Пробув сьогодні весь день під дощем. Ну, нічо. По-перше, їздив у справах. По-друге, прогулявся. Сподіваюся, скоро буде звіт. Але затори! Які затори сьогодні були! І Кільцева, і проспект Перемоги стояли в тягнучці. Напевно, недовго залишилось до повного затику на дорогах.

Поки прогулювався, зігрівав і просушував себе думкою, що на роботі б мотався під дощем незалежно від бажання. А так, хоч поєднав приємне з корисним.

На дачі без пригод не буває. В усякому разі, у цьому місяці. Пішли з мамою збирати обліпиху. Вдвох веселіше. Хоча краще б пішов сам. Збирали, збирали. Мама запропонувала підійти і збирати разом в одну тару. Так і зробив. Позбирали трохи, потім набридло (тому що ягідки маленькі, збирати муторно). Стали виходити. Мама відпустилиа гиівлику иі вона зарядила прямо по обличчю. Причому ляснуло і по оку. Добряче так. Пройшло декілька годин, трохи попустило. Але все одно око болить і таке враження, ніби щось потрапило в око.
Сподіваюся, що це не дуже серйозно. Тим паче, що не вперше. Але такого сильного лязгання по оку не пригадую. Напевно, забій ока.

Мати чогось почала єхидствувати: нічого страшного, на лікаря нема грошей. Стали відїжджати додому — так вона образилась. Сама ж винна. А якби їй по оку гілкою?! Коли збирали опліпиху, розповідала, що вона корисна для зору. Для зору корисно не робити механічних пошкоджень ока — от що корисно!

Це добре, що листям, а не голками (обліпиха з колючками). Бо тоді точно була б біда.

P.S.: Ще й з одного сайту пароль злетів. Нормальний деньок, що.

"Щастить" не тільки з пошуками роботи. Напланував купу всього. Хотів поєднати приємне з корисним — десь полазити, і з'їздити по справах. В результаті дозвілля не задалося. Та й всі справи зробити не вийшло.

Примітив заброшку. Однак полізти не насмілився. Спочатку шукали залаз. А коли знайшли, не стали ризикувати. Місце видне, «палитися» не захотіли. А жаль... Хочеться дослідити закинуті об'єкти.

Ну, якщо не вдалося дозвілля, може хоч владнаю справи. Треба було скористатись платіжним терміналом. Ага! Черга. І надодачу термінал відмовився приймати купюру. Як? Подивився: на просвіт нормальна. Видали у банкоматі. Хз в чому річ? Можливо, термінал не прийняв банкноту через те, що краї скрутилися? От чесно, ще з таким не стикався.

Що ж, облом. Але залишався запасний варіант — термінал в своєму місті. Правда, там некисла комісія аж 6%. Зайшов, подивився — а термінал взагалі не працює. От така веселуха.
Так що мені все більше здається, що «щастить» в усьому, а не тільки в пошуках роботи.

З'їздили на дачу. Довго збиралися. Виїхали. Батько ледь не влаштував аварію. На околиці міста несподіванно виїхала машина. Теж трохи не вмазались. З батьком все страшніше їздити. Машина вже декілька років як вся побита.

Ну а на дачі все непогано. Хоча поїхали напередодні річниці зникнення коте — 2 роки, як не стало Рижика. Відтоді котів на дачах нема. Залишилось лише декілька собак.

По дорозі на дачу в лісі вздовж дороги стояли машини. Грибники збрали гриби. Ну а ми пошукали на дачі. Біля ділянки під ялинками нічого не було. А от у зарослях ялинок багато грибів. Дачники ходять нишпорять по ліску.

А якщо гриби збирати стрьомно, то на дачах є обліпиха і бузина.

Напросився у поїздку. Як так, поїхав?! Ну, рідня все одно їхала — то чому б і мене не взяти?! Далеко-далеко від дому. Їхати довго і нудно. Добре, що в дорозі розмовляли. Але все одно дорога настільки довга, що на весь шлях туди і назад не вистачило тем для розмови.

І містечко подивились. І дякуючи братовій дружині, ще й заїхали подивитись на заброшки.

Однак без конфузу не обійшлося. Майже одразу, як приїхали помітив, що толстовка (типу кофта з балахоном) вся в чорнилах. Схоже, це від тієї клятої пасти до ручки. Дуже жаль, що вимазав. Подарунок брата. Ще й перед всіма людьми ледь не опозорився (вчасно помітив).
Пробували з мамою відіпрати. Ні в яку! Мабуть, треба було одразу здати в хімчистку? Чи за пару днів чорнило в'їлося так, шо не відмиєш?

[ Ну і пару картинок з поїздки ]

Купив стрижень для ручки. Поклав до сумки. І трохи пройшовся. Вдома помітив, що десь вимазав чохол до телефону. Потім дивлюсь: руки чорні. Якого х...?! Гуталін? Звідки? Тоді дістаю стрижень до ручки і — оп-ля.... Вся сумка в чорнилах. Добре, хоч телефон і паспорт не заляпав. А сумку частково вдалося відмити.

Подивився відео як розправитися з несправним акумулятором і згадав що у мене вже півтора роки як валяється зіпсований акумулятор до фотокамери. Вже роздумував на тим, як його поламати, але на всяк випадок вирішив спробувати його реанімувати. Поставив на зарядку. Як не дивно, індикатор показував, що акумулятор не заряджений. Хм... а я його до цього заряджав, тільки він не зарядився чомусь. Після того знову заряджати було страшно. Та викидати не дуже хотілось.

Заряджався акумулятор не довго. Лампочка на зарядному згасла. Зазвичай заряджається 3 години, а тут так швидко. Спробував ввімкнути фотік — працює! Правда, акумулятор зарядився не повністю — на 2/3. А зарядне дуже сильно нагрілося (зазвичай так сильно не нагрівається).

Скільки протиримається не знаю. Лазити і фотографувати поки не хочеться. Вдома, знаєте, безпечніше.

P.S.: І трохи не по темі: помітив, що зарядка при зарядженні телефону теж почала сильно грітися.

Продовження теми про вчорашню зливу.
Пофоткав калюжі у нічному антуражі, у відблиску ліхтарів. Не з першого разу вийшло. Але такі відфоткав. І без няких штативів - з рук.

Після проїзду машини.


[ Ффотки! ]

Побачив у місті молодий горіх, який плодоносить. Можете визначити за знімком вік деревця? Думаю роки 2-3.
У нас на дачі горіхи такого зросту не давали врожаю. Лише коли вимахали за 4 метри, після 7-10 років. От і дивно: чому так? Можливо, це якийсь низькорослий ранньоплідний горіх?

Не знаю, як назвати цей вид транспорту.... Не автобус, і не маршрутка. Таксобус.Або маршрутне таксі, що обслуговується автобусами великої місткості. Виглядає солідніше, ніж мінівени чи маленькі автобусики типу Богдана. Але по факту — фігня.

Треба було швидко доїхати, тому був змушений (не було іншого вибору) скористатись маршрутним таксі №208. На вид — як звичайний автобус. Тільки проїзд коштує дорожче. І їздить частіше, ніж 56 автобус. Сподівався, що цією «величезною маршруткою» доїду швидше, ніж 56 автобусом. Фігушки! Повзе, як автобус, а проїзд коштує як у маршрутці. Ще й стає на кожній зупинці. 40 хвилин добирався від Академу до Виставки. Знав би, краще б на автобусі поїхав. Все одно те саме, тільки дешевше.



Зате квитки видають. Все як у автобусі (в маршрутках зазвичай квитки не видають - примітка).


Скоріше б маршрут відібрали у «Київпастрансу». Он, 212, 239 «Київпастранс» втратив — і начебто ніхто не скаржиться, що стало гірше.
Краще вже нехай будуть тісні Богданчики, які довезуть швидше, ніж автобус. Ніж автобус в режимі маршрутне таксі, який їде стільки ж, скільки й звичайний автобус.

P.S.: А на зустріч все одно спізнився( Так що даремно озолотив перевізника.