Оправдать ЮВТ в ЕСП поможет дело азербайджанского журналиста

Защитник экс-премьера Сергей Власенко рассчитывает на прецедентную практику Европейского суда по правам человека. «Существуют исключения, когда Европейский суд рассматривал содержание вынесенных обвинений в конкретном уголовном деле», — отметил он.

Юлия Тимошенко

Юлия Тимошенко Фото korrespondent.net

Защита экс-премьера Юлии Тимошенко при рассмотрении ее дела в Европейском суде по правам человека намерена использовать прецеденты ЕСПЧ, который при рассмотрении подобных дел предписывал обеспечить «немедленное освобождение заявителя». Об этом в интервью ZN.UA сообщил адвокат Тимошенко нардеп Сергей Власенко.

На вопрос, намерена ли защита использовать прецедент и решение Европейского суда касающиеся азербайджанского журналиста Футуллаева, Власенко заявил: «Мы собираемся использовать несколько прецедентов Европейского суда».

«Отвечая на ваш вопрос, я бы хотел одновременно обратиться через вашу газету к президенту Януковичу: Виктор Федорович, не верьте вашим юридическим консультантам, из-за которых вы дезинформируете украинское общество. Как правило, Европейский суд по правам человека, не углубляется в содержание обвинения по конкретному делу. Европейский суд рассматривает лишь нарушение Европейской конвенции по правам человека и для этого есть определенная процедура и определенный порядок. Но так происходит не всегда. Существуют исключения, когда Европейский суд рассматривал содержание вынесенных обвинений в конкретном уголовном деле», — отметил он.

На вопрос, заканчивались ли рассмотрения таких дел требованием освободить человека из заключения, адвокат сказал: «Это заканчивалось различными вариантами. Но я очень рекомендую президенту Януковичу и его советникам рассмотреть прецедентную практику Европейского суда по правам человека для того, чтобы не дезинформировать украинский народ».

Справка ZN.UA

Бывший главный редактор независимого еженедельника «Реальный Азербайджан» и газеты «Ежедневный Азербайджан» Эйнулла Фатуллаев в 2007 года был приговорен азербайджанским судом к восьми с половиной годам лишения свободы по обвинению в клевете, угрозе терроризмом, в разжигании национальной ненависти и других преступлениях. Поводом для судебного преследования стали статьи, опубликованные в «Реальном Азербайджане», — «Карабахский дневник» и «Алиевы идут на войну».

В сентябре 2007-го Европейский суд по правам человека принял к рассмотрению жалобу, поданную азербайджанским журналистом. В своем заявлении тот написал, что «признание его виновным за высказывание утверждений в его газетных статьях являлось нарушением его права на свободу выражения мнения, что он был лишен возможности предстать перед независимым и беспристрастным судом, созданным на основании закона, и что не было соблюдено его право на презумпцию невиновности». Речь шла, в частности, о нарушении прав журналиста в соответствии со статьями 6 (право на справедливое судебное разбирательство), 10 (свобода выражения мнения) и 13 (право на эффективное средство правовой защиты) Конвенции о защите прав человека и основных свобод.

Рассмотрев дело Эйнуллы Фатуллаева, Европейский суд по правам человека постановил в апреле 2010 года удовлетворить его жалобу по статье 10, п.п.1 и 2 статьи 6 Конвенции и обязать азербайджанское государство обеспечить «немедленное освобождение заявителя», выплатив ему 28 тыс. евро.

В ноябре 2010 года Верховный суд Азербайджана во исполнение решения Европейского суда по правам человека отменил приговоры от 2007 года. Однако журналист не был освобожден в связи с возбужденным против него в декабре 2009-го новым уголовным делом о незаконном хранении наркотиков.

Фаттулаев провел за решеткой четыре года, и под давлением общественности в мае 2011 года был выпущен азербайджанскими властями на свободу. После освобождения из тюрьмы журналист создал Общественное объединение за права человека.

Подробности читайте в свежем номере «Зеркала недели. Украина» в интервью Сергея Власенко news.zn.ua

Конституційна асамблея: Віктор Янукович піде по двох етапах

Гарант Конституції раптом згадав, що давно хотів її реформувати, й уперше скликав Асамблею, котра має освятити перекроювання Основного закону

Нова конституційна реформа почалася з прав… таксистів. По обіді 20 червня саме вони стали головними жертвами пробок в районі перетину Володимирської вулиці та бульвару Шевченка. Невідомо звідки, але це плем’я швидко дізналося, що потужні міліцейські кордони, котрі й стали каталізаторами пробкоутворення, охороняють прибуття до Університету Шевченка президента Януковича. У коментарях водіїв було мало поваги до інституту президентства, не кажучи вже про особу глави держави як таку. Тим паче, що президент затримувався.

Проте врешті-решт у залі на Володимирській, 60, президентів зібралось аж четверо. Перше засідання Конституційної асамблеї, котру Віктор Янукович утворив указом від 17 травня, не міг не відвідати голова цього дорадчо-консультативного органу Леонід Кравчук. Постарілий та стомлений з вигляду, Ленід Макарович усе ж таки знаходить в собі сили на подібну діяльність, і лишається тільки сподіватись, що почуття виконаного обов’язку служить йому достатньою компенсацією.

Творці нової Конституції?

Відвідали засідання й президенти Кучма та Ющенко (вони є членами КА за згодою). Леонід Кучма, в традиційній для себе синій сорочці, тримаввся флегматично. Нинішня Конституція України з’явилася саме за його президентства, не піддалася спробі реформування 2000 року, котрої пан Кучма прагнув від щирого серця, і піддалася реформі 2004 року, на котру він пішов вимушено… Тобто другий президент має в цій справі неабиякий досвід. От тільки в тому, що нинішній конституційний реформатор – Янукович – дослухатиметься до будь-яких порад Леоніда Даниловича, якому досі не може пробачити відступ перед Помаранчевою революцією, є великі сумніви.

Віктор Ющенко притягував погляди дивовижним поєднанням строгого темного піджака з білими літніми штаньми й легковажними світлими туфлями. Говорячи про учасників Асамблеї, Віктор Янукович загадково спіткнувся на імені попередника.

- Дуже вдячний Леоніду Макаровичу Кравчуку, першому президенту України, який взяв на себе цей тягар… Я вдячний президенту Кучмі Леоніду Даниловичу, президенту Ющенку, - тут Янукович раптом замовк, про щось замислився і, врешті-решт, гучно зітхнув.

Залом прокотилось пожвавлення. Проте Янукович уже продовжував читати свою промову. Чи справді він «забув» ім’я й по-батькові колишнього ворога (як припускали пізніше колеги), чи це була технічна накладка із текстом? Таємниця лишилась таємницею.

Таємницею лишаються й причини, що змусили Януковича терміново згадати про конституційну реформу, котру він оголосив «пріоритетом» ще в лютому минулого року, та так про це, здавалося, й забув. У більшій частині своєї промови,  як і годиться в таких випадках, президент висловлювався максимально розлого й абстрактно. «Хотів би всіх вас привітати з цією подією, що ми з вами об'єдналися сьогодні заради діалогу щодо модернізації Конституції України», - виголошував Янукович. – «Наша мета – утвердження… основоположного закону національного права, що буде надійним фундаментом майбутнього Української держави». Кореспондент Тижня, безуспішно намагаючись уявити собі «фундамент майбутнього», вирішив уже було, що президентський спіч не міститиме зовсім ніякої конкретики.

Але дещо сказано таки було. Янукович перелічив пріоритети конституційного реформування, як він їх бачить. Зокрема, гаранта цікавить переформатування судової системи. В якому напрямку – не сказано (не рахуючи традиційних обіцянок, що це буде напрямок «забезпечення ефективного і незалежного судового захисту прав і свобод»). Разом із тим, промайнула й така цікава фраза, як «запровадження європейських підходів доступу до судової професії». Зараз в Україні, нагадаю, суддів призначають спочатку президент (на 5 років), а далі – парламент (пожиттєво). В квітні Янукович запропонував депутатам затверджувати суддів без обговорення їхніх кандидатур у сесійній залі. Можливо, це був один із перших кроків у напрямку «запровадження європейських підходів», котре Банкова планує прописати в Конституції.

Ківалов і Ющенко тепер колеги

Ще більший пріоритет, якщо йти не за порядком, а за приділеною президентом увагою – реформа місцевого самоврядування. Така реформа, як відомо, була одним із передвиборчих коників «регіоналів» в усі часи. І той же Янукович уже далеко не перший рік обіцяє «розширити можливості мешканців територіальної громади впливати на прийняття рішень на місцевому та регіональному рівнях».Практика, щоправда, досі рухалась у діаметрально протилежному напрямку.

Як воно буде тепер – невідомо. Варто зазначити, однак, що 20 червня в президентських мантрах на тему самоврядування з’явився новий момент: за словами Януковича, під час таких реформ «необхідно передбачити ефективні заходи запобігання політичному сепаратизму».

Був названий гарантом і пріоритет, випадково чи навмисно випущений з поля зору тими членами Асамблеї, котрі коментували  свою роботу для ЗМІ, як напередодні, так і після  першого засідання. Звучить цей пріоритет так: «Встановлення конституційних засад участі України у інтеграційних процесах». До речі, в іншому місці промови Янукович наголосив, що реформування Конституції викликане, зокрема, і зовнішньополітичною ситуацією. Про що конкретно може йтися, можна лише здогадуватись. Є відчуття, що незабаром ми почуємо чимало здогадів на цю тему – особливо з опозиційних лав.

До речі, про опозицію. Вона запрошення до КА проігнорувала. Проте Віктор Янукович дивовижно впевнений, що це ненадовго.

- Переконаний у тому, що пройдуть вибори,й до нас приєднаються нові політичні сили, опозиція, які також візьмуть участь в формуванні Основного закону, - сказав він.

Зі слів Януковича можна зробити висновок, що «політиканство» опозиціонерів (як він же це назвав у іншому місці промови) викликане винятково наближенням парламентських перегонів. Проте можна зрозуміти все і так, що в новому складі Верховної Ради опозиція – чи ті сили, котрі так себе називатимуть – буде навіть лояльніша, ніж у цьому. Відомо, що на Банковій твердо на це розраховують.

До того ж, має велике значення, що саме архітектори реформи врешті-решт вкладуть в її основу. Опозиційна риторика на цю тему зводиться до того, що Янукович неодмінно втрачатиме популярність і надалі, а тому спробує поміняти Конституцію так, щоб 2015 року президента обирав не народ, а парламент.

Насправді до 2015 року загадувати зарано. Проте, в разі потреби, Банкова може спробувати й такий план. Адже для цього формально потрібно лише два голосування Верховної Ради – проста більшість голосів на одній сесії, й дві третини голосів на наступній. Звичайно, сьогодні учасники Асамблеї та представники президентської адміністрації таку можливість заперечують. Але ж можливість повернення України до жорстко президентської моделі влади вони всі колись заперечували теж…

В цьму контексті цікаво виглядає заява про «два етапи» конституційної реформи, яку в сьогоднішньому інтерв’ю газеті «Комерсант  Україна» зробила секретар Конституційної асамблеї Марина Ставнійчук. «Я очікую, що буде два етапи й два законпроекти», - сказала вона. І додала, що перший законопроект, котрий, імовірно, торкнеться судової системи та місцевого самоврядування, може з’явитися до кінця цього року. Тобто головні пріоритети Януковича, описані вище, готуються всерйоз. А «продовження буде», коли (або якщо) їх вдасться успішно втілити в життя.

Олександр Михельсон  

tyzhden

Заява ОУН (б) щодо ЗП «Про засади державної мовної політики»

Організація Українських Націоналістів (бандерівців) глибоко обурена намаганнями про владних сил, в першу чергу – Партії регіонів та її союзників-комуністів і Литвина – проштовхнути у парламенті законопроект Колесніченка-Ківалова «Про засади державної мовної політики». Схвалення цього нормативно-правового акту призведе до того, що українська мова де-факто перестане бути єдиною державною, натомість цих функцій набере мова російська, вага якої в ряді областей України буде за статусом вищою від державної, що саме по собі є неприпустимим для цивілізованої країни. Прихильники законопроєкту аргументують, що в Україні нібито історично «склалася двомовність», це суперечить історичним фактам. Москва віками силою проводила політику русифікації і денаціоналізації поневолених народів, в першу чергу української нації. Українська мова потребує з боку української держави захисту та підтримки для її лікування від каліцтв і повного відродження. Даний законопроект має намір перетворити етнічних українців на «політичних» українців,- колись насильно, а тепер уже «законно» русифікованих. Цей проект закону несе загрозу для національної безпеки, адже перетворення російської мови в домінуючу на території України тільки сприятиме втягненню нашої держави в сумнівні геополітичні проекти, створені Кремлем для перетворення України в колонію Росії, а український народ – в рабів путінської кліки.

Українські націоналісти наголошують, що спроба провести цей законопроект є нічим іншим, як намаганням з боку Януковича та його команди підкупити свій базовий електорат на Сході України перед виборами, оскільки ані в економіці, ані в соціальній сфері ця влада нічого не спроможна запропонувати людям.

Організація Українських Націоналістів (бандерівців) вважає, що закон «Про засади державної мовної політики» повинен захищати українську мову, популяризувати її в середовищі, де нею менше користуються, створювати преференції та пільги для україномовної преси, книги, кінопродукції.

Тому ОУН(б) закликає всі державницькі сили (партії, громадські організації, просто небайдужих громадян) стати на захист української мови як єдиної державної і не допустити схвалення цього закону.

Провід ОУН(б)

Наталья Королевская в цифрах

 
В Киеве около 350 билбордов «несущих» Наталью Королевскую, по всей Украине их более тысячи.
 
 Об этом пишет genshtab_info.
 
 
По подсчетам экспертов, только наружная реклама Наталье Юрьевне обходится в 2,5-3 млн. гривен. Лицезреют Наталью налогоплательщики несколько месяцев подряд.
 Последнюю неделю украинские телезрители подверглись психической атаке со стороны рекламного ролика «У мене є мрія». На Первом национальном ролик улетает со скоростью 356 гривен в секунду и за полминуты «освобождается» от 12 минимальных зарплат (13 тысячи гривен). Всего он кружится над головой три раза, т. е. преодолевает расстояние в 40 тысяч гривен равное 5 тысячам долларов. За эти деньги можно было, к примеру, нанять 800 желающих потусоваться час с флагами за 50 гривен или купить около 10 тысяч порций мороженого. 
Такое же реактивное улетучивание денег происходит на телеканале Рината Ахметова «Украина» и «пятом» министра Петра Порошенко. «Мрию» крутят, крутят и еще раз «крутят», как космонавта перед полетом. Только в последнее время Наталья Королевская открыла несколько новых своих представительств, они имеются в 27 -ми административных единицах Украины. Это означает затраты на офисы и зарплаты их служащим. Это еще несколько миллионов, а то и десятков миллионов гривен затрат ежемесячно. 
СМИ утверждают, что финансирование компании Королевской обеспечивается самым богатым членом ПР Ринатом Ахметовым. За счет, так сказать, партийных взносов. 
Согласно партийному сайту зарегистрировано 70 000 членов партии.  В апреле состоялся партийный съезд, на который свезли с Украины 300 депутатов.Они должны были два часа слушать выступление Наташи, в обмен на что получали 100 грн и бесплатную еду. 20 июня закончилась перерегистрация членов партии, в Интернете, по состоянию на 19 июня было зафиксировано 773 анкеты однопартийцев Королевской. Анну Серую, за то, что при заполнении анкеты использовала фото порноактрисы Анны Грей, в партию решили не принимать. 
 
13 июня 7 районных и городских организаций партии «Украина - вперед» Натальи Королевской выразили желание влиться в ряды Волынского областного отделения партии «Батькивщина».
В Интернете появились сотни разных фотожаб и демотиваторов.   

Суд Линча: в Украине формируется новый общественный договор


Власть и общество в государстве связаны общественным договором, формальным отражением которого обычно является Конституция страны. Когда этот общественный договор начинает нарушаться со стороны граждан, власть способна принудить к выполнению его с помощью репрессивного аппарата, находящегося в ее распоряжении. Когда же власть не исполняет взятые на себя обязательства, то вариантов ответа общества существует несколько: от политического противостояния с использованием различных акций протеста до актов самосуда над преступниками и чиновниками, обычно классифицируемых как «Суды Линча».
 Последние становятся практикой в том случае, если власть не способна или не желает обеспечивать безопасность граждан внутри страны. Прежде всего, безопасность физическую. Из судов Линча произрастают новые «колиивщины», «гайдамаччины», «махновщины». А пока власть продолжает беззаконие подобное этому: В Донецке из журналиста выбили "чистосердечное признание" в подготовке покушения на губернатора, в обществе идет постепенное формирование адекватного ответа.
Героика возмездия
Резонансные уголовные дела против тех, кто своими руками осуществили справедливое возмездие, исполнив функции правосудия, создают привлекательные образы «народных мстителей». Привлекательные потому, что участники процесса однозначно воспринимаются в виде героев. Героев возмездия. Их действия в глазах общества всегда моральны, логически оправданы и эффективны. Почему же исполнители самосуда воспринимаются как герои? Да потому что они:
-             обладают смелостью принять на себя ответственность за собственные решения;
-             эффективно ликвидируют опасность, которая грозит не только и не столько им, сколько общине (то есть своими действия они помогают обществу и заменяют собой неэффективно действующих представителей коррумпированных правоохранительных органов);
-             действуют на благо общества с риском для собственной жизни, здоровья и свободы, хотя имели все основания ничего подобного не делать;
-             подают позитивные пример решения проблем своими силами;
-             возрождают веру в справедливое воздаяние преступникам.
Таким образом, формируется героика возмездия в качестве примера и образца для подражания. Примера - потому что есть герои, на которых можно ровняться и у которых получилось сделать то, что они и собирались. Образца для подражания - потому что именно сейчас не хватает современных примеров решительных и результативных морально оправданных действий. В отличие от исторических примеров, которые можно трактовать по-разному, примеры современного самосуда дают однозначный ответ на вопрос о том, могут ли украинцы успешно бороться за свои права, находясь в неблагоприятных условиях; способны ли они на поступки.
Как только случаев самосуда становится достаточно много, чтобы их можно было трактовать исключительно как некие «персональные разборки» или «личную месть», то Суд Линча переходит из категории происшествий в категорию социокультурного феномена, активно или пассивно поддерживаемого частью общества. С этого момента у него есть два возможных пути: стать общепринятой нормой и обозначить начало формирования принципиального нового общественного договора путем последовательно воздействия на власть за счет роста гражданской активности или стать инструментом политической борьбы как для власти (основной посыл - «мы все исправим»), так и для оппозиции («всех бандитов - на плаху»). Правда, эти два пути могут как пересекаться между собой, так и приводить к взаимной аннигиляции. Здесь многое зависит от количества пассионариев, вовлеченных в процесс; социально-экономических условий в стране, действий политиков и отношения народа к политическому процессу в целом.
Социокультурный феномен
Как только частные случаи персонального возмездия получают моральную поддержку значительной части населения, в частности, не менее 20% его (что соответствуют классическому распределению Парето), то Суд Линча становится социо-культурным феноменом, который невозможно просто игнорировать. На этой стадии не только не получится замалчивать все новые факты самосуда, но и бесполезны попытки властей скомпрометировать народных мстителей в глазах общественности.
При этом важно не только количество тех, кто напрямую поддерживает самосуд как способ восстановления справедливости, но и процент тех, кто не доверяет государству в целом и правоохранительным органам в частности. В Украине, по данным последнего соцопроса, проведенного фондом «Демократические инициативы» и социологической службой центра им.Разумкова, наблюдается следующая картина:  19% украинцев уверены, что в наших условиях самосуд - это единственный способ осуществить правосудие; 35% считают, что самосуд в целом недопустим, но в отдельных случаях может быть оправдан; 38% считают Суд Линча недопустимым в любом случае. Получается, 54% опрошенных считают самосуд единственно возможным вариантом реализации правосудия или его приемлемым вариантом.
Отношение к самосудам не зависят от возраста и пола, но прямо зависит от уровня образования и материального статуса. Среди тех, кто имеет неполное среднее образование, поддерживают самосуд как метод реализации правосудия 25%, среди респондентов со средним или средним специальным - 20%, а из тех, кто имеет высшее образование, - 15%.
Среди респондентов, материальный достаток семьи которых не превышает 1000 грн в месяц, поддерживают самосуд 27%, там, где месячный достаток семьи колеблется в пределах 1001-2000 грн - 20%, там, где семейные доходы составляют от 2001 до 5000 грн, сторонников самосудов 16%, а там, где доход превышает 5000 гривен, - только 10%. При этом подавляющее большинство украинцев считает, что милиция не исполняет своих функций.
Только 26% полностью или частично доверяют МВД. К тому, что делают органы прокуратуры, также негативно относится 64% опрошенных, и только 23% считают их деятельность положительной. К судам вообще негативно относится 69% респондентов. И только 20% как-то оправдывают работу судов. В таких условиях, Суды Линча становятся своеобразными индикаторами уровня беззакония.
Индикатор беззакония
Появление такого социокультурного феномена как Суд Линча является признаком не просто невыполнения государством своей функции по обеспечению безопасности граждан внутри страны, а локального или тотального беззакония. Суд Линча - это индикатор проявления таких действий властей, которые несут непосредственную угрозу жизни и здоровью граждан.
События в Семиполках, когда житель села Семиполки (Броварской район Киевской области) Виталий Запорожец 4 сентября 2011 года в процессе самозащиты вынужден был убить из ружья милиционера Николая СимоненкоДело николаевского предпринимателя, когда вчерашний офицер Олег Жуковский, став бизнесменом, защитил свою жизнь, честь и имущество, отбив стрельбой рейдерский захват принадлежащей ему фирмы, при этом убив двоих нападавших. Дело «нежинских робингудов», организованной группы единомышленников, парализовавших в родном городе ВСЮ НАРКОТОРГОВЛЮ(!) на несколько месяцев.
Это лишь самые громкие из известных прецедентов борьбы с произволом и беззаконием на местах. Судебные процессы, проходящие над «народными мстителями» приведут как минимум к двум видимым последствиям: лишний продемонстрируют общественности степень коррумпированности власти и представителей правоохранительных органов и заставят задуматься сторонников и последователей самосуда над ведением партизанской борьбы и политической поддержке своих действий.
Не исключено, что при втором варианте в Украине может появиться следующий социокультурный феномен, проистекающих из скрещивания Судов Линча с политикой. А именно - политический терроризм, активно поддерживаемый населением, чего до сих пор в новейшей истории Украины еще не было. Инициаторами этого процесса будет именно власть, которая - сознательно или невольно - создает все условия для его появления. В отличие от имеющихся мировых примеров политического терроризма, связанного с этническими, территоральными или религиозными факторами, особенностью украинского будет обостренное чувство справедливости. Именно это позволит ему получить широкую моральную поддержку в обществе. Да и политически терроризмом данный процесс будет называть только власть. Для всех остальных это будет или партизанская борьба с правящим режимом или освободительная (национально-освободительная - в зависимости от политической акцентуации) борьба.
Напомню, по данным мониторинга протестной активности, украинские социологи в марте этого года зафиксировали в Украине рекордное количество протестов с 2009 года. Руководитель проекта мониторинга Центра исследования общества Владимир Ищенко по результатам исследования, проведенного в рамках всеукраинской инициативы «За мирный протест!», сообщил: «После спада протестной активности в январе 2012 года и особенно в феврале в результате репрессий против чернобыльцев, в марте произошел настоящий всплеск протестов. Зафиксировано 317 протестных событий, что является абсолютным месячным рекордом с начала нашего мониторинга с 2009 года».
Ищенко подчеркнул, что 78% протестов имели мирный, конвенционный характер. «Однако в начале 2012 года протесты стали более радикальными - 17% протестов имели конфронтационную тактику, а 6% - насильственную - с нанесением непосредственного вреда людям или имуществу. В то время как в 2011 году конфронтационными и насильственными были, соответственно, 14% и 4% акций», - сообщил Ищенко. Рост агрессивности - налицо.
По данным социсследования общественного мнения населения Украины относительно изучения мнения украинцев о ситуации с насилием в стране, проведенного марте-апреле 2012 год компанией Research & Branding Group, 57% опрошенных выступают за восстановление в Украине такого вида наказания за особо тяжкие преступления как смертная казнь. Против этого высказались 34% респондентов и только 9% затруднились ответить.
Возможен ли новый общественный договор?
Как и любой социокультурный феномен, Суд Линча имеет как позитивные, так и негативные стороны. Но негативные стороны в общественном сознании могут казаться несущественными или же отступать на второй план по сравнению с позитивными. Так, к числу негативных факторов самосуда можно отнести со 100%-ной достоверностью только один - невозможность дать гарантию, что в результате линчевания не пострадает невиновный. Однако этот негативный фактор воспринимается как мелкое недоразумение, на фоне того, что большинство украинцев не верят ни в справедливый суд, ни в беспристрастность прокуратуры. А следовательно, линчевание ничем в данном вопросе не отличается от государственного правосудия. Все же остальные факторы: справедливое и оперативное возмездие, неотвратимость наказания, повышение уровня безопасности в обществе за счет физического уничтожения преступников - делают Суд Линча очень притягательным и позволяют ему позиционироваться как быстрый и эффективный способ восстановления справедливости.
С переходом от простого одобрения линчевания до участия в этом процессе не только отдельных граждан, но и организованных структур (что однозначно будет при росте поддержки линчевания и превращения его из феномена в норму жизни) будет формироваться и основа для нового общественного договора с более высоким уровнем обратной связи между обществом и власть. Более высоким, потому что линчевание обеспечит формирование опыта принятия на себя ответственности за собственные решения и воплощения в жизнь радикальных методов борьбы с разного рода девиантным поведением у значительного числа обывателей.
Обязательно ли именно такое развитие событий и обратим ли этот процесс? Нет, не обязательно и процесс обратим. Принятие решений, ответственность, действия - все это создает для обывателя дополнительные трудности и не является ни результатом работы моральных императивов, ни насущной необходимостью в большинстве случаев. Только исключительные условия могут заставить людей совершать несвойственные им поступки. А значит, при незначительной корректировке действий властей тренд на усиление самосудной активности можно быстро переломить. Но способна ли на это нынешняя власть?..

Народ заслуговує того жалюгідного становища в якому він опинився

Інформаційно-аналітичний портал OSP-UA.INFO взяв інтерв’ю у відомого політика, академіка Академії економічних наук, професора Володимира Пилипчука  Пане Володимиреяк відомо, Україна за рейтингомBusiness Insider зайняла 4 місце серед 59 країн, яким загрожує дефолт. Свого часу Україна займала 6 місце за можливістю дефолту. Чому спостерігається така негативна тенденція? Які економічні або політичні причини такого спаду?

В.П. Відповідь почну з останнього, двоєдиного запитання, оскільки після його висвітлення, можливо, відпаде необхідність задавати інші, уточнюючі запитання .

Економічні фактори падіння
-всім відомиий факт, що половина реального сектору української економіки (вірніше - половина ВВП) знаходиться в тіні і не платить податків до бюджету;
 - 100% -відсоткове звільнення від платежів до бюджету „своїх” фірм легального сектору економіки. ЗМІ неодноразово повідомляли про завезення пального фірмою ”Лівела” без сплати податків; про контрабанду, коли вантажі при перетині кордону оформляються, наприклад, на Придністров’я, а осідають в Україні без сплати мита і податків. Коли для „своїх” роблять тимчасові безмитні „вікна” для завезення товарів ”своїми” фірмами, а після їх завезення „вікна” знову   закривається;
- неповна сплата податків і платежів до бюджетів, коли частина виручки залишається в офшорах. За таких умов штучно занижується і ВВП країни і штучно вимиваються обігові кошти підприємств, а для їх поповнення девальвують гривну, збіднюючи населення;
- списання заборгованості перед бюджетами всіх рівнів, що здійснюється стосовно „своїх” фірм. Я писав в минулому році про корупційне списання Верховною Радою України 24 млрд боргів перед бюджетами тих фірм, власники яких є членами і „симпатиками” Партії регіонів. Нині цих коштів було б достатньо для безінфляційної реалізації „соціальних ініціатив” Януковича. Але практика продовжується, Кабмін готує нові списання, тобто нові податкові „амністії” , чи канікули, але для своїх;
- крадіжки коштів із без того мізерного зведеного бюджету України. У всіх на слуху афери з витратами коштів на „віддання боргу” Фірташу, на підготовку до Євро-2012, на придбання бурових вишок, на безтендерну процедуру закупівлі товарів та послуг, що здійснюються за кошти бюджету за суттєво завищеними цінами та ін. І ніяких „Уотергейтів” після цього в Україні не відбулося;
- виведення коштів банківського сектору за кордон.
- скривання валютної виручки за кордоном
 Всі ці кошти осідають в кишенях своєї „команди професіоналів”. Ось чому в нас збільшується кількість мільярдерів і мультимільйонерів, багаторазово підвищуються їх статки і рейтинги в журналі „ Fоrbes”. Ось чому владі ”не хватає” коштів на виплати чорнобильцям і афганцям, ось тому в населення такі низькі зарплати та пенсії, ось чому дефіцит ресурсів для погашення зовнішніх боргів.
Звичайно, те що я описав - далеко не всі „схеми” завдяки яким багаті багатшають, а бідні – бідніють.  
 Але якщо ліквідувати лише названі мною „схеми” , то поступлення до бюджету збільшаться більш ніж вдвічі і матимемо бюджет в 800 млрд гривень. За таких умов в Уряду не буде ніяких проблем з обслуговуванню як зовнішнього, так і внутрішнього боргу, з виплатами чорнобильцям і афганцям. Більше того, зарплати і пенсії можуть зрости більш ніж вдвічі.
Підтвердженням цьому є статистика. Якщо наші СТАТИСТИ прогнозють розмір ВВП України на 2012 рік в межах 187 млрд. доларів , то іноземні фахівці прогнозують обсяг ВВП України ( в співставимих доларах) в межах 380 млрд дол.. „Дикі капіталісти Заходу” вміють рахувати в співставимих доларах наш реальний ВВП, бо вони враховують й ті фінансові потоки, що спрямовуються олігархами за кордон, а також ті оборудки, що ними здійснюються за межами України, але не відображаються в нашій національній статистиці (ВНП).
Тобто , все погіршення економічної ситуації в Україні „вже сьогодні” носить виключно суб’єктивний характер і відповідальність за це лежить на нинішній владі і олігархах.
До політичних факторів слід було б віднести нереформування української економіки.
Економічний потенціал України оцінюється в 1,8-2,2 трильйони доларів ВВП. Наша статистика свідчить про реалізований потенціал в 187 млрд дол. ВВП. Тобто реалізований потенціал України дорівнює лише 10% від можливого. Якщо його реалізувати, то в українців були б зарплати і пенсії на рівні західних країн, а то і вищі.
А за рахунок чого і коли можна наростити ВВП України до названих цифр?
В.П. Коли? Це залежить від темпів, якості, ефективності і чесності реформ.
Погляньте на Польщу. В 90-х роках минулого століття поляки роз’їжджали по всій Україні і „змітали” з полиць магазинів все, від пензлів, кофемолок, електродрелей до одежі і продуктів харчування. 7.5 мільярдів зовнішнього боргу. Сьогодні Польща найрозвиненіша країна серед країн бувшого соцтабору, що стали членами ЄС. А чому Болгарія і Румунія не здійснили аналогічний ривок?
Китай. Років 30 назад вважалось найвищим досягненням китайської революції, що вони досягли..... забезпечення кожного китайця однією піалою рису на день. Сьогодні Китай – друга економіка світу.
Японія. Слово „япошка” в СРСР вимовлялось з таким же емоційним відтінком як і „чукча”. В світі всі сміялися з їх, ніби-то, ідеї-фікс - створити штучний інтелект. Сьогодні Японія – один з провідних лідерів світу в галузі інтелектуальних розробок.
Порівняйте якість життя реформованої південної Кореї – одного з- „тигрів Сходу” з нереормованою північною Кореєю, де вже люди кормляться травою.
 Тепер відповім за рахунок чого Україна здатна наростити свій ВВП.
Розширити потужності АНТК Антонова і випускати всю лінійку літаків від пасажирських до вантажних, від АН-148,АН-158, АН -218 , до літаків АН-70, „Руслан”, „Мрія” , літаків нових розробок і стати потужним міжнародним перевізником. На сьогодні весь парк літаків пасажирського флоту – імпортний. В Україні 16 суднобудівних і судноремонтних заводів, виплавляється одна з найліпших сталей світу. Але Українські морські перевезення здійснюються кораблями іноземного виробництва. А могли б самі стати міжнародними перевізниками збудувавши кораблі на власних верфях...
Слід створити спільні підприємства в Україні по виробництву всієї лінійки автомобілів, в т.ч і спец автомобілів, магістральних автобусів, сучасної сільськогосподарської техніки, дорожно будівельних машин, шляхоукладчиків, швидкісних потягів, побутової техніки, телевізорів, комп’ютерів, та хоча би тих же мобілок, яких ми щорічно завозимо в кількості більше 2-х мільйонів штук. Що в Україні всього цього не можна виробляти?. Створити потужності по всіх товарах, які ми імпортуємо. Зайдіть в любий в магазини, чи на базар – пром товари – до 90 процентів – імпортні. В продовольчій групі – майже половина. І я розумію, коли ми завозимо банани, чи апельсини, але я відмовляюся зрозуміти, коли ми завозимо імпортну картоплю, гречку, капусту, яблука, свинину – традиційний продукт харчування українців.
Стосовно продовольства
Лише один аргумент: - в результаті реформування лише однієї галузі – АПК, Україна здатна забезпечити 600-700 млрд доларів в „скарбничку” ВВП України. За оцінками Саблука Петра Трохимовича - професора , академіка Української аграрної академії, 700 – 800 млрд доларів - ці числа він навів   в бесіді зі мною . Україні Бог дав 30% чорноземів всього світу.
А куди ж цю продукцію зможемо подіти, Україна ж її не здатна буде всю спожити?
В.П. Дефіцит продуктів харчування в світі збільшується щорічно на 1%. Тому проблем зі збутом не передбачається.
Тому зайве мене розпитувати, що слід здійснити в макроекономічному регулюванні, в диверсифікації енергопостачання, в забезпеченні свободи підприємництва , щоб покращити стан економіки. Перший крок, – просто слід перестати красти і можна подвоїти і ВВП , і бюджет , і зарплату і пенсії. Слід також ліквідувати бюджетні витрати на закупівлю газу для промисловості. Цю проблему потрібно перекласти на власників підприємств. Від цього вивільниться не менш 100 млрд.гривень бюджету. Газу власного видобутку в України достатньо для забезпечення населення і комунально- побутових потреб. Паралельно слід рішуче і впевнено проводити справедливі реформи, а не підміняти їх проведення двохрічними теревенями про їх необхідність. Але це окреме питання
А обєктивні причини такого економічного стану є?
В.П. До об’єктивних причин можна було б віднести погіршення зовнішньої кон’юнктури в зв’язку з європейською фінансовою кризою, але на сьогодні її негативний вплив на Україну – дуже мінімальний, а в деяких випадках - позитивний. Падає євро – знижується вартість імпорту з Європи. Падає ціна на нафту – знизяться витрати на закупівлю нафти і газу з Росії. Оскільки, ціна на газ прив’язана до ціни на нафту.
 Недиверсифікованість українського експорту і імпорту - теж надпроблема української зовнішньої політики. Але ця причина – суб’єктивна. Приклад згубного впливу однобокої орієнтації   на економічні стосунки „на з Росію, і її Митний Союз” показує, що вони в любий момент можуть відкинути, заблокувати нашу продукцію, змінити маршрут подачі газу в Європу, диктувати ціни на енергоносії. Ні одна країна в світі не блокує нашої продукції так, як Росія і її сателіти . Тому Україна повинна мати резерви зовнішніх ринків як для експорту, так і для імпорту. Без цього, в умовах, коли ми залежимо і „намертво” прив’язані лише до примхливих контрагентів Росії і Митного Союзу, експортно-імпортні операції   можуть бути стабільними лише як випадковість. Президент мав би поставити МЗС як архіважливе завдання (для посольств України за кордоном)- пошук нових і розширення традиційних ринків для експортно-імпортних операцій і пошук інвесторів. І встановити їм часові показники на здійснення цього завдання.
Хотів би нагадати Вам про перші запитання. Як відомо, Україна за рейтингом Business Insider зайняла 4 місце серед 59 країн, який загрожує дефолт. Свого часу Україна займала 6 місце за можливістю дефолту.
В.П.
Спершу розповім, що таке дефолт, що таке рейтинги, його характеристики та загрози.
Якщо просто, то «дефолт» - це нездатність держави ( емітентів боргових зобов’язань) розрахуватися за свої борги. Нині я не вірю в реальність дефолту України в 2012-15 роках, при умові:  - „Якщо у влади і олігархів не атрофувався інстинкт самозбереження”. Самозбереження не лише політичного, але й майнового та фізичного.
Стосовно рейтингів і рейтингових агентств.
Є кілька рейтингових агентств, а відповідно і   кілька видів рейтингів , що дуже часто не співпадають, а інколи й протилежні. Поки що в світі відсутня єдино-вірна методологія їх визначення. Проблема вимірів загрози дефолту. Найчастіше зустрічаються рейтинги таких агентств, як Moody's, Standard&Poor's, Fitch Ratings,  Business Insider і інші, але рейтинг України оцінюється всіма  рейтинговими агентствами на „сміттєвому рівні” - «В».  Ви назвали загроза дефолту України за рейтингом від Business Insider?. Це рейтинг чисто економічний, але від цього він і страждає своєю некомплектністю оцінки. Якщо дуже спрощено, то він визначається вартістю страхування кредиту (суверенного боргу) розміром в 10 тис.дол США, отриманого  на один рік. Чим вищий розмір страхового платежу, тим вища загроза дефолту. І навпаки.
            Рейтинг агентства Moody's більш комплексний і зміна рейтингу відбувається                  
            через зміну здатності держави вирішувати проблеми , що стоять перед державою як 
            економічного, так і політичного характеру.
Погоджуюсь що економічна і політична ситуація в Україні погіршується. Вірніше її навмисно погіршує нинішня влада. І проблема стану свобод і стану економіки знаходиться в площині моральності влади. Це робиться навмисно. У випадку перемоги опозиції на виборах до Парламенту новому Уряду (Уряду нинішньої опозиції) залишиться економіка з більш катастрофічними показниками, ніж в період, коли нинішня влада прийняла її в 2010 році.
Тобто новий Парламент і новий Уряд нічого зробити (мирним шляхом) не зможуть, оскільки ВСЯ влада (окрім законодавчої гілки) лишатиметься й надалі в руках „вертикалі Януковича”. Президент і всі гілки влади, що йому підпорядковані в Києві і на місцях разом з олігархами влаштують новому парламенту і Уряду повну обструкцію і саботаж, щоб показати: „Ось прийшла нова влада, а ситуація ще більш погіршується”. Тобто,  нинішня переддефолтна ситуація створена нинішньою владою штучно – на випадок програшу партією влади парламентських виборів.
Якщо ж партія влади виграє вибори, або знову „прикупить тушок” для формування своєї більшості в Парламенті і Уряді, то дефолт Україну в в 2012 році не очікує. На цей рахунок я маю відмінну позицію, від позиції всіх експертів, песимістів –дефолтників,.
На сьогодні у влади є вибір між трьома варіантами вирішення проблеми дефолту:
-  а) або влада перекладе цю проблему на населення шляхом девальвації гривні і зросту темпів інфляції ;
Якщо влада піде першим шляхом, то наступить дефолт в найбіднішої частини громадян України, і в „середняків”, оскільки необхідні для обслуговування зовнішнього боргу кошти будуть додатково вимиті саме в населення через девальвацію гривні і різке підвищення темпів інфляції. У відповідь влада отримає масове зняття гривневих депозитів в банках і конвертацію їх в тверду валюту. Деякі вкладники залишать збереження в банках, але більшість населення, навчена історією, зберігатиме заощадження в матрасах. Далі – впаде банківська система, припиниться кредитування реального сектору економіки- рецесія – і знову інфляція. Півень на базарі може коштувати півмільйона гривень. Підсумок – бунт і революція. А як відомо безкровних революцій не буває.
-  б) або влада „потрусить гаманці” олігархів.
Якщо влада піде шляхом Б, то викличе невдоволення олігархів.
На рахунках в офшорних компаніях в олігархів Януковича знаходиться не менше половини річного ВВП України.
Янукович може заставити своїх же олігархів сплачувати поточні податки і платежі до бюджету і припинити вивіз капіталу в офшори. У випадку якщо й цих коштів стане замало, і ніде не вдасться взяти дешевих кредитів (для подальшого розкрадання), Янукович може заставити своїх олігархів позичити державі Україна кошти з офшорних компаній. Звичайно, що вони й на цьому зароблять, оскільки позичать Україні її ж кошти з офшорних компаній під високі проценти.   І навіть в випадку банкрутства України (якщо вони до цього допустять) держава залишиться винною офшорним компаніям олігархів. Тобто, олігархи знову ж таки виграють. Викачали економіку як видавлений лимон, а потім через міжнародні суди намагатимуться зірвати з України кошти, які їй позичили (попередньо їх вкравши в України).
Якщо заставлять олігархів „скинутися” несправедливо, непропорційно їх капіталам – ображені можуть піти на фізичне знищення Лідера.
в) третій варіант – коли влада поєднає перші два варіанти
Якщо влада піде третім шляхом , то потроху постраждають всі. Але, на моє переконання, бідніші постраждають жорстокіше. Так як дії Януковича спрямовують олігархи.
І ми можемо невдовзі побачити який з трьох шляхів вибрала влада. Якщо вирішить перекласти тягар „боротьби з дефолтом” лише на населення, то курс гривні буде знижуватися щоденно, ще до виборів, а після виборів – рухне.
Якщо влада другий варіант – то курс гривні залишатиметься незмінним, або й посилиться.
Якщо вибере третій варіант, то курс гривні не рухне й після парламентських виборів
Повторю, на рахунок дефолту України в 2012 році – я оптиміст. Його не буде. Але варіант і ціна його недопущення, на мою думку (знаючи менталітет влади), будуть більш важкими для населення.
 Стосовно 2013-го і 2014-го років (ще більш важких років) , то ситуація теж не безнадійна і буде залежати:
- з одного боку - від цін на енергоносії (а ціни на нафту за місяць впали вже на четвертину);
- з іншого боку - від зниження тіньового сектору економіки, повноти сплати олігархами платежів до бюджету та припинення (бодай суттєвого зниження) обсягів розкрадання бюджетних коштів.
Дефолт України не вигідний всім, і в першу чергу олігархам і нинішній владі України, якщо знову не виникне ідея сепаратистського ПІСУАРУ, куди вони прагнутимуть перекачати і кошти громадян і резерви НБУ…?!.
 У випадку об’явлення дефолту Україні всі авуари, все майно, всі рахунки діячів влади і юридичних осіб України, вся експортна виручка що знаходитиметься за межами України будуть арештовані і спрямовані на погашення боргів України перед зовнішніми кредиторами. А чиє майно і чиї кошти за кордоном ? Хто в нас найбільші експортери? Вірно- олігархи.
 Тобто, у випадку дефолту України– найбільші втрати понесуть і олігархи. Тобто, „все нажите трударями владного Олімпу непосильною, чесною, багаторічною працею ....”
Тобто, допущення дефолту України рівноцінне самознищенню влади. Я хочу вірити, що вони не шахіди. Хоча в політичному плані вони ними вже стали.
Захід не гірше мене розуміється в механізмах, привідних ременях , в дійових особах гіпотетичного дефолту України, в географії рахунків дійових осіб...
Зростання зовнішнього боргу (за оцінками експертів борг сягає 130-135 млн. дол.) Яким чином Україна має його обслуговувати? Чи зможе уряд впоратися з таким величезним боргом, який вже близький до  річного ВВП? В.П. Я не буду вдаватися в тонкощі аналізу експортно-імпортних операцій, їх структури, в аналіз сальдо торгового балансу, сальдо поточних операцій, проблем курсоутворення, енергозбереження і ін. Хоча для себе я вже це здійснив. І виходить, що це величини другого порядку малості, в порівнянні з найпотужнішими „золотими жилами” , які здатні дуже швидко виправити ситуацію.
Рецепт від мене залишається незмінним:
–  слід перестати красти; 
–  слід повністю сплачувати належні платежі до бюджетів олігархами ;
–  вивести на світ тіньову економіку;
–  ліквідувати бюджетні витрати на закупівлю газу для промисловості. Цю проблему слід перекласти на власників підприємств;
–   повернути кошти з офшорів в українську банківську систему і сплатити бодай символічний податок на них (8-10%).
І проблема і зовнішнього і внутрішнього боргу буде знята легко і швидко. А в Україні борги щорічно зростають! Чому? Описано у відповіді на перше питання. Якби я міг, то заборонив би міжнародним фінансовим інституціям надавати позики нинішній владі , бо в України потреби в цьому немає, а надані кредити будуть конвертовані в майно олігархів . А віддавати борги прийдеться дітям і онукам тих , хто в когорту олігархів не попав.
Україна – це Клондайк, багата країна. Але й крадіжки в неї не менші , ніж були на Клондайку – одні видобували золото, інші його відбирали і залишали робітникам копійки, щоб не вимерли. Бо ж нікому буде це ж саме золото видобувати!
Приклад Греції. Була приказка, що „в Греції все є”. І ось саме Греція, яку ніхто не обкрадав, реально стоїть перед реальним дефолтом. Про Україну кажуть що вона бідна. Неправда. Україна це -Клондайк. Стільки років її масово грабують і обкрадають, а вона в ліпшому стані ніж Греція. Чому Україна бідна, якщо олігархів стає більше і їх статки ростуть як на дріжджах? Правда біднішають решта українців, але ж для них це просто -„ЛЄХТОРАТ”.
Золотовалютні запаси. За травень Національний банк втратив 920 млн.дол. і становить близько 30 млрд. дол. Відповідно тенденція полягає у зеншення золотовалютних запасів. Чим це загрожує фінансово-валютнійсистемі України? За рахунок чого можна наповнити валютні запаси? В.П. Я не бачу ніяких проблем в цьому. Золотовалютні резерви України відповідають міжнародним нормам – забезпечити 50 днів критичного імпорту при відсутності експорту.
Річний експорт України знаходиться нині в межах 60% її ВВП, тобто в межах 100 млрд.доларів. (для порівняння - витрати України на закупівлю газу в Росії складають не більше 12 млрд. дол. на рік.).
Хочете збільшити золотовалютні резерви? Немає проблем!
-Забороніть олігархам торгівлю через офшори.
 -Відновіть обов’язковість продажу твердої валюти експортерами в розмірі, наприклад, 80% від валютної виручки. „Прикрутіть” некритичний імпорт, і до кінця року резерви НБУ можуть зрости   в півтора рази і при цьому Україні вдасться безпроблемно погасити зовнішні борги, виплати яких припадають на цей рік. Легенько. Але, якщо ввести обов’язковість продажі валютної виручки експортерами, то ж олігархи не зможуть гривню „вигнати за бугор”, скажете Ви? От-то- тож. А в доларах „виганяють за бугор” і всі „в долі”. Всі задоволені. Чи як там на фєні? – Всє в шоколадє. Чому до України не йдуть іноземні інвестори?
Тому що іноземні інвестори дивляться на те, що роблять місцеві олігархи. Якщо олігархи не роблять інвестицій в українську економіку, а роблять інвестиції „за бугор”, в   офшори, то це для іноземних інвесторів чіткий індикатор – загроза втрати інвестицій в Україні. Якщо олігархи України всі зароблені кошти вкладатимуть в економіку України, то це буде найліпшим агітаційним сигналом для іноземних інвесторів вкладати кошти в розвиток української економіки.
Що треба зробити аби змінити існуючу систему?
В,П. Змінити систему мислення, менталітет влади і олігархів, або змінити саму владу і заставити олігархів діяти у відповідності з вищеописаними рецептами. Оскільки очікувати, що з курячого яйця може вилупитися страус – по меншій мірі  - наївно, то слід міняти владу. Тут теж є дві форми зміни влади:
-в результаті виборів ;
- якщо ж влада узурпована і творить геноцид власного народу, що вважається злочином проти людяності - тоді шляхом референдуму, або всенародного бунту.
А для того щоб змінити менталітет влади менталітет виборців теж повинен модернізуватися.
 Народ заслуговує того жалюгідного становища в якому він опинився, якщо відмовляється від боротьби з пригноблювачами. Це не я сказав. Це було сказано задовго до мого народження.
Свавілля процвітає від безкарності! А за умов безкарності влади й весь трудовий народ і „гнила інтелігенцію”, з часом теж можна буде об’явити „врагами народа” а саме -   ворогами народу олігархічного, а тому і і посилити репресії і голодомори. Але надіюсь, що Український Народ за свою історію вже набув імунітет до пригноблювачів.
Дякую за Увагу!
Володимир Пилипчук 

Партия регионов: живем по Геббельсу, превращаем народ в быдло

gebbels yan
У кого-то еще остались сомнения относительно того, что власть Януковича занимается геноцидом украинцев? Если да, то предлагаем некоторые цитаты Геббельса, идеолога фашистов, которые являются прямым доказательством того, что эта власть пользуется услугами пиарщиков, безумно влюбленных в фашизм. Поэтому они помогают Партии регионов уничтожить не только политических оппонентов, но и превратить украинцев в стадо, безмолвную массу, которая бы только безропотно помогала обогащаться «фюреру» и его партайгеноссе. И так, цитаты с подтверждением, что представители Партии регионов живут по Геббельсу.

Геббельс: юриспруденция — продажная девка политики То, что в Украине нет правосудия, стало понятно давно. Эта власть, прикрываясь именно Генеральной прокуратурой, судами и правоохранительными органами, начала выстраивать в стране тоталитаризм. Она посадила в тюрьму не только политических оппонентов, а сегодня, уже используя налоговую инспекцию и ту же прокуратуру, открывает уголовные дела против любых предпринимателей, которые, может, и не входят в партии оппозиционеров, но имеют наглость выступать против политики Партии регионов. Примером тому служит Олейников, имевший смелость выпустить футболки с надписью известной фановской речевки «Спасибо жителям Донбаса». Геббельс: чтобы в ложь поверили, она должна быть ужасающей Именно эту тактику использует Партия регионов в отношении Тимошенко. Лавринович ведь не зря заявил, что Украина не будет выполнять решение Европейского суда, поскольку прекрасно понимает, что они не в пользу украинского карманного правосудия, которое Янукович изнасиловал и поставил у кровати выполнять свои прихоти, как гулящую девку. И Тимошенко стали обвинять в убийстве Щербаня, ведь «ложь должна быть ужасной». А что может быть ужасней убийства? Вот только если Геббельс, придумывая этот механизм, пропагандировал ложь, дабы она была хоть частично правдоподобной, то в Партии регионов такой технологией не обременяются, поскольку мотивируются другой, ниже приведенной цитатой Геббельса. Геббельс: мы добиваемся не правды, а эффекта Финт ушами, который совершили представители Партии регионов, когда демонстративно покинули заседание межпарламентского комитета Украина-ЕС в Страсбурге, доказывает одно: Партия регионов работает на картинку, на то, как эту картинку будут обсуждать. И власть не интересует консенсус или правда. Понятием «правда» представители власти вообще не обременяются, поскольку их задачи – удержать власть любой ценой, а не восстанавливать справедливость. Отсюда и растут ноги у всех роликов от Партии регионов, которые рассказывают о том, как власть победила «оранжевую чуму», которая сегодня даже тем, кто голосовал за Партию регионов, кажется манной небесной. Правда, пуская ролики по ТВ и рассказывая, что людям раздают Витину тысячу, а в стране построили дороги, сделали благодать, и вообще – облагодетельствовали всех, только ВСЕ эту благость не оценили, власть опирается  на следующую цитату идеолога фашизма. Гебельс: Если вы произнесете достаточно большую ложь и будете ее повторять, то люди в итоге в нее поверят Как ни парадоксально, многие верят в то, что власть таки что-то построила или дала кредиты для льготников. Верят, пока сами на себе не проверят, что слова власти – пустозвонство. Те, кто хотел получить льготные кредиты, уже на своей шкуре осознали опасность ситуации, поскольку, как оказалось, государство денег на свою долю погашения кредита выделило только на этот год, а в договорах с банками нет пункта, что государство является гарантом возврата тех денег, которые обещало дать изначально. Так же и с Витиной тысячей вышла лажа. То есть, ее конечно на карточки вроде как людям перечислили, но если человек к указанному числу не пришел забрать на него оформленную кредитную карту, то через три дня она аннулируется. Казалось бы, а какая разница, когда человек снимет эти деньги с карты, если на ней реальные деньги? Оформили, так будьте любезны, не касайтесь больше этих денег, ведь если они реальны, то, по логике, потом их могут получить и наследники. А вот и нет. Не явился пенсионер вовремя в банк с правилами СССР, через три дня карту замораживают. Почему? Да кто его знает.  Геббельс: худший враг любой пропаганды — интеллектуализм Власть не устает заботиться о том, чтобы нация потеряла самоидентификацию и утратила свой язык. Власти нужны нищие, продающие свой голос за гречку. Именно поэтому по стране идет преследование интеллектуалов и интеллигентов, поскольку умные люди – опасность для моральных уродов при власти, желающих иметь своих рабов. И то, какой сброд собирает власть на свои митинги, еще раз подтверждает, что этой власти нужна пьяная, невоспитанная и совершенно опущенная быдломасса, которая не будет интересоваться ничем, кроме как поесть, поспать и посовокупляться. А еще нужно, чтобы эта быдлота была необразованной. Поэтому пусть она говорит на матерном суржике, который в Партии регионов выдают за русский язык, а знать несколько языков – нонсенс. Да еще и идентифицировать себя с определенной национальностью – вообще кошмар. От редакции Но есть один факт, который пиарщики Партии регионов, что так влюблены в фашизм, все-таки не учитывают. Тот же Геббельс писал: «Для диктатуры требуются три вещи: человек, идея и последователь, готовый жить ради человека и идеи и, если необходимо, отдать за них жизнь. При отсутствии человека диктатура безнадежна; при отсутствии идеи - невозможна; если же отсутствует последователь, то такая диктатура - просто неудачная шутка».  В случае с Украиной у партии регионов нет шансов воплотить полную диктатуру, поскольку у власти нет харизматичного человека, нет идеи и уж точно нет последователей. Люди злы и агрессивны и не собираются отдавать жизнь за Януковича. Железный занавес уже не выстроишь. И сколько бы власть ни вооружалась, сколько бы ни писала законов о запрете мирных протестов, еще Джон Кеннеди сказал: «Те, кто делает мирную революцию невозможной, делают насильственную революцию неизбежной». И мировая история тому подтверждение.  Вопрос: а хотят ли Янукович, Лавринович, Тигипко, Азаров, Колесниченко, чтобы народ их повесил?  Если нет, так, может, не стоит и дальше озлоблять людей, а то ведь под раздачу попадут не только уголовники у власти, но и их дети. Может, задумаетесь над последствиями, а, господа регионалы? Лина ТЫХА

Президент искренне борется с коррупцией. Чиновники будут красть?

фото: Сергей Старостенко

Депутат крымского парламента 58-летняя Александра Кужель на полочку под столом прячет заполненную окурками пепельницу.

— Меня Вика ругает, что курю, — кивает на своего пресс-секретаря Викторию. — А я говорю, брошу, когда Юлю выпустят.

С Александрой Владимировной встречаемся в столице, где находится ее общественная организация "Гражданское сопротивление". Это — на третьем этаже офисного здания в районе метро Нивки. Туда Кужель перебралась два года назад после увольнения с должности главы Госкомпредпринимательства.

Президент Виктор Янукович заявил, что готов предстать перед судом, если будут доказательства его вины. Оппозиция имеет их?

— Доказательства есть, и их много. Например, конституционный переворот, харьковские соглашения, расстановка "смотрящих" по городам. Кто несет ответственность за рейдерство, коррупцию? Премьер, министры? Но назначает их президент. Если президент искренне борется с коррупцией, неужели чиновники будут красть?

Во что может вылиться озлобленность людей на власть?

— Не знаю. Вот в субботу была в Полтаве. Встречалась с обманутыми вкладчиками кредитных союзов. Они вышли со мной на улицу и говорят: "Почему Европа ничего с властью не делает?" Родные мои, а при чем тут Европа? Все европейские институции год вопят: в Украине нет правосудия, везде коррупция, рейдерство, политзаключенные, уровень жизни приближается к африканским странам. Тишина. Если мы все молчим, значит, мы этого заслуживаем.

Когда у людей может лопнуть терпение?

— Когда такое происходит, достается всем. Поэтому я против революций. Во время Октябрьской уничтожили интеллигенцию — цвет нации, убили царя и это привело к ужасным последствиям — террору, десятилетиям репрессий и отсутствию человеческого достоинства у нескольких следующих поколений.

Очень рассчитываю на цивилизованный путь решения теперешней ситуации — парламентские выборы. Большинство должно быть сформировано из оппозиционных к этой власти сил.

А если оппозиция проиграет?

— Другой вариант — бунт. Но тогда снесут всех. И придется опять ждать много лет, чтобы появился еще один шанс на демократическое развитие. А с победой оппозиции сформируют новое правительство, освободят политзаключенных, устранят преграды к евроинтеграции. Сейчас происходит то, во что я почти не верила, — в объединенную оппозицию вливаются партии Гриценко, Катеринчука. Это — огромный шанс на победу над этой властью.

Сейчас есть спрос на третью силу. Такой себя позиционирует Наталия Королевская. Что она делает правильно, а что нет?

— На лжи и измене ничего построить невозможно. Тимошенко впервые за решеткой заплакала, когда узнала, что Королевская провела съезд и возглавила партию. Куда не приезжает Королевская, везде рассказывает, что Юля ей чуть ли не сестра и она — проект, согласованный с Юлей. Это ложь. Поэтому Тимошенко и не хочет с ней встречаться.

Что Королевская способна привнести в украинскую политику?

— Так же, как и Тигипко — ничего.

А Виталий Кличко?

— Посмотрим его список. Пока что мы никого не знаем, кроме Кличко. И он недальновидно поступает, слепо доверяя растущим рейтингам. Создается впечатление, что он попал в плен политической манипуляции, цель которой — отстранить Виталия от выборов мэра в Киеве. А из-за того, что он держит паузу, мы теряем столицу. Один политик мне сказал: "Если бы киевляне узнали, как Партия регионов расписала каждый клочок земли, то их уже давно бы вынесли из кабинетов". Там ужасный дерибан. И идет огромный обман. Везде висят плакаты о референдуме. Страшнее всего, что там есть пункт об утверждении Генплана развития Киева до 2015 года. Первое: план может быть минимум до 2030-го. Второе: кто-нибудь его видел? Они узаконят тот план, в котором ни Киеву, ни киевлянам не останется места. Они рассматривают Киев, как и всю Украину, исключительно как территорию, на которой нужно собрать как можно больше материальных ресурсов. Они не думают о будущем, не способны мыслить на перспективу. Забрать все и сейчас — вот их метод.

Есть ли у оппозиции понятная программа превращений в стране?

— Все делают акцент на программах. Юлия Владимировна писала программу, у Тигипко над программой работали квалифицированные эксперты. Вопрос вот в чем: есть ли люди, которые способны реализовать эту программу? Упрощение процедур, пересмотр идеологии налоговой политики, развитие демократии, борьба с коррупцией, рейдерством. Если хотя бы это выполним, то будем жить, наконец, как нормальные люди.

Если бы вы стали президентом, какими были бы основные пять пунктов вашей программы?

— Уверена, что страна изменилась бы за месяц. Первое: жила бы не в "Межигорье", а в Администрации президента. Не было бы никаких кортежей, многочисленной охраны и дворни, перекрытия движения.

Второе: ввела бы жесткий публичный контроль за государственными средствами. И красть перестали бы через две недели. Потому что страшно красть, когда знаешь, что тебя посадят.

Третье: обязательное изменение системы госзакупок через введение электронной регистрации цены. Например, предприниматель производит анальгин и намеревается продать его государству. Государство обнародовало на сайте перечень лекарств, которые хочет закупить. Предприниматель заходит на сайт и указывает свою цену, например, 7 гривен 11 копеек. Другой участник предлагает те же лекарства, например, за 7,12, третий — за 7,09. Обязательное условие — участник получает только номер, никто из чиновников не знает, какое предприятие предлагает товар. Я — госслужащий и должна выбрать минимальную цену. Это стимулирует ее снижение и делает невозможным коррупционный заговор. Сегодня участие в любой закупке предусматривает минимум 30 процентов отката, а это увеличивает стоимость товара.

Настояла бы на принятии закона, который в Великобритании назывался "Налог на порыв ветра". Суть в том, что та собственность, которая принадлежала народу и ушла за копейки через банкротства, липовые аукционы, приватизационные сертификаты, оценивается, и государство предлагает владельцу доплатить. Все доплаты идут в бюджет.

То есть богатые делятся с народом?

— Когда встречаюсь с предпринимателями и спрашиваю: "Вы абсолютно честны перед государством и законами?" — все смеются. Никто в Украине не заработал большого состояния благодаря своему таланту, как Билл Гейтс (компьютерный гений, основатель компании "Майкрософт". — "ГПУ"). Вот на заседании Фонда эффективного управления Рината Ахметова выступал Игорь Мазепа (основатель и генеральный директор инвесткомпании "Конкорд Кепитал". — "ГПУ"). Говорили о налоге на роскошь. Он говорит: я не буду платить еще больше налогов, потому что не согласен, что в моей стране стадион строят вдвое дороже, чем в Европе, а дороги — втрое дороже. Очень хорошо, что людям, которые видят, как работают налоговая система и система распределения бюджетных средств за рубежом, становится гадко от нашей коррупции и казнокрадства. И они перестают с этим мириться. Дорогу в Полтаву из Киева строят пять лет. Если бы хоть одного вора повесили на обочине, то, может, достроили бы. А так эта дорога становится все хуже. Представляете, сколько денег там зарыли? И сколько еще зароют.

gazeta.ua