Про шкарпетки. Флешмоб.

  • 26.05.17, 18:58
З серії Спостереження за живою природою
Вдома без шкарпеток мерзну, в шкарпетках жарко. Ношу одну шкарпетку. Організму подобається. Мені теж, бо шкарпеток вистачить надовше. Приймаю в подарунок сиріток, що втратили пару в пральній машині.

Шановні пані! Ви носите прикраси з перлами?

Перлина - чудовий витвір природи, коли з болю і хвороби виростає прекрасний цінний мінерал, що вже багато століть не перестає дивувати і захоплювати. Однак у наш час прикраси з перлів не так часто побачиш. Звісно, справа в ціні, бо натуральні перли коштують дуже дорого. У нас їх не продають у звичайних ювелірних магазинах. Також перли - це ніби мода бабусиних часів, про що більше тут http://oberegy.org.ua/index.php?id=news&post=rryoss-rrrssrr-r-rrrssrr-sryorrrrr-rrrssrrrrrssryo а також про те, чому варто цю моду повернути.
У мене, на жаль, нема кольє з натуральних перлин, років 10 назад була змога купити культивовані, але ціни різко зросли. Тому я собі зробила кольє з штучних скляних перлин. Звісно, це не зовсім те, але теж гарно вийшло.
Ось ще мої вироби
 
Тут річкові перлини. А тут уже штучні, скляні.
 

 Все одно гарно.
Ціни традиційно прошу глянути тут http://oberegy.org.ua/
Ну і раз тут така справа, то згадавши про Ейча, якого я люблю і поважаю, хоч і не беру участь у флеш-мобі, скажу, що є чорне золото, а є чорні перли. От такі, наприклад.

 Краса!

79%, 11 голосов

21%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Молюсь, Господи, внуши їм уст моїх глаголи.

  • 09.03.17, 11:43

53

Боже, спаси, суди мене

Ти по Своїй волі.

Молюсь, Господи, внуши їм

Уст моїх глаголи.

Бо на душу мою встали

Сильнії чужії,

Не зрять Бога над собою,

Не знають, що діють.

А Бог мені помагає,

Мене заступає

І їм правдою Своєю

Вертає їх злая.

Помолюся Господеві

Серцем одиноким

І на злих моїх погляну

Незлим моїм оком.

Т. Шевченко. " Псалми Давидові"


От такий настрій. А весна ж.

  • 06.03.17, 11:32
І чому в мене такий настрій? Згадався віршик Катерини Горбовської, який записала ще в юності в свій щоденник. Тепер чогось теж так. Хоча ніхто і не кличе. Фрідом наше все

Накануне совершеннолетия

Я кричу по ночам от ужаса,
Я от ужаса днем молчу:
Я боюсь, я боюсь замужества -
Не хочу, не хочу, не хочу!

Я хочу жить у папы с мамою,
Грызть морковку, вести дневник,
А мне снится все то же самое:
Пучеглазый чужой мужик.

Снятся комнаты неуютные
И большая кровать у стены
- Извели меня эти мутные,

Беспощадно дурные сны.

Я не святкую день окупантів

Як і обіцяла шановній пані  Cosmopolit  роблю блог ближче до дати. І дарую іуашним хлопцям листівку. Користуйтесь.podmig

Маша и медведь. Начало, або Приберіть дітей від екрану.

Щойно чисто випадково подивилась мультфільм "Машенька" 1992 року виробництва. Рєбята, це винос моСка. Заборістая дурь була в авторів, що сказати. Дітям краще не показувати. Але це, я так розумію, мульт, який надихнув створити тупєйший і дурнуватий "шедевр" московської анімації  Маша и медведь.
Спочатку я не зрозуміла, а потім чота ржу. Рекомендую для підняття настрою. Якщо не злякаєтесь.zlo


Смерть дуже близько

  • 25.12.16, 14:33
Взагалі хотілось умерти, нащо мучитись. Взагалі нащо це все. Все рівно всі помремо. Постгрипозні думки. Реально, думала того... та й зараз теж не дуже. Мама погоджується на хімію. Це і є ця жадоба життя? а вона не знає, що в неї онко, просто сліпо слухається лікаря. Після такого ж грипу, як у мене, після операції... Я тут намучилась так, що не знаю, чи погоджусь колись на якісь операції, складне лікування і проч. Слабачка? може й так... реально, коли падаєш по дорозі з туалету до ліжка... ну його нафік таке життя. От Хем теж не хотів цього. І застрелився.
Девушка пела в церковном хоре
О всех усталых в чужом краю,
О всех кораблях, ушедших в море,
О всех, забывших радость свою.

Так пел ее голос, летящий в купол,
И луч сиял на белом плече,
И каждый из мрака смотрел и слушал,
Как белое платье пело в луче.

И всем казалось, что радость будет,
Что в тихой заводи все корабли,
Что на чужбине усталые люди
Светлую жизнь себе обрели.

И голос был сладок, и луч был тонок,
И только высоко, у Царских Врат,
Причастный Тайнам,- плакал ребенок
О том, что никто не придет назад.

Допоможіть порадою!

Моя дитина на Миколая замовила мікроскоп. Ясно, що це має бути дитячий чи шкільний прибор. Але от як вибрати і від чого відштовхуватись? Дитині 10 років. Штука ця цікава, але не хочеться купити просто іграшку, а на щось людське грошей нема. Хто з таким стикався, буду щиро вдячна за поради.

Спогад про зиму і дуже сумно

  • 12.12.16, 20:38
Їх багато, але згадалось таке. Як ми з дідусем ходили в ліс по ялинку, правда, завжди виходило, що по сосну. Зимовий ліс заворожує. Там так тихо, просто аж лячно стає. Особливо увечері. Тихо-тихо, сніг глибокий, чистий. Більш ці почуття ніколи і ніде не повторились. Тільки, коли я була маленька, я так боялась зимового лісу.
Не буду робити окремий блог. Але день у мене дуже сумний. Мамі зробили операцію. Розрізали і зашили. Виліз рак, знову. Після першої операції пройшло 12 років. І от знову. Але видалити пухлину не вдалось, зрослася з артеріями. Вона не знає, лікар велів не казати. Мушу посміхатись і підтверджувати офіційний діагноз про грижу. Отакі тепер у мене спогади про зиму будуть.

А що ми сьогодні не снідаємо? я так не можу

  • 23.11.16, 09:55
ось хоч пиріг із м*ясом чи що... Кіш називається. Пригощайтесь.