хочу сюда!
 

Елизавета

29 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 28-37 лет

Заметки с меткой «кельти»

Кельти в Україні. Яку роль вони зіграли в історії слов'ян?

Дослідження на тему "кельти та їх слід в історії слов'ян". Автор - Олег Гуцуляк, кандидат філософських наук, історик, традиціоналіст. В цій статті розглядаються етнічний, релігійний, лінгвістичний та археологічний аспекти кельтського субстрату праслов’ян, його домінуючу роль в часі формування слов’янської ідентичності. Аналізується обширний лексичний, топонімічний та міфологічний матеріал, пропонуються оригінальні та гіпотетичні версії щодо ранньої етнічної історії українців. Зокрема, розглядається феномен існування чоловічих таємних союзів та їх роль в становленні праслов’ян.

Гали-кельти

Прадавня мудрість твердить: «Якщо бажаєш щось зрозуміти — пізнай, як
воно виникло».
Таємниця походження дуже часто захована в іменах, тому
таке велике значення має етимологія — наука про первинні, істинні
значення слів. Відповідно імена народів можуть багато розповісти про
їхнє походження.


СУПЕРЕТНОС ГАЛЛІВ (КЕЛЬТІВ)
народився на території Правобережної
України у 12 ст. до н. е. За свідченням видатного англійського історика
й етнографа Д. С. Прічарда, кельти-галли мали скіфське походження і
були вихідцями з нинішньої Галичини (Prichard J. S. Eastern origin of
the Celtic nation. — London, 1857. Див. також: Каныгин Ю. Вехи
священной истории. — К.: 1999. — С. 155—176)що переконливо підтверджено
сучасними археологічними знахідками. (Першу знахідку чисто кельтського
походження (майстерню кельтського гончара з великою кількістю
інвентаря) було знайдено ще в 1962 році в районі села Бовшів, що
знаходиться в 32 км північніше Івано-Франківська, в 11 км від древнього
Галича.)

Достеменно з’ясовано, що вони населяли територію від Прип’яті до
Чорного моря, від Малої Азії до Іспанії. (Геннадий Казакевич. Кельты в
Украине. — http://www.zerkalo-nedeli.com/nn/show/268/24100/)

До початку 1 тисячоліття до н. е. галли оволоділи майже всією Європою.
Їх характерною особливістю були високий зріст, біла шкіра, розвинені
м’язи, русяве волосся, довгі козацькі вуса, розвинена музично-пісенна
культура, уважне ставлення до свого зовнішнього вигляду, культ краси.

(Пауэлл Теренс. Кельты. Воины и маги / Пер. с англ. — М.: ЗАО
«Центрполиграф», 2004. — С. 69—71.)

Гіневра, король Артур та  Мерлін:


Улюбленою зброєю галлів була сокира, якою вони досконало володіли.
Сокира широко використовувалася і як холодна бойова зброя, і як
томагавк, і як ритуальна зброя, і як господарський інструмент.

 Сокиру
ще називають «кельтом»від українського «колоти», «розколювати», звідси — «колун».

Вірогідно, саме з цієї причини гальських воїнів, а з ними і всіх галлів
стали називати кельтами
. Віртуозне володіння сокирою-кельтом донині
збереглося на прабатьківщині кельтів-галлів — у карпатському регіоні
Україні. Серед іншого, у кожній гуцульській родині є ритуальна сокира — топірець (бартка, кельт), який ще донедавна був обов’язковим атрибутом дорослого чоловіка.

Чи не найяскравішим підтвердженням карпатського походження кельтів є
їхні народні танці. Погляньте, наприклад, на танці ірландських кельтів
— ті ж самі рухи з притисненими до тіла прямими руками, що імітують
швидке спускання з гори, ті ж самі музичні інструменти (коза-«волинка»,
дримба), що й у наших гуцулів.
До речі, слово «гоцул» , що означає «галасливий» , «непосидючий» , є етимологічно близьким до слова «галл» ; близькими до «гоцул» є також слова «гоцак» — танок зі стрибками — і «гучати» — звучати, шуміти, гудіти.

Етнонім «галли» походить від «галас-голос-логос», що позначає як голосистість, так і знання
Ці
поняття є тісно пов’язаними, оскільки рівень мовлення, вищим проявом
якого є пісенність, відбиває рівень мислення. Співучий народ називав
себе галами за ознаками, які суттєво відрізняли його від інших народів
«голос» (співучість, милозвучність мовлення) і «логос»
(мудрість, знання, інформація). Не випадково символом французьких галів
був півень — «птах, що піє». Від кореня *гал-*гол (голос) походять:

  • українські «галайко» — крикун«галакати» — кричати «галас» —
    голосна розмова, крик галайстра — «шумний натовп, купа дітей»,
    «ґаламаґати» — говорити дурниці, «галич» — галасливе вороння; приспів
    «гала» («Ой чук та гала, а я в церкві була», «гала-гігі-гей»,
    «галя-гиля»)(Грінченко Борис. Словарь української мови.)

  • сумерське «галя», «гал» — постійний співак у храмі, дяк
    (Кузич-Березовський Іван. Жінка і держава. — Львів: Світ, 1994. — С.
    164);

  • італійське «гала» — урочисте придворне свято зі співами в Італії і Франції 17—18 століть.

  • сучасне «гала-концерт» — урочисте пісенне видовищесучасне «гала-концерт» — урочисте пісенне видовище


  • Ім’я «галли» було самоназвою,що підтверджують відповідні топоніми, розкидані по всій Європі — всюди, куди приходили галли: село Гали на Волині, місто Галич і край Галичина в Західній Україні, портове місто Галац (Galati) в Румунії, край Галісія в Іспанії (де народ розмовляє галісійською мовою), країни Галатія-Галлія (стародавні назви Малої Азії, Північної Іспанії, Франції), Галілея на півночі Палестини, Гілея на лівобережжі Дніпра біля його гирла, Португалія (від
    головного міста-фортеці — «порт галлів») тощо. В якості сучасного
    прикладу перенесення на інші землі рідних топонімів можна згадати колонію «Нова Галичина» в Бразилії, засновану українцями-галичанами з кінця 19 ст., де в містах донині непогано розмовляють українською мовою.

    Як повідомляє «Лінгвістичний енциклопедичний словник» Москва, 1990.— С. 92, «галльська мова належить до кельтських мов (континентальна гілка);
    в реальності існувала як група діалектів кельтських племен, що населяли
    територію Західної і Центральної Європи, а також центральні області
    Малої Азії (галатські племена)».
    «В 1 тис. до н. е. кельтські мови були поширені на значній частині
    Європи (нині це частина Німеччини і Франції, Великобританія, Ірландія,
    Іспанія, Північна Італія), доходячи на Сході до Карпат і через Балкани
    до Малої Азії» .

    Додамо, що зі словами «голос» і «слово» тісно пов’язане «слава», латинською gloria — cлава, славні діяння. Тому слово «гали» також означало «славні» — можливо, що саме це значення було головним.

    Через 16 століть після народження галлів, а саме у 5 ст. н. е., у
    Північному Надчорномор’ї народився новий арійський суперетнос — слов’яни. Його самоназва також походила від «слово» в розумінні як «знання» (мудрість, наука), так і промовлене знання (голос), а також «слава».


    Таким чином, перед нами традиція прив’язки арійських етнонімів до
    понять «знання», «голос» і «слава». Це пов’язано з тим, що чергове
    народження кожного нового українського етносу (наголошую, що автор
    підкреслює, що мається на увазі люди, що живуть на тер-ії України, бо
    саме в тяжки для нас часи з*являється ця назва, як назва держави, а не
    трериторії, але етнос - це спільнота людей. що розмовляє однією мовою)
    супроводжувалося відновленням знань (слова) про природу людини і світу,
    а також поширенням цих знань через мовлення (голос) і славні діяння.

    Річ у тім, що для успішного становлення і зростання народу потрібна
    могутність (сила). А глибинні знання і правильне мовлення якраз і є
    основою магічних (могутніх) практик, тобто сукупності технологій,
    ґрунтованих на боголюдських потенціях людини. За їхньою допомогою народ
    ставав сильним, плодючим, здоровим і згуртованим, гармонізував свій
    життєвий простір, поліпшував клімат і урожайність.


    Проте арійський корінь *гал-*гел має ще одне значення: світлий, сонячний, білий, молочний. Від цього кореня походять:

  • українське «ґалаґан» (буквально «світлоносний», від гала — світло, ган — гнати, нести), що означає іскру («із-к-ра», тобто «із кусочка сонця») або головню (недогарок);

  • французьке «гало» — світлове коло навколо Сонця
  • ;
  • гелленське «гала» — молоко, тобто «біле» (порівняйте з укр. «набіл» — молокопродукти) звідси «Галактика» — «Молочний Шлях»
  • ;
  • гелленське «геле» — сонячне світло, «Геліо» — Сонце, жіноче ім’я «Гелена» (Єлена) — сонячна;

  • ГАЛЛьська мова (див. вище) і ГЕЛьська мова,
    якою розмовляють в Шотландії і яка є діалектом ірландської мови, що
    також належить до кельтських мов, ( Лингвистический энциклопедический
    словарь. — С. 126)


  • Традиція арійських етнонімів за аспектом сонячності-світлоносності реалізована в іменах «арії» (сонячні, ярі, життєспроможні, пасіонарні), «сколоти» (сонячні, «з кола», де коло-соло — це сонце), «руси» — русяві, світлі, сонячні.

    Таким чином, самоназва «галли» вказувала на чотири характерні якості народу:

    - носії Знання (знавці Божих законів, природи божественного, духовного і земного світів — Праві, Наві і Яві);
    - носії Мовлення (красномовні, голосисті, милозвучні);
    - носії Світла і Слави (сонячні, пасіонарні, життєспроможні, шляхетні);
    - представники Білої раси (світлошкірі, білі, світлі)



    "Арійский стандарт" І.Каганець