хочу сюди!
 

Светлана

44 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 42-55 років

Замітки з міткою «тривога»

оновлена статистика

сиділа, писала... зараз зовсім не пишеться... а при спробі зберегти у чернетки частину тексту все зникло... нема натхнення відновлювати текст, ось тут було про тривоги у Києві http://blog.i.ua/user/886749/2394622/
а тут до учорашнього дня включно:


Хто коли востаннє слухав брехунець???

Сьогодні в мене у Львові проводили навчання з сиренами. Досить миле підвивання впродовж 5-10 хвилин.

Кажуть, шо по феншую, пасує включити радейко, аби почути дружні напутствія. Одні люди кажуть, що то має бути брехунець, хоча по ідеї такий флешмоб мали б підтримувати всі радіостанції й телеконтори?



Перше ліпше місцеве радіо онлайн розказало щось про грип та застуду. На іншому рубав музончик. Такі поверхневі маніпуляції з ефіром схиляють мене до думки, що стара дротова радіоточка найактуальніша річ в цій ситуації.

Брехунець. В 21-му сторіччі, коли телефони юзають, щоб зайти в нет, а нет, щоб писати смс-ки. В нашому будинку такий дєвайс знайшовся в 70-тилітньої пані Елі, щоправда останнього разу був неробочий.

Бог з нею, з тривогою. Вочевидь, що при реальній небезпеці користуватимуться всіма каналами. Але ж БРЕХУНЕЦЬ вписали в список варіантів. Як мінімум це означає, що в кожному обласному центрі є своя студія з штатом досвідених працівників, які послуговуючись нашими грішми роблять мистецькі програми "Чарівні дзвіночки", або годинку слова божого з місцевим священником.


Я знаю, що буваю сволотою, коли докидую пару гривень в якості податків, але шота мені підказує, що не одними чарівними дзвіночками і словом божим проростають відчислені фінанси. Якщо покопатись в списках бюджету, то скоріш за все знайдеться добра жменя дуже важливих речей з минулої епохи.

Тривога.

Дзвінок серед спаленої ночі.

Нагадав про забуту думку,

Що живе в привабливому світлі.

А тепер стукається

В гості.

Він cтягнув в голову весь смуток

Занедбаних міських вулиць,

Що човгають собі у вусі

З неонової трубки

Мобільного телефону.

Він ще живе.

Він не вмер -

Морок,

Страх та страшна чорна тиша.

Що чекає

На кожного сплюндрованого

Забуттям того,

Як потрібно шукати далеку

Вузьку та тернисту

Батьківську дорогу.

Тривога.

Я ковтнув батьківщину,

Напоїв спраглу душу.

А вона залишилась

І я голову сушу.

Чом вона, зубожіла,

В мені тихо маліє?

Чом не кине мене?

Все зсередини гріє.

А могла б собі трохи

Розірвати кайдани.

Залишити мене

Та зібрати майдани...