Історія: Пам'ятник Б. Хмельницькому встановлено у 1993 році, в 500-ту річницю міста Хмельницького. Його скультором був В. Борисенко, а архітектором — М. Копил.

   Цікаві подробиці: Всі визнають, що пам'ятник Б.Хмельницькому виглядає досить незграбним. З художньої точки зору пам'ятник має декоративно-паркову форму, тобто його риси силуетні, а не деталізовані. Таке враження, що скульптор бачив лише зменшену копію свого творіння і не уявляв як він буде виглядати в натуральну величину.
   Як виявилось, задум скульптора та архітектора був зовсім іншим — пам'ятник з самого початку призначався для розміщення на високому пагорбі, звідки він мав чітко проглядатись з усіх сторін міста. Первинним місцем розташування пам'ятника було перехрестя вулиць Сковороди та Кам'янецької. Вже навіть була відведена відповідна земельна ділянка, але була одна проблема: на даній ділянці було розміщено декілька приватних житлових будинків і місто мало надати мешканцям цих будинків нове житло. Але «прозорливі» мешканці заздалегідь попрописували у свої будинки
всіх родичів і знайомих. А згідно тодішнього законодавства, держава у такому випадку мала надати повноцінне житло всім прописаним мешканцям. От і вийшло, що замість 4-5 квартир місто мало надати понад 10 квартир.А таке «задоволення» місту було «не по кишені»... Ось і залишився пам'ятник гетьману, який мав стати символом нашого міста, нікому не потрібним. Тільки у 1993 році, коли місто мало святкувати свою 500-ту річницю, мер Хмельницького — М. Чекман — згадав за цей пам'ятник і доручив архітекторам знайти для нього гідне місце. Були різні варіанти. Найпершим і найочевиднішим було місце біля обласної адміністрації та ради. Але виникло делікатне питання: яким боком має стояти пам'ятник? Якщо обличчям до площі, до людей — то виходило, що спиною гетьмана та задом коня до входу у найвищі державні установи області. Якщо ж навпаки — то взагалі незрозуміло для чого його ставити... Коли нашим «державним мужам» розтлумачили вірогідні сценарії використання цього факту під час масових демонстрацій, вони тут же відмовились від цього місця!
   Наступним вірогідним місцем розташування пам'ятника став міст через залізничні колії на вул. Кам'янецькій. Існував проект розташування Б.Хмельницького над цим мостом. Архітектор, який це пропонував, доводив, що це буде найпередовіший проект у Європі. Пам'ятник мав кріпитись на металевих стовпах і його мало бути видно здалеку по всій вулиці Кам'янецькій. Але постало те саме питання: яким боком ставити пам'ятник — до центру чи від нього? Потім додалось ще одне: що будуть бачити водії та пішоходи, які будуть проїжджати або проходити під цією пам'яткою? Невдовзі відмовились і від цієї ідеї. А свято вже наближалось і пам'ятник мав бути десь встановлений. І тогочасний головний архітектор нашого міста М.Копил обрав, на його думку, «найменше зло» - місце біля обласної філармонії. Богдан Хмельницький і його кінь прекрасно проглядаються з вулиці Кам'янецької, і це напевне його чи не єдина перевага. Всі, навіть архітектор, який його ставив, визнають що пам'ятник поставлено невдало. Він не несе того задуму, для якого був зроблений, і він не став тим символом міста, яким мав би стати по праву. Така ситуація породила масу «народних» назв пам'ятника. Одна з найпоширеніших назв — «пам'ятник коню Богдана Хмельницького». На жаль, відхід від задуму скульптора не приніс очікуваної пошани як самому скульптору, так і Богдану Хмельницькому, якого вшанували в такий спосіб.

Видел конечно этот памятник не раз, но задумался только вчера: это что ж такое - вроде и Родина и мать, а лицо у нее отнюдь не женское. И бицепс - трицепс такой то не каждый мужик таким похвастает. Оно то в пронципе понятно - такой меч и щит держать  - недетское дело. Снова поразился размаху сооружения, полез в нет узнать фактов.

[ Читать дальше ]

Коммунисты предлагают увековечить память Иосифа Сталина к 70-летию Победы установкой памятников, мемориальных досок и переименованием улиц в городах РФ. Власти на местах в основном уклоняются от решения вопроса, но в отдельных регионах разрешение получить удалось. В администрации президента говорят, что подобные решения находятся в компетенции регионов. Правозащитники считают, что "некоторые региональные власти чувствуют изменившуюся атмосферу в обществе и идут ей навстречу".

Мемориальная доска Иосифу Сталину по инициативе местного совета ветеранов появится в Уссурийске Приморского края. "Ее предполагается установить на здании торгового центра на Ленинградской улице, которая раньше называлась Сталинградской",— сообщила "Ъ" пресс-секретарь думы Уссурийска Светлана Либак. Текст, который будет размещен на ней, "отразит исторический факт — Сталин являлся верховным главнокомандующим". "Никаких протестов от населения по данному поводу в думу не поступало",— заверила госпожа Либак. Второй секретарь крайкома КПРФ Павел Ашихмин сказал "Ъ", что Компартия "готова профинансировать расходы" 60-80 тыс. руб. Начальник управления по работе со СМИ администрации Владивостока Игорь Ткаченко (КПРФ обращалась к городским властям) заявил, что "пока нет общественного консенсуса", размещение плакатов с изображением Сталина пять лет назад вызвало претензии общества.

Мой проект памятника

В Новороссийске увековечили персонаж кинофильма «Бриллиантовая рука» – Гешу Козодоева. Автором скульптуры стал ростовский художник Дмитрий Лынгин. За основу  автор взял тот эпизод фильма, в котором Козодоев оказывается на  незнакомом берегу и видит мальчика, идущего по воде. Считается, что этот  фрагмент снимался на Новороссийской косе, поэтому она и была выбрана в  качестве места для установки памятника.

Едва ли не единственный памятник цыганам в Украине..."Цыганская кибитка" По легенде создания памятника цыган сбрасывали в каньон..поэтому крест поставлен не на земле, а висит в воздухе..На самом деле памятник должен был стоять в Бабином Яру, что-то не получилось
Стоит на правом берегу реки Смотрич в г. Каменец-Подольский

Этот небольшой кусок земли Швейцария подарила России, в память о 2 тысячах погибших русский воинах армии Суворова, и теперь он считается русской территорией. На перевале Сен-Готард находится каменная глыба («Суворовский камень»), на которой сделана надпись «1806 Suvorowii victoriis» («Суворова победам»). Считается, что ее высекли местные жители.

Возле Чёртова моста, вблизи селения Андерматт в 1898 году был открыт памятник — 12-метровый крест, высеченный в скале. На подножье креста бронзовыми буквами высотой 0,5 метра надпись по-русски: «Доблестным сподвижникам генералиссимуса фельдмаршала графа Суворова — Рымникского, князя Италийского, погибшим при переходе через Альпы в 1799 году». Рядом — бронзовый меч с лавровым венком. Инициатива его создания принадлежала князю Голицыну, взявшему на себя все расходы.

Первоначальная инициатива князя создать памятник Суворову была отклонена швейцарскими властями по той причине, что памятник русскому полководцу увековечит факт прохождения через территорию Швейцарии иностранных войск. Однако швейцарское правительство не возражало о создании памятника русским воинам, погибшим в Швейцарском походе. При этом община Урзерна, не уведомив власти Швейцарии, постановила безвозмездно уступить России земельный участок для сооружения памятника. С тех пор скала, в которой высечен памятник, небольшая площадка перед ней и ведущая к памятнику дорожка являются российской территорией.

Сооружение монумента продолжалось 3 года. Выступая на открытии, полковник швейцарской армии Сегессер заявил, что швейцарцы будут «свято хранить этот крест и что никто не нарушит его святыни, ибо никто уже более не пройдет через Сен—Готард»