На порозі сиділа жінка. Умивала поріг сльозою. А навпроти кричали «гірко!» і шампанське лилось рікою. А по той бік горлали «будьмо!», запивали горілку пивом. Там, повсюди занадто людно, біля неї ж – два старці дивом той поріг ледь переступали. Не лунали, захриплі дзвони – вже кричали! до всіх кричали! та їх чули хіба ворони, лиш лунав п’яний наспів дзвінко… Захлинаючись, що є сили на порозі до храму жінка за своїх діточок молилась…

Скільки різних чудес нам дарує Вселена мрійне і нездійсненне, мить, де зайві слова… Знову ти позовеш у польоти шалені, світ відкриєш для мене й я повірю в дива. Лиш поруч ти – і все засліплює сонце, і цілий світ на долоньці… Скоріш лети, закривши очі від щастя, сьогодні мрії здійсняться, бо поруч ти… Я тобі розповім все, про що ніч мовчала, як тебе я чекала лиш тебе одногО… Серед хмар-кораблів швидше вітру помчали наші душі – замало стало неба для двох. Лиш поруч ти...

Читати далі...

Я не люблю жлобов, Которым жалко копейку. Я не люблю дураков, Клянущих судьбу-злодейку. Кто о себе что-то мнит, Грудь выгибая кругом. Тех, кому долг не велит, А подлость является другом. Я не люблю трепачей, Тех, кто с бесстыдством ладен. Им бы на роль палачей, Да вот нет мест уж для гадин. Я не люблю тех мужчин, Что лишь усами отличны. Те, что забыли про «чин», Помнят лишь мат неприличный.

В запітніллому промені ночі Подивися на тінь тіла мого, як згоряють засліплені очі від одного лиш подиху твого. Дотокнись до обличчя рукою й загуби у волоссі цілунки, і на тілі своєю жагою намалюй із бажань візерунки Подарованим ніччю серпанком, ледь торкнувшись, тебе залоскочу, буду в світі найкраща коханка, якщо тільки ти цього захочеш. Я збиратиму краплі в долоні Й буду струмом по тілу горіти... Що тоді всі табу й заборони, коли двоє в загубленім світі!

[Приєднана картинка] Моя квіточка, моє сонечко,Моя ніжність - маленька донечка!Моя радісна, моя мрія, Моє чудо, моя надія!Мій горобчик, моя маленька,Ти любов моя, ти серденько!Я люблю тебе! Слів багато...Ты жадана є, схожа з татом...Твоя посмішка, мій ти котику,Найдорожча є за все золото!...Підростай лишень, втіха мамина,Радість татова, Богом дана є...

***** В хороводі Дід Мороз Всю подряпав пику, Бо дітей лиш п’ять було, Ялинка ж велика. ***** Щоб Снігурочкою стати Пів дня малювалася, Та коли прийшла на свято Діти полякалися. ***** Взяв оленів у дорогу, Одягнувсь як Дід Мороз, Поки їздив, то в самого, Роги виросли також. ***** Гуль на лобі п’ять з’явилось, Тішусь, йдучи з свята я, Що додому залишилось, Ліхтарів ще тільки два...

Читати далі...

Місто втомлене марило тишею, У якій чутно гомін хмариночок, І дзижчання бджоли, понад вишнею, І плітки вечорових росиночок. Пахкотіли бузковими чарами Поцілунки, сп’янілі чеканнями. Парки тихо співали гітарами І думки лоскотали зізнаннями. Небо в колір сердець малювали вмить Під сплетіннями зір ніжні погляди, Задививсь як рука у руці тремтить Вітерець і поринув у спогади. Ароматами дихала пряними Ніч – шалених...

Читати далі...

Відцвітає вже літо серпневими квітами, Росяною водою до блиску умитими, Щойно скошених трав ароматами пізніми І дощами ще теплими, тільки вже грізними…. Відцвітає… А в серці лишається спомином, Солов’їної пісні відлунням чи гомоном, Журавлиної казки кому тільки тугою, А кому дорогою порадою мудрою. Пломеніє ще літо… А роси світанками Холодніше все дихають з кожними ранками, І стають тихі зорі такими далекими… Відлітає вже літо у далеч лелеками…

СОНЯЧНI УЛЮБЛЕНЦI . @@@@@@@@@@@@ Рано в ранцi У вiконце Завiтало Сонце! То ж ми є обрАнцi. Ми є обранцi Сонячнi, Не Мiсячнi Улюбленцi. Кожен з нас Є цар! Господар! В цей час У життi своєму. Будемо радiти, У мирi жити! Братерство вiдбудуємо! Ми ж --- сонячнi Всi брати Є та й сестри. Ще й вiчнi ! Хто хоче Сiяти ворожнечу Помiж нами.--Бачу! Той не втече Вiд Гнiву Його ! Той сам себе Наближати буде...

Читати далі...

З літер складається слово, Слів поєднання – вже фраза, Фрази сплетемо в розмову Й зникне самотність одразу. З дотиків губ – поцілунок, З подихів – ритми бажання, З такту сердець – подарунок Долі, що зветься кохання. Нотка до нотки – й акордом Щиро вони озовуться, Всі ці акорди в не горду Й світлу мелодію зллються. Шепіт до шепоту – мрія, Ніжність до ніжності – миті Сплеску любові й надії, Снами польоти умиті. Слово складається з літер, З нот – переливи мелодій… Тільки...

Читати далі...