[Приєднана картинка]Зненацька виринув з кленового тунелюГалантний дощ у авангардному плащі.ВВібрав терпкий і свіжий подих скверуІ став нашіптувать берізонькам вірші.А потім соснам юним руки цілував! -Осики ті тремтіли від п'янкого шалу:Буть поруч з ним! А він вже вигрававСонату Осені як королеві балу.Листки летіли вниз, немов метеорити, І потрапляли там під владу ліхтарів.Дощ на балу був справжнім фаворитом -Він цілував, впокорював і жебонів...

Жовтневої пориРозкішні кольори -Форшлаги та морденти,СинкопАплодисменти! Акорди золоті,Арпеджіо багряні -Всі tutti й соло ті –Арфові й фортеп'янні – Жовтневих кольорівЕкзистенційний джаз…***А день вже постарів,За обрій втік від нас… 18.10.2012 © Copyright: Марина СтепанськаРаздел: лирика пейзажнаяСвидетельство о публикации № 15571

[Приєднана картинка]Я сьогодні встану вранці на зорі, В луг піду, де босими бродять журавлі.Там перцева м'ята холодить і манить, Вересневі зорі падають у трави... В травах нетолочених визбираю зрання Срібні сльози осені - загадать бажання.[Приєднана картинка]

Стривожена ніч - норовлива лошиця - Не креше, як в серпні, копитом зірки...Стожари спочити уклавши в копицях, Покірно латає небесні дірки.А небо розверзлось. З відчАєм відкрилоПечалі і сум, що снують між людьми.І хлипає вітер, гуде безнадія, І вересень плаче рудими слізьми...[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Моє улюблене фото Майстра Кадета , яке надихнуло на віршЩе спить пташина. Небо ж зашарілосьЯсно-рожевим кольором цноти.Розплющивши від сну густі повіки, Цілує сонні верби та очерети.Густий туман, м'який, ліловобокий, Від озера навшпиньках геть іде.А сонце міниться, моргає оком До лісу давнього, що промені пряде.Воно вже скрізь: у полі на покосах, В густих очеретах, на небі і в озерці.В свічаді озера, і в прохолодних росах, І у волоссі верб, і в мене в серці...

[Приєднана картинка] "Раз - два – три!" – Парубки-чорнобривці до айстр Нахиляються: "Будьте ласкаві, Панни Пишні, осінній цей вальс Бурштиново-терпкий, затанцюймо! Закружляймо у вихорі нот "Раз – два – три!" Під каштанове "Боммм!" басовите, В золотавих арпеджіо сонячних арф, В схлипах струнних дощів екстатичних… "Раз – два – три!" Як багато багать - На...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Море - это поэзия!Над жемчужно-розовым моремБелые чайки свободно парят.Нежные, белые, легкие волныО вечной любви до утра говорят.Белые лошади в небе тоскуют, В дали их манит парусник белый.Пеною белой свой стих нарисуюНа мокром песке одинокого берега.

[Приєднана картинка]Кошлаті хмариська нахабно ввірвались, Просіявши сонце крізь сито небесне.Обурене море ворожим здавалосьПід силою буйних вітрів безтілесних.Далеко у Чорному морі крихку каравелуРозгнівані хвилі хотіли зламати.Мов чайку, самотню, сумну, невеселу, В тенета свої намагались спіймати.Неначе кораблик дитяий з паперу, Стрімка каравела в пучині крутилась.Та вирвалось сонце з полону рожеве - Вітриська ущухли й назад відступили.Впокорена, стихла мінлива стихія -І біла вперед попливла...

Читати далі...

Белькочуть хмари щось – дебелі сірі рибки, Шепоче дощ, спроквола шкрябає у шибку. Під парасолем по калюжах йде неспішно Вагітне чарівливе Літо пишне. 20.08.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: лирика пейзажная Свидетельство о публикации № 13635

Розпороли небо блискавиці, Вітром розшматоване на хмари, Зливою воно несеться - кара Галопуюча, як чорна кобилиця… 07.06.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: лирика пейзажная Свидетельство о публикации № 11748