Чи виліковна така залежність хотянівського сільського голови Грищенка?

Багато років жителі вулиці Лісової придеснянського села Хотянівка, що у Вишгородському районі Київської області, вимагали у свого голови Володимира Петровича Грищенка облаштувати тротуар, нарікаючи на труднощі подолання відстані від своїх будинків до зупинки громадського транспорту. Взимку заважали снігові кучугури та ожеледь, в інші пори року – ями, невисихаючі калюжі та автомобілі, у яких, ризикуючи життям, доводилось відвойовувати безпечний клаптик проїжджої частини. Відповідь голови, що лунала з прочиненого вікна новенької тойоти, була впевнено одноманітною: немає коштів.

Там, де закінчується тротуар, починається невичерпне джерело незадекларованих прибутків хотянівського сільського голови

І раптом – новина: Прокуратура Києва повідомила про підозру головам Новопетрівської, Хотянівської та Новосілківської сільрад Київської області за фактом розкрадань 2,4 млн. гривень, виділених на ремонт доріг.

За даними слідства, впродовж 2017-2018 рр. службові особи селищ Хотянівка, Новосілки та Нові Петрівці у Вишгородському районі підписали акти приймання виконаних будівельних робіт з директором підрядної організації, що займається ремонтними роботами асфальтних доріг, та перерахували на рахунки товариства понад 20 млн. грн. Про викриття схеми розкрадання бюджетних коштів, виділених на ремонт доріг на Київщині, у прокуратурі сповістили у липні 2019 р. Тоді про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 ККУ було повідомлено директору підрядної організації, проведено обшуки за місцем роботи і проживання, в ході яких вилучено документацію, що підтверджує протиправну діяльність посадовців.

«Роботи проведено не повно та неякісно, а їх обсяг не відповідає відомостям, зазначеним у документах. Збитки становлять понад 2,4 млн. гривень», – зазначили у прокуратурі.

27 вересня головам сільрад було вручено письмове повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 367 Кримінального Кодексу України (службова недбалість із тяжкими наслідками).

Місцевих новина не здивувала і співчуття до підозрюваного не викликала. Реагували зазвичай філософськи: скільки б мотузці не витися, а кінець буде. Здивувало інше: раптом почалося облаштування тротуару вздовж багатостраждальної вулиці Лісової. Ось що підозра животворяща робить – ділились враженнями селяни. Але віра в цілющу силу підозри тривала недовго. Загартований різноманітними схемами витривалий організм Володимира Петровича вистояв і взявся за своє.

В який спосіб – читайте у листі хотянівців до прокуратури.

Прокурору міста Києва

Говді Роману Михайловичу,

державному раднику юстиції 2 класу

Вимога забезпечити безперервні та безпечні умови дорожнього руху

У с. Хотянівка Вишгородського району Київської області відбувається облаштування тротуару вздовж вулиці Лісової. При цьому грубо порушуються вимоги ч. 3 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» та 32 Закону «Про автомобільні дороги», за якими учасники дорожнього руху, як користувачі автомобільними дорогами, мають право на безперервні та безпечні умови дорожнього руху.

За вказівкою хотянівського сільського голови Грищенка В.П., якому пред’явлено підозру у причетності до розкрадання коштів при будівництві доріг у розмірі 2,4 млн. грн., протяжність тротуару зменшено. Тротуар обірвано саме на тій ділянці, яка є найбільш небезпечною для учасників дорожнього руху – на перетині з трасою Київ – Чернігів.

Неприхована мета цього ділка на посаді керівника органу місцевого самоврядування – залишити на місці, де має бути тротуар, майданчик для вантажівок, з яких під його контролем реалізується пісок, чорнозем, щебінь, залізобетонні вироби тощо. В результаті – на догоду корисливим інтересам Грищенка В.В. – пішоходи, ризикуючи життям, і надалі пересуватимуться проїжджою частиною. Хоча саме за це правопорушення його притягнуто до відповідальності. Як зазначається в листі т. в. о. начальника Управління патрульної поліції у Київській області від 21.08.2019 №Д-825/41/40/01-2019, працівниками ВДБР УПП у Київській області ДПП 11.05.2019 було обстежено вказану ділянку автомобільної дороги (вулиці) та виявлені недоліки зафіксовані Актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, а також на хотянівського сільського голову, який є відповідальною посадовою особою за експлуатаційний стан даної ділянки автомобільної дороги (вулиці), виписано вимогу (припис) №457 на усунення виявлених недоліків.

30.05.2019 працівниками ВДБР УПП у Київській області ДПП було повторно обстежено вищезазначену ділянку дороги (вулиці) та здійснено перевірку виконання вимоги-припису від 11.05.2019 № 457. В результаті на Грищенка було складено протокол про адміністративне правопорушення, який передано до суду.

Отже, попри кримінальне переслідування за розкрадання бюджетних коштів, попри заходи адміністративного впливу, хотянівський сільський голова Грищенко В.П. продовжує залихвацьки порушувати закон і права громадян, дбаючи про шкурні інтереси.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на непереборну тягу фігуранта до протиправних дій та їх очевидність, просимо:

1) перевірити дотримання ДБН, вимог Законів України «Про дорожній рух» та «Про автомобільні дороги» при облаштуванні тротуару по вул. Лісовій в с. Хотянівка;

2) змусити хотянівського сільського голову Грищенка В.П. виконати вимоги правоохоронних органів;

3) забезпечити прокладання тротуару по вулиці Лісовій до перетину з трасою Київ – Чернігів у пункті розміщення світлофора – відповідно до вимог ч. 3 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» та 32 Закону «Про автомобільні дороги».

Досудове розслідування у справі розкрадання коштів на дорогах Хотянівським сільським головою Грищенком та його колегами з Новосілок та Нових Петрівців завершено.

https://kyiv.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=259532

І поки сторона захисту ознайомлюється з матеріалами криминального провадження, а прокуратура готує обвинувальні акти для передачі до суду, Володимир Петрович часу марно не втрачає. Його дії нагадують поведінку клептомана, який отримує задоволення від скоєння крадіжки і не в змозі зупинитись навіть перед невідворотністю покарання. Схоже, медицина тут безсильна.

Вулиця Лiсова після ремонту

Тротуари не для пішоходів

Зупинка громадського транспорту в Хотянiвцi

Вулиця Валова після ремонту

Корр. НВ

Чи виліковна така залежність хотянівського сільського голови Грищенка?

Багато років жителі вулиці Лісової придеснянського села Хотянівка, що у Вишгородському районі Київської області, вимагали у свого голови Володимира Петровича Грищенка облаштувати тротуар, нарікаючи на труднощі подолання відстані від своїх будинків до зупинки громадського транспорту. Взимку заважали снігові кучугури та ожеледь, в інші пори року – ями, невисихаючі калюжі та автомобілі, у яких, ризикуючи життям, доводилось відвойовувати безпечний клаптик проїжджої частини. Відповідь голови, що лунала з прочиненого вікна новенької тойоти, була впевнено одноманітною: немає коштів.

Там, де закінчується тротуар, починається невичерпне джерело незадекларованих прибутків хотянівського сільського голови

І раптом – новина: Прокуратура Києва повідомила про підозру головам Новопетрівської, Хотянівської та Новосілківської сільрад Київської області за фактом розкрадань 2,4 млн. гривень, виділених на ремонт доріг.

За даними слідства, впродовж 2017-2018 рр. службові особи селищ Хотянівка, Новосілки та Нові Петрівці у Вишгородському районі підписали акти приймання виконаних будівельних робіт з директором підрядної організації, що займається ремонтними роботами асфальтних доріг, та перерахували на рахунки товариства понад 20 млн. грн. Про викриття схеми розкрадання бюджетних коштів, виділених на ремонт доріг на Київщині, у прокуратурі сповістили у липні 2019 р. Тоді про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 ККУ було повідомлено директору підрядної організації, проведено обшуки за місцем роботи і проживання, в ході яких вилучено документацію, що підтверджує протиправну діяльність посадовців.

«Роботи проведено не повно та неякісно, а їх обсяг не відповідає відомостям, зазначеним у документах. Збитки становлять понад 2,4 млн. гривень», – зазначили у прокуратурі.

27 вересня головам сільрад було вручено письмове повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 367 Кримінального Кодексу України (службова недбалість із тяжкими наслідками).

Місцевих новина не здивувала і співчуття до підозрюваного не викликала. Реагували зазвичай філософськи: скільки б мотузці не витися, а кінець буде. Здивувало інше: раптом почалося облаштування тротуару вздовж багатостраждальної вулиці Лісової. Ось що підозра животворяща робить – ділились враженнями селяни. Але віра в цілющу силу підозри тривала недовго. Загартований різноманітними схемами витривалий організм Володимира Петровича вистояв і взявся за своє.

В який спосіб – читайте у листі хотянівців до прокуратури.

Прокурору міста Києва

Говді Роману Михайловичу,

державному раднику юстиції 2 класу

Вимога забезпечити безперервні та безпечні умови дорожнього руху

У с. Хотянівка Вишгородського району Київської області відбувається облаштування тротуару вздовж вулиці Лісової. При цьому грубо порушуються вимоги ч. 3 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» та 32 Закону «Про автомобільні дороги», за якими учасники дорожнього руху, як користувачі автомобільними дорогами, мають право на безперервні та безпечні умови дорожнього руху.

За вказівкою хотянівського сільського голови Грищенка В.П., якому пред’явлено підозру у причетності до розкрадання коштів при будівництві доріг у розмірі 2,4 млн. грн., протяжність тротуару зменшено. Тротуар обірвано саме на тій ділянці, яка є найбільш небезпечною для учасників дорожнього руху – на перетині з трасою Київ – Чернігів.

Неприхована мета цього ділка на посаді керівника органу місцевого самоврядування – залишити на місці, де має бути тротуар, майданчик для вантажівок, з яких під його контролем реалізується пісок, чорнозем, щебінь, залізобетонні вироби тощо. В результаті – на догоду корисливим інтересам Грищенка В.В. – пішоходи, ризикуючи життям, і надалі пересуватимуться проїжджою частиною. Хоча саме за це правопорушення його притягнуто до відповідальності. Як зазначається в листі т. в. о. начальника Управління патрульної поліції у Київській області від 21.08.2019 №Д-825/41/40/01-2019, працівниками ВДБР УПП у Київській області ДПП 11.05.2019 було обстежено вказану ділянку автомобільної дороги (вулиці) та виявлені недоліки зафіксовані Актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, а також на хотянівського сільського голову, який є відповідальною посадовою особою за експлуатаційний стан даної ділянки автомобільної дороги (вулиці), виписано вимогу (припис) №457 на усунення виявлених недоліків.

30.05.2019 працівниками ВДБР УПП у Київській області ДПП було повторно обстежено вищезазначену ділянку дороги (вулиці) та здійснено перевірку виконання вимоги-припису від 11.05.2019 № 457. В результаті на Грищенка було складено протокол про адміністративне правопорушення, який передано до суду.

Отже, попри кримінальне переслідування за розкрадання бюджетних коштів, попри заходи адміністративного впливу, хотянівський сільський голова Грищенко В.П. продовжує залихвацьки порушувати закон і права громадян, дбаючи про шкурні інтереси.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на непереборну тягу фігуранта до протиправних дій та їх очевидність, просимо:

1) перевірити дотримання ДБН, вимог Законів України «Про дорожній рух» та «Про автомобільні дороги» при облаштуванні тротуару по вул. Лісовій в с. Хотянівка;

2) змусити хотянівського сільського голову Грищенка В.П. виконати вимоги правоохоронних органів;

3) забезпечити прокладання тротуару по вулиці Лісовій до перетину з трасою Київ – Чернігів у пункті розміщення світлофора – відповідно до вимог ч. 3 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» та 32 Закону «Про автомобільні дороги».

Досудове розслідування у справі розкрадання коштів на дорогах Хотянівським сільським головою Грищенком та його колегами з Новосілок та Нових Петрівців завершено.

https://kyiv.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=259532

І поки сторона захисту ознайомлюється з матеріалами криминального провадження, а прокуратура готує обвинувальні акти для передачі до суду, Володимир Петрович часу марно не втрачає. Його дії нагадують поведінку клептомана, який отримує задоволення від скоєння крадіжки і не в змозі зупинитись навіть перед невідворотністю покарання. Схоже, медицина тут безсильна.

Вулиця Лiсова після ремонту

Тротуари не для пішоходів

Зупинка громадського транспорту в Хотянiвцi

Вулиця Валова після ремонту

Корр. НВ

Майдан та війна виховали покоління українців, котрі не подарують Україну ані зовнішньому, ані внутрішньому ворогу — Олег Володарський

Молитва вагітної жінки за щасливі пологи

Всемогутній Боже, Творче всього видимого і невидимого! До Тебе, Отця улюбленого, прибігаю. Ти обдарував людину розумом пізнання і волею творчою. Ти волею Своєю сотворив рід наш, з мудрістю невимовною сотворив тіло людини із землі та вдихнув у нього душу Свого Духа, щоб вона була подобою Твоєю. Премудрості Твоїй, Отче наш, угодно було, щоб рід людський збільшувався через мужа і жону в Таїнстві Шлюбу. Ти зволив благословити людей, щоби множилися і наповняли не лише землю, а й ангельські сонми. О Боже й Отче, нехай буде ім’я Твоє на віки вічні прославлене за те, що Ти учинив для нас, грішних.

Дякую Тобі за милосердя Твоє, що з волі Твоєї через чудесне сотворення не лише я виникла і поповнюю число вибраних, але й що Ти благословив мене в шлюбі і послав мені плід лона. Це дар Твій, Твоя, Боже, сотворена милість, о Господи й Отче духа й тіла! Тому до Тебе прибігаю і зі смиренням серця молю про милосердя і поміч, щоби дитятко моє, яке твориш в мені Своєю силою, було збережене і приведене до щасливого народження. Бо знаю я, Боже мій, що людина ні сили, ні влади не має на те, щоб вибирати шлях свій. Ми надто слабкі й схильні до падіння, щоб обминути всі тенета, які, за допустом Твоїм, приготував дух злий, і уникнути тих нещасть, в які вкидає нас легковажність наша. Твоя ж мудрість безмежна.

Тому і я, Отче милосердний, передаю себе в журбі моїй до рук Твоїх і молю: споглянь на мене милостивим оком Своїм і збережи неушкоджено через Ангела Свого святого мене й дитинку мою, що в лоні від усякого страждання. Пошли мені й мужеві моєму відраду, о Боже, Владико всякої радості! Щоби ми, бачачи благословення Твоє, від усього серця в дусі радости Тобі служили і поклонялися. Не бажаю бути вилученою зі слова Твого, за яким матері в болях дітей народжувати будуть. Смиренно прошу Тебе: поможи мені перенести страждання і пошли успішне завершення. Почуй молитви наші й дай нам дитину здорову й розумну — і ми приведемо її до Тебе, і Тобі посвятимо, бо Ти милосердний Бог наш, а ми разом з нашою дитиною будемо Твоїми рабами вірними. Вислухай, Всеблагий, молитву раби Твоєї, сповни прохання серця мого, заради Ісуса Христа, нашого Спасителя, Він бо за нас воплотився із Діви Марії і став Чоловіком, нині ж царює з Тобою і Духом Святим у Вічності. Амінь!

Протоієрей Тарас Гордійчук, капелан, клірик Свято-Миколаївського Монастиря (м. Дубно)

Кирил Кальницький, Михайло Омельян, Михайло Січка, Святослав Абрамюк, Тарас Гордійчук… всі вони практично ровесники незалежної України. Молодь, котра знає лише незалежну державу під жовто-блакитним прапором. Вони інші. Вони відрізняються від мого покоління. Покоління, зараженого радянщиною. Вони інакше думають, інакше живуть, по-іншому відчувають та сприймають цей світ.

— Отче, де і коли Ви молитесь? — запитав я під час «Сповіді» отця Тараса.

— Завжди та всюди, — спокійно, ані на мить не замислюючись відповів мені капелан. Після такої відповіді мені дуже складно було продовжувати діалог, адже людина однією фразою сказала все.

Між нами різниця практично в 20 років, проте я вклоняюся цьому УКРАЇНЦЮ. Я пишаюся цим священиком українського Храму. У мене перехоплює подих від усвідомлення майбутнього нашої України, котре я бачу в очах такої молоді. В душі живе надія на те, що мені вдалося виховати такими ж УКРАЇНЦЯМИ своїх дітей. Обожнювати свою землю і любити свій народ.

Ми знімаємо «Сповідь», розмовляючи на очах у Нації і Бога ще й для того, щоб кожен з тих, хто любить нашу країну, знав, що він не один. Поруч з нами багато тих, в кому палає українство. Ми можемо не знати одне одного в обличчя чи по іменах, проте МИ Є. Кожен з нас не самотній в своїй любові до України. Усвідомлення цього окриляє.

Ти підіймаєш голову до неба і, сам того не усвідомлюючи, починаєш промовляти вдячну молитву Отцю Небесному. Майдан та війна виховали покоління українців, котрі не подарують Україну ані зовнішньому, ані внутрішньому ворогу.

В мене перехоплювало подих. Наша сила в наших дітях. Ми назавжди будемо жити в них і в дітях їх дітей. Вони впораються! Так, ми на краю прірви. Та з яким блиском в очах та з якою вірою ми посміхаємося сонцю. Ми не забули Молитву. Молитву, котрій тисячі років. Це найпотужніша наша зброя. Поки в наших серцях Бог і Україна, ми непереможні!

Тарас Гордійчук. «СПОВІДЬ» — авторська програма Олега Володарського

https://youtu.be/GYXv6Ld7xZQ

Він не може не допомогти нації, коли вона воює – Олег Володарський

Молитва за померлих

Недовідомі присуди Твої, Господи! Незбагненні шляхи Твої! Ти даєш дихання всьому творінню і всіх з небуття у буття приводиш. Ти комусь посилаєш Ангела смерти в день, якого не знає, і в час, коли не очікує; іншого ж вихоплюєш із руки смерти, даруєш життя при останньому подиху; ще іншого довго терпиш і даєш час на покаяння; когось, як пшеницю, зрізаєш серпом смерти у певний час, в одну мить; когось вражаєш громовицею; комусь допускаєш згоріти у вогні чи бути поглинутим морською безоднею чи земною прірвою; когось забираєш під час моровиць: бездиханними падають сильні світу цього, багаті й бідні. Що це все означає? Дивне і незбагненне для нас піклування Твоє, Боже, про кожну душу людську. Але, Господи, Господи! Тільки Ти один, Хто знає все, відаєш, чому й навіщо сталося, що раба Твого (ім’я) раптово поглинула смерть. Якщо караєш за численні й тяжкі гріхи його, молимо Тебе, Многомилостивий і Всемилостивий Господи: змилосердься над ним, не відкинь від лиця Твого і не покарай навіки, але з милости Твоєї і з безмежного милосердя Твого яви йому велику милість Твою у прощенні й відпущенні гріхів. Якщо ж спочилий раб Твій у цьому житті думав про Судний День, пізнав свою гріховність і бажав принести Тобі гідні плоди покаяння, але не досяг цього, бо Ти покликав його в день, якого він не знав, і в час, коли він не чекав, тоді молимо Тебе, Преблагий і Премилосердний Господи: нездійсненне його покаяння, яке бачили очі Твої, і недовершену справу спасіння його влаштуй, здійсни Твоєю невимовною благістю й чоловіколюбством. Єдину бо надію маємо на Твоє безмірне милосердя: у Тебе суд і покарання, у Тебе правда й невичерпна милість. Дай нам, Владико, омити гріхи його сльозами покори й зітханнями нашими перед Тобою, щоб не потрапив за гріхи у місце муки раб Твій (ім’я), але оселився в місці спочинку. Ти Сам, Господи, заповів стукати у двері милосердя Твого, тому благаємо Тебе, Прещедрий Царю, і не перестанемо благати Твоє милосердя та взивати з Давидом, що каявся: помилуй, помилуй раба Твого, Боже, з великої Твоєї милости. Благаємо Тебе, Господи, вірою у спасенні заслуги Твої, надією на викупну й чудодійну силу Твоєї жертви, яку Ти приніс за гріхи всього світу. Молимо Тебе, о Найсолодший Ісусе! Ти —Агнець Божий, що взяв гріхи світу та розіп’явся заради нашого спасіння! Молимо Тебе, як Спасителя і Викупителя нашого, спаси, і помилуй, і від вічної муки визволи душу повік незабутнього нами нагло померлого раба Твого (ім’я), не залиш його на загибель вічну, але сподоби його досягти тихого пристановища Твого та осели там, де всі святі Твої спочивають. Амінь!

Ігумен Меркурій, намісник Свято-Миколаївського чоловічого монастиря (м. Дубно), у світі Василь Бікіра

Є такі сповідальні програми, посмак після яких надзвичайно гіркий. Причина цього проста і людяна – дотик до болю моєї Нації. До численних вбивств та безчинств червоних шакалів. І тим більше болить усвідомлення того, що поряд із нами живуть їх нащадки, котрі не каються, а навпаки, продовжують знущатися над Україною і над українцями.

Жахлива правда про минуле. З нею важко жити. Та ні за яких обставин на неї не можна заплющувати очі, її не можна забувати. Там, в підвалах храму, тисячі закатованих та вбитих, а в стіні останки замурованої заживо матері з двома маленькими дітьми. Це наше минуле. Це кривавий фундамент храму нашого сьогодення, над яким лунають церковні дзвони нашого майбутнього.

Затишний храм із більш ніж 400-річною історією та гостинний та привітний священик. Світлий погляд, світлі думки, світлі Молитви. Навіть попри неймовірний біль. Знаєш, за що їх вбивали, жовто-синій? За українську мову. В них винищували українство. Їх ламали як націю. Не в силах дістатися до коріння, вони знищували кожну гілочку великого та красивого дерева, на якому тисячі років зеленіє листя, квітнуть квіти та співають птахи.

Ненависть. Незрозуміла, безпідставна, неосяжна. Саме тому таке нерозуміння, на межі жаху виникає, коли бачиш нащадків червоних серед нас. Більше того, на всіх щаблях державної влади. Вони нестримної хвилею, покоління за поколінням, наводнюють правлячі структури, а ми все так же не можемо повернути нашій землі українську мову, молитву, історію та душу.

Там, в підвалі Свято-Миколаївського храму, нагадування про те, що наші генетичні вороги ненавидять нас за сам факт нашого існування. І правий рудий порожній американський лицедій, коли, без особливої поваги до молодого і не зовсім українського паяца, хамовито вказує на внутрішні розбірки всередині слов’янського древа. Правий. Як би не було боляче та принизливо це чути. Це наша війна. Війна, в якій ми зобов’язані перемогти в першу чергу самих себе.

Скромний священик. Котрий ходить по храму, в підвалах якого катували та вбивали з віру і за Україну. Він не може не допомогти нації, коли вона воює.

Маленький священик з величезною вірою та величезною УКРАЇНСЬКОЮ душею. Він знає, що смерть – це кінець життя, але не буття.

Звичайний український капелан. А скільки тепла на душі від того, що серед нас живуть такі УКРАЇНЦІ. Якщо з нами Бог і Україна, то хто проти нас?

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – ігумен Меркурій, намісник Свято-Миколаївського чоловічого монастиря у м. Дубно

https://youtu.be/UfJe77kRfew

Він не може не допомогти нації, коли вона воює – Олег Володарський

Молитва за померлих

Недовідомі присуди Твої, Господи! Незбагненні шляхи Твої! Ти даєш дихання всьому творінню і всіх з небуття у буття приводиш. Ти комусь посилаєш Ангела смерти в день, якого не знає, і в час, коли не очікує; іншого ж вихоплюєш із руки смерти, даруєш життя при останньому подиху; ще іншого довго терпиш і даєш час на покаяння; когось, як пшеницю, зрізаєш серпом смерти у певний час, в одну мить; когось вражаєш громовицею; комусь допускаєш згоріти у вогні чи бути поглинутим морською безоднею чи земною прірвою; когось забираєш під час моровиць: бездиханними падають сильні світу цього, багаті й бідні. Що це все означає? Дивне і незбагненне для нас піклування Твоє, Боже, про кожну душу людську. Але, Господи, Господи! Тільки Ти один, Хто знає все, відаєш, чому й навіщо сталося, що раба Твого (ім’я) раптово поглинула смерть. Якщо караєш за численні й тяжкі гріхи його, молимо Тебе, Многомилостивий і Всемилостивий Господи: змилосердься над ним, не відкинь від лиця Твого і не покарай навіки, але з милости Твоєї і з безмежного милосердя Твого яви йому велику милість Твою у прощенні й відпущенні гріхів. Якщо ж спочилий раб Твій у цьому житті думав про Судний День, пізнав свою гріховність і бажав принести Тобі гідні плоди покаяння, але не досяг цього, бо Ти покликав його в день, якого він не знав, і в час, коли він не чекав, тоді молимо Тебе, Преблагий і Премилосердний Господи: нездійсненне його покаяння, яке бачили очі Твої, і недовершену справу спасіння його влаштуй, здійсни Твоєю невимовною благістю й чоловіколюбством. Єдину бо надію маємо на Твоє безмірне милосердя: у Тебе суд і покарання, у Тебе правда й невичерпна милість. Дай нам, Владико, омити гріхи його сльозами покори й зітханнями нашими перед Тобою, щоб не потрапив за гріхи у місце муки раб Твій (ім’я), але оселився в місці спочинку. Ти Сам, Господи, заповів стукати у двері милосердя Твого, тому благаємо Тебе, Прещедрий Царю, і не перестанемо благати Твоє милосердя та взивати з Давидом, що каявся: помилуй, помилуй раба Твого, Боже, з великої Твоєї милости. Благаємо Тебе, Господи, вірою у спасенні заслуги Твої, надією на викупну й чудодійну силу Твоєї жертви, яку Ти приніс за гріхи всього світу. Молимо Тебе, о Найсолодший Ісусе! Ти —Агнець Божий, що взяв гріхи світу та розіп’явся заради нашого спасіння! Молимо Тебе, як Спасителя і Викупителя нашого, спаси, і помилуй, і від вічної муки визволи душу повік незабутнього нами нагло померлого раба Твого (ім’я), не залиш його на загибель вічну, але сподоби його досягти тихого пристановища Твого та осели там, де всі святі Твої спочивають. Амінь!

Ігумен Меркурій, намісник Свято-Миколаївського чоловічого монастиря (м. Дубно), у світі Василь Бікіра

Є такі сповідальні програми, посмак після яких надзвичайно гіркий. Причина цього проста і людяна – дотик до болю моєї Нації. До численних вбивств та безчинств червоних шакалів. І тим більше болить усвідомлення того, що поряд із нами живуть їх нащадки, котрі не каються, а навпаки, продовжують знущатися над Україною і над українцями.

Жахлива правда про минуле. З нею важко жити. Та ні за яких обставин на неї не можна заплющувати очі, її не можна забувати. Там, в підвалах храму, тисячі закатованих та вбитих, а в стіні останки замурованої заживо матері з двома маленькими дітьми. Це наше минуле. Це кривавий фундамент храму нашого сьогодення, над яким лунають церковні дзвони нашого майбутнього.

Затишний храм із більш ніж 400-річною історією та гостинний та привітний священик. Світлий погляд, світлі думки, світлі Молитви. Навіть попри неймовірний біль. Знаєш, за що їх вбивали, жовто-синій? За українську мову. В них винищували українство. Їх ламали як націю. Не в силах дістатися до коріння, вони знищували кожну гілочку великого та красивого дерева, на якому тисячі років зеленіє листя, квітнуть квіти та співають птахи.

Ненависть. Незрозуміла, безпідставна, неосяжна. Саме тому таке нерозуміння, на межі жаху виникає, коли бачиш нащадків червоних серед нас. Більше того, на всіх щаблях державної влади. Вони нестримної хвилею, покоління за поколінням, наводнюють правлячі структури, а ми все так же не можемо повернути нашій землі українську мову, молитву, історію та душу.

Там, в підвалі Свято-Миколаївського храму, нагадування про те, що наші генетичні вороги ненавидять нас за сам факт нашого існування. І правий рудий порожній американський лицедій, коли, без особливої поваги до молодого і не зовсім українського паяца, хамовито вказує на внутрішні розбірки всередині слов’янського древа. Правий. Як би не було боляче та принизливо це чути. Це наша війна. Війна, в якій ми зобов’язані перемогти в першу чергу самих себе.

Скромний священик. Котрий ходить по храму, в підвалах якого катували та вбивали з віру і за Україну. Він не може не допомогти нації, коли вона воює.

Маленький священик з величезною вірою та величезною УКРАЇНСЬКОЮ душею. Він знає, що смерть – це кінець життя, але не буття.

Звичайний український капелан. А скільки тепла на душі від того, що серед нас живуть такі УКРАЇНЦІ. Якщо з нами Бог і Україна, то хто проти нас?

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – ігумен Меркурій, намісник Свято-Миколаївського чоловічого монастиря у м. Дубно

https://youtu.be/UfJe77kRfew

«Художник – вмістилище емоцій, котрі приходять звідусіль: з небес, від землі, від шороху паперу, від швидкоплинних форм, від павутиння»

Пабло Пікассо

Мар’яна Кульгавець – художник, портретист, іконописець, викладач відділення дизайну Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу.

Ми зустрілися в центрі Тернополя. В тернопільському осередку «Просвіти». Івано-Франківськ. Тернопіль. Різні міста. Різні барви і відблиски вуличних ліхтарів, різні тіні дерев. Проте дуже схожа внутрішня чистота та спокій, котрі надихають говорити українською про українське. Навчитися думати по-українськи.

Розмовляти та писати виявилося простіше, завдяки тому, що навколо зараз так багато українського – книги, фільми діалоги. Складніше звикнути до того, щоб думати і молитися українською. І саме знайомства з людьми, чиєю суттю є Україна і українство надихають змінювати себе, пробуджувати українство в собі.

Мар’яна – художник. Вражаючі портрети, надзвичайні ікони… Вона тонко відчуває світ. Щось є в очах митців, що вирізняє їх. Щось неосяжне. Вони мислять любов’ю. Несподівано прості ті спокійні. Беззахисні.

Під час цієї бесіди впіймав себе на усвідомленні, що перенести зображення на полотно – це не мистецтво, а ремесло. Мистецтво – це коли ти душею відчув людину, котру малюватимеш, а потім переніс на полотно ці усвідомлення і відчуття. Саме так народжуються справжні портрети, не ті на які ми дивимося, а ті, які дивляться на нас.

Мар’яна – митець. Вона творить душею, а техніка лише огранка для діамантів душі.

Творча родина. Чоловік Мар’яни, Андрій, іконописець. Мар’яна – католичка, а Андрій – православний. У них прекрасна сім’я. Вони з величезною любов’ю виховують маленьку донечку. Господь мудрий. Він навчає нас любові та єдності. Це люди слабкі, тому і створюють штучні бар’єри між собою. Там, де є любов, немає місця для розбрату та суперечок.

Інколи здається, що митці – це люди з іншої планети. Моя імпульсивність і категоричність раніше не давала мені змоги почути тонкий світ. Дякую Богу за те, що дав мені можливість усвідомити ще одну грань Його мудрості. Молитва заспокоює і ти починаєш чути людей, чути музику їх душі. У Мар’яни вона неймовірно ніжна та дзвінка. Як би мені хотілося, щоб в суспільстві таким людям було захищено і комфортно творити, писати картини, натюрморти, портрети… Щоб в тиші, під м’яке світло церковної свічки створювалася ікони…

Мар’яні наснився Божий сон. Добрий та світлий. Вона побачила Богородицю в білому. І з того часу цей образ живе в її душі. Та Мар’яна вже не зможе тримати цей образ всередині себе, і дуже скоро, я в цьому впевнений, на світ народиться ікона, з якої на нас з любов’ю дивитиметься Матір Божа.

Мар’яна Кульгавець. «СПОВІДЬ» – авторська програма Олега Володарського

https://youtu.be/UVA7zNGacAc

Днями в Києві відбулася Міжнародна конференція «Енергетика України – ефективна сфера залучення інвестицій», організатором якої виступила Асоціація українських і арабських бізнесменів та інвесторів (AUABI) за інформаційної підтримки інформпорталу журналу «Україна по-арабськи».

У заході взяли участь власники, керівники та представники енергетичної промисловості і банківської сфери України та країн Арабського світу, фахівці в області енергетичного сектора, представники науково-академічної спільноти і всі, хто зацікавлений у розвитку біоенергетики та альтернативної енергозабезпеченості країни.

На запрошення голови AUABI Мохаммада Саліма Алотті на конференцію прибула делегація арабських інвесторів (Маруан Расим Камал, Ібрагім Жнахі та інші), яку очолив Мохаммед Аль Таані, генеральний секретар Комісії з питань відновлюваної енергетики Арабських Республік (AREC).

В рамках конференції відбулися три дискусійні панелі, на яких обговорили наступні актуальні теми:

І. Розгляд програм підтримки альтернативної енергетики в Україні.

Розвиток біоенергетики в Україні: сучасний стан та перспективи.

Наявні перспективні культури для виробництва біомаси в Україні.

Ефективні проекти використання біомаси.

ІІ. Розвиток вітроенергетичного сектора України.

Презентація потенціалу енергозбереження країни.

ІІІ. Кредитна підтримка з енергоефективності.

На відкритті конференції до гостей зі вступною промовою звернувся голова AUABI Мохаммад Салім Алотті. Він подякував гостям за участь у заході, зробив невеликий екскурс в історію ринку альтернативної енергетики України, а також розповів про ситуацію на ринку сьогодні.

Мохаммад Салім Алотті зазначив, що за останні 25 років Україна зайняла лідируючу позицію в розвитку альтернативної енергетики серед колишніх радянських республік. Так, за словами голови AUABI, в 2017 році сектор «зеленої» енергетики в Україні вийшов зі стану рецесії на новий і більш динамічний етап.

Це пов’язано з новими планами, розробленими українським урядом в рамках стратегії розвитку енергетичного сектора на 2035 рік. Вони спрямовані на досягнення 25% поновлюваних джерел енергії до 2030 року. Також це пов’язано зі зростаючим інтересом місцевих і іноземних інвесторів до поновлюваних джерел енергії.

«Ефективне фінансування« зелених» проектів державними і міжнародними банками посприяло поліпшенню інвестиційного клімату в цьому секторі, особливо після прийняття Верховною Радою України у 2017 році спеціальних законів «Про ринок електричної енергії» і «Про оцінку впливу на навколишнє середовище », які зіграли позитивну роль в цьому процесі», – сказав Мохаммад Салім Алотті.

Він також підкреслив, що до 2018 року сумарна встановлена потужність виробництва вітрової енергії в Україні склала 594.07 МВт, з яких 506.26 МВт – на основній материковій частині України. А в 2017 році Україна змогла заощадити близько 455 тисяч тонн вугілля завдяки використанню технологій для вироблення електроенергії за рахунок вітру.

На думку голови AUABI, інтерес інвесторів до проектів в області вироблення «зеленої» електроенергії залежить від законодавчої бази і правових механізмів, що діють в країні. У цьому контексті він звернувся до Міністерства закордонних справ з проханням переглянути питання про надання українській візи іноземним інвесторам і бізнесменам. Бюрократія, з якою вони стикаються сьогодні, перешкоджає планам для досягнення успіху і розвитку, і навіть завдає шкоди репутації України та її економіці.

«Україна славиться сучасним і розвиненим сектором поновлюваних джерел енергії, не кажучи вже про систему «зелених» тарифів, пов’язаних з обмінним курсом «гривня – євро», що дозволяє уникати коливань національної валюти. Також Україна пропонує інвесторам «зелені» привабливі тарифи, найвищі в Європі. І відповідно до чинного законодавства, нинішній «зелений» тариф діє до січня 2030 року, згідно з договором продажу електроенергії», – заявив Мохаммад Салім Алотті.

Підводячи підсумки, він подякував усім партнерам і учасникам конференції, а також висловив глибоке переконання, що майбутнє взаємовигідних українсько-арабських відносин має безпрецедентні перспективи розвитку, і AUABI докладе максимум зусиль для просування українсько-арабського співробітництва в енергетичній та інших сферах.

Генеральний секретар AREC Мохаммед Аль Таані розповів присутнім про те, чим займається і які цілі перед собою ставить організація, яку він представляє. «AREC – це некомерційна неурядова Комісія, пов’язана з поновлюваними джерелами енергії в Арабському світі. Організація заснована в 2011 році в Аммані (Йорданія) і складається з великої кількості членів, що представляють кілька арабських країн, очолює її його величність принц Ассем бен Найеф», – сказав Мохаммед Аль Таані.

За його словами, в арабських країнах, як споживачі, так і управлінці на рівні державної влади стикаються з різними викликами в прийнятті відновлюваної енергетики в політиці країни і законодавчих актах. Потенціали і переваги альтернативної енергетики добре визнані.

«Мета AREC: працювати над сприянням і просуванням культури використання альтернативної енергетики та енергоефективності у всіх сферах життя. Майбутні інвестиції в поновлювані джерела енергії та енергоефективність до 2035 року в арабських країнах досягнуто більш 500 млрд. доларів і 200 млрд. доларів в країни Європи», – зазначив Аль Тааніт.

Українську сторону на конференції представили Володимир Ставнюк, Андрій Герус, Андрій Конеченков, Родіон Морозов і багато інших.

Володимир Ставнюк, голова правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (Міністерство розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України), розповів про реформи України, спрямованих на залучення арабських інвесторів, і програмі президента Володимира Зеленського, якій приділяють сьогодні особливу увагу. Володимиру Ставнюку були звернені безліч запитань від інвесторів компаній, він запевнив усіх, що українська держава гарантує безпеку їх вкладень, і всіляко сприятиме усуненню бюрократичних перепон.

Андрій Конеченков, голова правління ГМ «Українська вітроенергетична асоціація», віце-президент WWEA «Всесвітньої вітроенергетичної асоціації», виступив з доповіддю про відновлювану енергію вітру і перспективних проектах його компанії для інвесторів.

Також виступили безліч інших українських і арабських бізнесменів-фахівців в галузі відновлюваної енергетики в пошуку найкращого рішення для викликів сьогоднішнього дня в області енергетичного сектора.

Джерело: ІП «Україна по-арабськи»

Нынешнее руководство ГУ НП в Днепропетровской области сейчас ничего и никого не боится. Размеры взяток в этом силовом ведомстве, с приходом нового начальника Владимира Огурченко, взлетели в разы. С 2014 года подполковник Огурченко занимал другое не менее «хлебное место» — должность начальника Днепровского управления Департамента внутренней безопасности Нацполиции.

Днепряне, неужели Вы ещё искренне думаете, что Ваш обидчик будет сидеть и что Ваши нарушенные права будут защищены Законом?

Сейчас в ГУ НП в Днепропетровской области решается все просто: дал денег — переквалифицировали уголовное производство, дал еще больше денег — уголовного производства нет.

Есть и тарифы на то, чтобы оппонента «завалить». Всё строго по прейскуранту. Уверяю Вас: взятки стали выше, а схемы изощреннее. Но при этом, если раньше полицейские боялись наказания, то теперь уже страх потеряли.

Пришли молодые, «голодные» полицейские — увбэшники. Они много вложили в то, чтобы попасть в новую полицию, и хотят отбить вложенное.

Цена вопроса

О том, что коррупция процветает в ГУ НП в Днепропетровской области, говорят даже официальные источники. Например, за 25 тысяч долларов мошенник ушёл от уголовной ответственности, $10 тысяч стоило решение о том, чтобы закрыть глаза на работу нелегального игрового клуба, в $15 тысяч обошлась волокита и прекращение уголовного производства в отношении гр. П., совершившего уголовное правонарушение, по признакам ч. 4 ст. 296 УК Украины (хулиганство с применением огнестрельного оружия), который действовал в составе группы лиц, $300 тыс. — обошлось закрытие уголовного производства по факту самозахвата земельного участка площадью 200 га Петриковским рыбхозом.

Уверяют, что есть «прайс» и на открытие уголовного преследования по заказу и т. д. Конечно, все зависит от «жирности» клиента. Если обычный предприниматель, то десяти тысяч долларов обычно хватает, а если кто-то известный, политик там, бизнесмен, то цена вопроса — где-то 100-200 тысяч баксов.

Дело в том, что в связи с эффективной работой НАБУ и ГБР у Владимира Огурченко сейчас резко выросли риски и соответственно сильно поднялись цены. В кругах предпринимателей и адвокатов также рассказывают, что в последнее время суммы взяток значительно выросли. Полицейские прямым текстом говорят, что появилось множество контролирующих органов, НАБУ свирепствует, и поэтому стали просить прибавку за риск.

За то, чтобы следователь не требовал большого наказания в элементарном бытовом криминале, будет достаточно $5–10 тыс. Бывает, что Владимир Огурченко умышленно создаёт проблемы бизнесменам, чтобы они оплатили затем то, чтобы полиция от них отстала.

Недавно в Днепре был «наезд» на бизнесмена, его и в СИЗО закрывали, и требовали бизнес отдать. Там речь шла о нескольких миллионах долларов, которые он потратил на то, чтобы откупиться.

На самом деле борьба с коррупцией и люстрация — показуха ради красивых заголовков. В ГУ НП в Днепропетровской области есть несколько коррупционных направлений: «основная статья доходов — все, что происходит вокруг уголовного производства: открытие или закрытие дела, арест обвиняемого с соблюдением всех процедур или намеренно допущенными нарушениями, которые защита может потом оспорить. Также можно договориться о том, чтобы не оглашали подозрение.

Большое значение для перспектив дела в суде имеет формулировка обвинения при передаче дела в суд, и тут также есть коррупционный риск. Отдельно оплачивается лояльность прокуроров в суде. Дело можно «похоронить» на этапе расследования и на этапе суда, как это происходит в Кировском (Центральном) районном суде г. Днепра, в ходе уголовного дела, в отношении мошенника гражданина З.

Можно через Владимира Огурченко скорректировать, как прокуроры будут вести себя в суде — будут ли подыгрывать адвокатам за то, чтобы снять арест с имущества. Можно через него добиться смены прокурора на более сговорчивого и менее дорогого. Главный способ заработка для Владимира Огурченко — за определенную мзду закрыть уголовное дело, которое было возбуждено полицией.

Сейчас настолько упало качество следствия, что нет смысла договариваться в прокуратуре. Многие дела просто разваливаются или зависают в судах. Они кричат, что судьи плохие, но если судья открывает материалы дела и видит, что там ничего нет, то, что ему делать?

Как берут

Былой практики передачи денег напрямую из рук в руки, говорят наши источники, уже избегают. Полицейские прекрасно осведомлены, когда по ним работают спецслужбы. Поэтому очень редко назначают дату и место, чтобы напрямую получить деньги. Чаще стали встречаться завуалированные взятки в виде дарственных на авто, или передача наличных через третьих лиц.

Посредниками, как правило, выступают адвокаты, например, такие как экс-прокурор, Наталья Ж. Особенно это распространено сейчас, поскольку многие следователи полиции переквалифицировались в адвокатов.

По большому счету никто и не планирует преодолевать коррупцию в ГУ НП в Днепропетровской области: невозможно преодолеть коррупцию в отдельно взятом ведомстве. С приходом Владимира Огурченко на должность начальника управления, поднятие денег «наверх», стало ключевым заданием всего государственного аппарата, входящего в структуру ГУ НП в Днепропетровской области.

В настоящий момент все резонансные уголовные производства, благодаря Владимиру Огурченко и его профильному заму Михаилу Куратченко, проданы или похоронены. Обвиняемые массово откупаются от следствия, тем самым уклоняясь от уголовной ответственности.

«Смотрящим» за финансовыми потоками и ответственным за генерацию «кэша» «наверх» в ГУ НП в Днепропетровской области, по праву можно считать «бессменного» первого заместителя начальника ГУ НП в Днепропетровской области – начальника следственного управления Михаила Куратченко. Куратченко Михаил Витальевич – начальник следственного управления ГУНП в Днепропетровской области. Тихий и непримечательный мент-тунеядец.

Руководство таких «ровных» любит и всячески поощряет наградами и продвижениями по службе. Запомнился жителям Днепра спусканием на тормозах дела об избиении титушней активистов днепропетровского майдана 25 ноября 2013 и 26 января 2014 года.

https://gorod.dp.ua/blog/blog.php?id=12097

За виртуозную игру желваками и метание стрел в адрес активистов майдана на пресс-конференции в марте 2017 снискал благосклонность другого, не менее одиозного мента Днепропетровщины, Виталия Глуховери – с которым работал в тандеме до написания последним заявления по собственному желанию.

http://www.litsa.com.ua/show/a/17667

Что хорошего на своем высоком посту делает Михаил Куратченко для территориальной общины города и области?! В пенатах следственных отделов – разброд и шатания. Заявления о преступлениях не регистрируются. Те уголовные производства, что открываются через суд – не расследуются, и со временем незаконно и безосновательно закрываются.

Участникам уголовных производств чинятся всевозможные препятствия в реализации их процессуальных прав: извлечения из ЕРДР не предоставляются, ведомости ЕРДР искажаются, копии постановлений следователей, в т. ч. о закрытии уголовных производств, заявителям, потерпевшим не направляются. Неисполнение решений следственных судей – вариант нормы.

Запросы СМИ, не говоря уже об обращениях простых граждан, упорно игнорируются.

Абсолютное безучастие к работе своих подчиненных, демонстрация вседозволенности и безнаказанности – вот далеко неполная характеристика главного следователя Днепропетровской области.

https://49000.com.ua/v-dnepre-aktivisty-ustroili-miting-v-p/

Не может начальник главного управления полиции в области бороться с преступностью и одновременно генерировать «кэш» с этой преступности, чтобы отдать «наверх».

Но государство построено на схеме, когда вертикаль обеспечивает вышестоящие органы за счет поборов и взяток. Так работают все проверяющие — налоговая, прокуратура и СБУ.

После всего изложенного напрашивается только одна реплика в виде вопроса: Владимир Огурченко, вы там с Михаилом Куратченко, совсем берега попутали?

Константин Бильцан, инициатор дискуссий

Капелан Іван Гуня пройшов афганську війну. І сьогодні постійно на фронті – Олег Володарський

«І буде після того, виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння. І також на рабів і на рабинь у ті дні виллю від Духа Мого. І покажу знамення на небі і на землі: кров і вогонь і стовпи диму. Сонце перетвориться на темряву і місяць – на кров, перш ніж настане день Господній, великий і страшний. І буде: всякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться; бо на горі Сіоні й у Єрусалимі буде спасіння,як сказав Господь, і в інших, яких прикличе Господь. Бо ось, у ті дні й у той самий час, коли Я поверну полон Іуди і Єрусалима, Я зберу всі народи, і приведу їх у долину Іосафата, і там учиню над ними суд за народ Мій і за спадщину Мою, Ізраїля, який вони розсіяли між народами, і землю мою розділили. І щодо народу Мого вони кидали жереб, і віддавали отрока за блудницю, і продавали отроковицю за вино, і пили. І що ви Мені, Тире і Сидоне і всі округи филистимські? Чи хочете воздати Мені помсту? Чи хочете воздати Мені? Легко і скоро Я поверну помсту вашу на голови ваші, тому що ви взяли срібло Моє і золото Моє, і найкращі коштовності Мої внесли у капища ваші, і синів Іуди і синів Єрусалима продавали синам еллінів, щоб віддалити їх від меж їхніх. Ось, Я підніму їх з того місця, куди ви продали їх, і поверну винагороду вашу на голову вашу. І віддам синів ваших і дочок ваших у руки синів Іуди, і вони продадуть їх савеям, народу віддаленому; так Господь сказав.

ВАСИЛЬ ЩУРАТ

З поеми «ЗАРВАНИЦЯ»

«З татарських рук приймав смерть Київ.

Чого живцем вогонь не виїв,

Ішло під меч, ішло в неволю,

Втік лиш один чернець на волю.

Степом, яром, вздовж рік, лісами,

Як заєць, витравлений псами,

Біг, не спиняючись на хвилю,

Аж став на галицькім Поділлю.

...Заплакав же чернець в знесиллі:

«О Ти, що в най прикрішій хвилі

Ведеш усіх до Свого Сина,

Моя Провіднице Єдина,

Вкажи мету моїм дорогам,

Моїм стражданням і тривогам...»

Впав на коліна, серце томить,

А сон підходить, силу ломить;

Заснув сердешний на мураві

І бачить в сні, немов на яві:

Над ним Пречиста, коло неї

Два Ангели, в руках лілеї.

Він руку простягає вгору,

Вона край свого омофору

Йому дає, дає й підносить,

Аж ось і небо землю росить.

Отець Іван Гуня, капелан УГКЦ, ветеран афганської війни, волонтер. Ще до зустрічі з отцем Іваном Гунею мені здавалося, що ми з ним вже знайомі, адже Роман Мельник («Мамонт») і Валентина Ходус багато розповідали мені про цю людину, згадуючи його з великою повагою.

Саме завдяки їм мені вдалося вмовити отця Івана зняти «Сповідь». Та складність полягала в тому, що у нас не прийнято на рівні суспільства вести бесіду між двома українськими Храмами: католицьким та православним. Храм один. Підніжжя Храму – історія та культура нашої нації. Молитви, ікони, святині ідентичні. Спільна любов та відданість Богу. Складно. Але ця розмова необхідна.

Пишу ці рядки і, наче на яву, бачу поряд непримиренного Василя Мандзюка, самовідданого Миколу Мединського, мудрого Юрія Поповича, привітного Юрія Болехівського, делікатного Миколу Мниха, інтелігентного Петра Квича, щирого Володимира Топоровського, стриманого Миколу Квича, спокійного Івана Гуню.

Сиджу посеред священиків і капеланів католицької церкви і немає між нами нічого окрім відданої віри в Господа, немає між нами жодних бар’єрів чи перепон. Всі ми богомільні та покаянні. Всі ми УКРАЇНЦІ. Ми єдині в Господі. Нас єднають Бог і Україна. Все інше – другорядне, зайве.

Ми – Нація. Нація любові і віри. Духовна нація, котра, продираючись крізь терни, починає усвідомлювати себе. Українство – справжня і сильна любов до того, що заповідав нам Господь. Нам потрібно лише усвідомити це. Достукатися до самих себе. Пробудити свою генетику. І передати її дітям та онукам.

Іван Гуня пройшов афганську війну. І сьогодні постійно на фронті. Поруч з тими, хто захищає свою країну.

Ми сиділи в Збаразькому парку, говорили, а я бачив перед собою цільну, дієву, усвідомлену людину, котра не дозволяє собі ані на мить забувати про війну. Він готовий діяти. Жертвувати. Співчувати. В ньому немає сумнівів чи вагань. Сильна людина. Мовчазна. Монолітна.

Сонце повільно сідало за горизонт, а нашій зустрічі з отцем Іваном передував надскладний для нас обох день. Він подолав більше 500 кілометрів, щоб ця «Сповідь» відбулася.

Ми зустрілися для того, щоб сказати найважливіше… Ми всією душею любимо Україну. Кожен по-своєму. Та на перетині шляхів, війни, Нації і Бога ми єдині. Ми – УКРАЇНЦІ.

Капелан Іван Гуня. «СПОВІДЬ» – авторська програма Олега Володарського

https://youtu.be/0xJPMcnjui4