Олександр Максимович пройшов значний та тернистий шлях, у нього неймовірна кількість граней – Олег Володарський

Іноді мені українці здаються таким великим гарним птахом, який сидить собі і не знає, що робиться на сусідньому дереві, який любить собі поспати, сховавши голову під крило. Крило тепле, притульне, сни історичні, красиві. М’язи розслабились, душа угрілася, — прокинувся, а дерево під ним спилюють, гніздо впало, пташенята порозліталися хто куди, сидять на інших деревах і цвірінькають вже по-іншому.

Ліна КОСТЕНКО, «Записки українського самашедшого»

Олександр Максимович Сич, голова Івано-Франківської обласної ради. Цей українець пройшов значний та тернистий шлях до здійснення своєї мрії. У нього неймовірна кількість граней. Проте найфундаментальніша та найбільш резонуюча – він ЛЮДИНА. Людина, котра мислить, відчуває, пише. Громадянин своєї країни, котрий свідомо осмислює історію, культуру та генетику своєї Нації.

Природжений політик, під час «Сповіді» він відкинув дипломатію і йому стало сили чесно розповісти про те, що бентежить його розум, душу та серце.

«Сповідь». Покута. Коли ти втрачаєш згоду із самим собою. Непокоїшся. Навіть інколи соромишся. А потім тобі стає настільки важливо бути абсолютно чесним та щирим, що ти забуваєш про камери та про тисячі глядачів, котрі дивитимуться твою «Сповідь».

Олександр Максимович розпочав програму як досвідчений, обережний, виважений політик, проте раптом зупинився, на мить замислився і все ж таки зумів відкрити нам людину, Олександра Сича.

Є люди, з котрими «смачно» думати і «апетитно» вести навіть найскладніші діалоги. А в нас вони надзвичайно важкі.

Нас тисячі років позбавляли можливості усвідомлювати свою генетичну спадщину. Замість того, щоб, вивчаючи минуле, будувати майбутнє, кращі з нас віками змушені були вмирати та вбивати, аби не втратити хоча б сьогодення.

В прогресивних світових спільнотах з цього приводу працюють цілі інституції, котрі культивують генетичну пам’ять, формують ставлення до тих чи інших історичних фактів, опікуються культурологічною спадщиною, зберігають традиції. Все це надскладні процеси, хід яких не має зупинятися ані на мить.

І чим більше людина, патріот присвячує себе своїй державі, тим більше він починає замислюватися над несправедливістю історичних процесів. Проте найбільшим лихом для нас усіх продовжує бути ВІЙНА.

Я не знаю, як і про що думають інші. Мабуть нікому, окрім Всевишнього, не дано про це знати. Але я щиро переконаний, що турбуючись про долю своєї країни, переживаючи її біль як свій власний, людина несе в собі МИР.

Він щиро посміхається усім. Він захоплюється своєю Батьківщиною. Він знає та усвідомлює завіти дідів-прадідів. А ще… він мріє зробити щось важливе для своєї країни, залишити щось після себе. Та не для того, щоб його любили та дякували йому, а лише тому, що мріє хоч якось віддячити своїй Україні, котра подарувала йому все, що він має, усе, що він любить і чим дорожить.

Багато часу минуло після зйомок «Сповіді» з Олександром Максимовичем, а я подумки часто продовжую наш діалог. Безліч запитань, котрі лунають в голові. Непростих, гострих запитань. На теми, спілкування, на які нам так не вистачає. Це загальнонаціональний інтелект. Громадянський. Суспільний.

Для того, щоб докопатися до нашої до нашої справжньої історії та генетики потрібно зрізати величезний пласт хворобливого комуністичного антиукраїнського середовища. Це болісний процес. Нас ще довго буде лихоманити від нього. І це не дивно, адже більше ста років країною намагаються керувати внуки та правнуки вихованців мавзолейної мумії.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». 

Герой програми Олександр Сич

https://youtu.be/g2bvv5fiXSw

Екс-мер Києва обгрунтував причини, чому доцільніше це саме в «Експоцентрі України»

Усім відомий колишній київський градоначальник Олександр Омельченко, а тепер знову кандидат в народні депутати по 223-му округу, на своїй сторінці ФБ виступив з пакетом пропозицій і практичних обґрунтувань доцільності перенесення адміністрації президента не до Українського дому, а в «Експоцентр України» (колишній ВДНГ).

Зокрема Олександр Олександрович вважає, що це врятує місто від нескінченних заторів. Також буде врятована програма реконструкції Києва, яка, починаючи з Європейської площі, захоплює Майдан Незалежності і прилеглу територію, що входить до Генплану забудови Києва зі збереженням унікального ансамблю.

А ось Національний комплекс «Експоцентр України» – це, за словами досвідченого екс-мера, ідеальне місце для місця розташування офісу Президента України. До того ж цей комплекс має цінні споруди архітектурного ансамблю державного значення. На частині територій Голосіївського парку розміщені озера з білими і чорними лебедями, сотні цінних дерев українського і європейського походження. Цей комплекс придатний як для роботи, так і для проживання, — зазначив Олександр Олександрович.

Молитва до Святого Архангела Михаїла

Преславний князю Небесних військ, святий Архангеле Михаїле. Оборони нас у нашій битві «проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах». Прийди на поміч людям, котрих Бог створив на свою подобу, і котрих Він відкупив за велику ціну від рабства диявола. Свята Церква вшановує Тебе, як її сторожа і захисника. Тобі Господь довірив душі відкуплених, щоб їх провадити до Неба. Тому молюся, щоб Бог Миру стер сатану під нашими ногами, щоб він більше не міг затримувати в полоні людей і наносити шкоду Церкві. Жертвуємо наші молитви Найвищому, щоб вони без затримки привели на нас Його Милосердя. Схопи дракона, «змія стародревнього, він же диявол і сатана», зв’яжи його і скинь в бездонну пропасть, «щоб не міг він більше зводити народи». Амінь!

Отець Назарій. Храм Архистратига Михаїла в селі Довгопілля, Івано-Франківської області. Ми досить довго їхали ледь примітною гірською дорогою. Ліворуч від дороги пролягала скута кригою річка, а праворуч простягнулися села. В тих селах живуть спокійні та мудрі люди, котрі печуть хліб, виховують дітей… і вірують в Бога.

Отець Назарій. Священик серед гір. Там, де навколо лише Бог і прекрасний світ, котрий Він для нас створив. Мені дуже легко повертатися туди подумки, адже там душа почуває себе так легко і затишно. Я закохався в Карпати, в Гуцульщину, Верховину… Там живе Бог… Його шепіт лунає горами…

Отець Назарій. Священик, котрий збудував в тих горах три храми. Адже до того його прихожанам доводилось долати ледве не десятки кілометрів гірських доріг, щоб відвідати храм. Сильна людина. Полум’яний дух. Палаючий погляд…І тепла, батьківська посмішка. Сивоволосий священик, котрий так по-дитячому щиро любить Господа. Великий храм та вівтар.

Він дав мені потримати амулет зі святими мощами. Ми розпочали «Сповідь» і він, по праву старшого та мудрішого, спокійно попросив самим лише поглядом повернути святиню. Ні за яких обставин не можна бентежити спокій та тишу душі священика. Він в своєму храмі душею відчуває кожну ікону, кожний закуток.

Зайти, вклонитися, перехреститися і щиро покаятися у своїх гріхах та турботах Господу, віддавши Йому душевний тягар і наповнитися натомість Його любов’ю.

Гірський священник, до якого ідуть прихожани з трьох сіл. Він обіцяв Господу любити цих людей. І говорити правду. Щиро. Вірно. Він просто зобов’язаний бути сильним. Це його покликання. Адже ті, хто стоять поруч із ним під час молитви потребують відчути його віру і почути від нього про Бога… В горах. Там, де природа не завжди милостива до людини.

Ми підіймаємо голову і прохаємо Його пощадити та змилостивитися… Він дивиться на нас і дає нам саме те, що нам необхідно, а не те чого ми бажаємо…

Господь – строгий Вчитель, і водночас добрий та люблячий батько. Отець небесний…Звертаючись до якого ми стаємо чистіші та милосердніші…

Ми їхали назад, до Верховини, а я подумки повертався до нашої «Сповіді» з отцем Назарієм, сумніваючись в тому, чи зумів я розпитати про найважливіше священика, котрий так ясно та чітко бачить душі людей, що приходять до нього…

Отець Назарій подарував нам ікони, котрі зайняли своє місце в моєму домашньому вівтарі. І щоранку та щовечора під час молитви я звертаюся до них і знову бачу гори, серед яких отець Назарій збудував храм Архистратига Михаїла…

Гори – це місце ВОЛІ. Такої вже забутої, навіть незвичної для нас. Дикої, чистої, незаплямованої… Це сила поколінь предків, котрі віками вимолювали для нас майбутнє. Це шепіт Бога, котрий можна відчути тільки в Молитві…

Я пронесу через усе життя пам’ять про священика Назарія. Будувати храми, допомагати душам людей… і беззастережно та щиро вірувати в Господа… Я щасливий тим, що Бог дарував мені зустріч із цією ЛЮДИНОЮ.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». 

Герой програми Назарій Лозинський

https://youtu.be/DU50kT9XKY8

Молитва до Святого Архангела Михаїла

Преславний князю Небесних військ, святий Архангеле Михаїле. Оборони нас у нашій битві «проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах». Прийди на поміч людям, котрих Бог створив на свою подобу, і котрих Він відкупив за велику ціну від рабства диявола. Свята Церква вшановує Тебе, як її сторожа і захисника. Тобі Господь довірив душі відкуплених, щоб їх провадити до Неба. Тому молюся, щоб Бог Миру стер сатану під нашими ногами, щоб він більше не міг затримувати в полоні людей і наносити шкоду Церкві. Жертвуємо наші молитви Найвищому, щоб вони без затримки привели на нас Його Милосердя. Схопи дракона, «змія стародревнього, він же диявол і сатана», зв’яжи його і скинь в бездонну пропасть, «щоб не міг він більше зводити народи». Амінь!

Отець Назарій. Храм Архистратига Михаїла в селі Довгопілля, Івано-Франківської області. Ми досить довго їхали ледь примітною гірською дорогою. Ліворуч від дороги пролягала скута кригою річка, а праворуч простягнулися села. В тих селах живуть спокійні та мудрі люди, котрі печуть хліб, виховують дітей… і вірують в Бога.

Отець Назарій. Священик серед гір. Там, де навколо лише Бог і прекрасний світ, котрий Він для нас створив. Мені дуже легко повертатися туди подумки, адже там душа почуває себе так легко і затишно. Я закохався в Карпати, в Гуцульщину, Верховину… Там живе Бог… Його шепіт лунає горами…

Отець Назарій. Священик, котрий збудував в тих горах три храми. Адже до того його прихожанам доводилось долати ледве не десятки кілометрів гірських доріг, щоб відвідати храм. Сильна людина. Полум’яний дух. Палаючий погляд…І тепла, батьківська посмішка. Сивоволосий священик, котрий так по-дитячому щиро любить Господа. Великий храм та вівтар.

Він дав мені потримати амулет зі святими мощами. Ми розпочали «Сповідь» і він, по праву старшого та мудрішого, спокійно попросив самим лише поглядом повернути святиню. Ні за яких обставин не можна бентежити спокій та тишу душі священика. Він в своєму храмі душею відчуває кожну ікону, кожний закуток.

Зайти, вклонитися, перехреститися і щиро покаятися у своїх гріхах та турботах Господу, віддавши Йому душевний тягар і наповнитися натомість Його любов’ю.

Гірський священник, до якого ідуть прихожани з трьох сіл. Він обіцяв Господу любити цих людей. І говорити правду. Щиро. Вірно. Він просто зобов’язаний бути сильним. Це його покликання. Адже ті, хто стоять поруч із ним під час молитви потребують відчути його віру і почути від нього про Бога… В горах. Там, де природа не завжди милостива до людини.

Ми підіймаємо голову і прохаємо Його пощадити та змилостивитися… Він дивиться на нас і дає нам саме те, що нам необхідно, а не те чого ми бажаємо…

Господь – строгий Вчитель, і водночас добрий та люблячий батько. Отець небесний…Звертаючись до якого ми стаємо чистіші та милосердніші…

Ми їхали назад, до Верховини, а я подумки повертався до нашої «Сповіді» з отцем Назарієм, сумніваючись в тому, чи зумів я розпитати про найважливіше священика, котрий так ясно та чітко бачить душі людей, що приходять до нього…

Отець Назарій подарував нам ікони, котрі зайняли своє місце в моєму домашньому вівтарі. І щоранку та щовечора під час молитви я звертаюся до них і знову бачу гори, серед яких отець Назарій збудував храм Архистратига Михаїла…

Гори – це місце ВОЛІ. Такої вже забутої, навіть незвичної для нас. Дикої, чистої, незаплямованої… Це сила поколінь предків, котрі віками вимолювали для нас майбутнє. Це шепіт Бога, котрий можна відчути тільки в Молитві…

Я пронесу через усе життя пам’ять про священика Назарія. Будувати храми, допомагати душам людей… і беззастережно та щиро вірувати в Господа… Я щасливий тим, що Бог дарував мені зустріч із цією ЛЮДИНОЮ.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». 

Герой програми Назарій Лозинський

https://youtu.be/DU50kT9XKY8

Уродженець Бойківщини Юрій Соломченко відшукав себе на Гуцульщині – Олег Володарський

Зовсім инчий вимір. Інше світосприйняття. Інше відображення. Все те ж саме – гори, ліси, Бог, традиції, культура…

Вони хочуть оновити свою спадковість. Гармонійно поєднати історичну традиційність та сучасність. Вивчити минуле, щоб застосовувати ці уроки сьогодні, будуючи майбутнє.

Ми п’ємо із джерела віри. Та сама Гуцульщина живе, відроджується, відбудовується. В інших, нових барвах та тональностях.

Юрій Соломченко, Руслан Трач, Лена Рашковська, Оксана Сусяк та багато інших… Всі вони шанують минуле, і навчені цьому минулому, будують неймовірно «смачне» сьогодення і майбуття.

Інша Гуцульщина. Свіжа, гонорлива, горда, цілеспрямована. Веселі й усміхнені очі говорять тобі: «Хочеш бути щасливим? Живи по-гуцульськи!»

От і уродженець Бойківщини Юрій Соломченко відшукав себе на Гуцульщині. Вільна людина. Не скута. Мені здалося, що він ще не знайшов себе. Він шукає. Він ще в дорозі. Він намагається віднайти себе не тільки тут і зараз, а й в далекому минулому і в ще більш далекому майбутньому. Таке непероборне бажання мандрівника усвідомити цей світ і себе в ньому.

Під час «Сповіді» ми не зупинялися детально на цій темі. Проте, посміхаючись йому, я усвідомлював його суть (сутру). Долаючи прожиті роки адреналіном, збираючи гриби і мріючи почути цей такий загадковий, проте рідний до болю СВІТ, він шукає ШАМБАЛУ.

Мені було неймовірно легко спілкуватися з Юрієм. Ми прощалися по-братньому – щиро посміхнувшись і міцно потиснувши одне одному руки. Як тільки доля подарує таку можливість, вирвуся з ним в гори…

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». 

Герой програми Юрій Соломченко

https://youtu.be/Jg2rs7_3AlE

На форум в Киев специально приехали представители из разных арабских государств, а также члены правительства Украины, дипломаты и бизнесмены

В четверг, 20 июня, в Киеве состоялся первый Международный форум «Украина и страны арабского мира — экономические аспекты и перспективы сотрудничества».

Главным организатором мероприятия выступила общественная организация «Ассоциация украинских и арабских бизнесменов и инвесторов» (АУАБИ) в лице ее главы Мохаммада Салима Алотти при поддержке Торгово-промышленной палаты Украины и ICC Ukraine.

Программа форума состояла из двух частей, включая B2B сессии. В начале приветственное слово взял глава АУАБИ, который выразил благодарность высоким гостям, приехавшим специально на форум из разных арабских государств, а также представителям правительства Украины, дипломатам и бизнесменам.

Он подчеркнул, что к созданию ассоциации его подтолкнула востребованность современной платформы для субъектов бизнеса с обеих сторон, выразив надежду на то, что она сможет сыграть важную роль в повышении товарооборота между Украиной и арабским миром.

В заключение он поблагодарил главного спонсора форума компанию «Агросем» и информационного партнера ИП «Украина по-арабски».

Далее президент Института стратегии Ближнего Востока Самир Гаттас рассказал об истории торгово-экономических отношений между Украиной и арабскими странами.

«На сегодняшний день речь идет о рынках 22 арабских государств, общее население которых составляет 400 млн. человек. Крепкие экономические отношения с Украиной тянутся еще со времен СССР. Именно специалисты из Украины сыграли важную роль в экономике арабских государств, и принимали участие в строительстве дамб, дорог, нефте- и газопроводов», — сказал Гаттас.

Уже сейчас имеется немало примеров арабских инвестиций в Украину и широкого сотрудничества, к которому пришли компания SALIC в агрокомплексе и ГП «Антонов» в авиастроении.

С речью выступил также политик и совладелец корпорации «Индустриальный союз Донбасса» Сергей Тарута.

Он выразил надежду, что власти и большой бизнес будут работать для создания не преддефолтной, а процветающей экономики, которая привлечет еще больше инвесторов из арабских стран, чувствующих защищенность своих активов в Украине.

Также политик, ссылаясь на отчет экономистов, отметил важность достижения 10% роста ВВП на протяжении ближайшей декады.

Вице-президент Украинского союза предпринимателей Александра Блавдзевич поздравила всех причастных к созданию ассоциации, а также отметила возрастающее влияние неправительственных организаций и объединений, которые все чаще служат связующим звеном между иностранными инвесторами и Украиной.

Было отмечено значение журнала «Украина по-арабски — Экономический вестник», который вышел при поддержке ICC Ukraine и МИД Украины, благодаря чему дипломатические ведомства и бизнесмены большинства арабских стран могут узнавать об украинском бизнесе и приоритетных отраслях. Об этом рассказал генеральный секретарь ICC Ukraine Владимир Михайлов.

В ближайшее время ICC Ukraine будет реализовывать проект по сотрудничеству в медицинской сфере, к участию в котором были приглашены арабские бизнесмены.

Директор офиса реформ Министерства инфраструктуры Украины Ирина Кошель рассказала о потенциальных инвестициях в инфраструктуру нашего государства. Многие арабские страны, в числе которых ОАЭ, Катар, Саудовская Аравия, демонстрируют активный рост внедрения новых технологий. Поэтому опыт арабских коллег может стать полезным для Украины.

В конце первой части мероприятия прошла торжественная процедура подписания меморандумов. В их числе подписание документа о сотрудничестве между «Ассоциацией украинских и арабских бизнесменов и инвесторов» и ОО «Украина по-арабски».

Источник

 Тепер в Україні таких збочинців після прийняття закону будуть піддавати примусовим заходам протидії вчиненню злочинів проти статевої свободи та недоторканості неповнолітніх

Народний депутат України Іван Фурсін вніс до Верховної Ради законопроект про примусову хімічну кастрацію педофілів. Відповідний проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення протидії вчиненню злочинів проти статевої свободи та недоторканості неповнолітніх» зареєстрований в парламенті 21 червня за номером 10396.

Проект закону передбачає доповнення Кримінального кодексу України новим розділом, яким запроваджуються примусові заходи протидії вчиненню подібних злочинів.

Наводимо текст законопроекту повністю:

У пояснювальній записці до законопроекту сказано, що злочини проти статевої свободи по відношенню до малолітніх є особливо небезпечними, проте, як показує практика, традиційні методи покарання не дозволяють досягти того, щоб насильник не здійснив такий же злочин повторно.

Відзначається, що в світі зараз не існує іншого способу лікування педофілів, крім використання препаратів, які пригнічують статевий потяг. Їх застосування отримало назву «хімічна кастрація». Подібна процедура застосовується в багатьох державах Європейського Союзу і всього світу. Так, в Німеччині, після застосування подібних препаратів кількість рецидивів серед педофілів впало з 80% до 3%, а у Великобританії — з 40% до 5%.

Повідомляється, що впровадження даного Закону сприятиме підвищенню захищеності прав дітей в країні, а також призведе до зменшення соціально-небезпечних явищ, зокрема, випадків педофілії, і знизить соціальну напругу в суспільстві.

Іван Фурсін — народний депутат саме від того округу, в якому живуть земляки Даші Лук’яненко, убитої напередодні садистом в селищі Іванівка Одеської області. Рішення Івана Фурсіна подати законопроект про жорстке покарання для педофілів — це відповідь на запит людей, яких сьогодні по суті нікому захистити від збоченців і ґвалтівників всіх мастей...

Даринка була сповнена дитячих мрій і найкращих сподівань…

Як уже відомо всім, зниклу дорогою на гурток посеред серед білого дня 11-річну школярку з Іванівки Одеської області — Дашу Лук’яненко — кілька сотень людей шукали майже тиждень. 19 червня стало відомо, що напіврозкладений труп дитини знайдений у вигрібній ямі на подвір’ї, де живуть знайомі мами Даші — сім’я Тарасових.

…але її кат безжалісно знищив і Дашу і всі її найсвітліші мрії

Як стверджує слідство, 22-річний Микола Тарасов, якого затримали як підозрюваного в жахливому вбивстві маленької дівчинки в селищі Іванівка Одеської області, відправлений у СІЗО. Микола ніде не вчився і не працював, і весь свій час проводив за комп’ютерними іграми. На питання, навіщо забрав життя у дитини, він сказав, що «не знає».

Київський райсуд Одеси обрав підозрюваному у вбивстві 11-річної Дарини Лук’яненко — Миколі Тарасову запобіжний захід у вигляді утримання під вартою строком на два місяці без права на заставу. Чоловіка підозрюють за чотирма статтями Кримінального Кодексу: частина 2 ст. 146, частина 4 ст. 152, пункти 2 і 10 частини 2 ст. 115, ст. 297 — «викрадення», «замах на зґвалтування неповнолітнього», «вбивство неповнолітнього, поєднане із зґвалтуванням» і «наругу над тілом». Підозрюваний повністю визнав свою провину і погодився з призначеної йому запобіжним заходом.

Односельці і подружки загиблої у страшних муках малолітньої Даринки у траурній прощальній ході до цвинтаря

Що характерно, батько підсудного — Геннадій Тарасов, був свого часу засуджений за зґвалтування і поїхав з родиною після відсидки з рідних місць, що на Миколаївщині. Тодішні односельці після повернення з в’язниці змусили його із сім’єю переїхати в інше місце проживання.

Вважаємо, що факт раніше скоєного Тарасовим-старшим став внаслідок спадковості збочених нахилів у його сина Миколи. Тому ініціатива народного депутата Івана Фурсіна щодо вище вказаного законопроекту була на часі і як ніколи надзвичайно актуальною.

 Тепер в Україні таких збочинців після прийняття закону будуть піддавати примусовим заходам протидії вчиненню злочинів проти статевої свободи та недоторканості неповнолітніх

Народний депутат України Іван Фурсін вніс до Верховної Ради законопроект про примусову хімічну кастрацію педофілів. Відповідний проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення протидії вчиненню злочинів проти статевої свободи та недоторканості неповнолітніх» зареєстрований в парламенті 21 червня за номером 10396.

Проект закону передбачає доповнення Кримінального кодексу України новим розділом, яким запроваджуються примусові заходи протидії вчиненню подібних злочинів.

Наводимо текст законопроекту повністю:

У пояснювальній записці до законопроекту сказано, що злочини проти статевої свободи по відношенню до малолітніх є особливо небезпечними, проте, як показує практика, традиційні методи покарання не дозволяють досягти того, щоб насильник не здійснив такий же злочин повторно.

Відзначається, що в світі зараз не існує іншого способу лікування педофілів, крім використання препаратів, які пригнічують статевий потяг. Їх застосування отримало назву «хімічна кастрація». Подібна процедура застосовується в багатьох державах Європейського Союзу і всього світу. Так, в Німеччині, після застосування подібних препаратів кількість рецидивів серед педофілів впало з 80% до 3%, а у Великобританії — з 40% до 5%.

Повідомляється, що впровадження даного Закону сприятиме підвищенню захищеності прав дітей в країні, а також призведе до зменшення соціально-небезпечних явищ, зокрема, випадків педофілії, і знизить соціальну напругу в суспільстві.

Іван Фурсін — народний депутат саме від того округу, в якому живуть земляки Даші Лук’яненко, убитої напередодні садистом в селищі Іванівка Одеської області. Рішення Івана Фурсіна подати законопроект про жорстке покарання для педофілів — це відповідь на запит людей, яких сьогодні по суті нікому захистити від збоченців і ґвалтівників всіх мастей...

Даринка була сповнена дитячих мрій і найкращих сподівань…

Як уже відомо всім, зниклу дорогою на гурток посеред серед білого дня 11-річну школярку з Іванівки Одеської області — Дашу Лук’яненко — кілька сотень людей шукали майже тиждень. 19 червня стало відомо, що напіврозкладений труп дитини знайдений у вигрібній ямі на подвір’ї, де живуть знайомі мами Даші — сім’я Тарасових.

…але її кат безжалісно знищив і Дашу і всі її найсвітліші мрії

Як стверджує слідство, 22-річний Микола Тарасов, якого затримали як підозрюваного в жахливому вбивстві маленької дівчинки в селищі Іванівка Одеської області, відправлений у СІЗО. Микола ніде не вчився і не працював, і весь свій час проводив за комп’ютерними іграми. На питання, навіщо забрав життя у дитини, він сказав, що «не знає».

Київський райсуд Одеси обрав підозрюваному у вбивстві 11-річної Дарини Лук’яненко — Миколі Тарасову запобіжний захід у вигляді утримання під вартою строком на два місяці без права на заставу. Чоловіка підозрюють за чотирма статтями Кримінального Кодексу: частина 2 ст. 146, частина 4 ст. 152, пункти 2 і 10 частини 2 ст. 115, ст. 297 — «викрадення», «замах на зґвалтування неповнолітнього», «вбивство неповнолітнього, поєднане із зґвалтуванням» і «наругу над тілом». Підозрюваний повністю визнав свою провину і погодився з призначеної йому запобіжним заходом.

Односельці і подружки загиблої у страшних муках малолітньої Даринки у траурній прощальній ході до цвинтаря

Що характерно, батько підсудного — Геннадій Тарасов, був свого часу засуджений за зґвалтування і поїхав з родиною після відсидки з рідних місць, що на Миколаївщині. Тодішні односельці після повернення з в’язниці змусили його із сім’єю переїхати в інше місце проживання.

Вважаємо, що факт раніше скоєного Тарасовим-старшим став внаслідок спадковості збочених нахилів у його сина Миколи. Тому ініціатива народного депутата Івана Фурсіна щодо вище вказаного законопроекту була на часі і як ніколи надзвичайно актуальною.

Я підіймаю очі до неба… Поруч стоїть протоієрей Юрій Мануляк. Дивиться на мене і молиться, як і я, янголам – Олег Володарський

Молитва-подяка української душі

Всещедрий і ласкавий Боже! Зі сльозами на очах я припадаю перед Твоєю величчю і не силі виразити словами того стану моєї душі, коли серце наповнюється любов’ю до Тебе. Яке щасття, який дар з неба – народитися й жити на українській землі! О, Боже мій! Ти – неперможний у Своєму милосерді. Ти – неперевершений у Своїй премудрості: щедрість Твоя не має меж і в усьому видно діло рук Твоїх. Могутній Дніпро і зелені Карпати, блакитне небо і золотисті ниви – земля наче казка: мова чарівна і пісні солов’їні, а вишивки які! Люди добрі й щирі, працьовиті і розумні та, перш за все, – побожні.

Понад тисяу літ минуло, як світло Христової Євангелії засяяло на нашій землі, і ми стали дітьми святої Вселенської Церкви, яким Ти, Господи, доручив органічно з’єднувати, взаємодоповнювати і взаємозбагачувати християнські традиції Сходу і Заходу. За Твоїм, Господи, провидінням, Україна двигає важкий хрест на Голготу. Морем крові і горами невинних жертв засвідчили українці свою вірність до Тебе, правдивого Бога, бо тільки Ти, Господи, – правда, шлях і життя вічне! Куди нам без Тебе?

Упродовж віків темні сили зла намагалися стерти Україну з лиця землі й, зокрема, через те, що ми стали твердинею християнства. Рідко який народ у світі пережив стільки страждань, скільки випало на долю України. Але ми відважно боролися за святу віру і з любов’ю вмирали за правду; приносили Тобі, Господи, в жертву щонайдорожче – наше життя і клали його на вівтар свободи. Нас катували окупанти за любов до колосочків, а ми відплачували їм хлібом; нас винищували за доброту, а ми давали їм воду; нас вивозили з рідної родючої землі у дикі простори на край світу, а ми молилися за них. «Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне!»

Дякуємо Тобі, Господи, за те, що наш український народ ніколи не був окупантом і нікого в ярмі не тримав, бо що людині з того, коли весь світ здобуде, а душу свою занапастить. Хоч і тернистий шлях випав на долю України, але в тім наше щасття, бо через вузькі ворота входять до Царства Небесного. Ми живі сьогодні, розумійте народи, і ще не вмерла Україна, бо з нами всемогутній Бог, Який запевнив нас: «Я з вами по всі дні, аж до кінця віку!» Амінь!

Христос шукав в кожній людині хороше, а ми шукаємо зле. Христос шукав в людях добро, бажаючи їх виправдати, а ми шукаємо зле, щоб засудити їх. Христу було боляче говорити про чужі гріхи, а нам це приємно. Христос словом навертав грішників в праведників, а ми словами робимо з грішників ще більших грішників. Христос рятував людей, а ми їх губимо. У цьому різниця. Але ж і ми можемо бути подібні Христу.

(Святитель Микола Сербський)

Протоієрей Юрій Мануляк

Я підіймаю голову в небо, шукаючи очима Янгола. Янгола, котрий несе нам МИР. Та Янголи дарують нам мир вже сьогодні. Своїми життями. Своїми, вірними та відданими Україні, душами.

Проте мир не в рабстві. І не за будь-яку ціну. За роки війни і за численні спроби поневолення нашої Нації, котрих за нашу більш ніж тисячолітню історію було чимало, на небесах опинилося величезне ВОЇНСТВО ЯНГОЛІВ, котрі служать небесну літургію за тих, хто зобов’язаний жити. Жити гідно та чесно. Жити сильно. З посмішкою та любов’ю.

Я підіймаю голову в небо і пошепки промовляю Молитву. Я наче бачу їхні очі. Бачу їх милосердя та любов. Я відчуваю їх сум за рідними та кровними. І ВОНИ моляться мені у відповідь. Моляться і вірують…

Інколи я не можу підняти очі до неба. Мені соромно і боляче бачити, як ми не пам’ятаємо тих, кому завдячуємо життям. Наче і знаємо про ці жахливі втрати, та у метушні сьогодення забуваємо про них. А треба пам’ятати щосекунди. І молитися за їх душі. Байдужість винищує людяність, а потім і саму душу. Це може перетворитися на катастрофу для Нації.

Олег Володарський

А інколи важко опустити очі долу. Я боюся. Боюся побачити оченята українського малюка, на очах у якого маю бути сильним. Сила – це віра. Віра щира та усвідомлена. Та, котра більша за саме життя. Віра мовчазна та тиха, проте неймовірно глибока. Щоб не страшно було посміхнутися українському малюкові, за майбутнє якого вмирають Янголи.

Моя Нація… Моя люба Україна… Розділена московитським дияволом на Янголів, щиро віруючих, бездушних та злих бісів… Моя Нація, котру розривають на шматки, аби тільки вона не згадала свою справжню генетику… Мій народ, котрий взявшись за руки і звернувшись до Бога, стане непереможним…

Я підіймаю очі до неба… Поруч стоїть отець Юрій Мануляк. Дивиться на мене і молиться. Так само як і я – янголам.

Подумки повертаюся до того зимового дня… Храмовий вівтар, ікони, ще не прикрашена ялинка. Дзвінка тиша, котра буває лише в храмі, коли звідти виходить останній прихожанин… І ми з українським священиком, котрий знає і усвідомлює Янголів набагато краще… В ньому більше України. Він від Бога – українець. Мати, батько, діди, прадіди… Я навчаюся у нього українству… переводжу погляд на ікони і відчуваю посмішку Бога…

В напівтемряві вечірнього храму в очах отця Юрія я бачив особливий відблиск віри… Він говорив, а його слова лягали життєдайним єлеєм на мою зболілу душу. І було в цьому відчуття неба… Мені не потрібно було дивитися на небо – небо було поруч. Адже душа українського священика ділилася зі мною часточкою щастя і благословення Бога…

Ми завершили «Сповідь», а розмова душ продовжувалася. Це неможливо повторити та пояснити. Це голос Бога. Об’єднуючи душі на сповіді, він навчає істиною та розумінням… Особливим розумінням, завдяки якому, вийшовши з храму, я побачив зовсім інше небо…

Де між небом та горами мерехкотіло світло. Світло, котре дарує МИР. Мир, на який ми всі так чекаємо… Котрий зробить нас переможцями на віки… І ми нарешті здобудемо ВОЛЮ…

Слово «воля» не перекладається на жодну мову. Лише істинні українці генетично усвідомлюють цей постулат. Воля – шепіт Бога, спів птаха і кочовий дух козацького степу, гіркота полину, золото дозрілої пшениці і аромат дому… Все те, без чого немає і не буде України… Янголи з нами… Вони з нами і заради нас… В ім’я ВОЛІ…

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». 

Герой програми Юрій Мануляк

https://youtu.be/F0iqMyWBtZA