "всім начхати на війну, поки хлопці за них гинуть".

І немає сенсу ставити раціональні запитання на кшталт, а як саме столиця "має жити війною"? Новобранці мають проходити вишкіл просто на Хрещатику? Чи плакати з Родіной-Матір'ю мають тикати в перехожих "натруженним указатєльним" з кожного стовпа?

Але жодна раціональність тут не працює. Оскільки в подібних "хейт-спічів" насправді завдання - вибити з-під наших ніг будь-яку раціональність. Посіяти хаос у мізках. "Викликати на емоції" - сильні і дуже, дуже негативні. Емоції, які виснажують і руйнують.

Ми все ще не до кінця розуміємо природи і стратегії гібридної війни. Ми дійсно живемо так, "ніби нічого не відбувається" - працюємо, дивимося серіали, сидимо у кав'ярнях. І при цьому ми майже не помічаємо, що говоримо трохи голосніше, ніж завжди. І на Книжковий Арсенал цього року було паломництво. Дивно, чому дотепер ніхто не написав на Фейсбуці про те, що "вони ще й книжки читають - ніби не війна!" Ми дотепер не зрозуміли як слід, що головне завдання тилу під час цієї (а може, і будь-якої) війни - втримувати рівне дихання і ритмічне серцебиття.

А це нам дається все важче. Бо насправді ми не живемо "як завжди" вже півтори роки. Вже доволі довгий час - від ночі 30 листопада 2013 року, принаймні - ми внутрішньо мобілізовані і напружені - хоч і не завжди самі це усвідомлюємо. Навіть саме наше намагання імітувати звичне життя - ознака того, що життя стало зовсім не звичним, але захисні механізми спрацьовують і допомагають зберігати непевну внутрішню стабільність. Яка в свою чергу дозволяє нам робити те, що маємо робити. Ми поки що не відчуваємо ані смертельної втоми, ані справжньої глибини травм - але це зовсім не означає, що ані травм, ані втоми немає. Бо чому б тоді будь-який поштовх змушує нас вибухати і витрачати при тому сили, які можна було би витратити зі значно більшою суспільною користю?

Виснажити нас психологічно, довести до нервового зриву - одне з завдань гібридної війни. Не треба зброї - ми самі знищимо себе, коли втратимо здатність рівно дихати. Кожен "хейт-спіч" стосовно біженців, "обивателів", "даунбасської вати", галицьких ухилянтів від мобілізації, відвідувачів кафе і концертів, а також велосипедистів, нумізматів, пенсіонерів і матінок з маленькими дітьми - черговий прицільний постріл у війні, яку ведуть проти нас чи то тролі-провокатори за допомоги "корисних ідіотів", чи то демони з власної - чи френдової - голови. Час подбати про інформаційну гігієну. Інакше ми просто вигоримо раніше, ніж переможемо у цій війні.

http://www.dsnews.ua/society/dzerkalo-troliv-27042015180800