Поїзд у Варшаву спогади навіяв, Я на Україні згадую тебе. Ти співав для мене пісню вечорами: Co komu do tego, ze my tak kohamy! Я люблю, коханий, Київ і Варшаву, Але батьківщина в кожного своя Як тебе згадаю забринить сльозами. Co komu do tego, ze my tak kohamy! Поїзд із Варшави йде крізь моє серце, зустріч довгожданну радість окриля І минають роки, роки за роками О яке то щастя ze my tak kohamy!

Вітер в горах заснув — Ліг сосні на рамена, Вечір зорі в росі Розгубив золоті... Я для тебе зірву Синє листя  ромена —  Найчарівніше зілля землі. І у кожнім листку Нерозгадана тайна, Найтепліші слова В пелюстках цих звучать.  Ніжну квітку ромена Чародійною здавна Називають гуцули з Карпат.