Вчера был Новый Год... а сегодня 4 января...

-  Пора бы горяченького поесть!!! Разогрейте оливье!!!  - не выдержал я  - Гуцулы, вуйки или как вас там, принесите мне дверь я хочу выйти...

И я поехал с местными аборигенами...в Яремче. Куда ж еще они могут москаля свозить)))

Едем среди сел под Яремче.

Погода - дождь практически.

Не вершинах гор солнце.

Или изредка снег. На самых вершинах.

Яремче однако.

В центре Яремче.

Туристов мало. Иногда встречаются злые москали))) ибо столько проперли из России, а снега фиг.

Наша цель - рынок с туристическими фигнями в Яремче.


Нужны носки, чуни, жилетка "типа местное из барана". На самом деле такое же "польско-китайское местное" валяется и в Киеве на рынках возле метро)))  Но тут покупать приятней, колорит))) Да и цены ниже киевских.

Непонятный (мост?) шота.

Река Прут.

Хоть на ней немного льда и снега обнаружено.

Вдалеке мостик над знаменитым Яремчанским водопадом.

Еще одна "достопримечательность" - железнодорожный мост в Яремче.

"Заснеженные листьями" леса Яремче.

В Буковеле такая же печальная картина. Та что там Буковель. Даже половина г. Драгобрат и та без снега, хоть обычно там снег по май. Температуры тут дикие январские до + 8.

Местные аборигены уже нашли виновных.





Я почти вылез на мост.

Некрасиво совсем. Все очень печально.

Высоковато.

Очень противная картина...хочется снова выпить водки))

А сколько убытков местным вытворяет природа...в таких "нэспрыятлывых умовах" они согласны и с москалем водку пить)))

Автомобильный мост в Яремче. Никаких пробок как обычно в январе.

Сувенирный рынок сверху, с жд моста.

Местные гостиницы в печальке. Прастите в "журбинке")))

Улица яремчанская.

Понатыкано жилья под сдачу аки на крымских курортах. Цены Крыму в сезон абсолютно не уступают. И уже давно ходит упорная молва что всякие Польши с Словакиями таки дешевле. Прям все заркально с Крымом. Вот что у местных с крымскими похожего есть.

Пойду по шпалам.

На жд вокзал Яремче.

Сфоткая Яремчанскую ЙОлку 2013...

...и уеду в новые беспросветные алкоголические дни священной русско-украинской недели Драбадан.

Карпаты - это в первую очередь зима. Хоть мне больше и нравятся Карпаты летом. Но первое, что приходит на ум, когда слышишь это слово, это, разумеется, снег, лыжи и мороз.



Про лыжи в другой раз, а сейчас про снег, горы и скалы Довбуша... читать дальше >>>

Яремче (стара назва - Яремча: до 2006р.) - Гірський кліматичний курорт, найвідоміший туристичний центр Івано-Франківської області, який знаходиться на висоті 550-585 м. над рівнем моря. До Яремчанської міської ради відносяться - смт.Ворохта, с.Микуличин, с.Татарів, Поляниця, Яблуниця, с.Вороненко з населенням 22 тис. осіб. Курорт Яремче розташований на території Карпатського національного природного парку. День міста Яремче відмічають в останню неділю липня. 

Яремче* наверное знают все. Это самый раскрученый еще с советских времен курорт Карпат. Яремче (раньше Яремча) находиться в 30 км. от "моей западноукраинской штаб-квартиры")) - Надворной, поэтому там я бываю частенько, уже она мне и надоесть успела)) И все же для полноты цикла "Западная Украина" оставлю и о Яремче несколько фраз, тем более что большинство ее видели зимой, ведь недалеко от Яремче (30 км) находится сердце украинского горнолыжного туризма  комплекс "Буковель".

Начну как всегда с железнодорожного вокзала города. Зимой здесь находится главная елка Яремче, а сама улица (а она главная) освещается гирляндами "аки Крещатик")))

Дом культуры и парк аттракционов в центре Яремче недалеко от вокзала.

Главпочтамт и администрация города.

Новая и наибольшая католическая церковь Яремче.

Центральная улица курорта Яремче.

Памятник ВОВ.

Конечно основной доход города это туризм. Практически каждая семья в городе что-то сдает....это частные пансионаты. А вообще Яремче активно строится...

...и вполне возможно скоро уже не будет таких ужасов как местный автовокзал))
 
Впрочем автовокзалы обычно во многих западноукраинских городках печальное зрелище...несмотря на то что автотранспорт основной вид в Карпатах. Но реконструкция уже грядет...

Вернемся же к туристическим объектам Яремче...

...проехав по местному "автобану" (такая разделенная дорога действительно редкость для Карпат) мы попадаем к главному туристическому объекту Яремче...

...водопаду на реке Прут в Яремче.

Внизу на фото найди человеков))

А вот и сама река Прут...

...а это пороги на ней...

А это сувенирный рынок возле водопада...

...цены на нем, на вещи сделанные в Китае-Польше (а таких очень много) практически такие же как и в Киеве. В конце Яремче находится еще одно живописное место с еще одним рынком сувениров...

...железнодорожный...

...и автомобильный мосты. Ну и напоследок поста еще одно кафе...

...только уже в Яремче)))

http://blog.i.ua/community/343/630423/ - Подорож на Закарпаття. Мукачево
http://blog.i.ua/community/343/630427/ - Солотвино - унікальний курорт-катастрофа.

В Яремче ми вже були раніше і облюбували там готельчик "У Принца", що знаходиться не далеко від вокзалу і центра міста, і там завжди свіжа домашня їжа! Хоча, і кімнати зроблені "на скору руку" зі скриплячою підлогою...
Вдень дізналися про поїзди на Франківськ, погуляли містом, сходили на сувенірний ринок... Наступного дня запланували поїздку на екскурсію, тим більше, що за словами хазяїна, екскурсійний автобус стає прямо під дверима готелю... Цікавими були пропозиції "Говерла", "Манявський скит" та "Золоте кільце Гуцульщини"...
22 липня у Свети був День Народження ! Але погода була не святкова... Небо закрило хмарами і моросив дощик... Ми поснідали і вийшли до автобуса, але його щось довгенько не було... Підозрюючи неладне ми зателефонували у агенцію і нам повідомили, що автобус вже поїхав, і запропонували записатися на завтра... Нам це не підходило, до того ж ми на місце прийшли вчасно... Тож настрій наш дуже зіпсувався... Поступово, коли здоровий глузд почав пробиватися крізь сірість нашого горюшка, ми згадали, вчора поблизу вокзалу бачили стенд ще однієї агенції, до того ж у минулому році ми саме від Вокзалу ходили на екскурсію до скель Довбуша. Тож там була наша надія не сконати від нудьги на День Народження... Прийшли, подзвонили, нам сказали, що автобус вже теж поїхав, але якщо ми хочемо, то можемо його наздогнати. Ми погодилися. Невдовзі до нас вийшла представник чи директор агенції і взяла оплату за екскурсію і посадила на машину. Вже через пару сіл ми наздогнали мікроавтобус з екскурсією і приєдналися до їх компанії...Настрій помітно покращився, а на під"їзді до Ворохти вже почало виглядати сонечко! У Ворохті ми відвідали базу з лижними трамплінами, навіть піднялися вверх на крісельному підйомнику.
Звідси відкривалася чудова панорама. Після Ворохти нас повезли в село Криворівня в хату-музей де часто гостював і лікувався Іван Франко. По дорозі знову припустився дощ. В музеї нас дуже вразили роботи місцевих майстрів з живопису та вишивки.
Далі, у Верховині ми заїхали до колоритного гуцула - Миколи Кумлика, що збирає народні інструменти, грає практично на всіх з них, сипле гуцульські анекдоти та різні історії з життя пращурів, односельчан, власні та членів фольклорного музичного колективу Черемош, де він є головним ідейним лідером.
Недарма до нього в хату черга з екскурсійних груп. Після Верховини ми поїхали в Коломию та Косів. По дорозі екскурсовод розповідав цікаві історії краю. У Коломиї ми відвідали музей писанки, що виконаний у формі великого розписаного яйця.
Тут зберігається кілька тисяч писанок різних народностей, виконаних і професійними майстами і дітьми. Але їх настільки багато, що очі розбігаються, а нічого конкретного і не запам"яталося надовго. В Коломиї ми і пообідали в ресторані швидкої їжі, щось на зразок київської "Пузатої хати". В Косові ми навіть вже не зупинялися, бо було трохи запізно, Ринок сувенірів та народних промислів вже був зачинений. Але і так ми чудово і корисно провели час. Ввечері, після вечері "У Принца" ми пішли ще святкувати День Народження у ресторан "Гуцульщина", що поблизу сувенірного ринку і славиться тим, що збудований за старими технологіями без жодного гвіздка. Тут ми випили лише по чашці глінтвейну та з"їли по морозиву. Незважаючи на дощ, що лив весь вечір та дещо високі для цього регіону ціни, народу в ресторані було досить багато. Особливо мені сподобася посуд, розписаний в гуцульському стилі зеленими, жовтими і коричневими кольорами. Додому поверталися під дощем мокрі, але щасливі. Прут вже грізно грохотав великою водою під мостом.
Наранок ми, поснідавши, закотили штани і босоніж пішли до залізничного вокзалу. Дощ і не думав щухати. В дизелі Рахів-Івано-Франківськ ми дещо обсохли. До поїзда на Київ, коли ми приїхали у Франківськ було ще 4 години. Тож весь цей час ми провели гуляючи містом.

Довго шукали якесь цікаве кафе де можна було б смачно та не дорого поїсти страви з національної кухні, але не знайшли, то їли борщ в одній з піцерій, що попалася по дорозі.  В центрі міста досить мило, але визначгих архітектурних пам"яток не так вже і багато. Запам"яталося кілька церков в центрі та співаючий фонтан. Тут ще іноді з"являлося сонечко.

Вже приїхавши додому ми довідалися, що дощ у Прикарпатті продовжувався ще кілька днів і став причиною паводків на значних територіях. Були навіть розмиті дороги та підмиті насипи залізниць... Вчасно ми виїхали звідти...
Але і подорож запам"яталася добре. Навіть через 2-2,5 роки я зміг досить докладно все згадати і описати. Все, окрім цін. З цим у мене завжди проблеми, то іноді записую їх у блогах, щоб колись порівняти...