Не звикну ніяк
- 19.03.10, 19:17
- Поезія сучасних авторів.
Думки в невпопад,
на душі якось сумно і холодно…
Тебе вже давно
не чекаю й не кличу у сні,
Та знов зорепад
нагадав як спокусливо й солодко
З тобою удвох
малювали ми крила весні.
Я знала – не мій,
та в думках все одно через відстані
Летіла в твій світ,
цілувала тебе і до дна
Нектар пила твій
і здавалось всі зорі непізнані
Зовуть нас в політ,
у якому лиш наша весна…
Я знаю, що ти –
лиш бажана, намріяна вигадка,
І знову клянусь,
що забуду тебе – тільки так.
Ми різні світи…
І до слів цих давно уже звикла я,
Та тільки чомусь
я без тебе не звикну ніяк…
на душі якось сумно і холодно…
Тебе вже давно
не чекаю й не кличу у сні,
Та знов зорепад
нагадав як спокусливо й солодко
З тобою удвох
малювали ми крила весні.
Я знала – не мій,
та в думках все одно через відстані
Летіла в твій світ,
цілувала тебе і до дна
Нектар пила твій
і здавалось всі зорі непізнані
Зовуть нас в політ,
у якому лиш наша весна…
Я знаю, що ти –
лиш бажана, намріяна вигадка,
І знову клянусь,
що забуду тебе – тільки так.
Ми різні світи…
І до слів цих давно уже звикла я,
Та тільки чомусь
я без тебе не звикну ніяк…
16