Грянул гром, глуша все звуки, Дождь стеной, померкнул день,Предаваясь дома скуке,Ищу в тьме немую тень. Необъятна мысль лениво К небу тянется крылом, В мраке странник молчаливый, Тьмой укрыт, живет огнем.В бесконечные дороги, Сердца жар ведет вперед:В бури, горести, тревоги, Край, где нас никто не ждет. Я же знаю, ты же можешь, Увидав огонь в пути, В дождь стеной и в бездорожье Сквозь туман мой дом найти. Что ж ты медлишь, где ты,...

Читати далі...

Не тревожьте скрипку музыкой души, - Это только отблеск, жизни миражи; Снова день вчерашний в снах грозой гремит, И под дождь ненастный сердце в тьме молчит. По аллеям мокрым проливным дождем, И цветы завяли, мой печален дом, Тишина ненастна, лишь часы идут,Монотонных капель раздается звук.Выйдешь на аллею – влагой дышит ночь, В сырость запах зелени слезы гонит прочь,Или нет, не гонит – навевает вновь, Скрипка плачет струнами, а в душе - любовь. Не’жна...

Читати далі...

Душі лунка провінція... Наповнилась по вінця я Печаллю знов. І холодом Я обплела слова... Весна по світу ходить - І зроджує дива! Навколо - світло й кольорно! А в закутках душі - Все холодно... і холодно... На луках - спориші Плетуть свою небаченість, Кульбаби ген жовтять, І перші сни обачно так В повіках мерехтять. Скрізь - сонцесяйно й зелено! У радість увійти б! Набрати сміху в пелену, Жука в траві знайти, Тополевому пухові Розхристать світ тісний... Побачити б...

Читати далі...

Утома заліплює очі в'язким пластиліном... І я - розпадуся на сотні шматочків нетлінних, Щоб в іншому світі пробитися паростком пружним, І народитися - знову! - крикливо й болюче-натужно...

Сама постелила. Лягла - сама. Навіть думати - заборонила. Його - нема. Підходить зима до свого останку... А завтра ізранку дивитимусь сумно в вікно. Давитимусь кавою. А вино - Залишу На свій вихідний. Й сумлінно запишу У пам'ять-сувій, Що - знову - не мій... Давно, як давно Ти щез, ти розтанув, У згадку лиш канув, У дні, що минули. І я не почула, Як тихо пішов... І смуток зійшов Великим, величним, Пробудженням вічним від спраглого сну. Я ляжу - Та знов не засну...

Читати далі...

Довкола гамір, шум... і натовп у екстазі, Немов молитву, ловить тихі фрази... Скипає, шаленіє у жалю Від слів простих "тебе люблю..." ...А я - усе продовжую любити! У світлі, в темряві, у пустоті, у квітах, Продовжую картатись і кричати - Нечутно, німо! Для усіх - мовчати. Й хапати твої очі у мигтінні Вогнів, шумів, і мови жеботінні, І животіти настроєм, і пити Палке очікування сплющеної миті. Й судома сполохом майне у скронях, І задрижить бажання у долонях, В словах...

Читати далі...

                                                                                                                      [Приєднана картинка]Слів на описи не трачу, словом не передасиЇх земної, безсловесної, дивовижної краси. Люди дивляться, п’яніють, в них кохаються віки, Нареченим їх дарують, заплітають у вінки.   [Приєднана картинка]      [Приєднана картинка]               Ними кожен свою радість, власне щастя назива, Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова. Скільки ми їм...

Читати далі...

Над морем височить важка руїна храма. А Смерть задобрила сей дикий горб героїв бронзою та мармуром богов де трави степові насам вечері правлять. Бува, чабан, прогнавши череду`, на дудці заграва стари`й наспі`в- і Небо аж до обрію приспить, у чорне вдягне хмароньку руду. Земля плющем аканти повива, по-материнськи пестить щовесни` колони підупалі, ще рясні. ...Але людина гімни забува, уно`чі не тремтить, небога, ревно ґди Море ляментує по сиренах. переклад з французької Терджимана Киримли...

Читати далі...

Ти - не знаєш. Я - не знаю. Загубились У собі. Не чекаєш. Не чекаю... Ні мені, А ні тобі - Не пізнати, Не відчути Біль утрати, Біль спокути. Бо - не мали. Бо - не вміли... Було мало, Було біло, Чисто так І так разюче! Дивний смак І смак пекучий - Не пізнаний, Не жаданий... Лише - рани, Стерті рани Залишили У минулім. Відболіли. Відстаждали. І назавтра - Все забули...

Промчав по обрію очей Промінчик босий... Із серця спрагло потече - мов спів срібноголосий - Тоненька нитка болю. Сумую за тобою... За порухом твоїм... Щодень я плачу. Вустам шепчу чужим - "Карай, палаче..." Просипався зерном у сміх Сліпий окраєць... Й, впустивши шанс на гріх, Постукаю до раю.