хочу сюда!
 

Лидия

25 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 18-99 лет

Заметки с меткой «мапа»

Оприлюднені плани молдовської опозиції після виборів

Нещодавня стаття про те, що в Молдові може пройти свій Майдан після президентських виборів, викликала в мене досить суперечливі почуття . З одного боку, я шокований тим, як швидко цю інформацію поширили люди, кому вона була конфіденційно надана. Навіть вже не йдеться про те, кого підтримує людина, що "злила" цю мапу. Вона явно не заслуговує на довіру та не має ніякого морального права називати себе патріотом країни.


З іншого боку, я здивований масштабом подій, що плануються в Молдові на випадок перемоги на виборах Ігоря Додона. Адже в нас теж склалась схожа ситуація, коли Януковича змушували покинути пост, до якого він від природи зовсім був непристосований. Але ми діяли за ситуацією. Тобто, не враховуючи будівництва наметового містечка та барикад, в нас більш нічого не було заплановано. Ретельна та розумна підготовка заходів - це, звичайно, добре, однак, не варто забувати, що революції ніколи не здійснюються за інструкцією, а завжди виникають якісь нештатні ситуації. Майя Санду має розуміти, що одних тільки студентів-старшокурсників не вистачить для її перемоги над Додоном.

В першу чергу, на місці молдовської опозиції, я б попросив підтримки у країн, де у людей вже є досвід в таких заходах. Так хоча б в нас, в Україні. Причому я думаю, що добровольців було б забагато. У будь-якому разі звільнення країни ніколи не відбувається одразу, для цього завжди потрібен певний час. Я лише можу побажати удачі молдовським патріотам та сподіватимусь, що в них все вдасться та країна зможе подолати пострадянський гніт та почне розвиватися далі своїм самобутнім демократичним шляхом.

Велика Татарія


Я пам’ятаю цю карту з дитинства. Серед батькових паперів знайшлася вона одного разу, старанно загорнена у лист цупкого строкатого паперу. Я заліз на батькові коліна, вмощуючись там зручніше, і ми разом почали розглядати тонкі  лінії та незрозумілі мені написи. На стіні батькового кабінету, який водночас служив нам гостинною, висіла велика карта СРСР, і я міг їх порівнювати.

Знайшли ми і чудернацькі обриси Нової Землі, і відсутність Ленінграду – батько пояснив мені, що це місто з’явилось у 17 сторіччі, збудоване на кістках будівельників волею талановитого та жорстокого  царя Петра, і навіть прочитав мені декілька сторінок книги «Петр и Алексей» Мережковського… пізніше я читав і Толстого… книг було дуже багато. (А ще багато пізніше я вже й сам купив та приніс батькові трилогію В. Яна, яка врешті-решт пояснила, чому ця карта називалася так чудернацько - Велика Татарія).

Розповів мені ще батько, як відрізнити глибоку та високу печать, і я зрозумів, що карта друкована з великої мідної або свинцевої пластини, краї якої виразно віддрукувалися обабіч малюнку. Малюнок же карбувався на цій пластині вручну, інструментом,який називався штихель.. це німецькою… а от написи на карті зроблено французькою… І ще у світі є сотні мов, одни подібні до інших, як родичі, а є й такі, що зовсім не схожі. От наприклад угорська книжка, сказав батько. Ця мова несхожа на сусідню румунську, зате подібна до далекої естонської та фінської. Дивися, оці дві літери читаються як одна «с». А от схоже сполучення у знайомій тобі польській – як «ч». А скільки ж ти мов заєш,спитав тоді я.

Батько замислився, ворушачи губами. Щось з десятка півтора… або може й більше.  Коли кілька мов знаєш, то вже якось легше нову вивчати. А звідки жтиїх знаєш – спитався. Те так якось.. і з дитинства… і з війни… і так… радіо слухав, книжки читав. Ось ця, бачиш, грецькою. Тут літери наче знайомі,  і читаються схоже. А от ця на санскриті. Це прамова мов. Такі квадратні літери і згори під лінійкою.

Розібралися ми й у тім, що таке папір «верже», розглядаючи інші старовинні гравюри. Папір цієї карти чомусь був не такий, але пухнастий та крихкий, і треба було тримати його дуже обережно. У час, коли карту було (мабуть, для проби) надруковано та розмальовано, верже, у тоненьку рельєфну смужечку – відбиток сітчастого пресу,на якім робили папір – був надто дорогий, вироблявся в Нідерландах та розповсюджувався для дорогих видань, які прикрашали королівські та ясновельможні бібліотеки… от дивись, сказав батько. Нідерландську можна відрізнити від німецької, бо там багато літер подвійних… і ці «умляути» трішечки не такі.

 Дуже мені сподобалась картинка у лівім нижнім кутку, де були пречудно одягнені люди, краєвиди, які непомітно перетворювались на Каспійське  Море.

- А оце ім’я картографа. Це та людина,що малювала карту. Член Королівської Академії Наук, Пьєр Вандер, згідно з привілеєм. Велика Татарія, на основі новітніх досліджень. А це коротеньке слівце значить «і так далі». Це латиною. Етсетера. Слівце те зазвичай скорочували до трьох літер.

- А ще нижче - масштаб, це скільки, скажімо, кілометрів зображує така лінійка на карті.. Але тут не кілометри. Тут німецька та французька старовинні міри, льє. От не пам’ятаю, як називалася німецька міра. А Пьер Вандер теж не знав, та написав «німецькі льє».

І батько занурився в пошуки в енциклопедіях, які вишикувались на кількох полках похиленого дерев'яного стелажу…

А через шістдесят років вандал відколупав бронзовий батьковий барельєф з гранітного пам’ятнику на Берковцях… п’ять кіло бронзи…

О, Велика Татарія…


Карта Світу, видана у Китаї.

Карта Світу, видана у Китаї. Китай у центрі.
До речі, чи існує "Глобус України" в електронному вигляді?
Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая