За 4 роки вже зламались вже другі окуляри. І, як назло, нема запасних. До цього зрозуміло чого їм настав гаплик — я на них випадково всівся і зміг вирівняти. А цього разу вони прийшли в непридатність через те, що тупо розламались на моноклі — оправа просто тріснула. В місці пайки. Як вони їх роблять? Може це від того, що часто їх знімав-надягав чи від інтенсивного протирання? Раніше окуляри служили довше. Правда, раніше я і користувався ними менше.

Ех, збирався написати такий пост про попередній смартфон, бо вже звик до нього. Думав, що покладу в коробку і буду інколи вмикати і згадувати. Але виявилось, що у новому апараті відсутнє радіо. Як так вибирав? Може переплутав з іншою моделлю? Скоріш за все, радіо є лише у смартфонах початкового рівня (наприклад, ті ж Realme C-серії, або Nokia G10/G20), але оскільки смартфони купую не так часто, "знижувати планку" не став і вибрав середньобюджетну модель. Думав, що радіоплеєр можна...

Читати далі...

Батько не піддається логіці. У нас на підвіконнях плантації цибулі, а він купив на базарі пучок зелені. Питаю: "Навіщо?" Відповідає: "Думав, що буде краще". А чому мало б бути гірше? Якщо не хоче брати цибулю на нашій з мамою території, то в його кімнаті теж є цибуля. Але найдивніше, що купив і не їсть. Навіщо тоді переводити харчі і тринькати гроші?!Така сама історія періодично трапляється з оселедцем. Купив нещодавно. І знає ж, що я засолений оселедець не люблю, а мама не...

Читати далі...

Вчора прокинувся о 4-й годині, почув церковні дзвони. А через півгодини по вулиці вже йшли люди. Причому люди з великодніми кошиками йшли навіть вдень. В приватних будинках на ділянках смажили шашлики. Цікаво, чи влаштовували пікніки у лісі? І яке співідношення між тими, хто слухав богослужіння по радіо або дивився по тєліку, і тими, хто таки ходили до храмів? Напередодні, якраз Київська область вийшла з червоної карантинної зони.

Цей тиждень нервовий, як і попередні. Батька виперли з роботи за віком. Так він ще десь примудрився захворіти невідомо чим. Причому нам не каже, що конкретно турбує. З будь-якого приводу йшов до поліклініки. Цього разу теж. І байдуже, що наражає на небезпеку мене і маму. Мало того, ще й виправдовується, що турбується про нас. Чим? Тим, що лазить невідомо де і ходить до своїх родичів (у яких сусіди хворіють на ковід), не дотримується соціальної дистанції в місцях скупчення людей, миє руки як...

Читати далі...

Ніколи не думав, що так буде... Вимушений взяти відпустку, бо очі не витримують перевантаження. Сьогоді вийшов на зв'язок, бо були термінові справи. Переїзд фотохостингу доведеться відкласти. Про трудові рекорди цього місяця теж не варто сподіватись.

Так рідко пишу звіти, що вже нагадують (не на цьому сайті) про що я писав декілька років тому. Хоча страшно переглядати, бо раптом чогось не дорахуюся. Але фотки поки що не відвалилися. А самі звіти круті. Шкода, що нові звіти не планую. Таких довгих пауз не було навіть у кризовому 2015-му. Не знаю, як зрушиться блогерство, але знайомі з машинами нікуди не кличуть, а на громадському транспорті не хочеться їхати.

Прогулявся. Але без емоцій. Багато ходять парами. Або мамаші з дітками. На вулицях повно народу. Ніц цікавого у місті. Правда, спиляли деякі дерева і відновили одне будівництво. Маршрутки переважно брудні — не пофоткаєш. Коротше, можна було просидіти вдома.

Декілька днів тому писав, що закінчується робота. Але закидали новими завданнями. Причому новинок стільки, що вже замахався. Добре, що підняв вартість робіт. Але не виключаю, що міг продешевити, оскільки возні багато. Про "Ctrl+C" і "Ctrl+V" можна і не згадувати. Все треба розписувати з чистого аркуша. Ех... Спокій нам лише сниться.З іншого боку, це добре, бо є шо робити. А з іншого — як влаштувати вихідний, коли знаєш, що в черзі є завдання? Плюс бажання зробити все...

Читати далі...

Племінник проявляє інтерес до колекції модельок авто. Відчуваю, що вона не вистоїть. Кажемо: "Неможна" — він у плач. Довелося подарувати запасну модельку (а я думав куди її подіти). А що наступного разу дарувати? Дитина мала. Якщо піде у брата — все буде ламати. Пішов до себе, щоб не нервувати. Нехай ламає усе.