Зотліло потихеньку сонце миле,

Прийшла, свій не тамуючи азарт,

Зимова ніч, така незрозуміла,

Що хочеться спитати – це є жарт?

Де ті сніги, обіцяні так щиро,

Що вірилось, чекалось стільки днів,

Навіщо було так топтати віру

У чесність та надійність даних слів?

Тепер краса морозу має бути,

І кучугури снігу по дахам,

Твоїх пояснень я не хочу чути,

Я вірю тільки серцю та очам.

29.01.2016

Бездумні дні, віддайте мою вічність,

Яку ви забираєте бездушно,

Її вам непотрібна поетичність,

Яка в своїх бажаннях непорушна.

Її вам непотрібний світлий погляд,

Надія, що конає вже у муках,

Ваш з нею не збігається світогляд,

В її не потопаєте ви звуках.

Мене навіщо жертвою обрали?

Я – тільки легкий подих під зірками,

Віддайте, дні, усе, що відібрали,

То не для вас збиралося роками.

28.01.2016

Дорога – болото, рядами будинки,

І небо у сірій вуалі,

Наступна зупинка… Не треба зупинки,

Давайте поїдемо далі!

Давайте не будем спинятися зовсім,

Що нас тут чекає такого?

Вперед, в невідоме, і, може, невдовзі

Побачимо посмішку Бога.

27.01.2016

Є давній світ, в який летять мільйони –

Старі, дорослі і маленькі діти,

Тому що там ховаються закони,

Яких в житті земному не відкрити.

У сутінках ховається розплата

За те, що не зробив – забракло сили.

Лечу і я. Несе мене завзято

Розгубила себе на частини,

розлетівся шматочками пазл,

і не схожі на мене картини

хтось вмуровує в профіль й анфас.

Гострим цвяхом на серці шкребоче

сороміцькі й лайливі слова,

мовби душу всю випити хоче,

та вона в мене вічно жива.

Зафарбую загублені частки

небом, сонцем, красою землі

і чарівну придумаю казку,

хай дарує натхнення мені.

12.10.2017

Сповзає день як шарф з сутулих пліч,

Спрацьована на нитку втома мліє,

І затишок дарує довга ніч,

Вона мене єдина розуміє.

Та сама ніч, натхнення джерело

І неповторна схованка секретів,

Лише вона своє дає тепло

І терпить невгамованість поетів.

Вона у сни із легкістю несе,

В яких добро, як завжди, переможе,

Вона уміє, мабуть, майже все,

Та замінити голос твій не може.

25.01.2016

Ніч. Небо зорями цвіте,

Йому неважко,

Червона нитка каркаде

Тече у чашку.

Слова рахує голова,

Рахує вміло,

Чи то людина, чи сова –

Незрозуміло.

24.01.2016

Шлях нелегкий до світлих земель,

Пролягає скрізь хвилі суворі,

Ти – мій беріг, а я – корабель,

Та загублений компас у морі.

Маяку не помітно вогня,

З борту на борт бездушно хитає,

І у картах якась маячня,

Хижих рифів в тих картах немає.

І на друзки розбите стерно,

Темне небо невдачі пророчить,

І не беріг чекає, а дно…

Я не хочу туди, я не хочу.

24.01.2016