хочу сюда!
 

Оксана

38 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 27-45 лет

Заметки с меткой «любовна лірика»

Миттєва зустріч


Тремтіла тінь на кінчиках повік,
Вона як йшла - мелодії плелися!
Зненацька жінку вгледів чоловік -
Завмер від здивування й зупинився.

Так і стояв. Парфумів ніжних шлейф
Залоскотав у грудях чоловіка.
Красиво хід творила дама треф,
Збагнув зненацька, що пропав навіки.

Прийшов до тями - двері відчинив
Мужчина, що заплутався в шуканнях.
- Дозвольте бути поруч, - говорив, -
Дозвольте вас оберігати, пані!

Ледь піднялися кутики губів
У жінки, що тримала орхідеї.
Почув від неї лише кілька слів:
- Спасибі, що притримав двері!

 

Давно не дихала тобою

Я так давно
Не дихала тобою,
Не куштувала уст,
Із присмаком двобою.
Не зазирала в очі,
Смутку повні,
Не гладила щоночі
Твої долоні.
Не поринала в тебе,
Упавши в небуття,
Не просиналась поруч,
П'янка від каяття.
Не дмухала на вії.
Все ставлячи на карту,
Я не благала Бога
Так віддалити завтра...



Не тою

Я була для тебе не тою,

котру ти хотів обіймати,

котрій із кохання мелодій

хотів ти стелити шовки.

Я була для тебе чужою,

якій залишалось ридати

самотньо у ліжку холодній,

де попелом стали зірки...

 

Я була не тою для тебе,

цілунками спрагло котру ти

хотів би вкривати відверто

від пальчиків ніг до повік.

Навіщо ж ти дав мені небо,

наливши у нього отрути?

Убий мене! Краще померти,

ніж бути не тою повік...

Емоцій вулкан

Я не сплю. Я ще й досі не сплю,
хоч вже ніч біля ніг примостилась.
Я сумую... Чи, може, люблю?
Чи то сни я образила чимось?

Як ти міг не писати мені?
Як ти міг не дзвонити? Чекала...
Цілувала приречено в сні
і від розпачу мовчки кричала...

Де ти був? Де ти був до сих пір?!
Я ж тебе у нічнім стоголоссі
стільки звала, шукала між зір,
що, в очах сліпота іще досі.

Злюсь. Емоцій у серці кипить
смертоносний вулкан. Пульс скажений.
Пригорнув. Замість рисі умить
кошеня стало лагідне з мене...

Обійми мене

Обійми мене,

пригорни мене,

я втомилась так втікати

від байдужих слів,

чорно-білих снів,

де не вмієм ми літати.

 

Обійми мене,

заховай мене

в серці від усіх, благаю!

Я ж без тебе – тінь

мрій і сновидінь,

без твого тепла зникаю...

 

Обійми мене,

захисти мене

від холодних злив, від вітру.

Розмалюй життя

з чистого листа

в теплу сонячну палітру.

 

Обійми мене,

зацілуй мене

наче вперше... і востаннє,

я тобі віддам

свій таємний храм

незрадливого кохання...

Давно

А там ще й досі падають зірки
І виростають крила за плечима...

От тільки наші стоптані стежки

Позаростали тернами густими.


І хай зірки давно уже тремтять
У інших, не обпечених долонях.

Ти знаєш, все одно одна зоря

Лише твої щоночі пестить скроні.


Ти не зважай, що я вже не лечу,
Прийди. Порозганяй згустілі хмари.

І, може, ми нап’ємось досхочу

Хоча б ще раз забутого нектару.


І, може, ми хоч раз іще у вись,
Нехай з поламаним крилом, злітаєм.

Прийди. Посидь зі мною як колись.

Бо я твоя. Давно. І ти це знаєш…

Не знаю, Князю, звідки ви прийшли?


Не   знаю, Князю,  звідки   ви  прийшли

Що  в   Вашім   світі  ціниться  найвище?

Любов  чи  гроші?  Перли  доброти,

Чи  зрад  і   зла  розтерте   попелище?

Не   знаю   Ваших   радощів  тепер   життя.

Чи  колись   від  ніжності   згорали,

Чи   Вам    знайомі   жаль  і   каяття

За  тим, що   не   збувалось,

За   тим, що  доля   дарувала

За   тим, що    мали.

Шукаєте  Ви  і   далі  щастя   крадькома?

В   моєму   світі   вміють   зустрічати,

І  вірять ,  що  любов   завжди  права,

І   розуміють, й   прагнуть  Вас прощати…

 

 

Червоні троянди в літах...



Червоні троянди в літах -
Іскри надії...
Мій обезкрилений птах
в образі мрії...
Серця й душі джерело -
Сила тяжіння!
Кличе любові крило
І воскресіння:
Тут, у чужій стороні,
Тільки півнеба, -
Любий, не треба мені
Свята без тебе!



Крізь серце мчаться дні минулі...


Крізь серце мчаться дні минулі,
Летять, мов коні без вудил,
Які безжалісні підкови
На щастя все мені одній...
І серце - намертво з підковою
Прибив, як жаль
Ти, щастям іншій на поріг.




Навкруг дощі...




Навкруг дощі -
І порожньо, і голо...
В твоїм  вогні
Згоріла вся дотла
Похмура тінь -
Лишився тільки голос,
І ні душі, ні вроди, ні тепла...