Хто затятий блогер, той зрозуміє що таке блогерські сумніви. Коли щось напишеш і будеш сумніватися, чи треба було публікувати. Або навпаки, не напишеш про щось - і теж сумніваєшся чи правильно зробив. Цього разу перший варіант. Ось вчора запостив в основному блозі про аварію маршруток з відео (тут про це також писав). Ну, що тут такого?! Але закралися сумніви. По-перше, такий допис - неформат. Це тут я можу писати про все: щоденник, думки, музику (хоча це не означає, що блог на i.ua засмічую - просто в основному блозі інший формат), а основний блог у форматі фоторепортажів. По-друге, вже зарікався не публікувати в блозі відео (особливо чужі), тому що або відео заблокують чи видалять, або в блогах змінять код вставки (що і трапилося з відео на i.ua - відео тепер не вставляються на livejournal).

Щоб не мучили сумніви треба було проаналізувати. І от, на конкретному прикладі, як вирішив.
1) Подія неординарна для міста (навіть потрапила до всеукраїнських новин) і, на щастя, відбувається рідко (хоча пів року тому теж було зіткнення двох маршруток). До того ж, стосується й мене (бо теж користуюсь маршрутками). Так що написати треба було.
2) Сам наряд чи б дістав матеріал (нафоткав). Та й на фотозвіт все одно б не вистачило. Тому без репосту відео не обійтись.
3) Постів із відео в блозі не дуже багато, і всі відеоролики активні (хоча з i.ua чомусь перестали працювати плеєри).
4) Якщо ж раптом що, то є текстовий опис.
5) До цього вже є 18 звітів підряд, так що засилля "литдибру" не буде.
6) Все одно нових фотозвітів поки не планую:( А писати про щось треба.

Скільки писав роздумів про нинішні президентські вибори! Розмірковував над кандидатами, дивувався кількості претендентів. Тепер найголовніше питання — чим керуватися при виборі? А тут все просто! Щоб совість на президентських виборах була чистою, голосуйте за завідомо непрохідного кандидата (звичайно, окрім антидержавних). Таким чином ви знімаєте з себе відповідальність, бо обраний вами кандидат не пройде до другого туру. Совість не буде гризти за те, що вибирали непрохідного. Та й можна себе втішати (щоб ще більше себе запевнити), що обраний кандидант був/була б достойним президентом, якби переміг.

Ха-ха! Бувають і секс-знайомства. Причому якось знаходив безкоштовні оголошення (хоча наскільки безкоштовні це питання, бо як на такій справі не заробити?). От тільки цікаво, як люди не бояться довіритись незнайомій людині? Тому що стоп-слово чи знак — ну це фігня, якщо людина справді заведеться.

Про політику пишу дуже рідко. Але тут не втримався. Вибори наближаються. Це помітно не лише по телевізійній рекламі, а й по листівкам. Якщо політики вищого ранку засипають гаслами і обіцянками, то чиновники понижче вихваляються здобутками. Ось, наприклад, депутат районної ради прозвітував про здобутки в благоустрої і ремонті міста. Причому приписав собі все гарне, що змінило місто: нові дитячі майданчики, спортивний майданчик, ремонт навчальних закладів, мощення тротуарів плиткою, асфальтування вулиць і ще багато чого.

Але якщо стільки всього зробив депутат районної ради, то що повинен був зробити мер міста? Після того, як депутат перерахував всі покращення в місті, чим тепер вихвалятись меру?

Залишив би якісь перемоги іншим чиновникам. Буде смішно, якщо різні можновладці різного рівня будуть вихвалятися одним і тим же.

Як думаєте, які заслуги припише собі мер?