хочу сюди!
 

Людмила

49 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 46-60 років

Замітки з міткою «полонені»

«35 на 35»

7 вересня між Україною і Росією відбувся масштабний обмін утримуваними особами



"Українська правда" публікує списки українців, які повернулися по обміну «35 на 35».

Росії в рамках обміну було також видано 35 осіб: 11 з них були помилувані, 19-ом скасовано запобіжний захід, двоє вже перебували на волі, одного було передано російській стороні раніше.  


Списки українців:

Росія видала Україні 24 моряків, захоплених у листопаді 2018 року поблизу Керчі.

Роман Мокряк, командир МБАК «Бердянськ».
Юрій Без’язичний, моторист-електрик.
Андрій Артеменко, старший комендор.
Андрій Ейдер, комендор-сигнальник.
Богдан Головаш, випускник ІВМС.
Денис Гриценко, командир 1-го дивізіону кораблів охорони рейду морського командування.
Василь Сорока, капітан, перебував на борту МБАК «Бердянськ».
Богдан Небилиця, командир МБАК «Нікополь».
Вячеслав Зінченко, комендор-сигнальник.
Сергій Цибізов, комендор-сигнальник.
Сергій Попов, заступник командира дивізіону з електромеханічної частини – начальник електромеханічної служби 1-го дивізіону кораблів охорони рейду морського командування.
Владислав Костишин, випускник ІВМС.
Андрій Оприско, моторист-електрик МБАК «Вишгород».
Андрій Драч, капітан, перебував на борту МБАК «Нікополь».
Олег Мельничук, командир рейдового буксира «Яни Капу».
Михайло Власюк, моторист-електрик.
Віктор Беспальченко, комендор.
Володимир Терещенко, комендор.
Євгеній Семидоцький, марсовий.
Володимир Лісовий, командир 31-го дивізіону суден забезпечення.
Андрій Шевченко, головний старшина дивізіону.
Володимир Варімез, старший радіотелеграфіст НК «Сміла» 31-го дивізіону суден забезпечення.
Сергій Чуліба, командир відділення мотористів НКА «Нова Каховка», 31-го дивізіону суден забезпечення.
Юрій Будзило, командир радіотехнічного взводу управління 21-ї окремої р/т роти морського командування/
Також в списку на обмін політв'язні:

25. Олег Сенцов
26. Олександр Кольченко
27. Володимир Балух
28. Роман Сущенко
29. Микола Карпюк
30. Станіслав Клих
31. Павло Гриб
32. Євген Панов
33. Артур Панов
34. Едем Бекіров
35. Олексій Сизонович

Пізніше в Офісі президента підтвердили список українців, що повернулися додому. Також став відомий список 35 росіян на обмін.

24 українські моряки були захоплені Росією 25 листопада 2018 року у Керченській протоці. Тоді російські військові обстріляли і захопили українські катери "Бердянськ" та "Нікополь", а також буксир "Яни Капу" з екіпажами, які прямували з Одеси до Маріуполя. Троє українських моряків під час атаки росіян зазнали поранень. Окупаційні "суди" у Криму заарештували 24 українських військових, їх було перевезено до російського СІЗО "Лефортово". Полоненим українцям пред'явили звинувачення за ч.3 ст.322 КК Росії (незаконне перетинання кордону). До цього часу в Росії тривали суди.

Олег Сенцов і Олександр Кольченко були затримані у Криму 10 травня 2014 року за звинуваченням у підготовці терактів. Українці категорично відкинули усі звинувачення. Кольченка засудили до 10 років позбавлення волі, Сенцова – до 20. У травні 2018 року Сенцов оголосив голодування з вимогою звільнити всіх політичних в'язнів Кремля. Він відмовлявся від прийому їжі 145 днів і заявив про припинення голодування з 6 жовтня через загрозу примусового годування. Для відбування строку його відправили до колонії в місті Лабитнангі в Ямало-Ненецькому автономному окрузі.

Кольченка утримували у виправній колонії №6 у російському місті Копейськ.

У січні 2019 року Європейський суд з прав людини повернув пріоритетний порядок розгляду справи українських політв'язнів Сенцова і Кольченка.

Володимира Балуха ФСБ Росії затримала 8 грудня 2016 року. ФСБ стверджувало, що знайшли на горищі його будинку 90 патронів і кілька тротилових шашок. 4 серпня 2017 ороку Роздольненський райсуд в Криму засудив Балуха до 3 років і 7 місяців позбавлення волі в колонії-поселенні і штрафу в розмірі 10 тисяч рублів за обвинуваченням у незаконному зберіганні боєприпасів. В кінці серпня 2017 року стало відомо, що проти Балуха порушили нову кримінальну справу – нібито за побиття начальника ізолятора.  5 липня 2018 року суд визнав Балуха винним у нібито побитті начальника ізолятора тимчасового тримання і засудив до 5 років позбавлення волі і штрафу 10 тисяч рублів (за сукупністю двох справ).

Роман Сущенко - власний кореспондент "Укрінформу" у Франції, якого затримали 30 вересня 2016 року у Москві, куди він прибув з приватною поїздкою. Росія звинуватила його у шпигунстві. 4 червня 2018 року Московський міський суд визнав українського журналіста винним і призначив покарання у вигляді 12 років колонії суворого режиму. Сущенко провину не визнав. У 2019 році Сущенко начебто підписав документи на "згоду відбувати термін покарання" в Україні.

Миколу Карпюка та Станіслава Клиха засудили в Росії у 2016 році до 22,5 і 20 років відповідно за звинуваченням у вбивствах російських громадян у Чечні в 1990-ті. У суді обидва заявили, що свідчення в них вибивали під тортурами і погрозами розправи над сім'єю, свою провину не визнали. Клих відбував термін у Челябінській області, Карпюк – у Володимирській області РФ.

Українського студента Павла Гриба росіяни викрали 24 серпня 2017 року на території Білорусі. Юному українцю, хворому на портальну гіпертензією, інкримінували "схиляння до теракту". За версією звинувачення, Гриб під тиском Стефана Капіноса схиляв російську школярку Тетяну Єршову з Сочі виготовити та підірвати вибухівку. Гриб не визнав звинувачень, називаючи справу сфабрикованою. 22 березня його засудили до 6 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії загального режиму. Гриб оголошував голодування. Перед вироком політв'язень виступив з останнім словом у суді, не визнав звинувачень і назвав представників ФСБ "бандитами і вбивцями". Гриб потребує медичної допомоги.

Євген Панов був затриманий у серпні 2016 року в окупованому Криму як «український диверсант», що готував теракт. 25 жовтня Верховний суд Росії визнав законним вирок Панову, засудженому до восьми років колонії суворого режиму. На початка 2019 року Панова перевезли в колонію Омська, відому своїми тортурами.

Артур Панов був затриманий на території Росії у грудні 2015 року. Його звинуватили в підготовці теракту в Ростові-на-Дону терористичний акт за допомогою саморобного вибухового пристрою. Громадянин України в домашніх умовах нібито виготовив і зберігав вибухові речовини і пристрої. Також він начебто схилив місцевого жителя до участі в диверсії.

5 квітня 2018 року Панова засудили до 8 років ув'язнення в Кемеровській колонії №22.

Едема Бекірова окупанти затримали на адмінкордоні з Кримом 12 грудня 2018 року. Його утримвали у Сімферопольському СІЗО у справі про "зберігання і передачу вибухонебезпечних речовин і патронів". У Бекірова 1 група інвалідності, він страждає від декількох важких хвороб. 27 серпня 2019 року Центральний районний суд Сімферополя відпустив Бекірова із СІЗО під зобов'язання явки в суд.

Олексій Сизонович за версією російської сторони був затриманий у вересні 2016 року під час нібито незаконного перетину кордону. Сизоновичу 61 рік, він пенсіонер і має проблеми зі здоров'ям. Крім звинувачення в підготовці терактів в Ростовській області, за версією російських слідчих, до цього він нібито підривав поїзди на території Луганської області, контрольованої бойовиками ОРЛО, був схоплений там бойовиками, а через місяць його затримали російські прикордонники.  31 липня 2017 року Російський суд засудив Сизоновича до 12 років позбавлення волі.



За даними джерел УП, наближених до процесу обміну, у списках росіян - 35 осіб, 11 з них були помилувані, 19-ом скасовано запобіжний захід, двоє вже перебували на волі, одного було передано російській стороні раніше. 

Володимир Цемах
Кирило Вишинський 
Віктор Агєєв, 13.09.1995
Олександр Баранов, 11.08.1983
Аслан Басханов , 06.04.1966
Олена Бобова, 26.04.1972
Андрій Васьковський, 25.12.1991
Руслан Гаджиєв, 10.02.1973
Володимир Галичий, 18.01.1948
Сергій Гнатьєв, 13.04.1988
Ганна Дубенко, 18.08.1982
Станіслав Єжов, 22.06.1978
Аркадій Жидких, 19.11.1967
Ігор Кімаковській, 28.04.1972
Ольга Коваліс, 07.08.1968
Сергій Коверник, 16.02.1978
Дмитро Кореновський, 18.03.1972
Андрій Костенко, 18.09.1984
Олексій Лазаренко, 13.10.1985
Сергій Лазарєв, 07.05.1957
Юрій Ломако, 04.02.1961
Петро Мельничук, 12.07.1972
Євгеній Мефедов, 22.05.1983
Максим Одинцов, 25.04.1983
Юлія Просолова, 13.07.1988
Олександр Ракущин, 19.03.1963
Антоніна Родіонова, 06.09.1969
Олександр Саттаров, 28.12.1980
Олексій Сєдіков, 10.10.1979
Тарас Синичак, 24.06.1977
Олександр Тарасенко, 10.07.1970
Андрій Третяков, 18.10.1973
Віктор Федоров, 18.07.1969
Денис Хитров, 28.04.1977
Павло Черних, 04.08.1975.  
У свою чергу Валентин Рибін, адвокат громадян РФ, які утримувалися в Україні, повідомив, що літак з росіянами відлітає без Руслана Гаджиєва, який значиться у списках на обмін.

Обмін перемін за вимін

Олег Котенко: Це найбільш неякісний з усіх попередніх обмінів
Олег Котенко: Це найбільш неякісний з усіх попередніх обмінів
Сьогоднішній обмін утримуваними особами відрізняється від всіх попередніх, навіть останніх трьох. Тільки мало хто з громадськості звернув увагу на те, що відбулося насправді.

Глава ГО «ГРУПА ПАТРІОТ» Олег Котенко займався обмінами полонених від самого початку російсько-української війни, тож знає про те, як що відбувається та яким чином не з чиїхось слів, а з власного досвіду. Від підготовки списків утримуваних до перемовин з ворогом у 2014-2016 роках. Тож зараз має бачення того, що було раніше, і може порівняти з тим, що сталося сьогодні.

Сьогодні він давав інтерв’ю в ефірі «24 каналу».

Олег Котенко: Це найбільш неякісний з усіх попередніх обмінів

За словами Котенка, вперше відбувся обмін на умовах ОРДЛО і без конкретної участі Росії, як країни-агресора. При цьому Україна була вимушена погодитись з цими умовами.

По-перше, Росія взагалі цього разу не мала відношення до погодження списків і виступила як спостерігач. Вона передала «пальму першості» в руки своїх маріонеток і де-факто відійшла в сторону, тим самим демонструючи, що «вона тут ні до чого», не є стороною конфлікту, а Україна домовляється з бойовиками сама через прямі переговори та погодження. Тобто сценарій саме прямих перемовин та усунення Росії почав діяти вже у такому контексті.

Також про неякісність обміну свідчить те, що Україна взагалі не могла забрати тих, кого хотіла б забрати, а забрала лише тих, кого запропонували забрати російські найманці. 2 тижні тому представники ОРДЛО виклали список тих, кого готові віддати Україні у загальний доступ, тож щось змінити українська сторона апріорі вже не могла. Більш того, не могла й відмовитися від нав’язаної схеми, хто б у цих списках не був. «Всі вони громадяни України», як сказав Єрмак.

Крім того, варто враховувати й інший аспект – західні партнери по «нормандському формату». Вони тиснуть на Росію щодо виконання «мінських угод», а вона хоче відійти від визначення країни-агресора. Тож цього разу все дійсно пройшло майже без участі РФ, але на умовах її маріонеток «Л/ДНР».

Щодо списків, то тут варто подивитися, кого віддали та забрали. Так, серед тих, кого отримала Україна, дійсно є двоє військових. Але по всіх інших особах дуже багато питань, навіть якщо не брати до уваги поліцейського «ДНР». Майже всі – цивільні особи, які або просто висловлювали проукраїнську позицію, або взагалі не мають відношення до конфлікту навіть у власних поглядах. Вони були – їх віддали. Україна натомість віддала тих, хто вже проходив у справах за тероризм та готував теракти на мирній території.

Власне, такий обмін може свідчити лише про одне – це політична акція, яку мали зробити обидві сторони, при цьому Україна тепер зобов’язана ще й погодитись на розведення сторін через те, що це було умовою обміну від самого початку. Шантаж, який застосовує Росія, використовуючи представників створених нею угруповань.

Олег Котенко також розповів, чому, на його думку, немає українських журналістів під час обміну. Це не лише через те, щоб не бачили кого саме віддає та отримує Україна, тому що цю інформацію все одно сховати не вийде. За його словами – це умова Росії, яка хоче мати першість у висвітленні подій. Російські ЗМІ працюють і першими показують те, що відбувається, але з використанням потрібних для них посилів. При цьому сепаратистськими та російськими ресурсами доводиться користуватися українським, щоб потім подавати новини з посиланням саме на них.

Яким може бути вихід та які умови має поставити зараз Україна, якщо вже говорити про «всіх на всіх»?

Олег Котенко вважає, що потрібно перестати робити з обмінів торги. Українська сторона повинна підняти питання іншого формату обміну в рамках «нормандської четвірки», коли між обмінами проходить не більше місяця. При цьому, не більше місяця повинні утримуватися й полонені. Спочатку, якщо вже говорять про «всіх на всіх», то спочатку потрібно зробити акцент на тих, кого утримують в полоні понад 4-5 років, а таких дуже багато. Потім звільняти тих, кого утримують менший строк. І нарешті вийти на формат, коли після затримання людину засуджують, навіть заочно, та передають іншій стороні і на це виділяється 3-4 тижні. Ось тоді дійсно буде «всіх на всіх», а люди перестануть бути розмінною монетою.

Интервью со всеми пленными из армии РФ/ищи своих

Прямой эфир

https://youtu.be/NCtDEXpFPsw

Максимальный репост среди россиян, с которыми вы общаетесь. Нужно сделать так, чтобы они снова вспомнили, что они люди.
Сторінки:
1
2
попередня
наступна