Деякі особливості адміністративно- територіальної реформи на Сумщині.
Як відомо, в Україні,в т.ч. в Сумській області проводиться адміністративно-територіальна реформа, котра покликана привести в належний порядок в першу чергу сільські населені пункти, розташовані навкруг міст районного підпорядкування і селищ, а в окремих випадках і великих сіл. Кількість населення в таких обєднаних громадах повинна відповідати близько 10 000 чол.,при цьому повинна бути можливість надавати допомогу жителям найвіддаленіших сел(пожежна,міліція,швидка допомога) в межах 15-20 хв. І ось що ми маємо на даний час.
В 2015 році,фахівці,з урахуванням вимог Закону про створення об’єднаних територіальних громад, розробили план проведення цієї реформи на території Сумської області. По цьому плану в області повинно було б бути створено 53 територіальні громади,але керівництву області не сподобалась така кількість громад і вони,разом з керівництвом райдержадміністрацій почали проводити на свій розсуд цю реформу, при цьому не враховуючи навіть елементарних вимог Закону. В 2015 році,неодноразово представляючи обласній раді на затвердження,вдається пропихнути перспективний план проведення цієї реформи змінений на розсуд керівництва області і районів.
Казалось би, ну що тут незрозумілого в цій реформі,адже в нас область невелика,всього 15 міст, з них міст областного підпорядкування 7 (Суми, Шостка, Глухів, Конотоп, Охтирка, Ромни, Лебедин),вони будуть претендувати на роль райцентрів. Залишається 8 міст районного підпорядкування (С.Буда,Дружба, Кролевець, Путивль, Буринь, Ворожба, Білопілля, Тростянець), котрі в першу чергу і повинні стати центрами обєднаних громад.
Після міст йдуть селища міського типу,котрих в нас в області 20. З них в першу чергу потрібно вибрати найбільші (5 000 чол. і більше)
І в них створити об’єднані громади, а потім,дивлячись на території що залишились, створити інші громади.
Все на перший погляд здається зрозумілим, реформа ця потрібна і вкрай необхідна для України,але керівництво області чи то не розуміє важливості цієї реформи, чи з якихось інших причин свідомо йде на її порушення, роблячи з реформи пародію,котра людям незрозуміла, та правда влада не дуже і освітлює цю реформу вважаючи що людям не треба знати, створюючи в народу враження що їм нема чого вирішувати, адже за них вже все вирішено.
Візьмемо наприклад Білопільський район.Тут керівництво району вирішило створити дві обєднані територіальні громади, Миколаївську і Білопільську.
Довідка: Миколаївка,колишня Миколаївка-Вирівська, Жовтневе,смт,обєднує 18 сільських населених пунктів,разом з якими налічує близько 3 000 чол., заснована в 18 ст. як хутір родини Сумського полковника Кондратьєва. в кінці 19ст. збудований цукрозавод.
Тут належно б спитати,а де ж розташоване поруч таке ж смт Ульянівка, котре на відміну від Миколаївки має державну пожежну частину? Адже це селище має більш помітну історію і вряд чи згодиться на приєднання до Миколаївки.
Далі Білопільська громада,до неї включено крім Білопілля місто Ворожба
Довідка: Ворожба,заснована як військова сторожа на середині шляху між Сумами й Путивлем в середині 17 ст. В 1672 році тут створено Ворожбянську козачу сотню Сумського слобідського козачого полку і збудовано фортецю,котра до кіця козаччини залишалась сотенним центром.З 1796 року по 1923 рік Ворожба є волосним центром Сумської округи.З 1923 року до сьогоднішнього дня Ворожба входить до Білопільського району.Населення міста за останнім переписом близько 9 000 чол.Відстань від Ворожби до Білопілля 10 км.
Ось і питається чим же заслужила Ворожба таку неповагу до себе,адже будучи в свій час найбільшим залізничним вузлом області, маючи крім залізничних підприємств (локомотивне, вагонне депо) завод металоконструкцій (машинобудівний), Хлібну базу і Заготзерно, мясокомбінат і цегельний завод вона працювала, а всі кошти використовувало і будувалось Білопілля. Зараз же випускати зі свого підпорядкування Ворожбу Білопілля ні за яких умов не хоче і користуючись статусом райцентру всіляко перешкоджає створенню обєднаної громади, створюючи тиск на голів сільрад прилеглих до Ворожби і навіть голови сільрад Буринського району, прилеглих до Ворожби, прийшли й запропонували створити разом об’єднану громаду (вони розташовані за 10-12 км від Ворожби) і були підготовані документи,але зусиллями голів райдержадміністра цій Білопільської і Буринської, вони були розвіяні.
Ворожбу Білопілля ще в радянські часи неодноразово робило спроби приєднати до Білопілля, але навіть в ті непрості часи ворожбяни на сходках протестували,а в 2015 році, довідавшись що Ворожбу, без їх згоди, включили до Білопільської громади знову в 7 різних місцях Ворожби пройшли збори (сходки) жителів міста,на котрих було рішуче висловлено недовіру керівництву району і міста з вимогою створення Ворожбянської громади, при цьому були зібрані списки громадян. З цього приводу було проведено сесію міськради,котра одноголосно висловилась за створення Ворожбянської громади і обрала уповноважених по створенню громади,але їхні зусилля були зведені нанівець зусиллями голови Білопільської райдержадміністрації. Невідомо як далі буде діяти Білопільська райдержадміністрація по примушенню Ворожби до покори,але зрозуміло одне,що такі дії влади викликають у ворожбян недовіру,а тим паче по Ворожбі ходять фото,на котрих нинішній голова райдержадміністрації Дурнопьян вітає з плакатом Януковича, котрий приїздив до Ворожби на відриття електродільниці і ця недовіра тільки збільшується. Незрозумілою залишається позиція облдержадміністрації, адже голова Білопільської райдержадміністрації діє під їхнім прикриттям,чому дозволяється це беззаконня,чому ця особа не усунута від влади, адже він дискредитує існуючу владу? Зараз жителі Ворожби обурені діями райдержадміністрації і змушені будуть під час майбутніх виборів йти не на виборчі дільниці, а перекривати залізницю й автошляхи щоб влада їх почула й не перешкоджала,а допомогла створенню Ворожбянської обєднаної громади.Хотілося б на сторінках газети почути відгуки голів обл і райдержадміністрацій з цього приводу,з послідуючими коментарями автора статті.
15.11. 2017 р. Галушка В.О.
Шановні ворожбяни,настав час описати останнього сотника Ворожбянської сотні Іванова Данила Прохоровича.
Нам відомо,що коли Ворожбянський сотник Скрицький Василь Григорович 1692 р.н.пішов на підвищення і був призначений хорунжим Сумського слобідського козацького полку то на його місце був призначений Іванов Данило Прохорович 1705 р.н. Зараз складно розібратися чому було прийняте таке рішення,можливо по материнській лінії вони були родичами зі Скрицькими,можливо з полковником, можливо ще щось,але факт призначення є і від цього нікуди не дінешся.
Так ось,перевіряючи всі доступні мені матеріали я ніяк не міг знайти звідки він взявся і хто його батьки,адже в списках козацької старшини Сумського полку такого прізвища немає, але імя його батька,на той час доволі рідко зустрічалося і в перепису 1732 року я знаходжу підпрапорного Прохора Івановича Литвинова, 1652 р.н., але вписані його діти Петро,Григорій і Михайло і серед них я не знаходжу Данила. Так би я й залишив без уваги цю родину,але порівнявши записи ісповідних розписів Покровської церкви за 1741 рік по його братах я удостовірився що це одні і ті ж люди,а відсутність його в перепису 1732 року мабуть потрібно пояснити тим, що він знаходився або на навчанні,або ще десь і не потрапив до перепису,а може був народжений іншою жінкою.Так ось,десь близько 1736 року він був призначений на посаду Ворожбянського сотника. Головні справи сотні продовжував вирішувати Скрицький В.Г., він хоча й був хорунжим полку,але його родина продовжувала проживати в Ворожбі і він надовго не залишав Ворожби. Так ось з перепису 1732 року ми бачимо що у підпрапорного Литвинова Прохора Івановича,котрому на цей час 80 років, числяться діти:
Петро,якому 30 років (1702р.н.),
Григорій —20(1712)
Михало—15(1717).
Згідно з ісповідними розписами Покровської церкви за 1741 рік ми бачимо що в дворі сотника Іванова Данила Прохоровича, котрому на цей час 25 років (1716р.н.) проживають:
Його дружина Ксенія Афанасьєва, якій 23 роки (1718 р.н.)
Мати Марина Мартинова—56 (1685 р.н.)
Брат Петро—34(1707р.н.)
Брат Григорій—29(1712р.н.)
Брат Михайло –24(1717р.н.)
Так ось,порівнявши всі ці дані я прийшов до висновку що сотник Данило взяв за прізвище ім’я свого діда і тому виникла така плутанина.
В 1746 році він вже пишеться як Білопільський сотник і по батькові замість Прохорович вже Прокопович,може в цьому винний священник, котрий проводив перепис,а може й сам Данило хотів щось сховати в своєму походженні. В цьому ж,1746 році він залишається разом з дружиною Ксенією Афанасьєвою, матір’ю Марією Мартинівною та меншим братом Михайлом. Брати Петро та Григорій відійшли від них.
Приблизно в 1747 році гине в поході полковий хорунжий Скрицький Василь Григорович і сотник Іванов Д.П. лишається опіки і стає повновладним керівником. Але він мабуть хорошим виконавцем,а не керівником і не зміг використати владу для розвитку і утвердження Ворожби. При ньому сотня лишається багатьох переваг, котрі були при Скрицькому, поступово Крижські сотники перебирають на себе всі управлінські функції,котрі до цього зосереджувалися в руках ворожбянського сотника,авторитету він не має і виконує свої обов’язки вимушено,не проявляючи ніякої ініціативи. В добавок до всього цього у них з дружиною Ксенією Афанасьєвою не має дітей і як вони вели себе в цій ситуації нам невідомо,але авторитету це їм не прибавляло. На 1747 рік вони проживають разом з дружиною Ксенією Афанасьєвою,у них 8 служників,матері й братів в їхньому дворі вже немає.
По 1753 році ми бачимо в їхньому дворі «пом’янутого сотника невеста Евдокия Михайловна», котрій 63 роки і проживає вона разом з дітьми: Натплією (22роки), Іваном (19р.) і Єфросинією (12р.),хто вони і ким доводяться невідомо.
Але як би там не було,а до 1765 року,до кінця козаччини, Данило Прокопович зберігає за собою сотничу посаду,а після ліквідації сотенного устрою,за відсутністю матеріалів,на даний час,прослідити його подальшу долю мені не вдалося.