[Приєднана картинка] Коли місяць зіркам ночей безсоромно цілує скроні, я напилась з твоїх очей аромату краплин безсоння. І щоночі тепер не сплю, все літаю в нічнім просторі, приворотне чар-зілля п’ю, що в стакан підсипають зорі. Переливом сріблястих нот знов сную ліхтарів проміння і торкаюсь крильми висот чи то блуду, чи то прозріння. У вербове волосся віт заплітаю нічні серпанки і шукаю найменший слід дивних снів своїх витинанки. З неба струшую до землі і збираю...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Сумую без тебе...Хвилини роками. Засмучене небо в зірковій імлі…Лечу знов до тебе стрімкими вітрами, знайти тільки ще би тебе в суєті… На тебе чекаю …роки чи століття –байдуже, не знаю,– скінчився вже лік…Без тебе зникаю…Зів’ялим суцвіттямусмішка.Згоряю.Сльоза із повік. Без тебе не мрію.І знову дилеми,«не можу», «не смію» і ще сотні «не»…Лише пломеніють твої хризантеми,даючи надію любити тебе…[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] Не повертай… Не зустрічай… І слів кохання не чекай… Не ображайся і не плач… Ти вже в минулому… Пробач. Забудь, як забувають сни… Вимкнене серце… Не дзвони. Перегоріли проводИ, Нема мережі… НазавждИ. Не звинувачуй, не шкодуй… Тепер без мене світ малюй. Доступ закритий, зрозумій. Цей абонент уже не твій.

І все ніби як треба День видався чудовийТа все ж якось не звичноЩо він минув без тебе І посмішка не гаснеІ очі мої сяютьОт тільки тебе дужеВ житті не вистачає Не заню де ти заразКоли вже повернешсяРозкажеш, що там сталосьДо мене посміхнешся

З літер складається слово, Слів поєднання – вже фраза, Фрази сплетемо в розмову Й зникне самотність одразу. З дотиків губ – поцілунок, З подихів – ритми бажання, З такту сердець – подарунок Долі, що зветься кохання. Нотка до нотки – й акордом Щиро вони озовуться, Всі ці акорди в не горду Й світлу мелодію зллються. Шепіт до шепоту – мрія, Ніжність до ніжності – миті Сплеску любові й надії, Снами польоти умиті. Слово складається з літер, З нот – переливи мелодій… Тільки...

Читати далі...

Ці печалі – журливі зориночки, Що у небі сльозами заплакані, Ці розлуки – маленькі росиночки, Світанковим промінням налякані. Ці тривоги – проспівані нотами, Перепишеш – колишня мелодія, Хай красива і хай з позолотами, Та забуду її при нагоді я. Ця любов – безперечно гармонія, Не криклива, божественна, зніжена. Залишаюсь сліпою в полоні я До безумства тобою утішена. Це чекання – заквітчане полечко, Де зерно пророста не зіпсоване, Ці сльозинки – промінчики сонечка, Що...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Привіт! Привіт… Я стільки тебе чекав… Я марила так тобою… Ти йдеш? У слід Залиш хоч надій причал. Пробач, що здалась без бою… Зажди! Не йди! Я так й не сказав тобі, Як довго чекав на тебе… Поклич… Вкради… Сховай мене від дощів, Хай сердиться хмарне небо… Ти чуєш стук? Це серце моє з грудей Вистрибує – ти зі мною… Сплетіння рук… Я п’ю аромат плечей… Бажання знов пеленою… Відчуй! Бажай! Я хочу для тебе лиш і дихати, й мріяти, й снити… Не відпускай...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Я від погляду твого п’янію, По краплинці тобою впиваюсь. У очах твоїх сонцем зорію, З них натхнення і щастя черпаю. Ми бездонну любові чашу У руках своїх міцно тримаєм. Тим сильніше кохання наше, Чим їз неї ми більше спиваєм. Цей нектар – запорука вірності, Ллється в серце живою водицею. За ковточок безмежної ніжності Платить чаша любові сторицею.

Візьми мене за руку й поклич бажанням ночі, Літати вище неба я ще не розучилась… Коли зі мною поруч твої бездонні очі, У мене за плечима могутні й вільні крила. Візьми в свої долоні мої останні мрії, Я віддаю без бою тобі усе, що маю, Давай образи й сльози ми попелом розвієм І віднайдем частинку загубленого раю. Візьми мене за руку і заховай від вітру – У серці, у долонях – це зовсім не важливо, Лиш тільки б вдвох з тобою летіти на край світу, Лиш тільки б нам летіти… і буду я...

Читати далі...

Пробач, що я в життя твоє ввірвалась, Що, дозволу не запитавши твого, Я так бездумно й грішно закохалась, Тобі взамін не даючи нічого… Пробач, що я у снах тобі писала Із почуттів заплутані картини, Я не зуміла, але так бажала З тобою поруч бути безупинно… Я так хотіла… Потайки присяду, Коли ти спиш, на ліжко біля тебе, Збиратиму любов свою розп’яту Шматочками заплаканого неба. Я твого сну, повір, не потривожу, Торкнусь очей, лиш так, щоб не проснулись… В житті ми стали...

Читати далі...