З літер складається слово, Слів поєднання – вже фраза, Фрази сплетемо в розмову Й зникне самотність одразу. З дотиків губ – поцілунок, З подихів – ритми бажання, З такту сердець – подарунок Долі, що зветься кохання. Нотка до нотки – й акордом Щиро вони озовуться, Всі ці акорди в не горду Й світлу мелодію зллються. Шепіт до шепоту – мрія, Ніжність до ніжності – миті Сплеску любові й надії, Снами польоти умиті. Слово складається з літер, З нот – переливи мелодій… Тільки...

Читати далі...

Ці печалі – журливі зориночки, Що у небі сльозами заплакані, Ці розлуки – маленькі росиночки, Світанковим промінням налякані. Ці тривоги – проспівані нотами, Перепишеш – колишня мелодія, Хай красива і хай з позолотами, Та забуду її при нагоді я. Ця любов – безперечно гармонія, Не криклива, божественна, зніжена. Залишаюсь сліпою в полоні я До безумства тобою утішена. Це чекання – заквітчане полечко, Де зерно пророста не зіпсоване, Ці сльозинки – промінчики сонечка, Що...

Читати далі...

Що зі мною коється?Що зі мною діється?Хочеться спинитись, А душу несе..Хоче їй щирості, Хочеться їй вірити..Омани боюсь..

[Приєднана картинка] Привіт! Привіт… Я стільки тебе чекав… Я марила так тобою… Ти йдеш? У слід Залиш хоч надій причал. Пробач, що здалась без бою… Зажди! Не йди! Я так й не сказав тобі, Як довго чекав на тебе… Поклич… Вкради… Сховай мене від дощів, Хай сердиться хмарне небо… Ти чуєш стук? Це серце моє з грудей Вистрибує – ти зі мною… Сплетіння рук… Я п’ю аромат плечей… Бажання знов пеленою… Відчуй! Бажай! Я хочу для тебе лиш і дихати, й мріяти, й снити… Не відпускай...

Читати далі...

Наллю у келих терпкого вина Напівгіркого – як життя чи доля. Ви не подумайте, я п’ю, ні, не одна, – Зі мною ніч і зір ясних доволі. Напівпорожній келих пригублю, Смакуючи краплинами самотність, І що комусь люблю чи не люблю? – Байдуже. Навіть сни зі мною згодні. В вікні спітнілому сльозити буде ніч І умиватись в місячнім проміння, Торкнись думок, очей моїх і пліч Своїм теплом крізь дотики осінні. Почуй мене, в політ мене візьми, Бо я без тебе гасну і німію. Я п’ю вино, щоб...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Проснусь. Зісковзну тихо з ліжка Босоніж пройдусь по кімнаті, Відкрию вікно, занавіску Й потону в нічнім ароматі… В ліхтарно ледь тусклому світлі Дивитимусь сонно на місто, На зорі до блиску розквітлі, На сліз горобини намисто. Полину із вітром осіннім Дерев цілувати волосся І в місячнім диво-промінні Я тиші нап’юсь стоголосся Лиш міста вогні в видноколі і ніч свою казку сплітає… Як гарно! І ти мимоволі всміхаєшся й все забуваєш…

Знов спішимо. Куди? Навіщо? Тишком, без лишніх запитань, без віри в час… У суєті в буденно-сіру книжку записуєм штрихи банальних фраз… Проблеми вічні. «Треба», «швидше», «мушу», мільйони справ, у голові бедлам… Встигаєм все… Лише заглянуть в душу чомусь завжди бракує часу нам. Встигаєм все… Лиш ніколи зазвичай почути найдорожчі нам уста і витерти сльозинку із обличчя тих найрідніших, що для нас – життя. Ніяк не встигнем в вихорі емоцій сказати їм таке просте «пробач»...

Читати далі...

Для усмішки не треба так багато, Для радості не треба зір озерце, – Лише навчитись миті відчувати, Що стукають із ними в наше серце. Для струн душі смичка із чар не треба, І магій слів не потребує щирість, Із них весь світ малює пісню неба, Із них життя складає слово «милість». Для щастя зайві барви веселкові, Не треба подарунків для кохання, Вони самі – великий дар Любові, Лиш берегти їх треба як востаннє.

Когда я смотрю вниз, в открытое окно, что я вижу? Что смысла нет... Когда человек кончает жизнь самоубийством, все друзья, знакомые, родственники, сотрудники в шоке. Они не понимают почему так произошло- не было причин! Этот человек был всегда жизнерадостен, улыбчив, не имел никаких серьезных проблем... да и видимых причин так поступить... Может причин и вправду не было. Просто человек не видел причин. Причин дальше жить... Отчаянье. Не дай Бог, быть им захлестнутым. Когда страх...

Читати далі...