Думки в невпопад, на душі якось сумно і холодно… Тебе вже давно не чекаю й не кличу у сні, Та знов зорепад &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Ти так далеко. Мабуть теж не спиш. Не подолати кілометрів нам, я знаю, Та мрій їм не скорити. Сум облиш, Давай придумаємо сон, де ми літаєм. Я зір з небес не хочу – зовсім ні, Давай політ свій ми зупинимо у полі І у волосся ти вплетеш мені Волошки сині, що очам моїм під колір. Ти обійми мене і в очі глянь. Ні, я не плачу! Це краплинки мого неба. Я стільки снів із мрій і сподівань Збирала усмішок росиночки для тебе! Ти обійми мене. Ми вдвох...

Читати далі...

О, мой застенчивый герой, ты ловко избежал позора. Как долго я играла роль, Не опираясь на партнера! К проклятой помощи твоей я не прибегнула ни разу. Среди кулис, среди теней ты спасся, незаметный глазу. Но в этом сраме и бреду я шла пред публикой жестокой - все на беду, все на виду, все в этой роли одинокой. О, как ты гоготал, партер! Ты не прощал мне очевидность бесстыжую моих потерь, моей улыбки безобидность. И жадно шли твои стада напиться из моей печали. Одна...

Читати далі...

Цілунок був п'янкий... Мов сон напівсвідомий. І погляд був розгублений такий, І серце до судоми Зібгалось у куточку зліва... І я крізь біль - була щаслива! Й сміялась весело і п'янко... Була тобі я не коханка, Не люба й мила чарівниця, І не дружина-помічниця, Ні подруга, а ні знайома... Майнула по обличчю втома, Промчалась тінь розчарування, Що не було у нас кохання, Що дарував ти не мені Сповиті в щастя ночі й дні. І що робитиму тепер?.. В повітрі маревом завмер Твоїх очей і...

Читати далі...

Довкола гамір, шум... і натовп у екстазі, Немов молитву, ловить тихі фрази... Скипає, шаленіє у жалю Від слів простих "тебе люблю..." ...А я - усе продовжую любити! У світлі, в темряві, у пустоті, у квітах, Продовжую картатись і кричати - Нечутно, німо! Для усіх - мовчати. Й хапати твої очі у мигтінні Вогнів, шумів, і мови жеботінні, І животіти настроєм, і пити Палке очікування сплющеної миті. Й судома сполохом майне у скронях, І задрижить бажання у долонях, В словах...

Читати далі...

Той вірш написаний давно... І різні чули його люди. Можливо, правди в нім не буде, Та він для мене - мов вино - П'янке, терпке... цей смак забути Не можу я через роки, Бо тої дивної отрути З твоєї пила я руки...

Ти - не знаєш. Я - не знаю. Загубились У собі. Не чекаєш. Не чекаю... Ні мені, А ні тобі - Не пізнати, Не відчути Біль утрати, Біль спокути. Бо - не мали. Бо - не вміли... Було мало, Було біло, Чисто так І так разюче! Дивний смак І смак пекучий - Не пізнаний, Не жаданий... Лише - рани, Стерті рани Залишили У минулім. Відболіли. Відстаждали. І назавтра - Все забули...

Промчав по обрію очей Промінчик босий... Із серця спрагло потече - мов спів срібноголосий - Тоненька нитка болю. Сумую за тобою... За порухом твоїм... Щодень я плачу. Вустам шепчу чужим - "Карай, палаче..." Просипався зерном у сміх Сліпий окраєць... Й, впустивши шанс на гріх, Постукаю до раю.

Сонце світить - та не гріє... Я сказати не посмію, Як мені потрібен ти. Як лякаюсь самоти... Як я плачу уночі! Як сьогодні - три мечі, Три золочених мечі Болем в серце увійшли - Слова три в мені зійшли, Без останку, без жалю Схлипом: "я тебе люблю..."

Тебе люблю... До стогону, До схлипу, До спалаху надії У очах. Аж до судоми З ароматом липи, Аж до безмежжя У прогірклих снах. І до крайнеба, І до третіх півнів, До цокотіння Золотих підків... До стужі півночі, До спеки півдня, Аби лиш... ти Любові захотів.