Зотліло потихеньку сонце миле, Прийшла, свій не тамуючи азарт, Зимова ніч, така незрозуміла, Що хочеться спитати – це є жарт? Де ті сніги, обіцяні так щиро, Що вірилось, чекалось стільки днів, Навіщо було так топтати віру У чесність та надійність даних слів? Тепер краса морозу має бути, І кучугури снігу по дахам, Твоїх пояснень я не хочу чути, Я вірю тільки серцю та очам.29.01.2016

Бездумні дні, віддайте мою вічність, Яку ви забираєте бездушно, Її вам непотрібна поетичність, Яка в своїх бажаннях непорушна. Її вам непотрібний світлий погляд, Надія, що конає вже у муках, Ваш з нею не збігається світогляд, В її не потопаєте ви звуках. Мене навіщо жертвою обрали? Я – тільки легкий подих під зірками, Віддайте, дні, усе, що відібрали, То не для вас збиралося роками.28.01.2016

Брехні володар пише повісті,В яких вбиває чобітьмиВ людей релігію без совісті,Свою релігію пітьми.Здавалось, в діях випадковості,Та дії зовсім не нові,Його релігія - в убогості,У бруді чорнім та крові.В ній світлі дзвони не видзвонюють,А тільки словоблуддю туш,І ту релігію обожнюютьМільйони мертвих духом душ.28.01.2016

Дорога – болото, рядами будинки, І небо у сірій вуалі, Наступна зупинка… Не треба зупинки, Давайте поїдемо далі! Давайте не будем спинятися зовсім, Що нас тут чекає такого? Вперед, в невідоме, і, може, невдовзі Побачимо посмішку Бога.27.01.2016

Є давній світ, в який летять мільйони – Старі, дорослі і маленькі діти, Тому що там ховаються закони, Яких в житті земному не відкрити. У сутінках ховається розплата За те, що не зробив – забракло сили. Лечу і я. Несе мене завзято Чи муза, чи то смерть червонокрила.25.01.2016

Розгубила себе на частини, розлетівся шматочками пазл, і не схожі на мене картини хтось вмуровує в профіль й анфас. Гострим цвяхом на серці шкребоче сороміцькі й лайливі слова, мовби душу всю випити хоче, та вона в мене вічно жива. Зафарбую загублені частки небом, сонцем, красою землі і чарівну придумаю казку, хай дарує натхнення мені. 12.10.2017

Сповзає день як шарф з сутулих пліч, Спрацьована на нитку втома мліє, І затишок дарує довга ніч, Вона мене єдина розуміє. Та сама ніч, натхнення джерело І неповторна схованка секретів, Лише вона своє дає тепло І терпить невгамованість поетів. Вона у сни із легкістю несе, В яких добро, як завжди, переможе, Вона уміє, мабуть, майже все, Та замінити голос твій не може.25.01.2016

Зі святом вас, хоробрі лицарі України! [Приєднана картинка] 1 Із віків, серед вільного поляДе Дніпро повертає за рігВікувала українська доля – Берегла родовід-оберіг. Від орійців до скіфів, сарматівДоля йшла через сиві вікиГодувала синів земля-мати,Тамувала жагу синь ріки… 2 Йшли миттєвості часу нестримніІ...

Читати далі...

Ніч. Небо зорями цвіте, Йому неважко, Червона нитка каркаде Тече у чашку. Слова рахує голова, Рахує вміло, Чи то людина, чи сова – Незрозуміло.24.01.2016

Шлях нелегкий до світлих земель, Пролягає скрізь хвилі суворі, Ти – мій беріг, а я – корабель, Та загублений компас у морі. Маяку не помітно вогня, З борту на борт бездушно хитає, І у картах якась маячня, Хижих рифів в тих картах немає. І на друзки розбите стерно, Темне небо невдачі пророчить, І не беріг чекає, а дно… Я не хочу туди, я не хочу.24.01.2016