Коли я обираю біль
- 02.01.15, 16:02
Як боляче прокинутись у світі,
Де так багато всіх, а ти один.
Де вже не подарують білих квітів
До вічності... до срібних цих сідин...
І світ цей наче вже не рідний,
Немов відмовилось усе кругом
Від моїх усмішок, навіть від сліз срібних
Та біль ще дужче хлище батогом.
Покинувши мене, забрав ти серце.
Та краще б Душу ти забрав...
Бо ти залишив у мені відкриті дверці,
А в них холодний вітер задував...
Моя Душа вже змерзла та промокла
В сльозах гірких та зимніх цих вітрах.
Здається я, як лист пожовкла
Злетівший в крижаних степах...
(Вероніка Гусєва/nikaika)
0