хочу сюда!
 

Александра

43 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 37-47 лет

Заметки с меткой «сейм»

Национальный фонд демократии обеспокоен предстоящими выборами

Национальный фонд демократии обеспокоен предстоящими выборами в Латвии

6 октября 2018 года состоятся выборы в Сейм Латвии. Это будут девятые по счету парламентские выборы после восстановления независимости этой прибалтийской республики. Несмотря на то, что латвийская демократия пребывает в сонном и весьма стабильном состоянии уже очень продолжительное время и, на первый взгляд, серьезных потрясений от этих выборов не ожидается, американские околоправительственные круги весьма озабочены их вероятным исходом. В частности, Национальный фонд демократии (NED), основанный Конгрессом США с целью продвижения американских интересов в Европе, серьезно обеспокоен растущей популярностью партий "Согласие", "Новое Единство" и "Союз зеленых и крестьян". Об этом, по информации источника в партии "Национальное объединение", в электронном письме генеральному секретарю Райвису Дзинтарсу пишет вице президент Фонда Надя Дюк.


Уважаемый г-н Дзинтарс,

Отвечая на Ваш запрос об увеличении финансирования предвыборной кампании "Национального объединения", хочу отметить следующие аспекты. Судя по результатам социологических исследований электоральных предпочтений, на текущий момент показатели Вашей партии упали ниже 6%, в то время как конкуренты из "Согласия", "Нового Единства", "Союза зеленых и крестьян" значительно укрепили свои позиции. Это свидетельствует о крайней неэффективности проводимой Вами работы по привлечению электората и ставит под угрозу попадание членов "Национального объединения" в кабинет министров. Подобные перспективы неприемлемы для Фонда содействия демократии (NED). Мы уверены, что представители Вашей партии должны занимать ключевые посты в правительстве Латвии, формируя внутреннюю и внешнюю политику страны. Для достижения обозначенной цели предлагаем Вам в кратчайшие сроки пересмотреть свою стратегию взаимодействия со СМИ и населением. Мы понимаем необходимость существенного увеличения расходов на кампанию, однако в таком случае настаиваем на включении наших специалистов в предвыборный штаб "Национального объединения". Они будут осуществлять координирующие функции и обеспечивать финансовую отчётность.

С учетом сжатых временных рамок, при взаимодействии со СМИ основное внимание необходимо уделить дискредитации Ваших политических оппонентов и подготовке общественности к непризнанию итогов выборов, вплоть до организации массовых акций протеста. Более детальный план дальнейших действий Вам предоставят специалисты Фонда содействия демократии по прибытии на место.

Надеюсь, дальнейшее наше сотрудничество будет более плодотворным и эффективным.

Вероятно, что именно "Национальное объединение" является получателем американских грантов на развитие и продвижение демократии, так как речь в переписке идет об увеличении финансирования, что говорит об уже имеющемся сотрудничестве. Хотя NED и власти США никогда не отрицали своей поддержки отдельных политиков или партий в других странах, тем не менее, в данном случае, их выбор должен насторожить представителей Евросоюза. Ведь "Национальное объединение" - это откровенно националистическое движение, ставящее своей целью, в первую очередь, отказ от любых интеграционных процессов и выдавливание из страны всего "нелатышского": как людей, так и бизнеса. Что, в свою очередь, не лучшим образом скажется на единстве Европы.

Кроме того Надя Дюк предлагает за оставшееся до выборов время развернуть агрессивную пиар кампанию и готовить общественное мнение к непризнанию итогов голосования и проведению акций протеста в том случае, если они не будут устраивать "Национальное объединение" и их спонсоров. Очевидно, что тихая и неприметная страна на задворках Европы в скором времени может стать ареной противостояния различных политических группировок. Более того, именно здесь, если верить информации анонимного источника в партии "Национальное объединение", в очередной раз будут применены технологии управления общественным мнением, хорошо зарекомендовавшие себя в различных странах и вызвавшие многочисленные социально-экономические катаклизмы. Впрочем, подобные мелочи мало интересуют акул большой политики.

7 історій про польських депутатів (тема "Волинь-1943")


7 історій про польських депутатів, що не підтримали "геноцид на Волині"

Ігор Ісаєв, для Європейської правди _ Середа, 27 липня 2016, 13:32

Коли минулої п’ятниці спікер польського Сейму Марек Кухцінський запропонував ухвалити резолюцію про визнання геноциду на Волині одноголосно, в залі почулися вигуки незадоволення.

Кричали ті, хто в момент голосування "утримався" або вийшов з зали. Остаточно Сейм прийняв документ під бурхливі оплески, проте "присмак залишився": автори резолюції хотіли саме одноголосного схвалення. Хто ж був проти такого кроку?

Утриматися або вийти з зали — це були єдині способи висловити протест проти резолюції. Документ сконструйований таким чином, що проголосувати проти нього означало поховати свою політичну кар’єру.

Не йшлося тільки про "геноцид" — як, наприклад, проголосувати проти "солідарності з Україною, яка бореться із зовнішньою агресією за збереження територіальної цілісності" чи проти "гідного поховання всіх знайдених жертв"?

Отже, з-поміж усіх 442 депутатів ніхто не був проти, 10 депутатів утрималися від голосу і 18 не голосувало.

Ті, які утрималися, це депутати опозиції: троє від "Громадянської платформи" — Марцін Свєнціцький, Януш Ціхонь і Мар’ян Зембаля; а також 7 депутатів від партії "Новочесна" — Ева Лідер, Катажина Любнауер, Єжи Мейштович, Кшиштоф Мєшковський, Моніка Роса, Йоанна Шойрінґ-Вєльґус і Адам Шлапка.

Що стосується 18, які не голосували, то частини на сесії взагалі не було. Не голосували, наприклад, досить видні політики правлячого "Права і справедливості": міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський і оборони Антоні Мацеревич. Обоє в той день перебували з візитом у Вашингтоні.
 
А от офіційного пояснення, чому не голосував Марек Якубяк, заступник голови фракції Кукіз’15, я не знайшов.

З-поміж усіх 72 голосувань того дня Якубяк не брав участі лише в одному, "волинському". Між тим він досить емоційно закликав парламентаріїв "не боятися українців", бо цей документ "можна просунути за два дні".

Однак наші інші історії — саме про тих польських політиків, хто був проти такого "просування". Ці історії не всі, проте вони показові.

Яцек Протасевич і Стефан Нєсьоловський

Яцек Протасевич був присутній у Сеймі 22 липня, проте у голосуванні за "волинську резолюцію" участі не взяв. Він — донедавна один із найвпливовіших політиків "Громадянської платформи" (нині опозиційної, донедавна правлячої), — три дні як був виключений зі своєї партії.
 
Офіційно його виключили за "псування іміджу", проте, за версією Протасевича, нині в "Платформі" йде боротьба "поміркованих" із "консерваторами". Одним із лакмусових папірців цієї боротьби стало голосування у справі Волинської трагедії, говорив він в одній з публіцистичних програм напередодні прийняття резолюції.

— Три роки тому ми в "Платформі" не хотіли вживати слово "геноцид", тому зійшлися на формулюванні "злочин з елементами геноциду". Щоб для блага всього регіону не загострювати відносин з Україною, — наголошував Протасевич.

Натомість нині, за версією Протасевича, теперішній керівник "Громадянської платформи" Ґжеґож Схетина чимало речей погоджує із "Правом і справедливістю". Зокрема, "волинську резолюцію".

Саме через тиск Схетини в "Платформі" проти документа не голосував ніхто, припускає Протасевич.

Черговим депутатом "Платформи", який вийшов з зали в момент голосування, був Стефан Нєсьоловський. Перед тим він виступив проти виключення Протасевича з партії. Обидва, ще раз підкреслю, — одні з найвпливовіших політиків "Платформи" часів Дональда Туска.

Якщо двоє попередніх депутатів "Платформи" просто проігнорували голосування і не брали участі в дискусії з трибуни Сейму, то Марцін Свєнціцький весь час брав слово.
 

Він підкреслював, що міцні формулювання нашкодять двостороннім взаєминам, він вказував, що резолюції варто приймати спільно з українським парламентом, він наголошував, що в Україні вшановують УПА не за вбивства поляків, а за боротьбу за незалежність.

— Тому я вас закликаю, нехай польські прапори на Майдані не будуть забуті! — говорив Свєнціцький під час дискусії щодо проекту на парламентському комітеті.

— Чи ви взагалі вірите в те, що говорите? — відповідав йому Пйотр Зґожельський з Польської селянської партії. — Адже ми маємо стільки доказів того, що вся українська самосвідомість будується на злочинах УПА! Це ж знають учні початкових класів.

Загалом Свєнціцький почув у свій бік чимало колкостей від колег.

Варто додати, що він 20 червня вніс проект "резолюції Сейму в справі польсько-українського примирення". У ньому є заклик про "продовження примирення і діалогу, розпочатого політичними лідерами і духовенством", а також прохання до Верховної Ради України прийняти такий же заклик.

Проект не вийшов за межі парламентської комісії.

Досить активний загалом депутат партії "Новочесна". Це він висловив спротив на пропозицію спікера Сейму прийняти "волинську резолюцію" одноголосно — процедурою акламації.

— Європа переживає різкий поворот у своїй новітній історії, — наголошував він під час парламентської дискусії. — У мільйонів людей руйнується почуття безпеки і впевненості в майбутньому. Тому зростає страх перед незнайомим, ксенофобія і націоналізм. З тривогою ми спостерігаємо за подібними явищами в нашій країні.

Черговий депутат від партії "Новочесна", який утримався від голосування і брав участь у парламентській дискусії щодо проекту. В його випадку просто наведу виступ з трибуни Сейму з урахуванням реакції зали.
 

Шлапка: Давайте разом (з українцями. — Ред.) будувати консенсус і переконувати, що це був злочин.

Голос із залу: Геноцид!!!

Шлапка: ...бо ціль така, щоб і українці також це визнали. Тому закликаю всіх депутатів не використовувати цей жахливий злочин...

Голос із залу: Геноцид!!!

Шлапка: ...а прагнути вшанувати пам’ять жертв і шукати рішення в дусі примирення, тому що суттю нашого державного інтересу є добрі відносини з Україною. А ви про це часто забуваєте і граєте саме так, як хоче Владімір Путін.

Зала: сміх, оплески.

Богдан Борусевич
 

Сенатор, колишній спікер Сейму, один із найвідоміших діячів антикомуністичної опозиції.

Нагадаю, ще перед резолюцією Сейму польський Сенат, верхня палата парламенту, закликав назвати події 1943 р. "геноцидом". Борусевич під час дискусії в Сенаті вказував на те, що проект невідомо звідки взявся на порядку денному (це правда, "волинське питання" в обох палатах потрапляло на розгляд у більшості випадків в останній момент), а також на те, що проект несправедливий щодо української сторони.

— Тоді загинули кільканадцять тисяч українців! — наголошував Борусевич під час дискусії в Сенаті. — Дії поляків мали менший масштаб, але вони були такі ж жорстокі, як і дії другої сторони. Дискусія необхідна, але тільки спільна дискусія поляків і українців. Нам не можна бити палкою по голові Україну тому, що та нині слабша від нас!

Теж сенатор і, напевне, найбільш неочікувана історія.

Перед голосуванням Сейму він надіслав листа, в якому протестував проти одноголосного прийняття парламентом "волинської резолюції". Пікантність ситуації в тому, що за тиждень до голосування Єжи Вцісла приїхав до Одеси на запрошення "Опозиційного блоку", щоб зустрітися з "Радою матерів 2 травня".

Зустріч не відбулася, бо сенатора з колегами заблокував у готелі Автомайдан.

"Цей жест ("волинська резолюція Сейму". — Ред.) закриє двері політичного діалогу з Україною", — так Вцісла закликав своїх однопартійців не приймати резолюцію одноголосно. — "Я це зрозумів, коли під час мого драматичного перебування в Одесі один із активістів Автомайдану сказав мені: "Ми знаємо, що ви друг України, бо голосували проти „геноциду"".

Інші, які утрималися

Я не написав окремих історій про депутатів "Громадянської платформи" Януша Ціхоня і Мар’яна Зембаля, а також депутатів партії "Новочесна" Еву Лідер, Катажину Любнауер, Моніку Росу, Йоанну Шойрінґ-Вєльґус і Кшиштофа Мєшковського.

За винятком останнього, вони не брали участі в обговоренні "волинської резолюції", проте утрималися під час голосування.

Загалом це депутати-ліберали, які критикували такі рішення Сейму, як-от загострення аборційного законодавства чи реформа шкільної освіти.

Кшиштоф Мєшковський перед самим голосуванням за "волинську резолюцію" риторично питав:

— Чи словом "геноцид" — адже таке визначення має давати Гаазький суд, а не ми, політики, — хочемо довести до балканізації польсько-українських взаємин?..

* * * * *

Відразу після "волинського голосування" в польському інтернеті з’явилися фото "10 зрадників", які утрималися.

"Ганьба в Сеймі! Ці депутати хотіли заблокувати пам’ять жертв геноциду на Волині. І програли", — таким був заголовок на популярному польському порталі.

Не буду судити, в чому була зрада, а в чому піррова перемога — проте парламентська дискусія про Волинь на вістря польських політичних дебатів поставила добре знані в Україні хештеги: #поразка, #зрада, #ганьба, #перемога.

Автор: Ігор Ісаєв, журналіст, головний редактор

Мультимедійного порталу українців Польщі PROstir.pl
http://www.eurointegration.com.ua/articles/2016/07/27/7052659/

Що українцям каже польський Сейм

http://www.serduk.com.ua/index2.html

Каже про «Волинський злочин, який має ознаки геноциду» вчинений українськими націоналістами.

Польський уряд намагався пом’якшити ухвалу, щоб не ставити злочини українських націоналістів понад злочинами тоталітарних анти людських режимів – нацистського і більшовицького. Але українські політики вважають ухвалу втручанням у внутрішні справи України. Поляки як брехали в часи Івана Підкови, Петра Сагайдачного, та Івана Франка, так і сьогодні брешуть. Наприклад в залежності від національності жертв їх кількість перебріхується в рази від 3 до 17, при тому польські жертви збільшуються у 3 рази, а українські зменшуються у 17 разів: Програма "Особливий погляд" про події на Волині http://www.youtube.com/watch?v=7uhPg9wB2oY

 Запорожці не одну тисячу життів своїх легінів поклали прикриваючи поляків від десятків військових загроз, наприклад Кінний полк Чорних запорожців прикривав їх від більшовиків у двадцяті, саме токмачанин Марко Безручко порятував поляків від рейду армії Будьонного, що йшла з Півдня до Варшави. Це він створив 6-ту стрілецьку дивізію, і так організував оборону Замостя, що обломив на роки апетити Червоної Москви, і дав час полякам прийти до тями. Не взираючи на свинське відношення до українців по війні з більшовиками, на політику полонізації, українці захищають Польщу від німців у 1939, зокрема випускник Олександрівського військового училища Павло Шадрук. http://blog.i.ua/user/2858550/601513/

«… сьогоднішні уряди як України, так і Польщі не мають ні юридичного, ні морального права розглядати питання взаємної відповідальности, оскільки на той час Україна не мала своєї державности, а лише виборювала незалежність, тимчасом як Польща була її колонізатором. Це питання має дискутуватися лише в наукових колах, а державні органи України і Польщі мали б забезпечити рівнозначне вшанування пам’яти жертв тих подій. http://www.ukrslovo.org/arkhiv/2013/12-14-3625-3-9-kvitnia-2013-roku/36-zaiava-z-pryvodu-vidznachennia-70-i-richnytsi-volynskoi-trahedii

Українцям треба знати, що сила наших сусідів, особливо москалів і ляхів завжди росла на брехні. Сила українців тримається виключно на правді. Усі намагання українців перебрехати сусідів приводять лише до збільшення штату чиновників, які так звикають брехати, що вже корінне населення за лохів мають. Тому вже час про сусідів правду знати і власну правду затвердити. Збереження радянської дурної системи, коли на одного раба три прораба нам не потрібно. ЧАС вже перестати українцям бути рабами, гвинтиками, а вчасної вимагати зарплати і чинушам, що втратили людське обличчя слід вказувати на їх місце. ЦЕ робити українці зобов’язані за конституцією, особливо, коли бачать, що їх ігнорують, або знущаються, як у Врадіївці.  

Ляхи мені до вподоби тим, що вони мають добре поставлений власний національний гонор. Змусити поляка провести експертизу між двома будь-якими продуктами, один з яких завідомо кращий, а другий польський навіть теоретично неможливо :)

Не завадило б українцям мати хоч крапельку того гонору, лише українського. Тоді, я певен, у Верховній Раді України не сиділо б 148 голів сарани. Хотілося їх свинями назвати, бо на українськи гроши жирують, та українців же і принижують. Але підривати авторитет славної тваринки шкода.