Я тобі на чужому весіллі Тайкома підливала чар-зілля, Підливала його, підливала, І боялась, що буде мало. Я те зілля ночами варила, Щоб набрало чарівної сили, Щоб тебе привернути до себе, Так зробити, як мені треба.

Ой чар-зілля, чар-зілля зелене, Приверни миле серце до мене, Розбуди в ньому поклик весняний, Що ніколи в душі не зів'яне. О чар-зілля, чар-зілля іскристе, Запали в серці полум'я чисте, І не дай нам зазнати похмілля, На коханні настояне зілля.

Таємничу траву приворотну Я шукала у росах холодних, І коли диво-квітку зривала На любов її замовляла. А якщо вона буде безсила, І на мене не гляне мій милий, Я чар-зілля нове приготую, Всеодно тебе причарую.

Григорій СКОВОРОДА  

 

Сива зозуленько, не літай раненько Не літай раненько, не куй жалісненько.

Под облачком явір похилений,

Сідит на нім пташок премилений. Слухай, мила, як тот пташок співат, Же з любови нич добра не биват. Же з любови, же з любови Нич добра не биват. Моя мила, ти покусо єдна, Любив я тя не рік та не два. Далас ти мі зілля ся напити. Не мож, мила, ніяк без тя жити. Не мож, мила, не мож, мила, Ніяк без тя жити. Ми ворожка давно ворожила, Же мя здурит дівка чорнобрива. Же не буду видів за ньом світа, Аж проминут мої млади літа. Аж проминут, аж проминут Мої млади літа.

Ци та любов єст од Бога дана? Ци лем може д’яблом підшептана? Хоч би-с не хтів, то мусиш любити, Хоч би-с не хтів, прото маш терпіти. Хоч би-с не хтів, хоч би-с не хтів, Прото маш терпіти.

Под облачком явір зеленіє. Посмотр, мила, як тот вітер віє. Може, вирве єго з коренями. Мила моя, што то буде з нами? Мила моя, мила моя, Што то буде з нами?

Кохається  тільки тих  жінок , яких  ощасливлюється..

Якщо якогось дня маєш бути щасливим , чому б не почати від сьогодні.

Якщо кохаєш час віднайдеш , не маючи жодної хвилини.

Ян Твардовський

 

Ти почему така довєрчива, тебе я зовсім не пойму Ти поступила опромєтчиво же так довєрилась йому Тебе просив по человєческі спитай мене як шось той во Я від початку органіческі не переварював його

Приспів: Звьоздочка моя, тілько для тєбя Заспіваю пісню цю задушевную Звьоздочка моя, тілько для тєбя Заспіваю пісню цю задушевную Ой ріді ріді дай ріді ріді дана Файна дівка була як цвєток зав’яла

 

Я думав же безосноватєльно тебе було подозрєвать Але ж була ти любознатєльна, хотіла всьо на свєтє знать Ти познавала емпірічєскі разлічні сторони життя Hе диво то же прозаїческі закінчилась любовь твоя

В фіналі жуткої трагедії прийшла до мене вся в сльозах Я розтерялся на мгновєніє, але тримав себе в руках Сказав тобі я моя дєвочка чекав же ти ся повернеш Любов за гроші не купується, я знав же скоро то поймеш

Місто ангелів і дощів На казкові малюнки схоже, Тільки ангелів – ні душі, А лиш просто так перехожі. Місто, що не чуже мені, Золоте павутиння вулиць, Все, здається, давно заснуло, Окрім світла в однім вікні.

Така її доля... О, Боже мій милий! За що ти караєш її, молоду? За те, що так щиро вона полюбила Козацькії очі?.. Прости сироту! Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки, Одна, як та пташка в далекім краю. Пошли ж ти їй долю, – вона молоденька, Бо люде чужії її засміють. 

Чи винна голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? Сумує, воркує, білим світом нудить, Літає, шукає, дума - заблудив.

Щаслива голубка: високо літає, Полине до Бога - милого питать.  Кого ж сиротина, кого запитає, І хто їй розкаже, і хто теє знає.

О Боже мій милий! така твоя воля,  Таке її щастя, така її доля!