Супроти дул шикован є нарід.
Бій барабанів, темні потили`ці.
Кривавий зиз, хода, сталевий брід.
Скорботна ніч. На всіх. Шизофренія.
Тут Єви тінь, червінці красні, гін.
Свята вечеря. Хмара промениста.
Дванадцятьох зібрався ген загін,
кричать ві сні : "О господи, заїсте!"
Святий Хома торкається ноги.
переклад з німецької Терджимана Киримли 
Шибка, з квітками фіранки.
У кімнаті гра орґан.
На паласі- тінів танки;
світло плямами мруга`.
Гілля про`менями грає.
Пляше скуписько комах.
Десь коса травицю крає;
став болотистий запа`х.
Подих чий бентежить мене?
Хутко щурики* летять;
десь там в золоті-безмежжі
тихо падає листва.
Гіля промінь пориває;
світ вечірній здичавів.
Хтось у двері зазирає
на жовтаві килими.
Груші пахнуть медом терпким...
Треба хвірточку закрить.
Голова лихому терпить-
білі ваблять ї зірки.
переклад з німецької Терджимана Киримли 
Старі пляци, соня, спека,
злива золота, блакить.
Молитовники, черниці;
замовляють цура-пека.
Ба, у кірсі світло-сірій
щирі смерті розмалювки-
чи парсуни пишні фюрстів.
Ось, корони зуби шкірять.
Журавель бадійку тягне.
Гілки пазурями стали.
Діти мріють, діти грають
там, де ланцюг куфу тягне.
Дівки попід образами*
жах фарбований пильнують:
переляк, тремтячі губи.
Віблять дурників вустами.
Дзвін полинув полохливий;
чутно стукіт- служать, ходять;
поставали скрізь по сходах.
В небі десь орґанна злива.
Світлі труби грають, піють.
Крізь листви і гілля пелех
чути сміх жінок веселих.
Мами юні тихо піють.
Підвіконця уквітча`ні;
запашний бузок, живичка;
сріблом блима жалюзичка
там, де в горщиках герані.
переклад з німецької Терджимана Киримли
* вільний варіант перекладу другого катрену:
Дівки стали коло дурнів:
"Жах як жити з менененом".
Губи кривлячи, щось мелють.
Зачекалися на дурнів.
.
Труд від рук моїх, щоденний
щаслив буду ,ся завЕршить.
Най у праці не зомлію;
не порожні сподівання:
стане деревом гіллЯчка,
тінню втішить, плід посіє.
(переклад з німецької Терджимана).....................................................................
Біле і чорне. Ворони і сніг.
Дивляться в небо дерева цукрові.
Сонце за день укорочує біг,
Вітер складає пісні гонорові.
Щось у підвалах шукає пітьма,
Може, одежу якусь до вечері.
Все як учора, то просто зима
Світом блукає і стукає в двері.
Втома – і день має зміст,
Вартість помітна на ціннику,
Й новий написаний лист
У нескінченнім щоденнику.
Втома – і терпне душа,
Хочеться снів, та з картинками,
І заростає межа
Поміж думками та вчинками.
Все, що відбулось колись,
Стало тепер аксіомою,
Сили тихенько вляглись
І називаються втомою.
12.05.2016
Будь вільним!
Такі не бояться мозолів,
Такі за день прийдешній –
В рукопашну,
Лише раби
Чужі ламають
Долі,
Бо за свої їм битися
Так страшно.
05.05.2016
Коли дивлюсь я на свої долоні,
То бачу там не лінії життя,
Я бачу мрії, чисті, безборонні,
Та щире за ті мрії каяття.
Щось стукає всередині тривожно,
Мабуть, думки, а, може, просто кров.
Кажу собі – «Не можна так, не можна!»
І роблю, як не можна, знов і знов.
29.03.2016
