хочу сюди!
 

Natalia

43 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «роздуми»

Вечірня прогулянка

    Я вийшов з метро. Передімною вийло небагато людей - була вже пізня година і більшість з них вже була вдома з рідними, чи просто друлями.
    Подув легкий вітерець. На небі не було зірок - воно було затянуто хмарами, та навкруги було багато світла: вітрини магазинів і ларьків, гірлянди у виді сердець і великі надписи казино. В навушниках грала легка музика і настрій в мене був дуже добрий, та все одно я хотів трохи спати.
    Я йшов нікуди непоспішаючи. Повз мене проходили люди: хлопець з дівчною, які тримались за куки, пробіг палий хлопець, група людей різного віку, явно після якогось свята. Вони були мені незнайомі, та їх посмішки, вогнику у очах говорили про них дуже багато, мрожливо навіть більше ніж вони могли розказати про себе самі.
    Я звернув у двори - тихі, з, поки, голими деревами. Горіло багато вікон: яркі, завішані шторами, беякі були темні, але в них, час від часу, були помітні блакитні сполохи - там дивиль телевізор. За кожним з цих світлих прямокутників було своє життя, свій всесвіт - там розігрувалися сцени спектаклів, бушували бурі, зароджувалося нове життя.
    Я підійшов до свого будинку. В квартирі горіло вікно - мої рідні були на кухні. І вся прогулянка для мене була неважлива, бо я знав, що в кінці шляху мене чекають люди для яких я щось означаю - не з вигодою, а від того що я є. Це гріло серце, наповнювало його щястям.
    Кінець дня, проведений у шаленій круговерті, закінчувався тут - в колі найцініших мені людей....

Eu

Eu

депресія...

враження, що та депресія, що почалась у мене на чужині, ніколи не скінчиться... ніби-то я щасливий, нічого не прагну... як в тому фільмі з Євстігнєєвим: "Что есть?" - "А, что надо!"
"А что надо?" - "А, что есть!"

тобто нема ні особливих потреб, ні бажання щось змінювати [тобто бажання є], дій немає)
якщо щось конче необхідно, то воно з"являється...
таке все "ялове"...сіре
можливо просто не вистачає кохання?! (у широкому сенсі цього слова) ...але, мислячи тверезо, розумієш що це тільки відмовка...
так хочеться крикнути на усі груди... що я потребую, щоб мою душу, повністю, до останньої краплини, переповнювали почуття...
та де ж їх набрати стільки?
це так, як в моєму [як раз через це] улюбленому фільмі Магнолія ..."в мені стільки кохання, а я не вмію кохати"... чи якось так

ось не встиг пожалітися, як вже здається знайшов теє кохання ... всеж таки ці блоги діють, чи не так?!

Eu

Eu

доза роздумів 2

отак я сиджу днями і ночами і думаю про щастя і успішність: звідки воно береться... і кому воно дано...

здається мені, що насправді людина успішна настільки наскільки вона прагне того успіху і наскільки задоволена тим що має...

і щаслива вона настільки; наскільки ХОЧЕ себе відчувати щасливою...

ЩАСТЯ та НЕЩАСТЯ

А ЧИ Є ЩОСЬ ПОСЕРЕДНЄ?!

Eu

Eu

доза щастя!

сидить всевишній на горі і роздає людям порції щастя...і Тобі дам, і йому дам, і їй дам...

здавалося б, усім мають бути однакові порції - та чи Він комуніст?!

отак я сиджу і шукаю свою баночку...і думаю чи на довго мені вистачить і чи ту банку я відкрив...
?!
?!?!?!?!?!?!?!?!?

У Львові сніг

Прийшла зима...
Проснувся від здивованого крику дружини: "Сніг" вона зраділа, а я ...
Блін тож треба сьогодні міняти резину на машині, а це в мої плани не входило...
Зима то і добре, а здругого боку і погано...

а тут гарні фото зими

0000100110 (попса)

Я от тут подумав...

Попса як вона є. Все з часом стає нею. Справа не в тому, що, наприклад,
рок набуває популярності, або диско, готика чи ще якась хня.

Трабл не в тому, що нас багато. Просто ми про це, соррі, багато
3.14здимо. Вибазарюється думка, подих.. кайф... зміст в кінці-кінців.
"Слово ізречонноє єсть лож!" - писав класик. Ага. чим більше 3.14здиш,
тим менше емоцій, душі. Ідея перетворюється в суто механічний процес
роботи язиком і це зовсім не те, про що ВИ подумали. Бо залишаються
сфери життя, де язик не шкодить суті, щоправда дещо особисті, та це вже
інша історія.

І навіть те що я тут брешу, як собака чисто чоловічої статі, не додає
ваги моїм словам. Лише навпаки. Таки "іноді краще жувати ніж говорити",
тим паче про вірність, ідеали, віру... Слова знецінюють почуття. Саме
тому я ніколи не говоритиму про кохання, хоча це так обожнюють жінки,
принаймні пишуть про це у своїх глянцевих журналах. Я плюю в обличчя,
коли мене перепитують "Чи ти на моєму боці?" Я топчу ікони, коли мене
питають "чи ти віриш у Бога". "Чи ти нам допоможеш", "Чи можна на тебе
покластися", "чи любиш ти тата й маму", "рідну країну", "народ", су*а,
"мову"...

мля. Все перетворюється на мас-культуру. І не тому, що це закон. просто
ми самі все для цього робимо. Готика/кохання/сріблястітуфлівцяточку -
це не круто, це треба відчувати. і це для тих, хто відчуває.

І не треба 3.14здіти. краще просто мовчати. іноді це значить набагато більше за слова...
Сторінки:
1
28
29
30
31
32
33
34
35
попередня
наступна