хочу сюди!
 

Элла

44 роки, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 40-54 років

Замітки з міткою «окупанти»

Партизанський рух

С окупацией Украины , немцы ввели на её территории деспотичный режим. В соседней Белорусии отношение к населению было намного мягче. Рейхкомисар Вильгельм Кубе обеспечил белорусам национальный язык, развитие культуры , школы, национальную атрибутику.

Захоплення Києва Муравйовим

Муравйов був першим хто використав у Громадянській війні отруйні гази заборонені всіма міжнародними угодами. Армією Муравйова по Києву було випущено 15 000 снарядів завдавши місту величезних руйнувань , а після захоплення починається різанина.

Люмпени у театрі

Червоне бидло ніколи не бачило ночних сорочок , вирішило що це такі собі особисті вечерні сукні для відвідування театру.

Львівське метро

Львівський метрополітен було побудовано броварями у 1715 році для транспортування пива. Післе переходу Львова до Австро-Угарщини метрополітен знаходився у занепаді. Ситуацію згодом погіршили й перша з другою світові. Про метрополітен згадали тільки в 1991,

Про існування львівського метрополітену знають виключно всі. Всі. Всі! І навіть так звані москалі! Використовується більшою мірою для залякування і реабілітації  тих самих москалів. Варто лише налякати одного москаля, як той налякає іншого, а той в свою чергу ще якогось. Така ланцюгова реакція!

Розклад реабілітації москалів:

  • Читання «Кобзаря» з 6:30 до 9:30,
  • Поїдання галушок з 9:30 до 10:30,
  • Приготування ритуального борщу з крові замордованих «руССкіхъ бабушєкъ» з 10:30 до 14:15,
  • Перегляд фільму «Тіні забутих предків» з 14:15 до 16:00,
  • Курси бойового гопаку з 16:00 до 18:00,
  • Поїдання вареників з 18:00 до 19:00,
  • Поїдання сала та запивання його горілкою з 19:00 до 20:00,
  • Мордування москалів з 20:00 до 23:00,
  • Виготовлення глобусу України з 23:00 до 24:00,
  • Здоровий сон з 00:00 до 6:30.

300px-Metro-lviv.jpg magnify-clip.png Схема львівского метрополітену ім. Степана Бандери Короткий опис станцій :

1 Бандерівська (на згадку про головного бандерівця Бандеру)– тут проводять випробування ліків на російських людях.

2 Незалежна (на честь акту самопроголошення “незалежності”)– сюди привозять вкрадених російських немовлят і варять з них борщ.

3 Гітлерівська (на честь “Гітлера-визволителя”) – тут знущаються над православними (РПЦ-МП) священиками.

4  Конотопська – катівня №1.

5  Шевченківська – катівня №2.

6 Лемберґська (на згадку про фашистську назву Львова) – тут знаходиться офіс метро, його керівництво.

7 Натовська (на честь сотоНатівців) – тут знаходиться учбовий центр метро – тут навчають мистецтву тортур над російськими людьми.

8 Бабо-параскинська (на згадку про відому оранжоїдку) – секретна станція, ніхто, окрім керівництва не знає, що на ній відбувається.

9 Гранична – сюди доставляють росіян, що намагалися перетнути межу т.з. "україни" з боку Польщі.

10 Донецька (гордовите знущання – назвати станцію ім’ям міста з 100% російським населенням) – розподільник, сюди привозять нові жертви.

11 Кримська (знову удар по моралі і російській гордості) – крематорій, тут спалюють останки тих, хто героїчно загинув під час тортур.

12 Українська (знову удар по російській гордості, ви розумієте?) – газова камера. Може пора вже відключити їм газ? Ні, Матінка-Росія не кине своїх одноплемінників в тимчасовій окупації.

14 Щаслива – тут знаходяться кімнати відпочинку для співробітників метро, душ і кінозал.

Працювати у львівському метро вважається дуже престижно. Чергувати на станції в День Народження Бандери – ось те, до чого учать прагнути молодих львів'ян. (Якщо хтось не памятає це 1-го січня.)

300px-Ohrana_lm.jpg

На вході до метрополітену стоїть охоронець .

Портал в Львівське метро є на станції “Львівська Брама” київського метро. Працює він тільки в один бік, на прийом москалів для тортур із столиці.

427px-Lviv_metro_plakat.png 507px-47.PNG

Чекист о мужестве Бандеровцев

Мы прекрасно понимаем, что Вас еще в школьные годы ввела в заблуждение советская пропаганда, которая изображала воинов УПА наряду с полицаями как эдаких украинских националистов-юдофобов, которые сотрудничали с немцами и участвовали в массовом уничтожении евреев. Это была сознательная ложь и извращение исторической действительности. За приблизними підрахунками істориків кількість депортованих із західних земель України протягом 1939--1941 рр. досягає 700 тис. осіб. Протягом 1939--1941 рр. на Західній Україні було заарештовано близько 60 тис. осіб, 50 тис. з яких розстріляли. За перші два тижні від початку німецько-радянської війни 22 червня 1941 р. у тюрмах Західної України більшовики розстріляли понад 21 тис. в'язнів.У них немає Великої землі. У них є «своя земля», яку треба захищати. А навколо кільце фронтів: німецький, радянський, польський. І всі грабують, вивозять на каторгу, палять... До 1950 р. року в Сибір та на Північ Радянського Союзу йшли «телячі» вагони, набиті полоненими повстанцями та «бандпосібниками». А на заході України дислокувалась третина всіх внутрішніх військ СРСР. У політичний лексикон Радянського Союзу міцно увійшли терміни - «бандити», «найманці» та «вбивці».У вересні 1947 року дав вказівку Лазар Каганович.Очолював операцію «Захід» Микита Хрущов, І ось 21 жовтня, о шостій годині ранку, під безпосереднім керівництвом заступника міністра внутрішніх справ УРСР Дятлова почалась операція. Вона тривала всього добу (у деяких областях через сніги розтягнулась на два дні), і за цей час з нашого регіону виселили 76 192 особи. — Жінок. Їх — аж 35 152, тоді як чоловіків — 18 866. Та й дітей теж було багато — 22 174.

Зміцнення "дружби"

Після закінчення ІІ Світової війни , коли весь світ змирився з тим , що комуністичний СССР загарбав пів Європи , УПА залишалася єдиною силою яка продовжувала боротьбу з окупантами на теренах України. В цьому фільмі свідки розповідають як багаточисельні загони НКВД втілювали в життя накази КПСС про зміцнення "дружби" між "братьскими" народами Росії та України

Смешые русские слова

Москалі дуже часто кепкують з нашої української мови , майже весь російський гумор побудован на цьому ,
може варто спробувати перекласти наші слова на москальску ?
 Невеличкий українсько - москальский словник:

запальничка- восгорателеогонешка,
 метелик – крыломахатець
цветковый,
здійма (ліфт) –канатоезд междуэтажный,
кощій безсмертний –  скелет костлявьій
неумирающий,
 дзеркало -
мордосмотр,
соковитискач -
соковичавучилушка,
 рукоблудник – писюльный развлекун,
медсестра – жопоукольная знахарька,
стілець – поджопник,
коркотяг ( штопор) –
пробковьітягатель,
 краватка – околошейный висяк,
парасоля - роскрыватька,

 порохотяг (пилоскмок) – пылевьітягач, пьілезасосовач
цвинтар – труполежка,
Іван – Ивашка,
Петро –
Петрушка,
сопілка – трубка дутильная,
 коробка передач – шкатулка
перепихов,
хмарочос – туческрёб.

Бій УПА проти фашистів. Вересень 1943р.

Влітку 1943-го року німецькі окупанти оголосили Україну «зоною анти партизанських операцій». Причиною цього рішення став несподівано сильний та ефективний спротив з боку УПА. До боротьби з українськими
повстанцями було залучено Еріха фон дем Баха-Зелевскі – командувача німецьких проти партизанських формувань на Східному фронті.
Ці “вдосконаленіші” заходи окупантів не лякали УПА. Вона безперебійно наносила їм усе більш відчутних ударів. На початку червня 1943 р. відділи УПА прогнали німецьку адміністрацію і встановили своє правління в Турійську, Мацієві, Голобах, Селищі, Головне, Шацьку. Населення цих районів надавало їм усебічну допомогу як дійсним господарям рідної землі.
Українські патріоти нападали на залізниці, порушували план руху поїздів,якими окупанти намагалися своєчасно доставляти військову техніку і військову силу для підкріплення своїх сил на тій чи іншій ділянці
фронту, де зазнавали невдачі. Так, у ніч з 23 на 24 червня 1943 р. було перервано залізничну лінію між станціями Немовичі-Малинськ по шляху Рівне-Сарни. В передніх вагонах їхало 150 гестапівців карного загону.
Вони верталися з погрому польських та волинських сіл, а в останніх вагонах були гармати, танки, амуніція та всякі припаси. Заспані гестапівці ще не встигли відчинити двері своїх вагонів, щоб довідатися про причину зупинки поїзда, як у передніх двох вагонах пролунали постріли. Сотенний командир Ярема із другом Дорошем стріляли по карателях. Гестапівці пробували тікати через вікна, але влучні постріли не давали ворогам вирватися з пастки. Зав’язався бій. Поранено Ярему та Дороша. Вранці повстанці зі зброєю та амуніцією повернулися в ліс .

У травні і червні 1943 р. відділи УПА в постійних боях з гітлерівцями контролюють усе Полісся і Волинь, обмежують володіння окупантів лише на територіях головних шосейних шляхів та залізничних лініях. На початку серпня 1943 р. відділ УПА напав на непрошених гостей, які грабували населення Гнідави (Луцький район). У запеклому бою, що почався, повстанці знищили грабіжників, а пограбоване майно було повернено
населенню. Вночі з 19 на 20серпня відбувся напад повстанців на м. Камінь-Каширський.
Після жорстокого бою повстанці перемогли і здобули цінні трофеї: понад 20 тис. набоїв, 5 кулеметів, 4 машини, понад сотню
пістолетів, 16 друкованих машинок, 4 радіоприймачі, 11 коней з сідлами, 7мотоциклів, 1 легкову машину, 15 полонених і багато продуктів.
Ворог втратив 100 чоловік вбитими.
   Бій повстанців з гітлерівцями в Новому Загорові
став однією із найяскравіших сторінок боротьби українських націоналістів з окупантами. Вдень 8-го вересня 1943-го року повстанська чота особливого призначення під керівництвом Андрія Марценюка («Берези») увійшла до Нового Загорова.
    Повстанці розташувалися біля Загорівського монастиря, який на випадок зустрічі з німцями мав стати надійною точкою оборони. Довго на «гостей» чекати не довелося. За всипом місцевих поляків німецька адміністрація проти чоти з 44-х повстанців було кинуто роту німецької жандармерії, роту донських козаків
( !!! )
і роту поліції із фольксдойчів – всього близько 400 осіб. Необережно наблизившись до повстанських позицій, вони потрапили під шквальний кулеметний вогонь, втративши близько 40 бійців.
   Німці спробували підпалити смолоскипами монастир і піти на штурм. Однак,все це виявилося безрезультатним – окрім нових втрат, окупанти не домоглися нічого.

Зі спогадів учасників того бою: ” Загупали міномети, заторохкотіли кулемети, автомати... Одна за одною вибухали гранати, все злилося в один жахливий гул. Бій кипів, німці лізли як сарана, а разом з ними власівці та «фольксдойчі». Бій тривав цілу ніч. До повстанців долинали крики німецьких радистів, які викликали допомогу. Коли стало розвиднятися, бійці побачили, що до німців прибули нові машини з солдатами. Береза обміркував ситуацію і дав наказ відступити з шанців до монастиря.”

Вранці 9-го вересня до Нового Загорова були перекинуті додаткові сили жандармерії. Підмога до німців прибула з трьох боків: з Володимира, Горохова і Луцька. Перешикувавшись, вони негайно пішли в атаку, так що відступати було не просто. Але монастир був сполучений з шанцями ровом, завбачливо викопаним раніше, ним повстанці і скористалися. Тепер проти повстанців виступало понад 700 бійців, що мали на озброєнні міномети та артилерію. Обстріл монастиря тривав цілий день, а увечері до німців прибуло підкріплення – десять легких танків. Також три німецькі літаки розпочали бомбардування монастирю. Повстанці витримали авіаудари, сховавшись у глибоких підвалах святого храму, і відбили нічний штурм.

10-те вересня стало справжнім випробуванням повстанського духу. Протягомцілого дня німецькі сили штурмували монастир. Але кулеметник Коцюба, який сидів на дзвіниці, безперебійним кулеметним вогнем відкидав навалу противників.   З 44-х повстанців живими залишилося всього 18.

З ночі 10-го до середини дня 11-го вересня німецькі окупанти обстрілювали монастир з артилерії, танків та мінометів, а надвечір знов пішли на штурм монастиря. Повстанці втратили пораненими ще трьох побратимів, в тому числі і свого командира Березу, але позицій не здали.

Вночі на 12-те вересня вони вирішили прорватися з оточення. Сховавши у підвалах храму поранених товаришів, повстанці розділилися на дві групи по шість чоловік і, вдаривши по німецьким окупантам одразу у двох напрямах, вирвалися зі смертельного кільця.. . О 5-й годині ранку, користуючись густим туманом, вони кинули на позиції ворога гранати і в безладді пішли на прорив.. Кулеметнику Коцюбі, який лежав поранений на дзвіниці, пощастило також врятуватися, після того, як затих бій.

Зранку 12 вересня 1943 року німці увійшли до монастиря. Почувши стогін, вони виявили одного зі схованих поранених і повісили його того самого дня. Трупи 29 захисників монастиря зібрали й поховали місцеві
селяни. Вони ж увечері 12 вересня, після відходу німців, знайшли у підвалах і врятували ще двох поранених.


Повстанці втратили 29 осіб у бою, один був убитий у полоні, дванадцятеро вирвалися, а двох врятували місцеві жителі. Німецькі втрати оцінюються в 90–100 чоловік убитими та 150–200 пораненими. За іншими джерелами німецькі втрати оцінюються в 540 чоловік убитими та більше 700 поранених.

Про боротьбу чоти Берези видана повість-хроніка Петра Боярчука „Бій під стінами храму ”, та поема-хроніка поета шестидесятника Миколи Холодного “Пям'яті 29”

Дмитро Снєгирьов.

Татарская журналистка назвала русских "оккупантами".

Центральный межрайонный следственный отдел Следственного управления СК России по Республике Татарстан вынес отказ в возбуждении уголовного дела в отношении корреспондента и ведущей телеканала "ТНВ" (Татарстан Новый Век) Эльмиры Исрафиловой, публично назвавшей местных русских жителей "оккупантами" и пообещавшей "перегрызть горло любому за родной татарский язык". Следователь Рустам Хабибуллин не нашел в действиях журналистки состава преступления.

Как ранее сообщало ИА REGNUM, 9 июня родители русских и русскоязычных школьников Татарстана пикетировали Госсовет Татарстана, отстаивая право своих детей изучать русский язык в том объеме, в котором его изучают в большинстве регионов России (в Татарстане русский язык преподается как "не родной"). Прибывшая на место съемочная группа республиканского телеканала "ТНВ" начала работать "с места событий": взяла интервью у лидера Союза татарской молодежи "Азатлык" Наиля Набиуллина, также стоявшего у Госсовета, у депутата-драматурга Туфана Миннуллина, вышедшего стыдить пикетчиков за нежелание учить татарский язык.

После этого корреспондент и ведущая "ТНВ" Эльмира Исрафилова вступила с участниками пикета в перепалку, в ходе которой заявила, что они "оккупанты, которым не место на земле Татарстана", и что она "любому перегрызет горло за родной татарский язык". Все это было сказано в присутствии большого скопления людей и начальника службы общественной безопасности УВД Казани Сергея Чанкина, который, впрочем, тут же заявил, что ничего не слышал. По итогам инцидента около десятка свидетелей написали заявление в милицию.

Слова Исрафиловой и связанный с ними скандал вызвали огромный энтузиазм в рядах татарских националистов, которые вскоре у офиса "ТНВ" провели пикет в ее поддержку, поместив высказывания Исрафиловой на один из своих плакатов. Одновременно руководство республики постаралось смягчить скандал, пообещав во время встречи с представителями ОРК Татарстана наказать националистку-хулиганку, уволив ее из телекомпании. Однако в действительности Исрафилову сначала срочно отправили в отпуск, а потом оставили работать на "ТНВ".

А спустя месяц после случившегося, проводя опрос пикетчиков, следователь Хабибуллин нашел в их показаниях "явные противоречия", что позволило ему вынести заключение об отсутствии состава преступления в действиях журналистки. Что выглядит довольно странным, поскольку даже из текста постановления об отказе в возбуждении уголовного дела видно, что все опрашиваемые сошлись в том, что Исрафилова назвала их "оккупантами", и пообещала "перегрызть горло любому за родной татарский язык". Тем не менее, следователь, похоже, решил строить свои доводы на показаниях последней, заявившей, что ничего подобного она не говорила.

В том же постановлении родительский пикет охарактеризован как мероприятие, которое проходило "достаточно спокойно, то есть никаких предупреждений со стороны органов правопорядка и Исполкома не поступало". И теперь уже сама Исрафилова, рассказывая о случившемся газете "Безнен гажит" ("Наша газета") описывает происходившее так: "Я ведь таких слов не говорила. Не спорила, хотела только узнать их цели... Им мои вопросы не понравились. Более того, они начали сами меня обвинять, оскорблять. Один из пикетчиков даже "татарская морда" в мой адрес выкрикнул. Когда я стала уходить, шокированная их словами, они начали шуметь... Очень агрессивно себя вели".

"У меня складывается впечатление, что в ходе следствия изначально все делалось для того, чтобы либо вынести отказ в возбуждении уголовного дела, либо вовсе сдать наше заявление в архив, - считает одна из организаторов родительского пикета, написавшая заявление об унижении чести и достоинства его участников, Екатерина Беляева. - Во-первых, мне никто не сообщал о всех перемещениях нашего дела, которое поначалу находилось в районном отделении полиции, потом было направлено в СКП, оттуда в прокуратуру, после чего снова было возвращено в СКП. Если бы я сама не звонила и не интересовалась его судьбой, то о всех этих перипетиях мне было бы неизвестно.

Где-то через месяц после случившегося я позвонила следователю Рустаму Хабибуллину и поинтересовалась, будет ли он опрашивать участников пикета? Тот ответил, что нет, но буквально через три часа перезвонил и пригласил дать объяснения. Я знаю, что в ходе следствия опрашивались трое пикетчиков, но в объяснении приведены показания пятерых. Безусловно, через месяц после событий люди могли что-то подзабыть, но в наших показаниях четко прослеживались общие моменты, в частности мы все говорили о том, что Исрафилова назвала нас "оккупантами" и пообещала "любому перегрызть горло за родной татарский язык".

Ну, и, наконец, в ходе моего недавнего общения со следователем я получила от него информацию, что рассмотрение дела затянется еще на двадцать дней, поскольку "будет направлено на лингвистическую экспертизу", и вдруг, позвонив, я узнаю, что вынесен отказ. То есть, если бы я сама не позвонила, то так бы и ничего и не узнала об этом. А срок обжалования ограничен. Да и в самом тексте постановления о проведенной экспертизе ничего не говорится. Как бы то ни было, я намерена обжаловать это решение Управления Следственного комитета".

"Считаю, что перед нами типичный пример проявления пресловутых двойных стандартов, которые так характерны для современного Татарстана, - уверен заместитель председателя ОРК Татарстан Михаил Щеглов. - Если вспомнить нашумевшее дело молодежной группы "Сопротивление", особенно экспертизу, которое проводило по этому поводу республиканское агентство по массовым коммуникациям "Татмедиа", то видишь, что там использовался любой, самый притянутый за уши повод, чтобы обвинить русских ребят в экстремизме.

При этом одиозному лидеру татарских националистов Рафису Кашапову дали условный срок только тогда, когда его деятельность зашла уже крайне далеко. Теперь кашаповщина процветает уже в официальных средствах массовой информации республики. И то, что местная Фемида не видит в этом ничего предосудительного, красноречиво говорит о той национальной политике, которая проводится в республике и далека от декларируемых "толерантности и поликонфессиональности".


Подробности: http://www.regnum.ru/news/polit/1434156.html#ixzz1VQNxvjuI
Любое использование материалов допускается только при наличии гиперссылки на ИА REGNUM