хочу сюда!
 

Наталия

39 лет, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 35-47 лет

Заметки с меткой «рідний край»

Лист до батька

ЛИСТ ДО БАТЬКА
Де ти, тепер батьку? Я не знаю, Шлю з Землі тобі листа, Ти ж не міг забути свого краю, Де так тяжко ніс свого хреста
Скинь важку плиту з могили І приходь в колишній сад, Чи впізнаєш? Ми ж його садили І все побив нещадний град
.

Проведу, як ти мене водив, дитину, Бо зникла стежка та давно. По якій ходив косить в долину, Вже там зосталось голе дно

Нагадаю, як ти не міг дати раду, Коли з Васею ми бігли за село. І пробирались  на тракторну бригаду, Бо нам цікаво там було

Зараз навкруги цікавого багато, Тільки сам, я батьку посивів,  І моя  Вітчизна, хоть і мати Онуків більше любить, ніж синів

Ти побачиш великі зміни У селі, в душі людей І як тяжко їм ладнати нині З непростим життям своїх дітей

Знаю батьку, мене ти запитаєш, Як же сину ти живеш? Чи ти рід нас поважаєш ?, Чи про діда пам”ять бережеш?

- Живу..., і твоя калина розцвітає І хліб у буйний ріст іде. Тебе і діда пам”ятає Покоління наше молоде

Ні, насіння  твоє не вмерло, У нащадках живе твій рід. Лиш Васі вже нема, його  горе зжерло, Але його сини продовжать родовід

Я дивлюсь на небо і гадаю, На Місяць полетіти, чи на Марс, Може там тебе я відшукаю, Хоч ти давно покинув нас

І одним себе я тішу, Ти десь там в небесній млі Дивишся на небі, найсвятіший І зичиш мені щастя на Землі

Хочу розстатися з журбою, Води напитись з твоїх рук, Хочу навіки буть з тобою, Бо ж не буває зустріч без розлук

Але в житті так не буває, Є втрати у кожній із родин І з   нас кожен твердо знає, Що звідти не вернувся ні один

Все минає і сліду не має, Життя не повернуть назад, Лиш рідня їх пам”ятає І світлин в альбоми ряд…

Я вертаюсь знов і знову

Я вертаюсь  знов і знову,

У ті часи, коли щасливо жив.

За своїм дитинством веселковим,

Чомусь я дуже затужив

Той час до себе горне,

У бідне, але дороге село.

Те світле почуття - не чорне,

І все що рідне серцеві було

Сниться ставок, кругом городи,

У ставку смарагдова вода

І земля, що дала мені вроду,

І де гуляла юність золота

Бачу у сні зелене літо,

Сінокіс і солов"їний спів,

І річку сонечком зігріту,

І дівчину, що там зустрів.

Краю мій,все знаєш ти про мене

Пригадай мені літа - оті,

Що пробігли так шалено,

Наче з казки коні золоті

І догнать я їх не можу,

Не зупинити ні на мить,

Лиш серце спогадом тривожу

І воно так ниє і щемить

Знаю, літо - те барвисте,

Лише там, в краю батьків.

Там над лугами жайвір висне,

Але не повернути тих років

Повернути їх не в змозі,

 І не догнати, хіба у думці.

І наче квіти на морозі

Не зберегти  їх в сумці...

Тут душа моя квітне


Все рідше випадає у селі бувати,

У моїм  ріднім Поліськім краю.
І коли ще там буду - не знаю,
Коли Вітчизну побачу свою

Коли вийде назустріч привітне
Полісся моє, у прадавній красі,
Там, де душа моя квітне,
Як троянда у ранковій росі

О!, Немовичі, біленькі хати,
Моє рідне поліське село,
Я не смію тебе забувати,
Бо без тебе б і мене не було

З тебе життя моє путь прокладає,
Моя доля з тебе витіка.
Про дитинство мені нагадає,
Случ - повільна у лузі ріка

Твої у мене коріння і віти,
З тебе почався Савчинів рід,
Розкидав по світу нас вітер
І я вже не хлопчик, а дід.

У місті і щастя байдуже, пихате,
Хоч і сяють рекламні вогні,
А у Немовичі, до рідної хати,
Лину спочити у колі рідні 

Де ж поділось теє сонце…

Сталось це зовсім недавно, Ніщо, серед інших подій. Бродив я по лузі, не марно По зеленій траві, молодій

Сонце сіло вже, до речі, У росі блистіли квіточки. Наступив травневий вечір, І запалив у небі зірочки

У ставочку біля хати Жаби лунко розмовляли, А ластівки, хазяєчки завзяті У своїх гніздечках  газдували

Ясний місяць плив поволі, Серпом жав зорі  над лугами, А тихі верби і стрункі тополі Шепотіли сонними листками

Верба тихо розказала Про свій весняний рай, І тополя вітами хитала, Що прийшов нарешті май

А клен і явір, мов два брати Шукали згасле сонце, Та не змогли знайти І заглядали у віконце

Шукали , там де верби і тополі, На бережку синьої ріки, Що текла собі поволі І блистіла з місяця руки

Довго ще шукали сонце друзі, У лісі,в річці, у широкім лузі І заглядали знов в віконце, Де ж поділось теє сонце ?…

Із бабусиної скрині.

Гуцульська вишивка здавна славилась своїм багатим колоритом, приваблювала своєю різноманітністю узорів. В основному це геометричний орнамент, який бере свій початок ще з прадавніх часів. Сучасні майстри намагаються відтворити всю цю неповторність у своїх роботах.З великою цікавістю спостерігаю як стародавня вишивка гуцулів трансформується в сучасному декорі. Є дуже вдалі і цікаві роботи, а є так би мовити базарні. Чим повинен керуватись майстер беручи за основу певні мотиви? Перш за все точним знанням значень і зміту даних  мативів...

 Знайшовши декілька цікавих робіт моєї бабці вирішила  поділитись. Більш ніж впевнена що для декого це вже досить відомі зразки. Про те сподіваюсь комусь тай сподобаються подані фото.Хочу звернути вашу увагу на колорит, мотиви. Хоч вони й загально відомі та як відомо ножен майстер має свій почерк, ва своє бачення. Цим і є цінні роботи різних майстрів.




[ Читати далі ]

Чи ще співаєте разом вечорами Біля річки, під зірками...

Худі а Моцні (Канада)

Рідний край Слова: Худі а Моцні Музика: Худі а Моцні Виконує: Худі а Моцні

Вже віддавна я не бачив Свій рідний край, Ті прекрасні ліси, гори, Мій чудовий земський рай. Думка моя там літає, Мов вітер сильний, В стару хату заглядає, Мого брата питає: Чи ще співаєте разом вечорами Біля річки, під зірками Поки вогник ясний догоряє? І чи часом ви зустрінете мою милу, Мою єдину любов правдиву, Чи і досі про мене вона питає, Рідний брате мій? Час до часу тяжко жити, Добре знають всі, До нікого притулитись, На душі великий біль. Цієї ночі моє серце Спати не буде, Полетіло б у край рідний, Але не може... Чи ще співаєте разом вечорами, Друзі мої з приятельками, Поки вогник ясний догоряє? І чи зустрінете милу випадково, Мені без неї ніяково, Нехай її для мене хтось вважає, Рідний краю мій!


boyan letsrock

Vlatko Lepki - guitar Tino Brelak - vocals Andriy Polanski - bass Petro Markevych - drums Igor Letvenchuk - violin, rhythm guitar


Українці -- Україну люблять, де б вони не жили!!!

Бо Вони Українці!!!! 

Подорож у минуле свого краю!

Подорож у минуле свого краю

Подорож у минуле свого краю і сьогодні зустрічаємося стобою на древній землі Огульців - старовинного села Слобожанщини. Виникнення Огульців сягає в далеке минуле, але історія ще раз підтверджує, що у неї немає поділу на любимих дітей и пасинків: самий маленький населений пункті самий непомітний факт повсякденного життя відоражається в ній поряд з велкими подіями і глобальними потрясіннями. І якщо тобі захочеться зустрцтися зі своїм минулим- на сторінках історичних документів з,являться перед тобою твої предки: ротоящі, привітні, тямущі, знаючі ціну праці Цибульники, Кирієнки, Єреськи, Бутенки, Бондаренки, Ольховські, і інші- чудовілюди, які заснували колись Огульці, захищали їх вид ворогів; виховували дітей, онуків і правнуків.Вони всі і зараз поруч з тобою , читачу, в рисах характеру, схожості облич, в прізвищах. Цей зв,язок поколінь довічний. Якими ж буи Огульці в давнину?... Читать дальше »

Подорож у минуле свого краю

Подорож у минуле свого краю і сьогодні зустрічаємося стобою на древній землі Огульців - старовинного села Слобожанщини.Виникнення Огульців сягає в далеке минуле, але історія ще раз підтверджує, що у неї немає поділу на любимих дітей и пасинків: самий маленький населений пункті самий непомітний факт повсякденного життя відоражається в ній поряд з велкими подіями і глобальними потрясіннями. якщо тобі захочеться зустрцтися зі своїм минулим- на сторінках історичних документів з,являться перед тобою твої предки: ротоящі, привітні, тямущі, знаючі ціну праці Цибульники, Кирієнки, Єреськи, Бутенки, Бондаренки, Ольховські, і інші- чудовілюди, які заснували колись Огульці, захищали їх вид ворогів; виховували дітей, онуків і правнуків.Вони всі і зараз поруч з тобою , читачу, в рисах характеру, схожості облич, в прізвищах.

Цей зв,язок поколінь довічний. Якими ж буи Огульці в давнину?...читать далее

Подорож у минуле свого краю

Подорож у минуле свого краю і сьогодні зустрічаємося стобою на древній землі Огульців - старовинного села Слобожанщини.Виникнення Огульців сягає в далеке минуле, але історія ще раз підтверджує, що у неї немає поділу на любимих дітей и пасинків: самий маленький населений пункті самий непомітний факт повсякденного життя відоражається в ній поряд з велкими подіями і глобальними потрясіннями. якщо тобі захочеться зустрцтися зі своїм минулим- на сторінках історичних документів з,являться перед тобою твої предки: ротоящі, привітні, тямущі, знаючі ціну праці Цибульники, Кирієнки, Єреськи, Бутенки, Бондаренки, Ольховські, і інші- чудовілюди, які заснували колись Огульці, захищали їх вид ворогів; виховували дітей, онуків і правнуків.Вони всі і зараз поруч з тобою , читачу, в рисах характеру, схожості облич, в прізвищах.

Цей зв,язок поколінь довічний. Якими ж буи Огульці в давнину?...читать далее

Подорож у минуле свого краю

Подорож у минуле свого краю і сьогодні зустрічаємося стобою на древній землі Огульців - старовинного села Слобожанщини.Виникнення Огульців сягає в далеке минуле, але історія ще раз підтверджує, що у неї немає поділу на любимих дітей и пасинків: самий маленький населений пункті самий непомітний факт повсякденного життя відоражається в ній поряд з велкими подіями і глобальними потрясіннями. якщо тобі захочеться зустрцтися зі своїм минулим- на сторінках історичних документів з,являться перед тобою твої предки: ротоящі, привітні, тямущі, знаючі ціну праці Цибульники, Кирієнки, Єреськи, Бутенки, Бондаренки, Ольховські, і інші- чудовілюди, які заснували колись Огульці, захищали їх вид ворогів; виховували дітей, онуків і правнуків.Вони всі і зараз поруч з тобою , читачу, в рисах характеру, схожості облич, в прізвищах.

Цей зв,язок поколінь довічний. Якими ж буи Огульці в давнину?...читать далее