хочу сюди!
 

Алиса

41 рік, діва, познайомиться з хлопцем у віці 32-52 років

Замітки з міткою «моя поезія»

Лиш ти

Серед тисячі чужих очей

Лиш одні для мене наймиліші.

Серед безлічі холодних і сумних ночей

Лиш з тобою вони стали найтепліші.

 

Серед посмішок привабливих і щирих

Лиш одна так ніжно душу зігріває.

Посеред мільйона слів красивих

Лиш твоЇ глибОко в серце западають.

 

У моЇм житті всього було немало –

Віршів, квітів і приємних подарунків.

Тільки так нестримно бракувало

ТвОїх найсолодших поцілунків.

 

Твою душу лагідну й красиву

Я своєю аж до болю відчуваю.

І свого кохання всемогутню силу

Я лише для тебе відкриваю.

Ромашки


Я букет ромашок назбираю,

Загадаю на твоЄ кохання.

В синє небо свою мрію відпускаю,

Щоб здійснились всі мої бажання.

 

У квітучому ромашковому полі

Ми загубимось удвох з тобою.

З білих сонечок сплетем віночок долі,

Й світ увесь розділимо надвоє.

 

Та не буду з квітів цих чудових

Я пелЮстки ніжні обривати.

Бо ромашкою любові кольоровою

В твоїм серці хочу розквітати.

Перше причастя

В світлий день Святої Трійці

Світлом сповняться вуста.

В своє серце ви приймЕте

Благодатного Христа.

 

Ви неначе янголятка –

Такі чисті і прості.

Зі своЇм  небесним Батьком

Поєднаєтесь в Христі.

 

Ваші душі мов перлинки,

Ясні й світлі, як кришталь.

Наче золоті краплинки

Прийме вас живий ручай.

 

І радіють мама з татком,

А у небі – всі святі.

Бо цей день для янголятка

НайважлИвіший в житті.

 

Ви сьогодні розпочнете

Новий шлях свого життя.

Бо навіки душі стануть

Нареченими Христа.

Ціна життя

Вона сиділа і дивилась у вікно.

У небо зоряне її думкИ летіли.

Неначе сцену із жахливого кіно,

Мов на екрані, вони в пам’яті крутили.

 

Звичайний день. І сонце сходить, як завждИ.

Ще декілька годин і будуть вони рАзом.

Цей день не віщував ніякої біди,

Та зруйнувалося усе життя відразу.

 

Доброго ранку голос рідний побажав.

Та слухала вона його востаннє.

Як довго він цієї зустрічі чекав,

І вже невдовзі повінчає їх кохання.

 

Шалена швидкість… Зустрічне авто…

Чийсь крик пронизливий… Не слухаються гальма.

Одна лиш мить… ЗакІнчилось кіно.

Цей епізод в його житті останній.

 

Вона в цей час дивилась у вікно…

Під серцем їхнє щастя ворушилось.

Вони так мріяли про нього вже давно.

Та мріям цим здійснитись не судилось.

 

Склонилися над тілом лікарі…

Та в інший світ душа вже відлітає.

Слова останні чує він на цій землі –

Ти тільки знай, що я тебе кохаю…

 

То ж поважайте й бережіть своїх коханих.

В житті навчіться цінувати кожну мить.

Кожна розлука може стати вже остання,

То ж саме зараз їх шануйте і любіть.

Нема гармонії в природі

На землі так мало сонця.

У серцях так мало світла.

Заглядає вже в віконце

Дощове холодне літо.

 

На землі так мало правди.

Мало радості в очах.

Та багато в світі зради.

Всюди відчай, біль і страх.

 

ПОри року вже змішались.

В них гармонії нема.

Літо із зимою помінялось.

Стала осінню плаксивою весна.

 

Буревії, землетруси і вулкани.

У природі повний дисбаланс.

Рвуться ниточки довіри між серцями.

Та Всевишній ще дає останній шанс.

 

Від агресії, ненАвисті і злоби

Катаклізмами здригається земля.

Бо безжально нищать її вроду,

А вона у неба захисту благА.

 

Ми обрали вже собі дорогу.

І назад вже не повЕрне стрілки час.

Та не гнів це і не кара Божа,

І не доля, тільки вільний вибір наш.

Віночок

Я сплету для нас віночок

Із ромашок і фіалок.

ПрикріплЮ туди дзвіночок,

Незабудку і рум’янок.

 

Заплету в нього усмІшку

І частинку свого серця.

А також фантазій трішки

Й кольорових мрій стебЕльце.

 

З почуттів сплету віночок –

Хай ніколи він не в’яне.

В ньому кожен  пелюстОчок –

Символ нашого кохання.

Зупинися на мить,людино!

Світ у війнах потопає,

Захлинаючись від болю.

Від ненАвисті й печалі,

Й  від жорстокої сваволі.

 

Зупинись на мить, людино!

 Ти все знаєш і все можеш.

Бо з усіх створінь єдина

Створена на образ Божий.

 

Зазирни у свою душу –

Як побачиш, то жахнешся.

Ти ж сама себе придушиш,

Темнотою задихнешся.

 

Ти усі закони Бога

На свій лад перекрутила.

Бо мудрішою від нього

Стати раптом захотіла.

 

Та забула ти, людино –

Є творець і є творіння.

Є художник і картина.

Є сіяч і є насіння.

 

Станьте всі ви досконалі –

Дав нам заповідь Учитель.

Неймовірно? Ні – реально!

Тільки треба захотіти.

 

Нам Господь ВСЕ відкриває –

Та не вміємо приймати.

Нас до миру закликає,

А ми хочем  воювати.

 

Нам Він розум відчиняє –

Шлях до мудрості прямий.

А ми у зло все обертаєм,

І кричимо – іще відкрий!

 

То ж зупинись хоча б на мить, людино!

Відчуй надійний захист теплих рук.

У люблячого Батька ти одна дитина.

І Він спасіння твого хоче, а не мук…

 

Люди-зорі

Які яскраві й неповторні зорі.

Вони у вічності бездоннім морі

Купаються щоночі до світання,

Хоч кожна ніч для когось з них остання.

 

Вони світлі гімни Творцеві складають

І неустанно його прославляють.

Одні більш яскраво, а інші тихіше,

Та кожна  із них в небі слід свій залишить.

 

У нашому світі усе проминає,

Та тільки безслідно ніщо не щезає.

На Землю усі ми приходим, як зорі, -

Яскраві і чисті, як небо прозоре.

 

Невинна душа у світ цей приходить,

А в піднебессі зоря нова сходить.

Й щораз яскравІшою буде ставати,

І дУші споріднені в небі шукати.

 

Є зорі, що світять прекрасно і ясно,

Та в декого ще за життя вони гаснуть.

Так часто людина зорю свою тушить,

Бо голос небесний в душі своїй глушить.

 

Як час вже приходить з землею прощатись,

І в лоні Творця із зорею з’єднатись,

Два Ангели душу прийдУть зустрічати

Й на шальки терЕзів життя все складати.

 

Чи світла чи темна сильніш буде гирька?

Погасне у небі іще одна зірка…

Як чорною була душа на Землі,

Навіки пропАде в холодній імлі.

 

Якщо ж душа світло в душі не втрачала,

Й дорогою правди завждИ прямувала,

Погасне вона. Та залишить від себе

Зірок яскравІших ще сотні у небі.

 

Навіщо ж зіркИ передчасно гасити?

Якщо можна світ яскравІшим зробити.

Лампадкою бути в житті золотою,

І люди засвітяться поруч з тобою.

Ласунка

Налий мені келих кохання,

І випий зі мною до дна.

Щоразу,неначе востаннє,

Я хочу впиватись сповна.

 

Від меду та шоколаду

Солодші твоЇ поцілунки.

Даруєш ти їх зорепадом,

Бо я невипрАвна ласунка.

 

Малиново-полуничним

Дощем я у тебе проллюся.

І присмаком літньо-суничним

У серці твоЇм залишуся.

З Днем Народження,місто Лева!


Найкраще місто на землі!

У день цей сонячний травневий

Радіють гості й жителі твої,

Бо День народження у тебе, місто Лева!

 

За віком вік, за днями дні ідуть,

Та не старієш ти, а кращаєш з роками.

Найромантичніші дівчата тут живуть,

І так звабливо небо мерехтить зірками.

 

Найароматніша у світі кава в нас,

І дух свободи кожне серце наповняє.

Хто побував у цьому місті хоч би раз,

В душі назавжди світлу згадку залишає.

 

Живи, рости, радій і процвітай,

Карпат намисто веселкОве!

Щораз гарнішим і чарівнішим ставай!

Із Днем Народження тебе, мій рідний Львове!